Європа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Європа
Europe (orthographic projection).svg
Площа (включно з островами) 10 523 000 км²
Площа островів 750 000 км²
Довжина берегової лінії 37 900 км
Середня висота
над рівнем моря
300 м
Найбільша висота
над рівнем моря
5642 м (Ельбрус)
Найменша висота
над рівнем моря
-28 м (рівень Каспійського моря)
Найпівнічніша точка мис Нордкін
71°08′ пн. ш. 27°42′ сх. д. / 71.133° пн. ш. 27.700° сх. д. / 71.133; 27.700
Найпівденніша точка мис Мароккі
36°00′ пн. ш. 5°36′ зх. д. / 36.000° пн. ш. 5.600° зх. д. / 36.000; -5.600
Найзахідніша точка мис Рока
38°48′ пн. ш. 9°31′ зх. д. / 38.800° пн. ш. 9.517° зх. д. / 38.800; -9.517
Найсхідніша точка збігається з найзахіднішою точкою Азії
Найнижча температура
Чисельність населення: 729 млн. мешканців
Густота населення: 97 осіб/км²

Ця стаття про частину світу. Інші значення див. Європа (значення)

Євро́па (іноді Евро́па) — частина світу в Північній півкулі.

Поділ єдиного материка Євразія на Європу та Азію склався ще в Стародавній Греції. Античні греки виділяли три частини світу — Європу, Азію і Лівію (Африку). Кордон між Європою та Азією проходив для них водними шляхами від Середземного до Азовського моря. Сучасні східні межі Європи (Урал) були встановлені за пропозицією шведського географа Філіпа Йогана фон Страленберга.

У буденному вжитку для жителів Східної Європи та острівних держав на заході континенту поняття Європи дещо вужче. Для них має сенс фраза «поїхати до Європи», хоча в суто географічному сенсі вони вже перебувають у Європі.

Географія[ред.ред. код]

Докладніше: Географія Європи
Топографічна карта Європи

З Азією Європа утворює континент Євразію, займає 8% поверхні суходолу; площа 10 532 000 км². Європа повністю лежить у північній півкулі між 36° пн. ш. і Північним Льодовитим океаном. Майже 2/3 території займає велика плоска рівнина від європейської частини Росії на сході, до «низинних територій» і Біскайської затоки на заході.

У різні часи східна межа Європи проводилася по-різному, простежується загальна тенденція «розростання Європи на схід». Останні три століття умовну межу Європи на суходолі проводять вздовж східного підніжжя Уралу, ріки Емби, Кумо-Маницької западини; далі через Чорне море, Босфор та Дарданелли, які відокремлюють Європу від Азії, а Гібралтарська протока та Середземне море — від Африки; часто до Європи зараховують Кавказ.

Протяжність вздовж меридіану — 4300 км, вздовж паралелі — 5000 км.

Найбільш розчленована частина світу (півострови становлять 1/4 території Європи; острови займають близько 730 тис. км²).

Середня висота — 292 м; гора Ельбрус (5642 м) на Кавказі є найвищою точкою Європи; пік Монблан (4807 м) — найвища гора в Альпах; найнижча точка — на узбережжі Каспійського моря (28 м нижче рівня моря).

Гори й височини належать до 3 рівнів складчастості:

Найбільші рівнини: Східно-Європейська платформа, Скіфська плита, Паданська рівнина, Паризький басейн.

Діючі вулкани: Гекла, Везувій, Етна, Стромболі.

Майже уся Європа лежить у зоні помірного клімату; у південній частині Європи субтропічний клімат (середземноморський), на півночі — субполярний; річна кількість опадів — 500–800 мм, в горах (особливо на західних схилах) — понад 2000 мм (над Которською затокою 4650 мм).

Озера найчастіше зустрічаються у північній частині Європи; найглибші — біля підніжжя Альп (Комо, Ґарда, Женевське, Боденське). Озера (площею більш 5100 км²) включають Ладозське, Онезьке, Чудське. Основні ріки (довжиною більш 800 км): Волга, Дунай, Дніпро, Урал, Дон, Печора, Дністер, Рейн, Луара, Ельба, Вісла, Одер, Прут, Рона;

Льодовики — на Шпіцберґені, Новій Землі, в Ісландії, в Альпах та Скандинавських горах (разом 120 тис. км²).

Натуральна рослинність значною мірою змінена або знищена людиною; стан лісів постійно погіршується.

Родовища нафти та підземного газуПівнічному морі, Баку), вугілля (Рур, Верхньосілезький, Донецький, Печорський, Підмосковний басейни), залізних руд (Курська магнітна аномалія, Лотаринґія, північ Скандинавії), кольорових металів, бокситів, кам'яної солі та соди.

Центр Європи[ред.ред. код]

Докладніше у статті Географічний центр Європи

Розташування центру залежить від визначення кордонів Європи і головним чином визначається обраною методикою підрахунку, а також тим, чи включаються віддалені острови в список крайніх точок Європи чи ні. Таким чином, на звання географічного центру Європи претендують кілька місць. Крім України, де центром Європи вважається точка біля села Ділове недалеко від Рахова, на місце розташування центру Європи претендують також Литва, Словаччина, Білорусь, Польща, та деякі інші країни. Книга рекордів Гіннеса визнає село Пурнушкяй за 26 км на північ від Вільнюса (Литва), як «офіційний» географічний центр Європи.

Історія Європи[ред.ред. код]

Докладніше у статті Історія Європи
Європа у 1097-у році

Європа залишалася незаселеною людьми досить довго. На південно-східній околиці регіону, в Дманісі (Грузія), були знайдені останки людей, що жили 1,8 мільйонів років тому і належать до форми, перехідний між Homo habilis і Homo erectus, що пізніше розселилися по всій південній Азії. Цю форму виділили в окремий вид, Homo georgicus. Вважають, що всі знайдені останки належать особинам однієї популяції.

Звідки прийшла людина в Європу, спірне питання. Відомо тільки, що Європа не була місцем зародження людства. Існують версії про те, що перші гомініди прийшли в Європу з Індії. Але найвірогіднішою є гіпотеза про прихід гомінід до Європи з Африки через Передню Азію. Є припущення, що це сталося в середині віллафранкського часу.

«По-справжньому» заселила Європу гейдельберзька людина і його ймовірний нащадок неандерталець, причому останній являв собою спеціалізовану форму, адаптовану до європейського клімату.

Найперша поява людей сучасного фізичного типу (Homo sapiens) у Європі датується 35 тис. років тому. 28 тис. років тому, ймовірно, остаточно зникли неандертальці.

Демографія[ред.ред. код]

Докладніше: Демографія Європи
Карта культурних регіонів в Європі.
Мовна Карта Європи.

Європу населяє 729 млн людей (11% світового населення, станом на 1 липня 2008 року); густота населення, без Росії — 97 мешканців на км² (у 2 рази перевищує середньосвітову), найбільша (200–370 осіб на км²) — в Нідерландах, Бельгії, Великій Британії та Німеччині, найменша (3-15) — в Ісландії, Норвегії та Фінляндії; природний приріст у 12 країнах від'ємний (в Латвії, Естонії та Росії — нижче 5%). Загалом для Європи характерна депопуляція на рівні 0,04%; близько 20% від усього населення — у віці 15 та менше років; у віці 65 та більше — 15%.

У містах мешкає понад 70% населення; найбільші міські агломерації: Лондон, Москва, Париж, Рурштадт, Санкт-Петербург, Стамбул. Найбільші міста (з населенням більш 1,5 млн): Афіни, Барселона, Берлін, Бухарест, Будапешт, Відень, Варшава, Гамбурґ, Київ, Лондон, Мадрид, Манчестер, Мілан, Мінськ, Москва, Париж, Рим, Санкт-Петербург, Стамбул.

Етнографія[ред.ред. код]

Досить детальному вивченню етнографічної ситуації у Європі були присвячені дослідження, пов'язані з Версальським мирним договором. Роботи виконувались у багатьох країнах з метою встановлення етнічних меж і, на їх підставі, міждержавних кордонів[1].

Релігія[ред.ред. код]

У Європі переважає християнська релігія. Багато людей належать до римо-католицької церкви, центр якої у Ватикані. У Північній Європі поширене протестанство, а в Східній та Південно-Східній — православ'я.

Економіка[ред.ред. код]

Докладніше: Економіка Європи
Топ-20 країн світу за ВВП на душу населення

Продукція: майже 50% усіх машин, що випускаються у світі, виробляється в Європі (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія, Росія, Грузія, Україна, Латвія, Білорусь, Великобританія); споживання добрив на сільськогосподарських угіддях у 4 рази більше, ніж на будь-якому іншому континенті; сільськогосподарська продукція Європи становить 43% усього світового виробництва ячменю (Німеччина, Іспанія, Франція, Великобританія), 41% світового виробництва жита (Польща, Німеччина), 31% світового виробництва вівса (Польща, Німеччина, Швеція, Франція) і 24% світового виробництва пшениці (Франція, Німеччина, Великобританія, Румунія); Італія, Іспанія і Греція виробляють понад 70% оливкової олії, виробленої у світі.

Етимологія[ред.ред. код]

Європа (за іншим варіантом правопису — Европа) названа за ім'ям героїні давньогрецької міфології Європи, фінікійської царівни, викраденої Зевсом і відвезеної на Крит. Походження самого цього імені, як вважає французький лінгвіст П. Шантрен, невідоме[2]. Найпопулярніші в сучасній літературі етимологічні гіпотези були запропоновані ще в античності (поряд з багатьма іншими), але є спірними:

  • Одна етимологія тлумачить його походження від грецьких коренів еври- та опс- як «широкоока»[3].
  • Згідно з лексикографом Гезихієм, назва Європа означає «країна заходу, або темна»[3], що пізнішими лінгвістами було порівнювати із зах.-сем. 'rb «захід сонця»[4] або аккад. erebu з тим самим значенням. М. Вест, втім, оцінює цю етимологію як дуже слабку[5].

Країни Європи[ред.ред. код]

Західна Європа Східна Європа Північна Європа Південна Європа Частково в Європі Невизнані або частково визнані
Австрія Австрія Білорусь Білорусь Данія Данія Албанія Албанія Азербайджан Азербайджан (від 0%[6] до 10% території[7]) Косово Косово
Андорра Андорра Болгарія Болгарія Ісландія Ісландія Андорра Андорра Грузія Грузія (від 0%[6] до біля 5% території[7]) Flag of Transnistria (state).svg Придністров'я
Бельгія Бельгія Угорщина Угорщина Латвія Латвія Боснія і Герцеговина Боснія і Герцеговина Казахстан Казахстан (12,5% території[8]) Абхазія Абхазія (від 0%[6] до біля 5% території)
Велика Британія Велика Британія Молдова Молдова Литва Литва Ватикан Ватикан Росія Росія (22% території[6])
Німеччина Німеччина Польща Польща Норвегія Норвегія Греція Греція Туреччина Туреччина (4% території)
Ірландія Ірландія Румунія Румунія Фінляндія Фінляндія Іспанія Іспанія
Ліхтенштейн Ліхтенштейн Україна Україна[9] Естонія Естонія Італія Італія
Люксембург Люксембург Чехія Чехія Швеція Швеція Македонія Македонія
Монако Монако Словаччина Словаччина Мальта Мальта
Нідерланди Нідерланди Португалія Португалія
Франція Франція Сан-Марино Сан-Марино
Швейцарія Швейцарія Сербія Сербія
Словенія Словенія
Хорватія Хорватія
Чорногорія Чорногорія
Країни Європи

Держави та території, що підтримують тісні політичні та культурні зв'язки з Європою[ред.ред. код]

Віртуальні держави[ред.ред. код]

Залежні території[ред.ред. код]

Залежні території, які знаходяться в Європі

Частково визнаний релігійний орден[ред.ред. код]

Основні міжнародні об'єднання в Європі[ред.ред. код]

Країни Європи є членами різних міжнародних організацій, велика частина яких організаціями економічного і політичного характеру. Нижче перераховані основні міжнародні об'єднання в Європі.

Албанія Хорватія Вірменія Азербайджан Боснія і Герцеговина Грузія Молдова Росія Чорногорія Республіка Македонія Сербія Україна Рада Європи Кіпр Ірландія Австрія Бельгія Фінляндія Франція Німеччина Греція Італія Люксембург Мальта Португалія Нідерланди Словаччина Словенія Іспанія Єврозона Болгарія Румунія Великобританія Чехія Данія Естонія Угорщина Латвія Литва Польща Швеція Монако Європейський союз Митний союз Європейського Союзу Андорра Туреччина Сан-Марино Ватикан Ісландія Норвегія Швейцарія Ліхтенштейн Європейська асоціація вільної торгівлі Шенгенська угода Єврозона Європейська економічна зона
Наднаціональні європейські організації

Рада Європи[ред.ред. код]

Рада Європи є єдиною пан'європейською організацією, членами якої є майже всі країни Європи. На даний час членами Ради Європи є 47 держав. Цілями Ради Європи є програми зі згладжування протиріч між законодавчими базами європейських країн у таких сферах, як права людини, громадянство, міжнародне приватне право, захист навколишнього середовища та культурної спадщини, охорона прав національних меншин тощо

Європейський Союз[ред.ред. код]

Прапор ЄС та Ради Європи

Європейський Союз, скорочена назва ЄС — наднаціональне об'єднання 28 держав Європи. У рамках Союзу курується безліч програм. В рамках ЄС діє єдиний ринок, що включає в себе митний союз, валютний союз (єдина європейська валюта — євро, діє на території 17 з 28 членів Євросоюзу), загальну політику в галузі сільського господарства та рибальства. Європейський союз також вживає заходів до координації дій країн-членів в області політики. Також існують тенденції до координації дій у сфері оборони та загальної зовнішньої політики. Союз поступово еволюціонує з економічної організації на наднаціональну. На даний час спільний ВВП Євросоюзу є найбільшим у світі і становить 15,849 трильйонів доларів США.

НАТО[ред.ред. код]

Прапор НАТО

НАТО (Організація Північноатлантичного договору) — військовий союз, члени якого є в основному країни Європи, а також США і Канада. НАТО створювалася як організація для згуртування західноєвропейських країн під командуванням США проти СРСР і його союзників. Основою організації є договір про колективну оборону в разі нападу на одну з держав-членів.

ОБСЄ[ред.ред. код]

Логотип ОБСЄ

Організація з безпеки і співробітництва в Європі, найбільша регіональна організація з безпеки, до складу якої входять 56 держав Європи, Центральної Азії та Північної Америки.

Організація націлена на запобігання виникненню конфліктів у регіоні, врегулювання кризових ситуацій, ліквідацію наслідків конфліктів.

Співдружність незалежних держав[ред.ред. код]

Прапор СНД

Співдружність незалежних держав — організація, що складається з 11 колишніх республік Радянського Союзу (крім країн Прибалтики і Грузії). СНД не володіє наднаціональними повноваженнями і є більшою мірою символічною організацією, що діє в сфері координації взаємодії між країнами-учасницями Співдружності. Головними цілями СНД є здійснення співробітництва в політичній, економічній, екологічній, гуманітарній, культурній та інших областях; мирне вирішення суперечок; міждержавна кооперація та інтеграція; захист прав і свобод громадян країн-членів.

ГУАМ[ред.ред. код]

Організація створена в 1997 році чотирма країнами: Грузією, Україною, Азербайджаном, Молдовою (ГУАМ). Штаб-квартира розташована в столиці України — Києві. З квітня 1999 року по 2006 рік до складу організації входив також Узбекистан, організація носила назву ГУУАМ.

Північна рада[ред.ред. код]

Північна рада (заснована в 1952 році) і Північна рада міністрів (заснована в 1971 році) — організація для координації співпраці між парламентами і урядами країн Північної Європи. Країни-члени: Данія, Фінляндія (з 1956), Ісландія, Норвегія, Швеція. Керівні органи знаходяться в Копенгагені.

ЄврАзЕС[ред.ред. код]

Євразійське економічне співтовариство — міжнародна економічна організація низки пострадянських держав, що займається формуванням загальних зовнішніх митних кордонів, виробленням єдиної зовнішньоекономічної політики, тарифів, цін та інших складових функціонування спільного ринку.

Арктична рада[ред.ред. код]

Арктична рада — міжнародна організація, створена в 1989 році за ініціативою Фінляндії для захисту унікальної природи північної полярної зони. У Арктичну раду входять вісім приарктичних країн: Данія, Фінляндія, Ісландія, Канада, Норвегія, Росія, Швеція, США. Країни-спостерігачі: Великобританія, Франція, ФРН, Нідерланди, Польща, Іспанія.

Логотип Балтійської асамблеї

Балтійська асамблея[ред.ред. код]

Балтійська асамблея — дорадчий орган зі співробітництва між парламентами Естонії, Латвії та Литви, заснований в 1991 році. Асамблея координує дії, консультує парламенти трьох країн і декларує узгоджені позиції у вигляді резолюцій, рішень і рекомендацій.

Бенілюкс[ред.ред. код]

Прапор Бенілюксу

Бенілюкс — союз Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, створений 3 лютого 1958 року. Має свій парламент і суд, куди входять представники трьох держав.

Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону[ред.ред. код]

Рада Баренцевого/Євроарктичного регіону (ОБЄР) — форум регіонального співробітництва. Був заснований у 1993 році. До нього увійшли на правах постійних членів Данія, Ісландія, Норвегія, Росія, Фінляндія та Швеція, а також Комісія Європейських співтовариств (КЕС). Дев'ять держав — Великобританія, Німеччина, Італія, Канада, Нідерланди, Польща, Франція, США, Японія — мають статус спостерігачів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (рос.) Кушнер (Кнышев) П. И. Этнические территории и этнические границы. — М.: Издательство Академии наук СССР, 1951. — 106 с.
  2. (фр.) Chantraine P. Dictionnaire étymologique de la langue grecque. Histoire des mots. Paris, 1968. P. 388.
  3. а б (рос.) Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С. 223.
  4. (рос.) Тантлевский И. Р. История Израиля и Иудеи до разрушения Первого Храма. — СПб, 2005. С. 9, з посиланням на: Astour M. C. Hellenosemitica: An Ethnic and Cultural Study in West Semitic Impact on Mycenaean Greece. Leiden, 1967. P. 128.
  5. (англ.) «Phonologically, the match between Europa's name and any form of the Semitic word is very poor» — у книзі West M. L. The east face of Helicon: west Asiatic elements in Greek poetry and myth. Oxford, 1997. P. 451.
  6. а б в г При проведенні межі Європи та Азії по Кумо-Маничській западині.
  7. а б Зокрема, ЦРУ відносить Азербайджан до Близького Сходу. Лиш невелика частина країни знаходиться північніше Великого Кавказького хребта, одного з прийнятих варіантів кордону між Європою і Азією.
  8. При проведенні межі між Європою та Азією по Ембі в Європі розташовано 12,5% території Казахстану. Річкою Урал від 1964 року (XX Конгрес Міжнародного Географічного Товариства в Лондоні) межу не проводять.
  9. Якщо проводити межу між Європою та Азією по Кумо-Маничській западині, то Керченська протока відділяє Європу від Азії. У такому випадку український острів Тузла площею 3,5 км² відноситься до Азії (площа острова становить 0,00058% всієї території країни).