Броненосці типу «Кайзер Макс» (1862)
 Броненосець «Кайзер Макс»
| |
| Проєкт | |
|---|---|
| Назва: | Броненосці типу «Кайзер Макс» (1862) |
| Заплановано: | 3 |
| Побудовано: | 3 |
| Віддано на брухт: | 3 |
| Основні характеристики | |
| Тип: | Броненосець |
| Водотоннажність: | 3 588 т (стандартна)1 |
| Довжина: | 70,78 м |
| Ширина: | 10 м |
| Осадка: | 6,32 м |
| Потужність: | 1 926 к.с. |
| Двигуни: |
|
| Швидкість: | 11 вузлів |
| Екіпаж: | 386 |
| Озброєння: |
|
| Бронювання: | Пояс: 115 мм |
Броненосці типу «Кайзер Макс» (нім. Kaiser Max Klasse) — броненосці ВМС Австро-Угорщини другої половини 19-го століття.
Історія створення[ред. | ред. код]
Броненосці типу Кайзер Макс» були подальшим розвитком броненосців типу «Драхе». Вони мали потужніші машини та озброєння. Зберегли ту ж конструкцію дерев'яного корпусу з таранним форштевенем.
Конструкція[ред. | ред. код]
Корпус броненосців типу «Кайзер Макс» виготовлявся з дерева. Дерев'яна обшивка була двошаровою. Зовнішній шам мав товщину 10 дюймів, внутрішній - 5 дюймів. Ззовні корпус був обшитий 115-мм залізною бронею, яка доходила до рівня верхньої палуби. При повному завантаженні броня опускалась на 1,07 м нижче ватерлінії. Загальна маса броні становила 606 т.
Силова установка складалась з однієї горизонтальної парової машини простого розширення, яку постачали парою 4 парові котли, димоходи яких виходили в єдину трубу. Машина обертала один дволопатевий гвинт. Швидкість становила 11 вузлів. При запасі вугілля у 327 т дальність плавання на швидкості 10 вузлів становила 2 000 миль.
Кораблі мали вітрильне оснащення рівня барка.
Порівняно з попередниками озброєння було підсилене. воно складалось з 16 x 48-фунтових гладкоствольних гармат та 14 x 24-фунтових нарізних казеннозарядних гармат Dtyljhaf, а також декількох десантних гармат. Всі гармати розташовувались на батарейній палубі та вели вогонь через гарматні порти (по 21 з кожного борту).
Після австро-італійської війни 1866 року кораблі були модернізовані. Була вдосконалена форма корпусу і надбудований напівбак. Також на кораблях було встановлене нове озброєння.
Внаслідок австро-угорського компромісу 1867 року дві частини дуалістичної монархії мали право вето на рішення одна одної. Незацікавленість Угорщини в морській експансії призвела до різкого скорочення бюджету флоту. Кошти для будівництва нових кораблів не виділялись. Тому у 1873-1876 роках броненосці типу «Кайзер Макс» були «модернізовані», а фактично збудовані заново. Від попередніх кораблів залишились лише машини, частина броні та деяке обладнання.
Представники[ред. | ред. код]
| Назва | Верф | Закладений | Спущений на воду | Вступив у стрій | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Кайзер Мах» Kaiser Max |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
жовтень 1861 року | 14 березня 1862 року | 1863 рік | Перебудований у 1873 році |
| «Дон Хуан де Аустрія» SMS Don Juan d'Austria |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
жовтень 1861 року | 26 липня 1862 року | 1863 рік | Перебудований у 1873 році |
| «Принц Ойген» SMS Prinz Eugen |
«Stabilimento Tecnico Triestino», Трієст |
жовтень 1861 року | 14 липня 1862 року | березень 1863 року | Перебудований у 1873 році |
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 (англ.)
- Патянин С. В. Сражение при Лиссе // Морская кампания: журнал. — 2016. — № 7 (59).(рос.)
- Энциклопедия броненосцев и линкоров. / А.Е. Тарас, Минск, 2002 (рос.)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
