Берташ Віталій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берташ Віталій Андрійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 24 грудня 1972(1972-12-24) (51 рік)
Масевичі
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014-2015
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Прикордонні війська
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Віта́лій Андрі́йович Бе́рташ (* 1972) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни..

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1972 року в селі Масевичі (Рокитнівський район Рівненської області) у родині службовців. 1988-го закінчив Рокитнівську школу № 1, згодом Рокитнівський професійний ліцей, здобув професію будівельника. З 1991 по 1993 рік служив в ЗСУ. Одружився з дружиною виховують сина Андрія. Працював в Києві будівельником.

Мобілізований 25 березня 2014 року. Пройшов підготовку на Половецькому полігоні — поблизу Білої Церкви у 72-й бригаді. Впродовж місяця було навчання на Житомирському полігоні, а далі відпустка. У травні 2014-го вирушив на схід України.

На початку червня став бійцем новоствореної роти, підпорядкованої прикордонним військам. Командував ротою підполковник Ігор Момот. Просувалися уздовж кордону — Андріївка, Маринівка, Должанськ, Краснопартизанськ.

Під Ізвариним Віталій зазнав травмування ноги під час артилерійського обстрілу. Його доставили в Дніпропетровський військовий госпіталь, звідти перевели в Одесу. Упродовж кількох тижнів перебував у реабілітаційній відпустці, повернувся у військову частину. Згодом був поранений вдруге; лікувався у Київському госпіталі.

У квітні 2015-го комісований за станом здоров'я; проходив реабілітацію.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Джерела[ред. | ред. код]