Березнер Лев Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Лев Березнер
Особисті дані
Повне ім'я Лев Олександрович Березнер
Народження 6 червня 1970(1970-06-06) (53 роки)
  Обнінськ, РСФРР, СРСР
Зріст 178
Вага 74
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Позиція нападник, півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1987—1990 СРСР «Динамо-2» (Москва) 100 (16)
1989   СРСР «Динамо» (Москва) 0 (0)
1991 СРСР «Динамо» (Сухумі) 40 (7)
1992 Україна «Буковина» 5 (1)
1992—1999 Росія «Чорноморець» 192 (55)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Лев Олександрович Березнер (нар. 6 червня 1970(19700606), Обнінськ, Калузька область, СРСР) — радянський і російський футболіст, підприємець, менеджер, політичний і громадський діяч.

Вищі досягнення в спортивній кар'єрі пов'язані з новоросійським клубом «Чорноморець». Співвласник (з 1994 року) і генеральний директор обнінської аптечної мережі «Фіто Фарма». Депутат Обнінських міських Зборів п'ятого (2005—2010) і шостого (2010—2015) скликань. Голова Федерації футболу міста Обнінська (з 2004 року).

Біографія[ред. | ред. код]

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Закінчив середню школу № 1 імені С. Т. Шацького міста Обнінська (1977—1987)[1]. Вихованець обнінської футбольної школи, учень Юрія Олексійовича Шуванова.

Кар'єру розпочав у 1987 році у другий команді московського «Динамо», яка виступала у Другій лізі першості СРСР, за яку за чотири сезони провів 100 матчів. У складі головної команди зіграв одну гру на Кубок Федерації у 1989 році.

Сезон 1991 року провів у Першій лізі СРСР за сухумське «Динамо».

Після розпаду СРСР, з 1992 року, виступав за чернівецьку «Буковину» у новоствореній Вищій лізі України, де дебютував 7 березня 1992 року в матчі проти тернопільської «Ниви» (2:1). Всього провів у найвищому українському дивізіоні 5 матчів і забив один гол, а також провів 3 матчі у національному кубку.

Влітку 1992 року перейшов в новоросійський «Чорноморець», за який грав до закінчення кар'єри в 1999 році.

Напередодні сезону 1998 року у спаринг-матчі Березнер отримав травму стопи. Наслідки травми, а також переведення з нападу в півзахист і пов'язане з цим зменшення кількості голів, призвели до відставки Олега Долматова привели по закінченні сезону 1999 року до відрахування Березнера з команди з формулюванням «за розкладання колективу».

Після «Чорноморця» були варіанти продовження кар'єри в «Амкарі» та «Анжі». Перед початком сезону 2000 року був близький до підписання контракту з ЦСКА, який тренував Долматов, однак керівництво клубу вирішило не брати його у команду, і Березнер вирішив покінчити з футболом.

За власними словами, протягом кар'єри зловживав алкоголем, а також провокував гравців суперника порушувати на собі правила у штрафному майданчику, завдяки чому заробляв «липові» пенальті[2][3].

Подальше життя[ред. | ред. код]

Ще будучи гравцем, володів разом з батьком в Обнінську трьома аптеками. Після закінчення футбольної кар'єри повернувся в рідне місто, де став головою міської Федерації футболу[4] та депутатом Обнінських міських Зборів в комітеті з бюджету, фінансів та податків[5].

У 2005 році закінчив кафедру менеджменту організації факультету менеджменту Обнінської філії Державного університету управління (денне відділення, магістр)

Досягнення[ред. | ред. код]

У списку 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії: 1997 (3 місце).

Сім'я[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Валуева Лариса, Быкова Марина. Первый раз в первый класс. Школьные секреты известных людей [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Неделя Обнинска. — 28 августа 2009 года.
  2. Газета СПОРТ-ЕКСПРЕС. Лев БЕРЕЗНЕР• ПЕНАЛЬТІ ЗАРОБЛЯЮТЬСЯ ХИТРІСТЮ. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  3. Газета СПОРТ-ЕКСПРЕС. Лев БЕРЕЗНЕР• РОЗЖАЛУВАНИЙ ЮПІТЕР. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 8 травня 2016.
  4. Інформаційний портал міста Обнінська
  5. Інформаційний портал міста Обнінська. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 8 травня 2016.

Посилання[ред. | ред. код]