Трієст
| Трієст Trieste |
|
|---|---|
 |
|
| Країна |  Італія |
| Регіон | Фріулі-Венеція-Джулія |
| Трієст | |
| Код ISTAT | 032006 |
| Поштові індекси | 34100 |
| Телефонний код | 040 |
| Координати | 45°38′10″ пн. ш. 13°48′15″ сх. д. / 45.63611° пн. ш. 13.80417° сх. д.Координати: 45°38′10″ пн. ш. 13°48′15″ сх. д. / 45.63611° пн. ш. 13.80417° сх. д. |
| Висота | 2 м.н.р.м. |
| Площа | 84,49 км² |
| Населення | 205 535 - (31-12-2010) |
| Густота | 2432,65 ос./км² |
| Розміщення | |
  |
|
| Влада | |
| Мер | Roberto Cosolini (30/05/2011) |
| Телефон | 040 6751 |
| Ел. пошта | urp@comune.trieste.it |
| Офіційна сторінка | |
Тріє́ст (італ. Trieste, хорв. Trst словен. Trst, вен. Trieste) — місто в Італії, розташоване в регіоні Фріулі-Венеція-Джулія, адміністративний центр однойменної провінції. На березі Трієстської затоки Адріатичного моря.
Трієст розташований на відстані[1] близько 430 км на північ від Рима. Населення становить 205 523 осіб (2009)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 3 листопада. Покровитель — San Giusto.
Зміст |
Історія [ред.]
Античні часи [ред.]
Область, сьогоденного Трієсту була заселена індоєвропейськими племенами Карні, (звідси назва Карсо) 3 тисячоліття до н. е.. Згодом район був заселений істрійцями, іллірійськими племенами, які заснували цивілізацію у 2000 до Р.Х., до переселення в цю місцевість палео-венетів.
У 177 до Р.Х., місто було під владою Римської республіки. Трієсту був наданий статус колонії Юлієм Цезарем під назвою Tergeste (Commentarii de bello Gallico) (51 до Р.Х.). Після падіння Західної Римської імперії (у 476), Трієст був візантійським військовим центром. У 788 він став частиною Франкської імперії. З 1081 р. був під владою Аквилейської патріархії, що розпалася на вільні комуни в кінці 12 століття.
Під владою Австрії [ред.]
Після двох століть війни проти сусідніх великих держав і Венеціанської республіки (яка недовго окупувала місто з 1369 до 1372), мешканці міста Трієст звернулись до Леопольда III фон Габсбурга, герцога Австрії, щоб стати частиною його володінь. Угода про припинення вогню була підписана в жовтні 1382 року в церкві Санкт-Варфоломія в селі Шишка, (сьогодні один з кварталів Любляни.) Місто, проте, зберегло певну міру автономії аж до 17 століття.
Трієст виріс у важливий порт. Він був вільним портом з 1719 року до 1 липня 1891 року. Царювання Марії Терезії відзначило собою початок епохи розквіту міста.
Трієст був окупований французькими військами три рази під час наполеонівських війн, в 1797, 1805 і 1809. Останній раз він був приєднаний Наполеоном до Іллірійських провінцій, в цей час Трієст втратив свою автономію (навіть коли він був повернений в Австрійській імперії в 1813), і статус вільного порту був перерваний.
Після наполеонівських війн, Трієст продовжує процвітати, як Імперське Вільне місто Трієст (Reichsunmittelbare Stadt Triest), і він стає столицею Австрійського Примор'я, або Küstenland.
Місто було головним австрійським торгівельним портом і центром суднобудування. , Штаб-квартира Italia Marittima була заснована в 1836 на розі площі П'яцца Гранде і Саніта. У 1913 австрійський флот складався з 62 кораблів, що мали загальну вантажопід'ємність 236000 тонн .[3].
Австро-угорський військовий флот також використовує Трієст в суднобудуванні, а також як базу. Будівництво першої великої залізниці в імперії, Відень-Трієст — Австрійської Південної залізниці, було завершене в 1857 році, яка використовувалась за для торгівлі і постачання вугілля.
Анексія Італією [ред.]
Разом з Тренто, Трієст був головним центром руху іредентизму, який закликав до анексії Італією всіх земель, де історично мешкали італійці. Після закінчення Першої Світової війни, Австро-Угорщина була зруйнована і Трієст стає частиною Італії в 1920 році.
Словенці (близько 25% населення) зазнали переслідування з боку фашистського режиму. Це призвело до зростанню внутрішньої напруженісті, кульмінацією чого стало 13 квітня 1920 року, підпал італійськими націоналістами Словенського Національного Будинку.
Друга Світова Війна [ред.]
Згідно з конституцією Італійської Соціальної Республіки, 23 вересня 1943 року, Трієст був номінально анексован цією державою. Німці, проте, додали його до Операційної Зони Адріатичного Узбережжя, до якої також були включені італійські провінції Гориця, Любляна і Удине.
Під час нацистської окупації, був побудован концентраційний табір у передмісті Трієсту, — Рис'єра ді Сан Саба (Risiera di San Sabba), 4 квітня 1944 року. Місто також постраждало від потужної італійської партизанської діяльності і союзницьких бомбардувань.
Югославська, новозеландська, американська і британська окупація [ред.]
30 квітня 1945 року італійський анти-фашистський Національно-визвольний комітет (італ. Comitato di Liberazione Nazionale) з 3500 добровольців розпочинає повстання проти нацистів. 1 травня югославські партизани звільнили більшу частину міста від нацистів, за винятком суден і фортеці Сан Джуїсто, гарнізон якої погодився капітулювати тільки новозеландцям. 2-га Новозеландська дивізія прибула в місто наступного дня. Німецькі війська капітулювали вечором 2 травня, після їх прибуття. Югославські війська мали повний контроль над містом до 12 червня, період, відомий як "сорок днів Трієста". У цей період багато фашистів, націоналістів і інших людей, не сприятливих для комуністичного режиму, зникли. Врешті-решт, новозеландці змусили югославську армію звільнити місто.
У 1947 році Трієст був проголошений незалежною державою — вільною територією Трієст і поділений на дві зони, А і Б, вздовж так званої Лінії Моргана. З 1947 по 1954 рік, Зона під владою союзників — "Трієстські війська Сполучених Штатів" і "Трієстські британські сили" (BETFOR). Південна частина території, зона В віддійшла до югославської Істрії.
Маршал Тіто, голова соціалістичної держави Югославії, зробив декілька нападів по всій лінії Моргана і в зоні А, намагаючись взяти контроль над Трієстом.
Ці забуті тепер сутички були одним зі складових початку "холодної війни".
Місто у складі Італії [ред.]
У 1954 році вільна територія Трієст була скасована. Місто Трієст в складі зони А був приєднаний до Італії. Південна частина території, зона Б, відійшла до Югославії, разом з деякими з сусідніх селищ, раніше включених в зону А. Анексія Італією була офіційно оголошена 26 жовтня 1954 року. Питання кордону з Югославією і статус етнічної меншини були остаточно вирішені в 1975 році Озимовським договором.
Демографія [ред.]
Населення за роками:
Станом на 31 грудня 2010 року в Трієст офіційно проживало 18 257 іноземців з 128 країн, серед них 3308 громадян Євросоюзу та 484 громадяни України[4].
Мови [ред.]
Найпоширенішими є італійська і словенська. Є також великі німецькомовна і угорськомовна групи.
Транспорт [ред.]
Морський транспорт [ред.]
Трієст завдяки статусу морського порту у складі Австрії і Австро-Угорщини, зробився крупним комерційним портом для земель імперії що не мали виходу до моря. У 19 столітті, абсолютно новий порт — Порто Ново (Porto Nuovo) — був побудований на північному сході міста. .[5]
У сучасну епоху, значення Трієсту як порту знизилось, внаслідок приєднання до Італії. Італія має широкий вибір краще розташованих портів, а також через конкуренцію поблизу розташованого нового порту Копер у Словенії. Проте, існує значне комерційне судноплавство на контейнерному терміналі, металургійному заводі і нафтовому терміналі, які розташовані на південь від центру міста. Після багатьох років застою, зміни керівництва в порту призвели до стійкого зростання перевезень — до 40% в галузі морських перевезень за 2007 рік.[5]
Залізничний транспорт [ред.]
Залізниця до Трієсту була побудована в 1857 році (Sudbahn), за для порту і необхідності перевезення людей і вантажів на великі відстані. Ця залізниця йшла 1400 км до Львова (на сьогоднішній день Україна) через Любляну (у Словенії), Шопрон (в Угорщині), Відень (в Австрії) і Краків (у Польщі), перетинаючи Альпи на перевалі Земмеринг біля Грацу. Ця лінія підходила до Трієсту через село Вілла Опичина, проте залізниця йшла через північ міста і мала 32 км гаку до Трієстського Центрального вокзалу.[5]
Друга залізниця (Трансальпійська залізниця) була відкрита в 1906 році з Відня через Єсеніце і Нова-Горицю. Ця лінія також підходила до Трієсту через Вілла Опичина, але мала досить коротке плече на південі Трієсту і закінчувалась другим головним залізничним вокзалом міста — Станцією Трієст Кампо Марціо, на південь від центрального вокзалу. Лінія більше не діє, і Станція Трієст Кампо Марціо в наш час[Коли?] залізничний музей.[5]
З метою полегшення вантажних перевезень між двома станціями і доками довколишніх районів, було побудовоно тимчасову залізницю відому як Rivabahn уподовж набережної в 1887 році. Ця залізниця збереглася до 1981 року, коли була замінена тунелем Galleria di Circonvallazione, 5,7 км завдовжки, прокладеного у східну частину міста. Вантажні послуги з доків виконують контейнерними перевезеннями на півночі Італії і до Будапешту, разом з перезвезеннями вантажівками, до Зальцбургу і Франкфурту.[5]
Пасажирські залізничні перевезення з Трієсту в наш час[Коли?] в значній мірі йдуть через Венецію, яка має сполучення з Римом і Міланом. Потяги з Венеції йдуть до центральної станції в обхід Трієстської затоки, через гілку Sudbahn. Міжнародні перевезення між Італією і Словенією в наш час[Коли?] проходят через Вілла Опичина, не заходячи в Трієст.[5]
Повітряний транспорт [ред.]
Трієст обслуговує Аеропорт Фріулі Венеція Джулія , розташований в Ронхі поблизу Монфальконе на Трієстській затоці .
Громадський транспорт [ред.]
Місцевий громадський транспорт в Трієсті належить Trieste Trasporti, яка має мережу з приблизно 60 автобусних і двох катерних маршрутів. Також діє Опичина трамвай, унікальний гібрид трамвая і фунікулера, який забезпечує зв'язок між центром міста і Вілла Опичина..[6]
Визначні місця [ред.]
Більша частина сучасного Трієста зводилася в XVIII-XIX століттях. Саме тому в місті багато будинків у стилі Art Nouveau та історизм, що прийшли з австрійського правління. Найбільш древня частина міста - пагорб Сан Джусто, де перебуває замок, руїни базиліки Форензе й театр. Замок Сан-Джусто збудований в XIV столітті за наказом Фредеріка III Австрійського для його намісника в цих землях. Тепер за товстими, порослими зеленню кріпосними стінами, з яких відкривається фантастичний вид на місто, перебуває музей зброї. По сусідству із замком у тому ж XIV столітті на місці більше ранніх християнських храмів виросла базиліка Сан-Джусто. Зовні вона виглядає дуже просто, єдина прикраса в центрі фасаду - велике кругле вікно - ‘розета', типовий елемент готичного стилю. Усередині ж є дві чудові мозаїки візантійських майстрів XII-XIII століть, що зображають Діву Марію в оточенні двох архангелів і Ісуса Христа із заступниками Трієста - святими Джусто й Серволо. На околицях Трієсту туристів ваблять — великий грот, романтичний замок Марамаре (ср. XIX ст.), середньовічний замок Дуіно.
Уродженці [ред.]
- П'єро Пазінаті (*1910 — †2000) — колишній футболіст, згодом — футбольний тренер.
- Ферруччо Валькареджі (*1919 — †2005) — колишній футболіст, згодом — футбольний тренер.
- Джорджо Ферріні (*1939 — †1976) — колишній футболіст, згодом — футбольний тренер.
- Чезаре Мальдіні (*1932) — колишній футболіст, згодом — футбольний тренер.
- Маєвський Йосип Альбінович — член Української Центральної Ради.
Сусідні муніципалітети [ред.]
Галерея зображень [ред.]
-
Miramare замок
-
Статуя Джеймса Джойса
-
Собор Сан Джусто
-
Маяк
Див. також [ред.]
Примітки [ред.]
- ↑ Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів.
- ↑ «Демографічний баланс 2009 року та населення на 31 грудня». ISTAT. Процитовано 10 березня 2011.(італ.)
- ↑ Hubmann, Franz, & Wheatcroft, Andrew (editor), The Habsburg Empire, 1840 -1916, London, 1972, ISBN 0-7100-7230-9
- ↑ «Cittadini Stranieri» [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 25 січня 2012.
- ↑ а б в г д е Ammann, Christian; Juvanec, Maj (May 2007). «Discovering Trieste». Today's Railways (Platform 5 Publishing Ltd). с. 29–31.
- ↑ «Trieste Trasporti S.p.A.». Trieste Trasporti S.p.A. Процитовано April 27 2007.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Category:Trieste |
|
|||||
 |
Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
