Береза Юрій Павлович (поет)
| Юрій Павлович Береза | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився |
22 квітня 1955 (68 років) село Городище Шепетівського району Хмельницької області | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Національність | українець | |||
| Діяльність | поет, гуморист, журналіст | |||
| Alma mater | Рівненський державний гуманітарний університет | |||
| Мова творів | українська | |||
| Членство | Національна спілка письменників України | |||
| Премії | імені Остапа Вишні | |||
|
| ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ю́рій Па́влович Бере́за (* 22 травня 1955, село Городище Шепетівського району Хмельницької області) — український поет-сатирик, гуморист, журналіст[1]. Брат письменника Миколи Берези.
Біографічні відомості[ред. | ред. код]
Народився 22 травня 1955 р. в с. Городище Шепетівського району Хмельницької області. Після закінчення школи працював у місцевому господарстві. Навчався на філологічному факультеті Рівненського педагогічного інституту. Працював учителем української мови і літератури на Рівненщині.
З 1982 року — на журналістській роботі. Був членом Рівненської обласної редколегії з випуску серії книг «Реабілітовані історією».
Творчість[ред. | ред. код]
Друкуватися розпочав зі шкільних років. Його вірші, гуморески, усмішки, повісті публікувалися в республіканських газетах, журналах, у колективних збірниках та альманахах.
Автор збірок гумору і сатири «Щастить же людям», «Хронічне нещастя», «Дефіцитний фанат», «Оглядини з виграшем», «Не роззявляйте рота!», «Не вішай носа в шафу!», «Безпрограшна лотерея». Лауреат премій ім. Остапа Вишні, імені Степана Руданського[2], Рівненської просвітянської премії імені Григорія Чубая[3], обласної літературної премії імені Світочів[4], обласної Нобельської премії.
На його вірші написані пісні.
Автор збірок сатири і гумору:
- «Щастить же людям» (1990),
- «Хронічне нещастя» (1991),
- «Дефіцитний фанат» (1992),
- «Оглядини з виграшем» (1993),
- «Не роззявляйте рота!» (1995),
- «Не вішай носа в шафу!» (2002),
- «Копитентний керівник» (2002),
- «Безпрограшна лотерея» (2005),
- «Короткими перебіжками» (2006),
- «Трофеї чи жертви?» (2012),
- «Нагадки про мовні порядки» (2014),
- «Усмішкою витру сльозу» (2016),
- «Перелаз на Парнас» (2017),
- «Ми - у грі» (2018),
- «Що кому» (2018),
- «Чесне пенсіонерське» (2019),
- «Сучасні тенденції» (2020),
- «Серце - не острів» (2021),
Член Національної спілки письменників України. Нагороджений Грамотою Міністерства освіти і науки України.
- Всеукраїнська літературно-мистецька премія імені Степана Руданського (2019) – за книгу сатири і гумору «Що кому» (ІІ премія).[5]
Література[ред. | ред. код]
- Шморгун Є. І. Береза Юрій Павлович
- Береза Юрій // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини. – Рівне, 2005. – С. 15-16.
- Юрій Береза // Сучасні письменники Рівненщини. – Рівне, 2016. – С. 72-73.
- Юрій Береза // Хрестоматія. Письменники Рівненщини – дітям. – Рівне, 2005. – С. 324.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Літературна Рівненщина. Рівне: Письменницька робітня "Оповідач". 2010. с. 14. ISBN 978-966-2524-03-1.
- ↑ Вістенко Р. Юрій Береза - лауреат літературної премії імені Степана Руданського // Вісті Рівненщини. - 2019. - № 48, 13 груд. - С. 13.
- ↑ Премії Рівненщини за досягнення у сфері літератури, культури і мистецтва. Рівне: Видавець О. Зень. 2019. с. 128. ISBN 978-617-601-309-9.
- ↑ Обласну літературну премію імені Світочів отримає Юрій Береза // Вісті Рівненщини. - 2018. - № 38, 21 верес. - С. 6
- ↑ На Вінниччині визначено переможців Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Степана Руданського у 2019 році // Офіційний сайт Вінницької обласної державної адміністрації. — 2019. — 10 грудня. Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Береза Юрій Павлович (поет) |
|
Це незавершена стаття про українського поета або поетесу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
