Баварія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
|
|||
 |
|||
| Столиця | Мюнхен | ||
| Країна |  Німеччина |
||
| Офіційна мова | німецька | ||
| Населення | |||
| - повне | 12,44 млн.чол. (2004) | ||
| - густота | 176 чол./м² | ||
| Площа | |||
| - повна | 70 549,19 км² | ||
| Веб-сторінка | www.bayern.de | ||
| Код ISO 3166-2 | DE-BY | ||
.svg)
Вільна держава Баварія (нім. Freistaat Bayern), федеральна земля на південному сході Німеччини у басейні Дунаю. За площею (70600 кв. км) Баварія є найбільшою землею ФРН; за чисельністю населення (2005: 12б48 млн.) займає друге місце після Північного Рейну-Вестфалії. Столицею землі є місто Мюнхен, інші великі міста — Нюрнберг, Ауґсбург, Вюрцбург, Реґенсбург. На півночі земля межує з землями Гессен, Тюрингія та Саксонія, на заході з Баден-Вюртемберґом, на сході з Чеською республікою, на сході та півдні з Австрією, а також через Боденське озеро із Швейцарією.
Вільна держава Баварія володіє лісовими угіддями на території австрійської федеральної землі Зальцбурґ (Заальфорсте в окрузі Прінцґау), які хоч і знаходяться під опікою Баварського управління державних лісів, проте не є територіальними складовими ФРН, на їх територію поширюється суверенітет Австрійської республіки.
Територіально Баварію традиційно розділяють на три частини — Франкія, Швабія і Стара Баварія (Верхня і Нижня Баварія). Історичні етноси цих земель — шваби, франконці та баварці — складають три коліна баварського народу, четверте коліно складають судетські німці, вигнані в післявоєнні роки з території Чехословаччини, опіку над якими Баварія перейняла в 1950 рр.
Релігія — 70 % католики, 26 % протестанти. Недавня історія — останній король Людвіг ІІІ відрікся від престолу в 1918, і Баварія оголосила себе республікою.
Зміст |
[ред.] Географія
[ред.] Ландшафт
Баварія знаходиться на півдні Німеччини і ландщафтно включає в себе:
- Баварські Альпи на півдні землі
- Альпійське передгір"я, яке простягається між течією Дунаю та трьома великими озерами Баварії
- гірські масиви на сході землі (Баварський ліс)
- плоскогір"я Швабського та Франкського альбу.
Найнижча точка землі по відношенню до рівня моря (107 м над рівнем моря) знаходиться в Калі-на-Майні (Нижня Франкія) на кордоні з земелею Гессен. Найвищою точкою Баварії і одночасно Німеччини є гора Цуґшпітце (2962 м. над рівнем моря) на півдні землі біля містечка Ґарміш-Партенкірхен.
[ред.] Внутрішні води
Найважливішою водною артерією Баварії є р. Дунай. Найбільшими притоками Дунаю, розглядаючи з заходу, є:
- праві: Іллєр (Iller), Лєх (Lech), Ізар (Isar) та Інн (Inn)
- ліві: Верніц (Wöhrnitz), Альтмюль (Altmühl), Нааб (Naab), Реґен (Regen).
Праві притоки беруть свій початок в Альпах, тому і є більш повноводними, ніж ліві. Інн в місті впадання в Дунай (м. Пассау на кордоні з Австрією) несе набагато більше води, ніж сам Дунай. Лєх місцями є теж більш повноводнішим, ніж Дунай.
[ред.] Клімат
Клімат переходить з відносно врівноваженого на північному заході в континентальний на сході. Температура нижче 0 °C тримається протягом близько 100 днів. Вітри з заходу приносять близько 70 мм опадів, на північних схилах Альп — місцями до 180 мм.
[ред.] Історія
Головна стаття: Історія Баварії, Баварське королівство
За часів правління імператора Авґуста центральна частина сьогоднішньої землі Баварії, тзв. Стара Баварія (нім. Altbayern), заселена тоді кельтськими племенами, стала частиною Римської імперії. Після розпаду імперії місцеве кельтське населення, що заначно романізувалося за часів римського правління, та мешкаючі на південь від течії Дунаю римляни поступово асимільовувалися з проникаючими з півночі на колишні римські території ґерманцями і так з плином часу на цих територіях викристалізувалося плем'я баварців (баюварів, нім. Baier відповідно Bajuwaren). Про колишніх кельтських мешканців свідчать ще до сьогодні назви місцевостей, рік та водоймищ.
З 555 р. н. е. достеменно відомо про існування баварського племінного герцоґства, яке за часів Меровінґів стало частиною імперії франків. Остаточним кінцем доби цього тзв. «старого герцоґства» вважається 788 р. — рік перемоги імператора франків Карла Великого над баварським герцоґом Тассіло ІІІ.
Занепад імперії Каролінґів зробив можливим відновлення самостійності баварських герцоґів і початок доби тзв. «нового герцоґства». Кінець панування Каролінґів характеризувався посиленням самостійності окремих територій їхньої імперії. Цьому процесу сприяло, починаючи з близько 862 р., і посилення зовнішньої загрози у вигляді нападів угрів. Початком «нового герцоґства» вважають 907 р. — рік загибелі маркґрафа Люїтпольда І Баварського в битві з угорцями під Прессбурґом (сьогодні: Братислава). Саме сходження його сина Арнульфа І на герцоґський престол пов"язують з відновленням самостійності баварськох герцоґів в так званому «новому герцоґстві». Після перемоги в битві на річці Лех розпочинається друга хвиля баварської екпансії на схід, в ході якої до герцоґства приєднуються землі сьогоднішньої Нижньої Австрії, Істрії та Крайна (Словенії). Проте початок конфлікту з династією Оттоніанів веде знову до посилення залежності герцоґства від німецької королівської корони. В 976 р. від Баварії на користь новоствореного герцоґства Каринтії відокремлюється південно-східна частина. В той же час правлячий на східних теренах герцоґства в Marcha Orientalis (Ostarrichi) рід Бабенберґів намагається все більше вести незалежну від баварських герцоґів політику. Але починаючи з 1070 р., за часів правління Вельфів, влада баварських герцоґів зазнає нового зеніту. Однак тривалий конфлікт між родами Штауфенів та Вельфів за владу на німецьких землях закінчується остаточно в 1180 р. перемогою Фрідріха І Барбаросси з роду Штауферів над Генріхом Левом з роду Вельфів і відокремленням від Баварського герцоґства Штирії та маркґрафства Істрії та остаточним занепадом «нового герцоґства».
З 1180 по 1918 р. Баварське герцоґство знаходиться під правлінням династії Віттельсбахів. В 1255—1503 рр. Баварія переживає період числених поділів на окремі герцоґства. Протягом короткого періоду об'єднання за часів правління Людовика IV Баварця герцоґство переживає новий зеніт слави, коли Людовік IV в 1328 р., перший з династії Вітельсбахів, одержує корону імператора Священної Римської імперії. Кінець періоду нескінчених поділів було покладено в 1506 р. династійним законом про першочерговість наслідництва за народженням (lex primogenitur).
Баварія відігравала основну роль в контрреформації, а баварські герцоґи в результаті Тридцятилітньої війни змогли приєднати до своїх володінь додаткові території та здобули титул курфюрста. В 1620 р. війська Католицької Ліги під проводом баварського полководця Тіллі здобули важливу перемогу над протестантами в битві на Білій Горі під Прагою. В результаті цього війська під проводом Тіллі окупували Пфальц. В якості подяки за участь баварських військ на боці Католицької Ліги герцоґ Максиміліан І отримав в 1623 р. титул курфюрста, а в 1628 р. право приєднати до свого герцоґства окупований ним Пфальц в якості контрибуції. Баварія часів абсолютизму була два рази протягом короткого часу окупована Австрією під час іспанської та австрійської династійних війн в результаті великодержавної політики Максиміліана ІІ та його сина Карла Альбрехта.
За часів Наполеона Баварія перебувала спочатку на боці Франції, що дозволило їй здобути значні земельні володіння в ході проведеної під егідою французів секуляризації, так, наприклад, Баварія змогла приєднати тимчасово до своїх володінь Зальцбурґ та Тіроль. В 1806 р. баварські герцоґи одержали титул короля. Завдяки вчасній зміні сторін на користь противників Наполеона Баварія, як країна-переможець, змогла зберегти після Віденського конгресу 1814 р. значну частину приєднаних під час наполеонівських війн володінь. Вона хоч і мала змиритися з втратою Тіролю та правобережного рейнського Пфальцу, але отримала в якості компенсації франконські землі. Король Людовик І розбудував столицю Мюнхен в першій половіині ХІХ ст. до рівня великого культурного та наукового центру зі совоїм університетом.Людовик І відмовився від престолу під час весняних заворушень 1848 р., основною причиною була його афера з танцівницею Лолою Мартес. Його наступник Людовик ІІ ввійшов в історію перед усім завдяки будівництву дорогих палаців як, наприклад, Нойшванштайн, як казковий принц. В 1866 р. Баварія зазнала на боці Австрії поразки в війні з Прусією (Австро-Прусська війна). В 1871 р. Баварське королівство стало частиною новоствореної Німецької імперії, але зберегла своє право на власну пошту, залізницю та військо.
В 1918 р. династія Віттельсбахів в ході листопадових заворушень в Німеччині відмовилася від престолу. 8 листопада 1918 р. Баварське королівство було проголошено вільною (демократичною) державою. В ході загальнх заворушень соціалістичним угрупуванням вдалося на деякий час встановити в Мюнхені Баварську радянську республіку. В період Веймарської республіки Баварія стала сценою націонал-соціалістичного путчу 1923 р. В період 1933—1945 Баварія як адміністративна одиниця не мала в націонал-соціалістичній Німеччині майже ніякого значення. Під час другої світової війни такі баварські міста як Вюрцбурґ, Мюнхен та Нюрнберґ зазнали значних руйнувань.
Після 1945 р. військова адміністрація союзників свідомо направляла потоки німецьких біженців з Судетської області та Сілезії на територію малозаселеної Баварії. В результаті такиї дій кількість населення Баварії виросла в протягом періоду 1945—1949 рр. на четвертину.
Після окупації американськими військами та від'єднання Рейнського Пфальцу Баварія ввійшла в 1949 р. до складу новостровеної Федеративної Республіки Німеччина як одна з федеральних земель. В повоєнні роки розпочався процес бурхливого економічного розвитку, який перетворив Баварію за декілька десятиліть з традиціоно аграрної на індустріально-розвинуту землю.
[ред.] Політичний устрій
Головна стаття: Політичний устрій Баварії
В Баварському ландтазі представлені насьогодні три партії. За результатами виборів 21 серпня 2003 р. мандати були розділені наступними чином:
- Християнсько-соціальний союз (Christlichsoziale Union) 124 мандати
- Соціал-демократична партія Німеччини (Sozialdemokratische Partei Deutschlands) 41 мандат
- Союз 90/Зелені (Bündnis 90/Die Grünen) 15 мандатів.
Розподіл мандатів відбувся на основі нвступних результатів виборів 2003:
- Християнсько-соціальний союз (Christlichsoziale Union) 60,7 %
- Соціал-демократична партія Німеччини (Sozialdemokratische Partei Deutschlands) 19,7 %
- Союз 90/Зелені (Bündnis 90/Die Grünen) 7,7 %
- Вільні виборці (Freie Wähler) 4,0 %
- Вільна демократична партія (Freie Demokratische Partei) 2,6 %
- Республіканці (Republikaner) 2,2 %
- Екологічно-демократична партія (Ökologisch-demokratische Partei) 2,0 %
- Баварська партія (Bayernpartei) 0,8 %
- інші 0,3 %
Склад Баварського державного уряду
З 1962 р. ХСС постійно здобувала більшість на виборах до ландтаґу. Міністром-президентом Баварії з 17 липня 1993 р. є Едмунд Штойбер. 7 жовтня 2003 р. Едмунд Штойбер був знову обраний міністром-президентом землі, а 14 жовтня призначений ним кабінет був підтверджений ландтаґом.
На сьогоднішній час до складу Баварського державного уряду входять:
- Едмунд Штойбер, міністр-президент Вільної держави Баварії
- Ґюнтер Бекштайн, заступник міністра-президента і державний міністр внутрішніх справ
- Ебергард Зіннен, керівник державної канцелярії
- Емілія Мюллєр, державний міністр у справах федерації та ЕС
- Беате Мерк, державний міністр юстиції
- Томас Ґоппель, державний міністр науки, досліджень та культури
- Зіґфрід Шнайдер державний міністр шкільництва
- Курт Фальтгаузер, державний міністр фінансів
- Ервін Губер, державний міністр економіки, інфраструктури, транспорту та технологій
- Вернер Шнаппауф, державний мінінстр захисту навколишнього середовища, споживачів та здоров"я
- Йозеф Міллєр, державний мінінстр сільського та лісового господарства
- Кріста Штавенс, державний мінінстр праці, соцільних питань та у справах жінок і сім"ї
- Ґеорґ Шмід, державний секретар в МВС
- Карль Фреллєр, державний секретар в міністерстві шкільництва
- Ганс Шпітцнер, державний секретар в міністерстві економіки, інфраструктури, транспорту та технологій
- Оттмар Бернгард, державний секретар в міністерстві захисту навколишнього середовища, споживачів та здоров"я
- Юрґен Гайке, державний секретар в міністерстві праці, соцільних питань та у справах жінок і сім"ї
[ред.] Адміністративний устрій
Баварія має трьохрівневу структуру адміністративного устрою, яка включає в себе
- урядові (адміністративні) округи (або ще: раєнції від пол. rajencja) — нім.: Regierungsbezirke,
- повіти та міста на правах повіту (вільні міста) — нім.: Landkreise und kreisfreie Städte,
- громади — нім.: Gemeinden.
[ред.] Урядові (адміністративні) округи
Урядові округи (раєнції) є адміністративними органами, які становлять систему державної адміністрації землі і підпорядковуються безпосередньо земельному уряду. На чолі уряду округу стоїть президент округу (Regierungspräsident). Урядові округи об"єднують декілька повітів і міст на правах повіту, які в свою чергу об"єднують декілька громад. Уряди округів забезпечують здійснення безпосередньо на території округу завдань, що відносяться до компетенції земельного уряду та здійснюють його пердставництво в окрузі.
Баварія поділена на сім урядових округів
| Урядовий округ | центр | AGS | Скор. | Площа | Населення (вер. 2005) |
нас./км² | |
| Верхня Баварія | Oberbayern | Мюнхен | 091 | OB | 17.529,63 км² | 4.232.962 | 241 |
| Нижня Баварія | Niederbayern | Ландсгут | 092 | NB | 10.329,91 км² | 1.197.631 | 116 |
| Верхній Пфальц | Oberpfalz | Реґенсбурґ | 093 | Opf. | 9.691,03 км² | 1.090.318 | 113 |
| Верхня Франконія | Oberfranken | Байройт | 094 | Ofr. | 7.231,00 км² | 1.103.239 | 153 |
| середня Франконія | Mittelfranken | Ансбах | 095 | Mfr. | 7.244,85 км² | 1.708.841 | 236 |
| Нижня Франконія | Unterfranken | Вюрцбурґ | 096 | Ufr. | 8.530,99 км² | 1.342.308 | 157 |
| Швабія | Schwaben | Ауґсбурґ | 097 | Schw. | 9.992,03 км² | 1.789.698 | 179 |
| Баварія | Bayern | Мюнхен | 70.549,11 км² | 12.464.997 | 177 |
Територіям урядових округів, що становлять систему державної адміністрації, відповідають аналогічні округи (Bezirke) з такими ж назвами, які становлять третій рівень місцевого самоврядування над повітами (другий рівень) та громадами (перший рівень). Ці окуги мають своє виборне представництво (Bezirkstag), яке обирається кожні п"ять років. Округи, як і кожне самоврядне утворення, можуть мати сіій герб та прапор.
[ред.] Повіти та міста на правах повіту
Сім урядових округів Баварія діляться на 71 повіт та 25 міст на правах повіту
| 25 міст на правах повіту в Баварії: | ||
|
|
|
[ред.] Громади
Вільна держава Баварія складається з 2.056 політично самостійних громад (Gemeinde, Kommune) та 215 територій, що не належать до громад (gemeindefreie Gebiete).
За типами громади розподіляються по наступному (стан на 1 жовтня 2004 р.)
- 25 міст на правах повіту (kreisfreie Städte)
- 28 великих міст, що входять в склад повітів (große Kreisstädte)
- 262 інші міста (Städte)
- 383 тзв. маркти (Märkte)
- 1.358 інших громад (sonstige Gemeinden)
З 2.031 громад, що входять в склад повітів, 991 громада є членом одієї з 314 асоціацій громад, 1.040 є самостійними громадами. (стан на 1 січня 2005 р.)
[ред.] Найбільші міста
| Місто | Населення на 31. грудня 2000 |
Населення на 30. липня 2005 |
|---|---|---|
| Мюнхен | 1.210.223 | 1.254.300 |
| Нюрнберґ | 488.400 | 497.254 |
| Ауґсбурґ | 254.982 | 262.140 |
| Вюрцбурґ | 127.966 | 133.188 |
| Реґенсбурґ | 125.676 | 129.175 |
| Інгольштадт | 115.722 | 120.575 |
| Фюрт | 110.477 | 113.076 |
| Ерланґен | 100.778 | 102.745 |
| Байройт | 74.153 | 74.137 |
| Бамберґ | 69.036 | 69.934 |
| Ашаффенбурґ | 67.592 | 68.798 |
| Кемптен | 61.389 | 61.507 |
| Ландсгут | 58.746 | 60.825 |
| Розенгайм | 58.908 | 60.049 |
| Шванйфурт | 54.325 | 54.351 |
| Ной-Ульм | 50.188 | 51.461 |
| Пассау | 50.536 | 50.506 |
| Гоф | 50.741 | 48.982 |
[ред.] Регіони
| Основними історичними регіонами Баварії є | |||
[ред.] Господарство
Баварія вважається сьогодні економічно розвинутою і багатою землею ФРН. За декілька останніх десятиліть Баварія перетворилася з традиційної аграрної землі (на початку 50 рр. ХХ століття аграрний сектор давав четвертину валового продукту землі) на регіон високо розвинутих технологій. «Laptop und Lederhose» — «лептоп та шкіряні штани» — так тепер характеризують Баварію, натякаючи на короткі шкіряні штани, невід"ємну частину традиційного баварського строю, як свідчення вірності давнім селянським традиціям, та на лептоп як символ економічної міцності і інвестицій в технології майбутнього.
Найбільш економічно розвинутою частиною Баварії є агломерація навколо столиці землі Мюнхена. Тут пердставлені підприємства різних галузей: автобудування (BMW, MAN, Knorr-Bremse), сектора ІТ (Siemens, Infineon, Microsoft) медіа-концерни та видавництва (Premiere, Kabel Deutschland, Burda Verlag), оборонної промисловісті (EADS, Krauss-Maffei), сфери послуг та туристики (історичні пам"ятники, музеї, бірґартени, Октоберфест, конгреси та виставки). Іншими великими господарськими центрами на півдні Бавірії є міста Ауґсбурґ та Інґольштадт, а також «баварський хімічний трикутник» — концентрація великих хімічних підприємств на південному сході землі між озером Хімзее та річками Інн та Зальцах.
На півночі землі центральніим економічним регіоном є агломерація навколо трьох міст — Нюрнберґа, Фюрта та Ерланґена. Окрім того дуже добре виглядає економічна ситуація в регіоні між Ашаффенбурґом та Вюрцбурґом-Швайнфуртом на північному заході землі. Рівень безробіття тримається там, наприклад, нижче середнього по всій землі.
Деякі прикордонні регіони землі, щоправда, є залежними від дотації з земельного бюджету. Причною того є з одного боку конкурентні переваги у сусідніх країнах (наприклад нижчий рівень заробітної плати та оподаткування), з іншого боку — слабо розвинута інфраструктура в цих регіонах. Наочним прикладом тут є регіон Баварського лісу на кордоні з Чехією, який за часів холодної війни мав надзвичайно низьку інвестиціїну привабливість через своє узбічне розташування в особливій прикордонній зоні (кордон з НДР та ЧСФР). Одночасно з падінням «залізної завіси» на кордоні з ЧСФР в 1990 р. та об"єднанням Німеччини було відмінено дотації для регіонів, розтащованих в особливій прикордонній зоні, а інвестиційні умови в межуючій з цією частиною Баварії Чеській республіці, яка з 2004 р. є повноправним членом ЄС, часто виявляються більш привабливими для німецьких підприємств.
З огляду на розвиток туризму особливо привабливими є окрім столиці землі Мюнхена регіони навколо великих озер (Хімзее, Бодензее, Кьоніґзее) та туристичні райони в Альпах.
Рівень безробіття в липні 2006 р. складав 6,1 %. Індекс ВВП на душу населення, розрахованого за паритетом купівельної спроможності, складає 128,2 по відношенню до середньоєвропейського (ЄС-25: 100).
На території землі розташовані три атомні електростанції, окрім того в Ґархінґу недалеко від Мюнхена знаходиться експерементально-дослідний реактор.
[ред.] Культура
[ред.] Університети
Ауґсбурзький університет
Університет ім. Отто Фрідріха в Бамберґу
Байройтський університет
Католицький університет Айхштадт-Інґольшдатд
Університет Фрідріха і Александра в Нюрнберзі і Ерланґені
Університет Людовика та Максиміліана в Мюнхені
Мюнхенський технічний університет
Український вільний університет в Мюнхені
Університет Бундесверу в Мюнхені
Пассауський університет
Реґенсьбурзький університет
Баварський університет Юліуса і Максиміліана в Вюрцбурзі
