Єне Бенда
| Єне Бенда | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
18 лютого 1882 Хуст, Україна | |||
| Помер |
24 листопада 1944 (62 роки) концтабір Дахау, Дахау, Верхня Баварія, Баварія, Третій Рейх | |||
| Діяльність | журналіст, баристер, редактор, письменник | |||
|
| ||||
Єне Бенда (угор. Jenő Benda Marczinfalvai, 18 лютого 1882, Хуст — 24 листопада 1944, концтабір Дахау) — угорський письменник, журналіст.
Діяльність[ред. | ред. код]
Єне Бенда народився 18 лютого 1882 р. в реформатській знатній родині в місті Хуст, Закарпаття, сьогодні Україна. Його батьком був окружний суддя Берталан Бенда, матір'ю — Іда Шутьо, а братом — Тібор Бенда. Його сім'я отримала його шляхетне ім'я (при збереженні старої знаті) в 1905 році. Він відвідував середню школу на Сігет Мармарціє, а потім здобув ступінь доктора права в Будапешті. З 1902 року він був співробітником Magyar Szó, з 1906 року в Egyetértés, а з 1911 року в Pesti Hírlap, пізніше був головним редактором до 19 березня 1944 року, тоді як з 1913 по 1918 рік був адвокатом у Будапешті. Він брав участь як журналіст і стенографія в угорській делегації на паризьких мирних переговорах. Бенда брав участь у спротиві проти німецької окупації, в результаті чого у 1944 році він був доставлений як політв'язень до концтабору Дахау, де і помер 24 листопада 1944 року.
Його книга «За лаштунками Першої світової війни», опублікована в 1918 році, є сміливим і значним журналістським твором, який критикує імперіалізм за війну. У своїй роботі над Паризькою мирною конференцією «Голгофа», він висловив свою іредентистську концепцію. Він також писав романи та п'єси.[1]
Творчість[ред. | ред. код]
- A sátán tanitásaiból ; Schenk Ferenc bizom., Budapest, 191? (Mozgó könyvtár)
- Mikor a halottak visszatérnek (színmű, Budapest, 1916)
- Circe (regény, Budapest, 1917)
- Megcsal?; Légrády, Budapest, 1917
- Az uszítók. A világháború kulisszái mögül; szerzői, Budapest, 1918
- A béke kálváriaútján. Egy újságíró naplója a párizsi békekonferenciáról; előszó Gróf Apponyi Albert; Légrády Testvérek, Budapest, 1920
- Páristól Genováig. Egy újságíró naplójából; Légrády, Budapest, 1922
- A mosolygó álarc (regény, Budapest, 1923)
- Hajtóvadászat egy férfira. Regény; Légrády, Budapest, 1925 (Legjobb könyvek)
- A titokzatos másik; Franklin, Budapest, 1936
- Az ördög bibliája (regény, Budapest, 1940)
- Benda Jenő: A béke kálváriaútján. Egy újságíró naplója a párizsi békekonferenciáról; Méry Ratio–Kisebbségekért — Pro Minoritate Alapítvány, Samorín–Budapest, 2013 (Pro minoritate könyvek)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Faragó, Sándor (2014). Chernel istván naplója nyugat-európai utazásáról, 1891. augusztus 7–30. Magyar Apróvad Közlemények. № 12. с. 1—32. doi:10.17243/mavk.2014.001. ISSN 1418-284X. Процитовано 30 січня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- Névpont.hu [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] (угор.)
- Szabó Katalin: A Párizs körüli békék magyar tapasztalata Benda Jenő tudósításában = Holdkatlan 2014. augusztus 3. (угор.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Irodalomtörténeti repertorium [1] [Архівовано 25 червня 2021 у Wayback Machine.] (угор.)
- Trianon, a háború és a béke vége (угор.)
|
