Рівне

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рівне
Riwne-COA.PNG Prapor Rivne.gif
Герб Рівного Прапор Рівного
Рівненська міська рада (мерія), на передньому плані — пам'ятник Загиблим за Україну.
Рівненська міська рада (мерія), на передньому плані — пам'ятник Загиблим за Україну.
Розташування міста Рівне
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Рівненська область Рівненська область
Район/міськрада Рівненська міська рада
Код КОАТУУ 5610100000
Перша згадка 1283
Магдебурзьке право 1492
Статус міста з 1939 року
Населення 249 506 (01.05.2014)[1]
Площа 63 км²
Густота населення 3960 осіб/км²
Поштові індекси 33000-33499
Телефонний код +380-362
Координати 50°37′11″ пн. ш. 26°15′05″ сх. д. / 50.61972° пн. ш. 26.25139° сх. д. / 50.61972; 26.25139
Висота над рівнем моря 187 м
Водойма річка Устя, озеро Басівкут
Міста-побратими Відін (Болгарія), Забже (Польща), Сєвєродонецьк (Україна), Люблін (Польща), Зволен (Словаччина)
День міста остання неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Рівне
До Києва
 - фізична 307 км
 - залізницею 391 км
 - автошляхами 318 км
Міська влада
Адреса 33000, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 12а, 26-25-25
Веб-сторінка Рівненська міська рада та її виконавчий комітет
Міський голова Хомко Володимир Євгенович

Рі́вне (1939–1991 — Ро́вно[2]) — місто обласного значення в Україні, обласний центр Рівненської області, центр Рівненського району Рівненської області. Населення: 249,5 тис. мешканців (2014 р.).

Місто розташоване на річці Устя.Через місто проходить автошляхи КиївЖитомирРівнеДубноЛьвівЧоп (М06, частина E40), РівнеЛуцькУстилуг (Н22) і Старокостянтинів — Острог — Здолбунів — Рівне — Сарни — Житковичі (Білорусь) (Р05).

Машинобудування, хімічна (ПАТ «Рівне-Азот»), легка, харчова промисловість, торфяна промисловість (ТОВ фірма «РЕКОРД»). 3 вузи, 2 театри. Історико-краєзнавчий музей. Успенська дерев'яна церква (XVIII ст.). Пам'ятник жертвам фашизму (1968), Меморіал військової слави (1975). Відоме з 1283 року. Магдебурзьке право з 1492 року. Статус міста з 1939 року.

Історія[ред.ред. код]

До XIV ст.[ред.ред. код]

XV століття[ред.ред. код]

XVI століття[ред.ред. код]

  • липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом
  • 1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку
  • 1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких
  • 1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького
  • 1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою
  • 1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій.
  • 1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному
  • 1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512–1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне
  • 1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.
  • 1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530–1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520–1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст
  • 1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.
  • 15651575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного
  • 1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.
  • 1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького
  • 1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки
  • 1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)

XVII століття[ред.ред. код]

  • 1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу
  • 1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»
  • 16171619 — татарські набіги, спалення замку
  • 1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594–1638); в Рівному налічується понад 200 будинків
  • 1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського
  • 1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто
  • 1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського
  • 1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)
  • 1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку
  • 1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596–1647), підписаний криптонімом «М. Н.»
  • 1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського
  • 1640 — спустошення Рівного татарами
  • 1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста
  • 1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки
  • літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького
  • 9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі
  • 1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб
  • 1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків
  • 1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене

XVIII століття[ред.ред. код]

Успенська Церква та Дзвіниця
  • 1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті
  • 17061707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях
  • 1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі.
  • 1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського
  • 1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704–1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац
  • 1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство
  • 1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає
  • 1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.
  • 1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога
  • 1765 — Тоушер складає план міста
  • 1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору
  • 1775 — будівництво мурованого костелу
  • 1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок
  • 1779[3]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги
  • 1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви
  • 1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі
  • 1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.
  • 23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.
  • 29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)

XIX століття[ред.ред. код]

Костел, 1858
  • 1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті
  • 1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті
  • 1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських
  • 1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських
  • 1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського - батька Казімєжа.[4] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.
  • 18441845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров
  • 1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник
  • 1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців
  • 1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду
  • 1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя
  • 1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського
  • 1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці
  • 1862 — у місті відкрито телеграф
  • 1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання
  • 1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну
  • 18661871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко
  • 11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко
  • 1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)
  • 1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов
  • 1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року
  • 12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (КиївБерестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом
  • 1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь
  • 1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»
  • 12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт
  • 30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)
  • 1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків
  • 8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі
  • 1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку
  • 1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства
  • 90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко
  • 1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія
  • 7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія
Знак при в'їзді у місто

XX століття[ред.ред. код]

  • 1905 — революційні виступи рівнян
  • 1906 — засновано перший в Рівному музей
  • 2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї
  • 1909 — місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції
  • 1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос».
  • квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) РівнеКорецьНовоград-ВолинськийЖитомир
  • 1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом
  • 1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.
  • 1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ
  • 1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.
  • 1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду
  • 1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами
  • 1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.
  • 1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії
  • 1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»
  • 19231940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»).
  • 1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.
  • 30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»
  • 11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана
  • 1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.
  • 17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії
  • 19391941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл
  • 4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному
  • 1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського
  • 28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами
  • 3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим
  • 20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха
  • 10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»
  • 19411942 — винищення близько 90 тис. рівнян
  • 1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН
  • 2 лютого 1944 — Рівне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства міста.
  • 1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії
  • 1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі)
  • 1950 — завершено відбудову зруйнованого війною господарства
  • 22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері
  • 1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства)
  • 1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури
  • 1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році)
  • 1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці.
  • 1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського
  • 1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу
Свято-Воскресенський собор у Рівному
  • 1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості
  • 1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна»)
  • 1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»)
  • 24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту
  • 1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу
  • 1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17
СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній
  • 1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста
  • 1985 — відкриття монументу Слави
  • 1986 — завершення будівництва міського гідропарку.
  • 1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.
  • 11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[2] Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.
  • 17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.
  • 22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».

XXI століття[ред.ред. код]

  • 2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).
  • 25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.

Населення[ред.ред. код]

За даними Всеукраїнського перепису населення у 2001 р. в м. Рівне проживало 248,8 тис. чол., з них 115,3 тис. — чоловіки (46%) і 133,5 тис. жінки (54%). Серед жителів міста 224,6 тис. складали українці (91,6%), 16,6 тис. (6,8%) — росіяни, 1,4 тис. (0,6%) — білоруси. Станом на 1 грудня 2010–249,9 тисяч осіб

Історична динаміка населення Рівного:[5]

Рік Чисельність населення
1858 5 054
1897 24 573
1939 43 000
1959 59 598
1970 115 541
1979 178 956
1989 227 925
2001 248 813
2007 248 229
2012 250 174
2013 250 333


Історична динаміка національного складу за даними переписів:

1897[6] 1959 1989 2001
українці  16,6%  66,7%  84,2%  91,6%
росіяни  17,4%  26,0%  13,1%  6,8%
білоруси  0,1%  1,6%  1,0%  0,6%
поляки  6,8%  1,8%  0,5%  0,4%
євреї  55,8%  2,3%  0,5%  0,2%

Освіта[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Див. також: Пам'ятки Рівного

Рівне є значним осередком культури держави — тут працюють театри (обласний муздрамтеатр, ляльковий і декілька театрів-студій), філармонія, зал камерної та органної музики, низка музеїв, палаців і будинків культури, кінотеатрів, численні бібліотеки; у місті є декілька парків та зоопарк.

Театри, музика, кіно, проекти[ред.ред. код]

Рівненська обласна філармонія
Кінопалац «Україна»

Рівненські театральні й музичні установи:

Палаци та будинки культури, інші осередки культури Рівного:

  • Молодіжна громадська організація «КВН Рівненщини»
  • Міський будинок культури;
  • Міський палац дітей та молоді;
  • Обласний центр народної творчості;
  • Міський палац культури «Текстильник»;
  • Палац культури та спорту «Хімік»;
  • Будинок культури УТОГ;
  • Будинок офіцерів;
  • Будинок учених.

У Рівному в наш час функціонують 2 кінотеатри[7]:

  • Кінопалац «Україна»;
  • Кіноцентр «ЕРА».

Галереї[ред.ред. код]

  • Євро-Арт (Галерея європейського живопису)
  • Арт-галерея Купчинського (Фотоклуб «White Rabit» та фотогалеря)
  • Виставкова зала обласної національної спілки художників України
  • Час (Фотоклуб та фотогалерея)
  • Щілина (Галерея сучасного мистецтва)

Музеї[ред.ред. код]

Перший музей у Рівному було створено 1906 року професором римського права В. Океницьким. Історія головного і найбільшого рівненського музею — обласного краєзнавчого бере свій початок від 1940 року.

Державна обласна бібліотека
див. докладніше: Початки музейної справи в Рівному.

Сучасні рівненські музеї:

  • Рівненський обласний краєзнавчий музей — головне і найбільше (бл. 140 000 музейних експонатів, 2006) зібрання матеріалів і предметів матеріальної та духовної культури Рівненщини;
  • Музей українського мистецтва;
  • Музей бойової слави 13-го Армійського корпусу;
  • Бурштиновий музей — наймолодший музейний заклад міста (відкритий улітку 2010 року), в основі якого — дві бурштинові кімнати, де представлено ювелірні вироби та картини, унікальні злитки бурштину, знайдені на Рівненщині, а також одяг та взуття, прикрашені цим каменем. Ідея влаштувати Бурштиновий музей належить Рівненській обласній державній адміністрації, оформлення 2 «бурштинових кімнат» здійснено жителькою села Каноничі Дубровицького району Галиною Лемець[8].

Бібліотеки[ред.ред. код]

У Рівному діє розгалужена мережа обласних, комунальних і відомчих бібліотек:

  • Рівненська державна обласна бібліотека;
  • Державна обласна бібліотека для дітей;
  • Рівненська обласна наукова медична бібліотека;
  • Обласна бібліотека для юнацтва;
  • Центральна міська бібліотека ім. В. Г. Короленка;
  • Центральна дитяча міська бібліотека;
  • Міські бібліотеки № 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10;
  • Міська бібліотека Ювілейного району.

Парки[ред.ред. код]

Рівне справляє враження зеленого міста, адже на одній з центральних і військових вулиць міста Соборній відразу декілька великих парків, крім того в середмісті центральний Парк ім. Т. Г. Шевченка фактично «переходить» у Парк молоді.

У парку Молоді з вулиці Драгоманова.
Пам'ятник Климу Савуру
Перехрестя вулиць В'ячеслава Чорновола та Степана Бандери

Головні парки Рівного[9]:

  • Парк ім. Т. Г. Шевченка[10] — найбільший міський парк, розташований у центральній частині міста, улюблене місце відпочинку й дозвілля (зі створеними відповідними умовами) містян і гостей Рівного;
  • Парк молоді (майдан Короленка і вул. Драгоманова);
  • Гідропарк I-ої черги (вул. С. Бандери і вул. Набережна);
  • Гідропарк II-ої черги (вул. С. Бандери і вул. Севастопольська);
  • Меморіал слави (вул. Київська);
  • Парк «Жовтневий» (вул. кн. Володимира).
  • Дендропарк в мікрорайоні «Ювілейний»
  • Парк біля"Мото-треку"

На околиці міста зі сторони виїзду на Житомир працює Рівненський зоопарк, що вважається одним з найкращих у країні.

Спорт[ред.ред. код]

Найпопулярнішими командними видами спорту серед городян є спідвей та футбол. Також тут користуються популярністю футзал (МФК «Кардинал-Рівне»), баскетбол (БК-93 «Пульсар»), волейбол («Регіна-МЕГУ»), регбі (РК "Рівне"), бейсбол («Західний вогонь»), хокей (ХК «Фаворит») тощо.

У Рівному із 4 по 18 вересня 2011 р. проходив Чемпіонат світу із шашок—100 серед жінок. У змаганнях взяли участь спортсменки з України, Росії, Нідерландів, Білорусі, Латвії, Китаю, Литви, Польщі, США та Узбекистану. Специфікою змагань було те, що учасниці грали на сучасних електронних шашкових дошках, що дало можливість транслювати змагання в он-лайн режимі.[11]

Варто зауважити, що у 1997 році Рівне приймало Чемпіонат світу з шашок—64 серед чоловіків.

Транспорт[ред.ред. код]

Рівненський тролейбус № 7 біля будівлі Рівненської мерії

Тролейбус[ред.ред. код]

Рівненський тролейбус

  • Рі́вненський троле́йбус — вид громадського транспорту у місті Рівне. Рух відкрито 24 грудня 1974 року[12]. Тепер наявні 9 маршрутів, у тролейбусному парку перебуває 78 машин. У 2011 році тролейбусами міста було перевезено 27 371 тис. чол., що на 8% менше ніж у 2010 році, коли було перевезено 29 761 тис. пасажирів

Маршрути Рівненського тролейбусу:

  • 1: Мототрек — селище Ювілейне.
  • 2: Боярка — Льонокомбінат.
  • 3: Мототрек — Залізничний вокзал.
  • 4: Мототрек — Льонокомбінат.
  • 5: Мототрек — РЗВА (Рівненський Завод Високовольтної Апаратури).
  • 6: РЗВА (Рівненський Завод Високовольтної Апаратури) — РЗТА с. Городок (Рівненський Завод Тракторних Агрегатів).
  • 7: Боярка — Мікрорайон Північний.
  • 8: Залізничний вокзал — Мікрорайон Північний.
  • 9: Мототрек — Мікрорайон Північний.

Автовокзали Рівного[ред.ред. код]

  • Автовокзал «РІВНЕ»
  • Автостанція «ЧАЙКА» (здебільшого здійснюються рейси в Сарненському напрямку)

Рівненський Вокзал[ред.ред. код]

Рівне — пасажирська та вантажна залізнична станція, що підпорядкована Рівненській дирекції Львівській залізниці. Станція Рівне розміщена на лінії «Здолбунів-Ковель».

Станція та залізничний вокзал Рівне

Персоналії, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Міста-побратими[ред.ред. код]

Міста-партнери[ред.ред. код]

Дружнє місто (співпраця)[ред.ред. код]

Партнерське місто[ред.ред. код]

Галерея зображень[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. Головне управління статистики у Рівненській області
  2. а б Постанова Верховної Ради УРСР від 11 червня 1991 року № 1183-XII «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису»
  3. J. Kowiecki. Lubomirski Józef herbu Szreniawa (1751–1817) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76.— S. 28. (пол.)
  4. Tadeusz Przybylski. Lubomirski Kazimierz (1813–1871) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1973.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom ХVIII/1, zeszyt 76.— S. 30. (пол.)
  5. http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  6. за рідною мовою
  7. Кінотеатри міста Рівне на www.myrivne.org (Рівненський веб-портал)
  8. У Рівному відкрито Бурштиновий музей // інф. Korespondent.net за 25 серпня 2010 року
  9. Пам'ятки природи на Рівненська обалсна державна адміністрація (офіційний веб-сайт)
  10. Парк ім. Т. Г. Шевченка на www.wikimapia.org
  11. Учасниці чемпіонату світу з шашок грають на спецдошках
  12. Уривок кінохроніки: пуск першого тролейбуса в м. Рівне
  13. Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 244 с. ISBN 966-8201-26-4

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]