Берта з Валь д'Ор
| Берта з Валь д'Ор | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
Франція |
| Померла |
690 Франція |
| У лику | Римо-Католицька Церква |
| День пам'яті | 1 травня |
 Bertha of Val d'Or на Вікісховищі | |
Берта з Валь д'Ор (дата народження невідома — смерть бл. 690 року) — абатиса, незаймана та мучениця, яка вшановується Римо-Католицькою Церквою як свята.[1] Чоловік Гомбер, лорд Шампенуа був дворянином і членом королівської родини Франції, з яким вона жила безшлюбним життям.[1] Традиція життя Берти «дуже пізня і ненадійна».[2] Лоран Мажоре написав життєпис, який вперше був опублікований в Тулі в 1650 році і перевиданий в Реймсі в 1700 та 1743 роках[3][4].
Життєпис[ред. | ред. код]
Гомбер побудував монастир для Берти та її дівчат в Авне, а потім пішов у монастир на узбережжі.[5][2] Після того, як Гомберт було вбито «ідолопоклонниками»[5] і «язичницькими мародерами»,[2] вона отримала видіння з побажанням перевести своїх черниць у Валь д'Ор, поблизу Авене, у регіоні Шампань на північному сході Франції.[5] Невідомо, чи монастир дотримувався домініканського правила.[2] В околицях була посуха; за словами агіографа Агнес Данбар, їй явився апостол Петро і повів її до саду з джерелом.[5][2] Вона створила своєю прядкою струмок, який назвала «Терези», тому що вона купила джерело за фунт срібла. Потік протікав перед її монастирем і постачав воду як для її черниць, так і для міста; Данбар повідомив, що «там вона тече й донині, рясні запаси прекрасної, прозорої води, яка лікує багато недуг і свідчить про правдивість легенди про прядку».[5]
У 690 році родичі чоловіка Берти розлютилися на неї, тому що вони були обурені тим, що вона роздала гроші свого чоловіка бідним[2] і тому, що вона «роздала бідним багато, що вони сподівалися отримати собі».[5] Через це вони її вбили. Данбар повідомляє, що вони «миттєво були схоплені дияволом і розірвали себе на шматки, усі, крім однієї жінки на ім'я Нунція, яка мала певні муки каяття».[5] Берта з'явилася до Нунції, попросивши, щоб тіло її чоловіка було привезено до Валь д'Ор, щоб вона могла бути похована з ним. Нунція вимагала доказів того, що її дії будуть прощені, якщо вона виконає бажання Берти; щойно Нунція перенесла тіло Ґомбера до монастиря, з її носа та рота потекла кров, як і сказала Берта. Через сто років тіло Берти було знайдено «свіжим і схожим на життя»;[6] коли її тіло та тіло Гомбера привезли до місця її вбивства, «її рани знову закровоточили».[6] День вшанування Берти — 1 травня.[5][2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Walsh, Michael J. (2007). A New Dictionary of Saints: East and West. Collegeville, Minnesota: Liturgical Press. с. 99. ISBN 978-0-8146-3186-7. OCLC 124159625.
- ↑ а б в г д е ж Catholic Encyclopedia. New York: Appleton. 1907. с. 519.
- ↑ Majoret, Laurent (1650). La Vie de Ste Berthe, vierge et martyre... à laquelle sont adjoustées les vies de S. Gombert, ... et de S. Tressain, ... Par le R. P. Dom Laurent Majoret, ... (EN) .
- ↑ Majoret, Laurent (1743). La Vie de Ste. Berthe, Vierge et Martyre, Fondatrice de l'Abbaye Royale d'Avenay, Ordre de S. Benoist. A laquelle sont ajoûtées les Vies de Saint Gombert son Époux, Martyr, & de S. Trésain, Confesseur, & Patron de l'Eglise paroissialle d'Avenay. Le tout revû & corrigé, & mis en meilleure forme par ***. Rheims : François Jeunehomme.
- ↑ а б в г д е ж и Dunbar, p. 117
- ↑ а б Dunbar, p. 118
Джерела[ред. | ред. код]
- Данбар, Агнес BC (1901). Словник святих жінок . Том 1. Лондон: Джордж Белл і сини. С. 117−118.