Валове національне щастя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ва́лове націона́льне ща́стя (ВНЩ) — холістична міра якості життя, яка включає моральні і психологічні цінності, на відміну від Валового Національного Продукту (ВНП). Термін походить від англійського Gross National Happiness, як протиставлення Gross National Product.

Опис[ред.ред. код]

Історія поняття і ситуація в країні[ред.ред. код]

Це поняття було введено в ужиток як неофіційна державна філософія Бутану четвертим королем цієї країни Джігме Сінг'є Вангчук в 1972 . «Щастя народу важливіше відсотків валового внутрішнього продукту», — сказав король. Сенс цього поняття для Бутану полягає в розвитку такої економіки, яка відповідала б унікальній бутанській культурі, заснованій на буддійських духовних цінностях. Практично «Валове національне щастя» реалізується через п'ятирічне планування розвитку економіки, при якому прогрес здійснюється повільними кроками, намагаючись підтримувати і не руйнувати традиційні цінності — сім'ю, культуру, природу, буддійську релігію.

Слід мати на увазі, що до початку правління короля Джігме Сінг'є Вангчук Бутан становив собою ізольовану від світу країну із середньовічними порядками. Бутан ще не набув остаточно членства в ООН, Бутан не входив майже в жодні міжнародні організації, в Бутані практично був відсутній грошовий обіг, рівень грамотності був украй низький, автомобільні дороги, зв'язок, телефон, електрика були фактично не розвинені. Різка модернізація з наповненням Бутану споживчими товарами могла б призвести до соціальних потрясінь або до перетворення Бутану в індустріальну колонію чи «бананову республіку».

Основні реформи за ВНЩ[ред.ред. код]

Нижче наводяться приклади бутанських реформ, пов'язаних з цією програмою:

  • Спрощення церемоніалу та етикету, скасування жорстких правил етикету, пов'язаних з простяганням до землі перед Королем та вищими посадовими особами, запровадження святкового церемоніального одягу для відвідування палаців і дзонгів.
  • Відкриття країни для туризму з введенням високих мит на туризм і обмеженням кількості виданих віз.
  • Реформа освіти. Введення багатоступінчастої системи освіти на базі інтернатів по всій країні (значна частина бутанців живе в невеликих поселеннях або окремо розташованих будинках, тому для дітей потрібна організація інтернатів).
  • Обов'язкове вивчення англійської мови, використання вчителів-добровольців із західних країн.
  • Відбір на конкурсній основі найкращих випускників шкіл і коледжів для навчання за кордоном (в Індії, США, Сінгапурі, Європі).
  • Залучення в індивідуальному порядку іноземних консультантів з питаннь модернізації, екології, медицини та управління.
  • Повсюдна державна опіка буддійських монастирів і храмів. Підтримка в чистоті і порядку чортенів і ступ.
  • Підтримання чистоти на вулицях міст і поселень. Вирощування квітів.
  • Будівництво мінімальних автодоріг для зв'язку між найбільшими дзонгами, щоб не нашкодити при цьому навколишньому середовищу.
  • Соціальна програма турботи про старих при монастирях.
  • Організація бездротового телефонного зв'язку по всій країні.
  • Застосування малих гідроелектростанцій.
  • Охорона природи. Майже половина території Бутану оголошена національними парками, де заборонено полювання. Лісове відомство займається вирощуванням лісів на лисих схилах гір, і плануванням лісозаготівель для потреб населення без шкоди екології.
  • Заборона куріння по всій країні. Заборона хімічних добрив і хімічних інгредієнтів. Заборона екологічно шкідливих виробництв.

Критика і поточна ситуація в країні[ред.ред. код]

Багатьом з цих питань в сусідніх країнах регіону (Непал, Індія, Бангладеш, М'янма) не приділяється достатньої уваги, через що виникають серйозні соціальні проблеми.

Валове Національне Щастя

Дана система повільних реформ і державного регулювання поступово дає плоди, Бутан показує стабільне зростання економічних показників, проте продовжуючи залишатися однією з найбідніших держав світу з річним доходом на душу населення в 1100 доларів США. При цьому існують суттєві розбіжності в оцінці чисельності населення за даними влади Бутану (близько 700 тис. чоловік) і міжнародних експертів (до 2,5 мільйона чоловік). Перевірити ці цифри складно через закритість держави. Також маловідомі для іноземців внутрішні заворушення в країні (Ассамська операція) і боротьба уряду з ними шляхом вигнання людей з країни.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

На англійській мові[ред.ред. код]