Ваджрайогіні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ваджрайогіні, тханка

Ваджрайогіні (Vajra-yoginī IAST), Дордже Налджорма (тиб. རྡོ་རྗེ་རྣལ་འབྱོར་མ་,རྡོ་རྗེ་རྣལ་འབྱོར་མ་, Вайлі rdo rje rnal ’byor ma)[1] — є тантричним буддійським жіночим Буддою та дакіні, ідамом, у формі жінки з юним обличчям в буддизмі Ваджраяни. Символізує перетворення невідання і пристрастей в мудрість осягнення порожнечі. Є головним ідамом в школі Каг'ю тибетського буддизму[2].

Іконографіка[ред. | ред. код]

Зображується в червоному кольорі з третім оком посередині чола, капалою (посудина з черепа людини) і півмісяцевим сікатором (особливим ножем) для відсікання невідання і уподобань.

Форми[ред. | ред. код]

Дві інших форми Ваджрайогіні[3][2]:

  • Ваджраварахі[4], Дордже Пакмо (Вайлі: rdo rje phag mo) — «Діва Діамантової Свині». Свиня в буддизмі є символом невідання. Перетворення неосвіченості в мудрість образно відбивається у вигляді свинячої голови, що виглядає з-за лівого вуха Ваджраварахі.
  • Джнянадакиня (Вайлі: ye shes mkha’ ‘dro ma) — «Діва Найвищої Мудрості», зображувана «з розпущеним волоссям, в позі натхненного танцю».

Мантра[ред. | ред. код]

Коротка мантра Ваджрайогіні:

ОМ ВАДЖРАЙОГІНІ ХУМ ХУМ ПХАТ ПХАТ[5]

Практики[ред. | ред. код]

Ваджрайогіні стоїть у центрі червоної гексаграми. Намальована тибетська мандала XIX століття (традиції Наропи), Rubin Museum of Art

У буддизмі Ваджраяни Ваджрайогіні виступає як божество медитації або супруг яб-юм такого божества. Вона з'являється в мандалі(maṇḍala IAST), яку практикуючий візуалізує відповідно до садхани, що описує практику певної тантри. Є кілька збірок, що містять садхани, пов'язані з Ваджрайогіні, включаючи одну колекцію, Guhyasamayasādhanamālā, що містить лише садхани Ваджрайогіні та сорок шість творів різних авторів.[6]

Їдам, з яким ототожнює себе медитатор, практикуючи Шість йог Наропи, є Ваджрайогіні, і вона є важливим божеством для тантричної ініціації, особливо для нових посвячених, оскільки кажуть, що практика Ваджрайогіні добре підходить для тих, хто має сильну прихильність до бажань, і для тих, хто живе у нинішньому «дегенеративному віці». Як Ваджраварахі[7], її консортом є Чакрасамвара (тиб. Khorlo Demchog), який часто символічно зображується як кхатванга на її лівому плечі. У цій формі вона також є дружиною Джінасагари (тиб. Gyalwa Gyatso), червоного Авалокітешвари (тиб. Chenrezig).

Ваджрайогіні є ключовою фігурою в розширеній тибетській буддистській практиці Чод, де вона з'являється у своїй формі Kālikā (стандартна тибетська: Khros ma nag mo) або Ваджраварахі (тибетська: rDo rje phag mo).

Ваджрайогіні також з'являється у версіях гуру-йоги в школі каг'ю тибетського буддизму. В одній популярній системі практикуючий поклоняється своєму гуру в образі Міларепи, водночас уявляючи себе Ваджрайогіні.[8]

Мета візуалізації Ваджрайогіні полягає в тому, щоб отримати усвідомлення тантри стадії зародження, в якій практикуючий подумки візуалізує себе як свого їдама або медитаційного божества, а своє оточення як мандалу Божества. Метою стадії зародження є подолання звичайних видимостей і звичайних уявлень, які в буддизмі Ваджраяни вважаються перешкодами для звільнення (санскр. nirvāṇa IAST) і просвітлення.[9]

Храми Ваджрайогіні[ред. | ред. код]

У долині Катманду в Непалі є кілька важливих неварських храмів, присвячених різним формам Ваджрайогіні. Ці храми є важливими місцями впливу непальського буддизму ваджраяни[10], а також важливими місцями паломництва для тибетських буддистів. Ці храми включають храм Санкху Ваджрайогіні, храм Відх'єшварі Ваджрайогіні, храм Парпінг Ваджрайогіні та храм Гух'єшварі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ (англ.)Vajrayogini [Архівовано 29 червня 2020 у Wayback Machine.](Rigpa Shedra Wiki)
  2. ↑ а б (рос.)Андросов, 2015, с. 171.
  3. ↑ English, (2002), p. 44.
  4. ↑ (англ.)Vajravarahi [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.](Rigpa Shedra Wiki)
  5. ↑ (рос.)Ваджрайогини [Архівовано 18 червня 2021 у Wayback Machine.]
  6. ↑ English, (2002), p. 321 ff..
  7. ↑ Ваджраварахі є однією із форм Ваджрайогіні
  8. ↑ English, (2002), p. xxiii.
  9. ↑ Huntington та Bangdel, 2003, с. 242.
  10. ↑ Shakya, Min Bahadur (1994). The Iconography of Nepalese Buddhism. Kathmandu: Handicraft Association of Nepal.[сторінка?]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Elizabeth English. Vajrayogini: Her Visualizations, Rituals, & Forms. Studies in Indian and Tibetan Buddhism. — Boston : Wisdom Publications, 2002. — 564 p. — ISBN 0-86171-329-X.
  • Huntington, J. C.; Bangdel, D. (2003). The Circle of Bliss: Buddhist Meditational Art. Serindia Publications. ISBN 978-1932476019.

Література[ред. | ред. код]

  • Tharchin, Sermey Khensur Lobsang (1997). Sublime Path to Kechara Paradise: Vajrayogini's Eleven Yogas of Generation Stage Practice. Howell, New Jersey: Mahayana Sutra and Tantra Press. ISBN 978-0-918753-13-7.
  • TSENZHAB SERKONG RINPOCHE, VAJRAYOGINI COMMENTARY, INSTITUTO LAMA TZONG KAPA POMAIA, ITALY, Jan- Feb. 1980.- 50 p.
  • Essence of Vajrayana: The Highest Yoga Tantra Practice of Heruka Body Mandala, Geshe Kelsang Gyatco.- Delhi, 2000.- 503 p. ISBN 81-208-1729-x (P.159-167)
  • Guide to Dakini Land: The Highest Yoga Tantra Practice of Buddha Vajrayogini, Tharpa Publications (2nd. ed., 1996), Geshe Kelsang Gyatso, ISBN 978-0-948006-39-5 (P. 5, 123—127, 154—155, 163—170)
  • (рос.) Ваджрайогіні. Індо-тибетський буддизм. Енциклопедичний словник/Андросов В. П.- Litres, 2015.- 448 с. ISBN 978-5-91994-007-4 (С.171-172)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ваджрайогіні


колесо Дхарми Це незавершена стаття про буддизм.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ваджрайогіні&oldid=40584664