Битва біля Нореї
| Битва при Нореї | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Кімврська війна | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Римська республіка | Кімври, тевтони і Амброни | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Гней Папірій Карбон |
Бойоріг та Тевтобод | ||||||
| Сили | |||||||
| 30 тис. | 300 тис(?) | ||||||
Битва при Нореї, або Битва при Норикі — збройне зіткнення між кількома римськими легіонами і мігрувавшими з Ютландського півострова племенами германців, що сталося біля міста Норея в 113 році до н. е.
Передісторія[ред. | ред. код]
В 120 році до н. е. плем'я варварів — кімври — на чолі з вождем Бойорігом мігрували з Ютландського півострова на південь Німеччини, де до них приєдналися тевтони і амброни, хоча на думку Теодора Моммзена вони з'єдналися з кімврами в 103 році до н. е. [1], після початку Кімврської війни. Незабаром варвари підійшли до Альп і зайняли дружнє римлянам торгово-ремісниче місто Теврісків Норею у Норику. Місто розграбували, перебили безліч жителів, тих що вижили продали в рабство.
Тевриски відправили до римлян послів з проханням захистити їх від германців. Сенат наказав консулу Гнею Папірію Карбону виступити проти варварів з тридцятитисячним військом і вибити їх з земель Норіка. Кімври, знали про військову могутність римлян, пішли без опору [2], пообіцявши надалі не нападати на союзників Риму, однак консулу цього виявилося мало: він дав їм провідників, які повели кімврських посланців обхідним шляхом, але сам з військом вирушив короткою дорогою. Коли кімври пройшли повз римлян, ті напали і вбили майже всіх германців, лише декілька з них вціліло. Вони принесли родичам звістку про бойове зіткнення [3].
Хід битви[ред. | ред. код]
Найімовірніше, кімври нав'язали римлянам бій в лісах Нореі [4], де римляни були нездатні розгорнути бойові порядки. Германці всією масою напирали на римські частини, і за рахунок чисельної переваги завдали римлянам великі втрати,[5] а від повного розгрому римлян врятувала лише гроза. Римляни розбіглися по різні боки і насилу зібралися разом на третій день. Карбону вдалося врятуватися, згодом за рішенням сенату він був засланий і наклав на себе руки [3]. Римляни не отримували поразок від германців до 105 до н. э.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Тіт Лівій. Книга LXIII // Епітоми (періохі).
- Аппіан. Книга IV // Римська історія.
- Страбон. Книга VII // Географія = дав.-гр. Γεογραφικά.
- Тацит. Німеччина = лат. De origine et situ Germanorum.
- Гай Юлій Цезар. Записки про галльську Війні / Переклад - М. Покровський.
- Махлаюк, А. В.. Глава IX. Гай Марій. Перемоги і реформи // Римські Війни / Оформлення - Є. Ю. Шурлаповой, Редактор - Л. М. Мартьянова. — Москва : Центрполиграф, 2014. — Т. 1. — С. 251-269. — 2000 прим. — ISBN 978-5-227-05177-6.
- Моммзен, Т.. Книга IV. Революция // Римская история / Переклад В. Неведомського. — 1887.
- А. Готлиб. Тевтоны // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Н. Обнорский. Папирии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- А. Готлиб. Кимвры // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)