Бджолоїдка велика
| Бджолоїдка велика | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Nyctyornis athertoni (Jardine & Selby, 1830)[2] | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Merops athertoni Alcemerops athertoni[3] | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бджолоїдка велика[4] (Nyctyornis athertoni) — вид сиворакшоподібних птахів родини бджолоїдкових (Meropidae).
Поширення[ред. | ред. код]
Вид поширений в Південній та Південно-Східній Азії від Західних Гатів (Індія) та південних схилів Гімалаїв (Непал) до В'єтнаму та острова Хайнань. Трапляється у гірських районах, але не вище 2000 м над рівнем моря.
Опис[ред. | ред. код]
Птах завдовжки 31-35 см, вагою 70-93 г. Голова, спина та крила зелені з синім відтінком на крилах. Лоб світло-блакитний. На підборідді є подовжені пір'їни бірюзового кольору, що створюють вигляд бороди. Груди і черево жовтувато-оливкові з темними плямами. Дзьоб довгий, вигнутий донизу, чорного кольору, але біля основи сірий. Хвіст довгий квадратний, крила загострені. Лапки зеленувато-коричневі.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Раціон складається з летючих комах, переважно перетинчастокрилих, а також жуків, бабок, прямокрилих та метеликів. Період розмноження — з лютого по серпень. Гніздо облаштовує у довгих тунелях, які викопує на піщаних ярах, урвищах, берегах річок. Колоній не утворює, на одному місці гніздиться одна або максимум дві-три пари. Самиця, зазвичай, відкладає 4 майже круглих білих яйця.
Підвиди[ред. | ред. код]
- Nyctyornis athertoni athertoni (Jardine & Selby, 1828)
- Nyctyornis athertoni brevicaudatus (Koelz, 1939) — острів Хайнань.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Nyctyornis athertoni: інформація на сайті МСОП (версія 2020.2) (англ.) 3 вересня 2020
- ↑ Jardine, William & P. J. Selby (1830). lllustrations of Ornithology. Volume 2. plate 58. Edinburgh: W.H.Lizars.
- ↑ Guenther, A (ed) (1892). Catalogue of the birds in the British Museum. Vol 17. Trustees of the British Museum.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Internet Bird Collection [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Calls [Архівовано 19 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Specimen photos [Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
