Битва при Данданакані
| Битва при Данданакані | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Війна сельджуків з Газневідами. | |||||||
 | |||||||
| Координати: 37°23′30″ пн. ш. 61°20′43″ сх. д. / 37.39193300002777676° пн. ш. 61.3453530000277780° сх. д. | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
| Газневідська держава | Сельджуцька імперія | ||||||
| Командувачі | |||||||
| Масуд Газневі | Тогрул-бек Чагри-бек | ||||||
| Військові сили | |||||||
| бл. 50 000 воїнів, 60 бойових слонів | бл. 20 000 воїнів | ||||||
| Втрати | |||||||
| Більша частина війська | Невідомо | ||||||
Битва при Данданакані — велика битва, що відбулась 23—25 травня 1040 року й ознаменувала початок масштабних сельджуцьких завоювань в Азії. Результатом битви стала перша значна перемога Сельджуків над Газневідами.
Передумови[ред. | ред. код]
1035 року Сельджуки на чолі з братами Тогрул-беком і Чагри-беком, а також їхнім дядьком Мусою ібн Сельджуком, переселились з Хорезма в Хорасан, що належав Газневідській державі. Умови, що їх висунули Сельджуки (зайняття земель у Хорасані за умови їх захисту від нападів ворогів) не задовольнили газневідського султана Масуда, який вирішив вигнати Сельджуків зі своїх земель. Утім газневідські війська у 1035—1038 роках зазнали низки поразок, а Сельджуки розширили сферу свого впливу, захопивши Нішапур. 1039 року султан Масуд I почав більш ретельно готуватись до боротьби з Сельджуками та завдав їм кількох суттєвих ударів, повернувши Нішапур. Сторони почали готуватись до вирішальної битви.
Султан Масуд мобілізував максимальне число військ своєї держави й у квітні 1040 року зосередив їх у Гераті. В складі армії Масуда були бойові слони, заковані в обладунки. Газневідські війська рушили на Сельджуків у напрямку Мерва. Невеликі сельджуцькі загони здійснювали часті напади на газневідське військо, завдаючи йому збитків, а також відрізали противника від джерел води. Це позначилось на фізичному та моральному стані армії Масуда до моменту вирішальної битви.
Перебіг битви[ред. | ред. код]
Війська противників зустрілись біля стін невеликої фортеці Данданакан, розташованої на відстані одного дня шляху від Мерва на дорозі в Серахс (за 33 км від сучасного міста Мари). Битва тривала три дні. Сельджуки цілковито розбили газневідську армію. Султан Масуд утік з поля бою з 100 вершниками до Газні, все майно армії Газневідів стало трофеями сельджуцького війська.
Наслідки[ред. | ред. код]
Після перемоги при Данданакані Тогрул-бек і Чагри-бек продовжили завоювання, швидко заволодівши Хорасаном і розпочавши рух на захід. Тогрул-бек проголосив себе султаном, а Чагри-бек став правителем Хорасану. Газневідська держава назавжди втратила провідну роль у політичному житті регіону, ставши невеликим князівством.
Джерела[ред. | ред. код]
- Аль-Истахри. Книга путей и стран // Хрестоматия по истории Халифата. М., МГУ. 1968 (рос.)
- Bosworth, C.E., The Ghaznavids:994-1040, Edinburgh University Press, 1963 (англ.)