Третій Рейх
.svg)
_-_02.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
| Історія Німеччини | |
|---|---|
|
|
| Стародавня Німеччина | |
| Германці | |
| Стародавня Германія | |
| Велике переселення народів | |
| Середньовічна Німеччина | |
| Франкське королівство | |
| Східне Франкське королівство | |
| Королівство Німеччина | |
| Ганзейська унія | |
| Священна Римська імперія | |
| Об'єднання Німеччини | |
| Рейнський союз | |
| Німецький союз | |
| Революція 1848—1849 років у Німеччині | |
| Північнонімецький союз | |
| Німецька імперія | |
| Новітня історія | |
| Німеччина у Першій Світовій війні | |
| Веймарська республіка | |
| Третій Рейх | |
| Німеччина у Другій світовій війні | |
| Окупація союзниками Німеччини | |
| Розділення країни: ФРН, НДР та Західний Берлін | |
| Возз'єднання Німеччини | |
| Сучасна Німеччина | |
|
Портал «Німеччина» |
Третій рейх, або також часто в літературі Нацистська Німеччина, мала офіційну назву Німецька Держава (нім. Deutsches Reich) існувала від 1933 до 1945 під керівництвом Націонал-соціалістичної Німецької Робітничої Партії (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei, NSDAP). Лідером країни був Адольф Гітлер, у 1933 як Канцлер, з 1934 — голова держави. Німецький рейх припинив своє існування внаслідок Другої Світової війни.
Зміст |
[ред.] Заснування Нацистської Німеччини
30 січня 1933 наказом Президента Пауля фон Гінденбурґа Гітлера було призначено на Канцлера Німеччини. Нацистська партія тоді не мала вирішальної більшості в Парламенті, але мала найбільшу кількість голосів порівняно з іншими партіями.
Новий уряд установлював диктатуру послідовними кроками. 27 лютого 1933 Рейхстаг було підпалено, це супроводжувалося негайним прийняттям Декрету Пожежі Рейхстагу, який скасував habeas corpus і будь-які цивільні свободи.
Подальшим кроком, що фактично раптово перетворив Німеччину на диктатуру, був Акт Надання Можливостей, він пройшов у Парламенті в березні 1933 з 444 голосами, проти було 94 голосів, це були залишки соціал-демократів. Акт надав уряду законодавчі повноваження й також дозволив відхилятися від умов конституції. Із цими повноваженнями, Гітлер перетворив Веймарську Республіку на «Третій Рейх».
[ред.] Ідеологія
Ідеологічно нацисти використовували ідею Великої Німеччини (нім. «Großdeutschland»), вважали, що об'єднання Німецьких народів в одну країну було необхідним кроком до національного успіху.
Расизм був важливим аспектом суспільства в межах Третього Рейху. Нацисти також об'єднали антисемітизм із антикомуністичною ідеологією й розцінювали лівий рух так само, як міжнародний ринковий капіталізм — як роботу «змовницьких Євреїв».
Ворогами нацистського руху вважались більшовики, негри, цигани та євреї (розглядались як нелюди),[1] політичні супротивники, соціальні ізгої, гомосексуалісти, релігійні дисиденти типу Свідків Єгови й Вільних Масонів.
[ред.] Лідер (Führer) Нацистської Німеччини
Адольф Гітлер (нар. 20 квітня 1889 р. у Браунау-на-Інні, Австрія; закінчив своє життя самогубством 30 квітня 1945 р. в Берліні, за неофіційною версією ще багато років переховувався на Кубі і помер від старості) — політик, художник, рейхсканцлер Німеччини з 1933 по 1945 рік, провідник Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини, ідеолог нацизму.
[ред.] Економічна політика
Під час приходу нацистів до влади найважливішим у суспільстві питанням було безробіття, яке складало 30%. Першим кроком нової влади було призначення шанованого у країні економіста Ялмара Шахта (нім. Hjalmar Schacht). Під його керівництвом була введена економічна політика, що мала підняти країну з економічної кризи. Першими кроками було скасування профспілок та встановлення жорсткого контролю за заробітною платою.
Створювалися підконтрольні уряду компанії, які випускали власні «бонди». Бондами фіктивні компанії розплачувалися за товар, теоретично їх можна були поміняти на Рейхсмарки, але це не відбулося до падіння Третього Рейха. Шляхом використання тих бондів, а також абсолютним контролем за національною валютою (вартість якої сильно завищувалася) вдалося отримати досить внутрішніх коштів. Вони були задіяні для створення нових робочих місць, це сприяло значному зниженню рівня безробіття, зниженню міжнародної торгівлі, яка складала лише третину від рівня 1929 року. Ці складні економічні маневри дозволяли уряду приховувати від міжнародної громадськості стрімко зростаючі витрати на збройні сили.
.jpg)
Більшість індустрій не було націоналізовано, але підлягали постійному контролю з боку уряду, який примушував їх використовувати вітчизняні товари. Контролювали процес адміністративні комітети, які складались з урядовців та діячів бізнесу. Суперництво було обмежено, оскільки основні компанії були організовані в картелі. Вибіркова націоналізація відбувалася з компаніями, які не погоджувалися з такою структурою. Банки, які було націоналізовано Веймаром, були повернені попереднім власникам. З кожним з адміністративних комітетів був банк, який фінансував його діяльність.
Урядове втручання в економіку й масивне переозброєння привело до фактичної ліквідації безробіття. Між 1933 та 1938, реальна заробітна плата зменшилась приблизно на 25%. В 1935 були введені трудові книжки, разом з ними було скасовано право звільнятися з роботи без дозволу попереднього роботодавця.
Німецька економіка була переведена під керівництво Германа Герінга (нім. Hermann Göring) коли, 18 жовтня 1936, німецький парламент (Рейхстаг) оголосив про початок Чотирирічного Плану. Метою цього економічного плану були як цивільні, так і військові досягнення. Серед відомих цивільних проектів було будівництво мережі автобанів. Завдяки будівництву автобанів було створено більш ніж 100,000 робочих місць, але додатковим досягненням цього проекту була пропаганда нацистської ідеології. Існують думки що, крім того, метою створення автобанів було забезпечення швидкого руху збройних сил. Військовою метою було масивне переозброєння, яке мало перетворити військо зі 100,000 солдатів на армію з мільйонів.
Напередодні війни в країні було досягнуто небаченого рівня зайнятості населення. На липень 1939 року кількість безробітних становила лише 38 379 осіб. Крім того відчувалася гостра нестача вільних робочих рук.
[ред.] Культура
[ред.] Мистецтво
- Див. також Тоталітарна естетика, Дегенеративне мистецтво .
Мета мистецтва будь-яких тоталітарних держав полягає в зображенні абстрактної героїки, а твори нерідко відрізняються підкреслено великими розмірами. Гігантизм і нагота використовуються як засіб вираження могутності тоталітарної держави, переважної людську індивідуальність. [2]
[ред.] Живопис
Оскільки Гітлер, будучи художником, вважав себе тонким цінителем і знавцем живопису, особливу увагу приділяли образотворчому мистецтву. Адольф негативно ставився до жанрів живопису XX століття: імпресіонізму, кубізму та інш. і вважав подібні творіння «дегенеративним мистецтвом». Гітлер віддавав перевагу жанру «фелькішів» (нім. völkisch — народний) (опис сільського укладу і побуту Німеччини, сільських пасторалей), був прихильником реалістичних і героїчних жанрів, романтизму. В 1936 році з музеїв були вилучені картини таких відомих художників, як Ван Гог, Гоген, Сезанн, Пікассо, а знамениті і видатні художники, які живуть у Німеччині, такі як Василь Кандинський, Оскар Кокошка, Пауль Клее, були змушені покинути країну.
[ред.] Скульптура
У мистецтві Третього рейху зображення оголеної жінки переслідувало пропагандистські цілі, і нагота була всього лише засобом посилення впливу на глядача і продовження впливу на нього. В рамках ідеології нацизму оголена жінка розглядалася як втілення гармонії і спокою, що встановилися за часів нацистської диктатури після кризи 1920-х років. Крім того, подібні зображення використовувалися в ролі алегорії Перемоги. Однак з анатомічної точки зору ці зображення все ж грішать проти реальності, оскільки автори побоювалися звинувачення у надмірній схильності до ексгібіціонізму [2].
[ред.] Архітектура
Більшою мірою, ніж інші види мистецтва, архітектура нацистського періоду відображала особисті симпатії та антипатії Гітлера. Як згадував Альберт Шпеєр, що став після смерті Павля Людвіґа Трооста головним придворним архітектором, смак Гітлера, якщо не зважати на його захопленість перебільшено монументальними формами неокласицизму, тяжів до необароко. Згідно з його уявленнями, нова німецька архітектура мала продемонструвати взаємозв'язок доричної та тевтонської форм, що, на його думку, було ідеальним художнім поєднанням. З перших днів Третього рейху архітектори працювали з тим, що отримало назву «стиль фюрера», тобто єдність неокласицизму Трооста й смаків самого Гітлера як поборника необарокко, розмноженого й побільшеного. З другого боку, нацистську владу задовольняло нове суспільне будівництво з ужитком любого Гітлерові перебільшено фольклорного оформлення. Після смерті Трооста (1934) в архітектурі Третього рейху почав панувати архітектор з Манхейма Альберт Шпеєр. Його першим замовленням були Цепелінові поля в Нюрнберґу, де було здійснено ефектну й помпезну грандіозну поставу нацистського партійного з'їзду 1934. Але основною турботою Гітлера стала перебудова Берліна з будівництвом грандіозних будівель «світової столиці». Будівництво мало завершитися 1950. Але будівництво нової столиці було призупинено й потім воно припинилося зовсім через те, що 1939 почалася війна. Пізніше Шпеєр визнав, що загалом проект був «нежиттєздатний», «занадто реґламентований», він критикував його «монументальну суворість». Не вдалося здійснити і два великі проекти, які Гітлер розглядав як меморіали на честь величі Третього рейху. На Атлантичнім узбережжі Європи мали піднестися декілька величезних Тотенбурґенів («Замків мертвих»), що обернуті на захід — ґрандіозні меморіали в пам'ять про німецьких солдатів, що загинули «визволявши континент від британської зарази». Декілька таких самих величних веж мали, згідно з планами фюрера, піднятися на сході, щоб символізувати підкорення «неприборканих сил Сходу».
[ред.] Друга світова війна
Дивись докладніше статтю Друга світова війна
Німеччина атакувала Польщу 1 вересня 1939. Друга Світова Війна розпочалась коли 3 вересня 1939 Великобританія разом з Францією, відповідно до існуючих на той час домовленостей із Польщею, оголосили стан війни з Німеччиною. 9 квітня 1940 німці атакували Данію й Норвегію. У травні цього року, незважаючи на заперечення багатьох зі своїх радників, Гітлер послав війська у Францію. Наслідком бою за Францію була абсолютна перемога Німеччини. Пізніше цього року Німеччина піддавала Великобританію постійним бомбардуванням. Німеччина перейшла кордони Радянського Союзу 22 червня 1941.
Нацистська Німеччина оголосила війну Сполученим Штатам Америки 11 грудня 1941. Це відбулось через 4 дні після того, як Японська Імперія атакувала американську військово-морську базу Перл-Харбор. Це дозволило німецьким підводним човнам боротися з американськими кораблями в Атлантичному океані, які в свою чергу допомогали Великобританії транспортуванням різної зброї.
Гноблення меншин продовжилося під час війни на території Німеччини й в окупованих територіях. Починаючи з 1941, євреї були змушені одягати жовті зірки на публіці. Більшість євреїв були перевезені до Ґето, таким чином їх ізолювали від суспільства.
У січні 1942 відбулася конференція у Ванзеї, на чолі з Райнгардом Гейдріхом, яка встановила план «Остаточного Вирішення Єврейського Питання» (нім. Endlösung der Judenfrage). Внаслідок цього плану шість мільйонів євреїв були систематично вбиті. Крім того, більше ніж десять мільйонів людей були змушені працювати у примусових таборах. Цей геноцид має назву Голокост. Вбивства відбувались у концентраційних (нім. Konzentrationslager) та винищувальних таборах (нім. Vernichtungslager). Також піддавались знищенню та утискам багато гомосексуалістів, слов'ян, та політичних ув'язнених.
У лютому 1943 радянські війська зупинили наступ німців під Сталінґрадом. Наступного року німецькі війська вже були на східних кордонах Польщі. Німці відступали поступово й з важкими боями. У червні 1944 союзникі відкрили другий фронт на заході. Війська союзників та війська Радянського Союзу зустрілись біля ріки Ельби 26 квітня 1945. Берлін був захоплений 30 квітня 1945, приблизно коли радянські війська взяли Рейхстаг Адольф Гітлер закінчив своє життя самогубством. Наступним лідером (нім. Führer) Нацистської Німеччині став Карл Деніц (нім. Karl Dönitz).
8 травня 1945 (опівночі) у передмісті Берліна Карлхорсті, зайнятому радянськими військами, представники німецького головнокомандування на чолі з генералом Кейтелем підписали акт про беззастережну капітуляцію збройних сил Німеччини; цей договір за дорученням радянського уряду підписав маршал Радянського Союзу Г. Жуков, а також представники США, Сполученого Королівства, Франції.
[ред.] Уряди
Перший уряд — сформовано 30 січня 1933.
Склад:
- Адольф Гітлер — канцлер,
- Франц фон Папен — віце-канцлер,
- Вільгельм Фрик (НСДАП) — міністр внутрішніх справ,
- Герман Герінг (НСДАП) — міністр без портфеля, пізніше міністр ВПС,
- Альфред Хугенберг (Німецька націоналістична партія) — міністр економіки,
- Генерал Вернер фон Бломберг (безпартійний) — міністр оборони,
- Франц Зельдте (Німецька націоналістична партія) — міністр праці,
- Костянтин фон Нейрат (безпартійний) — міністр закордонних справ,
- Лутц фон Крозиг граф Шверин (безпартійний) — міністр фінансів,
- Франц Гюртнер (Німецька націоналістична партія) — міністр юстиції.
[ред.] Головні персоналії
[ред.] Гасла
- „Sieg Heil! Sieg Heil! Sieg Heil!“
- «Віва Перемозі!» (Слава перемозі)
- „Heil Hitler!“
- «Віва Гітлерові!» (Слава Гітлерові)
- „Ein Volk, ein Reich, ein Führer!“
- «Один народ, одна імперія, один лідер!»
- „Deutschland, erwache!“
- «Німеччино, прокинься!»
- „Die Juden sind unser Unglück!“
- «Євреї наша невдача!»
- „Lang lebe unser ruhmvoller Führer!“
- «Довгого життя нашому великому лідеру!»
- „Heute Deutschland, morgen die Welt!“
- «Сьогодні Німеччина, завтра світ!»
- „Die Deutschen immer vor dem Ausländer und den Juden!“
- «Німець завжди понад іноземців та євреїв!»
- „Sicher ist der Jude auch ein Mann, aber der Floh ist auch ein Tier.“
- «Звичайно єврей — теж людина, але блоха — теж тварина».
- „Arbeit; Freiheit; Brot“
- «Робота; Свобода; Хліб»
- „Unser Reich wird eintausend Jahre stehen!“
- «Наша імперія стоятиме тисячу літ!»
- „Sieg um jeden Preis!“
- «Перемогти за всяку ціну!»
- „Um Freiheit und Leben!“
- «За свободу та життя!»
- „Der Sieg wird unser sein!“
- «Перемога буде наша!»
- „Es ist Zeit für Reich!“
- «Це час для Райху!»
[ред.] Примітки
- ↑ Der Untermebch. Berlin. DHM, 1942.-52h.
- ↑ а б Inszenierung der Macht, Neue Gesellschaft für Bildende Kunst, Berlin. ISBN 3 88940 0108
[ред.] Джерела
- Васютин. С. А. История Германии, в 3-х томах. Т. 3: Документы и материалы./ С. А. Васютин, Ю. В. Галактионов, Л. Н. Корнева./-М.: КДУ, 2008. С.384.
- Архітектура в Третьому рейху
[ред.] Див. також
[ред.] Посилання
- Adolf Hitler. Mein Kampf (англ.)
- Адольф Гітлер. Моя боротьба (рос.)
- Національний соціалістичний портал (рос.)
- Третій Рейх у руїнах (англ.)
