Організація Об'єднаних Націй

Прапор ООН

Герб ООН

Мапа членів ООН

Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 26 червня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.

Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.

Члени-засновники - 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. З 14 липня 2011 року має 193 держави-члени. Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через їх невизнання.

Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.

Історія створення

Після невдалих спроб та рішень Ліги Націй (1919-1946), до якої принципово не приєднувалися Сполучені Штати Америки, в 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру і розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. Перші задуми та конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США у 1939 році. А Франклін Д. Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін був вперше офіційно використаний 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Атлантичну хартію, взявши на себе зобов'язання продовжувати воєнні дії. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій були присутні 50 урядів і ряд неурядових організацій, що брали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки - Францією, Республікою Китай, СРСР, Великобританією і Сполученими Штатами і більшістю - 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країнами учасниками, і Ради Безпеки, відбулося у Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.

Структура Організації Об'єднаних Націй

Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести - Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році): Генеральної Асамблеї ООН, Ради Безпеки ООН, Економічної і Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.

Чотири з п'яти основних органів ООН знаходяться, в основному, в Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, в той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН в Женеві, Відні і Найробі. Інші установи ООН, розташовані по всьому світу.

Шість офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, що використовуються в міжурядових нарадах і документах - це арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська, у той час як Секретаріат ООН використовує дві робочі мови - англійську та французьку. П'ять з офіційних мов були обрані при заснуванні ООН, арабська була додана пізніше в 1973 році. В редакційних рекомендаціях Організації Об'єднаних Націй говориться, що стандартні документи ведуться англійською мовою Британського використання і Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (спрощеним). Заміну традиційного китайського правопису (в 1971 році), було введено, коли представництво ООН в Китаї, було змінено з Китайської Республіки (яка нині відома як Тайвань) на Народну Республіку Китай.

Генеральна Асамблея ООН

Детальніше у статті Генеральна Асамблея ООН

Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН, Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів чи керівників держав-членів ООН. За два тижні від початку кожної сесії ООН, всі її члени мають можливість виступити перед Асамблеєю. Традиційно Генеральний секретар ООН робить першу заяву, після чого, вибраний на той період сесії, Голова Асамблеї розпочинає й веде Генеральну Асамблею ООН. Перша сесія була скликана 10 січня 1946 в Центральній залі Вестмінстера в Лондоні та представлена представниками з 51-ї країни.

Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, затвердження рішення відбувається більшістю у дві третини з тих, хто присутні і беруть участь у голосуванні. До числа важливих питань, які розглядають на цій сесії відносяться: рекомендації з питань миру і безпеки, вибори членів органів, а також допуск, призупинення, і виключення з членів; та бюджетні питання. Кожна країна-член має один голос. Крім затвердження бюджетних питань, рішення, не є обов'язковими для членів ООН. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань в рамках ООН, за винятком питань миру і безпеки, які знаходяться на розгляді Ради Безпеки.

Рада Безпеки ООН

Детальніше у статті Рада Безпеки ООН

Рада Безпеки відповідає за підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами членами ООН. Якщо інші органи Організації Об'єднаних Націй можуть лише зробити «рекомендації» різним урядам держав, то Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх втілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки.

Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі в свою чергу розподіляються на 5 постійних членів - Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великобританії і Сполучені Штати Америки - і 10 непостійних членів, в наш час^[Коли?] це Австрія, Буркіна-Фасо, Коста-Ріка, Хорватія, Японія , Лівія, Мексика, Туреччина, Уганда і В'єтнам. П'ять постійних членів Ради мають право на «вето» над основними питаннями, але не щодо процедурних резолюцій чим дозволяє постійному члену Ради блокувати прийняття рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього. Десять тимчасових місць в Раді Безпеки ООН визначаються на двох-річний термін з держав-членів ООН за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН та відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за алфавітом кожен місяць.

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН

Детальніше у статті Економічна і соціальна рада ООН

Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін. Президент ЕКОСОР обирається строком на один рік і вибирається серед малих та середніх держав, представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік в липні, сесії тривають чотири тижні. З 1998 року вона почала проводити іще одне засідання - кожного квітня з міністрами фінансів та представниками, які очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ). В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів Організації Об'єднаних Націй, вироблення рекомендацій та координування роботи спеціалізованих комітетів ООН. Крім того, ЕКОСОР добре вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде координацію та дублювання деяких функцій органів ООН в області допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активний.

Міжнародний Суд юстиції ООН

Детальніше у статті Міжнародний суд

Міжнародний суд (МС), що розташований в Гаазі, Нідерланди, є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регламентною дією суду.

Він заснований в Палаці миру в Гаазі, в Нідерландах, та розташований в спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права, визнаного центру з вивчення міжнародного права. Деякі з нинішніх суддів суду є або її випускники, або колишніми членами факультетів Академії. Метою Міжнародного Суду є вирішення спорів між державами. Суд розглядає справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держав і етнічних чисток, зокрема, як і раніше, розглядаються й інші юридичні справи.

Пізніше були запроваджені зміни, пов'язані з судом. Це запровадження Міжнародного кримінального суду (МКС), який почав функціонувати в 2002 році в рамках міжнародних обговорень за ініціативою Генеральної Асамблеї. Це вперше коли постійно діючий міжнародний суд звинувачує у спробах тих, хто скоює найбільш тяжкі злочини відповідно до міжнародного права, включаючи військові злочини та геноцид. МКС є функціонально незалежним від ООН в плані кадрів і фінансування, але деякі засідання МКС і його керівного органу, Асамблеї держав-учасниць Римського статуту, проводяться в ООН. Існує «Угода про взаємини» між МКС і ООН, яка визначає, як ці дві установи проводять свою діяльність і розподіляють функції один між одним на законних підставах.

Секретаріат ООН

Детальніше у статті Секретаріат ООН

Секретаріат Організації Об'єднаних Націй, очолюваний Генеральним секретарем, організований із співробітників ООН та міжнародних цивільних службовців з усього світу. Секретаріат забезпечує дослідження, збір інформації і коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та регламентних дій. Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН та інших органів ООН. В статуті Організації Об'єднаних Націй передбачається, що співробітники будуть обиратися шляхом застосування урахування «високого рівня працездатності, компетентності та сумлінності», та з урахуванням важливості підбору на широкій географічній вибірці.

Статут передбачає, що співробітники не повинні запитувати або отримувати вказівки від будь-яких владних структур, окрім ООН. Кожній країні - члену ООН пропонується поважати міжнародний характер Секретаріату і не намагатися впливати на своїх співробітників. Генеральний секретар ООН самостійно несе відповідальність за підбір персоналу.

Секретаріат наділений обов'язками, що включають: сприяння вирішенню міжнародних суперечок, є керуючим органом в операціях з підтримання миру, та проводить й організовує міжнародні конференції, наводить збір інформації про виконання рішень Ради Безпеки, і проводить консультації з урядами держав-членів по відношенню до різних ініціатив ООН. Основні підрозділи Секретаріату з цих питаннях включають в себе Управління Координатора з гуманітарних питань та Департамент операцій з підтримки миру. Генеральний секретар може доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його (або її) думку, можуть становити загрозу міжнародному миру і безпеці.

Генеральний секретар ООН

Детальніше у статті Генеральний секретар ООН

Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. На їх вибір може бути накладено вето з боку будь-якого члена Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї, теоретично можуть перевизначити «рекомендацію» Ради Безпеки, якщо більшість голосів не досягнуто, хоча цього не ставалося ще ніколи. Тривалість перебування на цьому посту не має конкретних критеріїв, але з роками стало прийнято вважати, що пост буде передаватися протягом однієї або двох каденції (одна каденція в п'ять років). На цю посаду призначають людину на основі географічної ротації, і Генеральний секретар не повинен виходити від одного з п'яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН.

За визначенням Франкліна Д. Рузвельта ця посада оцінюється в якості як «Світовий Модератор», його позиція визначена в Статуті ООН як «організація головної адміністративної посадової особи», але в Статуті також говориться, що Генеральний секретар може доводити до Ради Безпеки ООН у випадку термінової уваги, будь-які питання, які, на його думку, «можуть загрожувати в підтримці міжнародного миру і безпеки» і надавати свою позицію для більшості дій на світовій арені. Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійній ролі — адміністратора організації ООН, і дипломата — посередника у вирішенні спорів між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем.

Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який виступає в якості представника де-факто і лідера ООН. Нинішній Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун, який взяв на себе ці обов'язки після Кофі Аннана в 2007 році і буде мати право на повторне призначення, коли його перший термін повноважень закінчиться в 2011 році.

Генеральний Секретар ООН

№	Ім'я	Країна представлення	Зайняв пост	Покинув пост	Примітка
1	Трюгве Лі (Trygve Lie)	Норвегія	2 лютого 1946	10 листопада 1952	Пішов у відставку
2	Даг Хаммаршельд (Dag Hammarskjöld)	Швеція	10 квітня 1953	18 вересня 1961	Загинув при виконанні службових обов'язків
3	У Тан (U Thant)	Бірма	30 листопада 1961	1 січня 1972	Перший Генеральний Секретар від Азії
4	Курт Вальдхайм (Kurt Waldheim)	Австрія	1 січня 1972	1 січня 1982
5	Хав'єр Перес де Куельяр (Javier Pérez de Cuéllar)	Перу	1 січня 1982	1 січня 1992	Перший Генеральний Секретар від Південної Америки
6	Бутрос-Бутрос Ґаллі (Boutros Boutros-Ghali)	Єгипет	1 січня 1992	1 січня 1997	Перший Генеральний Секретар від Африки
7	Кофі Аннан (Kofi Annan)	Гана	1 січня 1997	1 січня 2007
8	Пан Гі Мун (Ban Ki-moon)	Південна Корея	1 січня 2007	Ще працює

Спеціалізовані установи та підрозділи ООН

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.

Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найвідоміших установ - Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), програми щоб уникнути голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП), і захист вразливих груп, і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).

Членство в ООН

анімаційне представлення динаміки росту країн членів ООН

Фінансування ООН

ООН фінансується за рахунок нарахованих та добровільних внесків держав-членів. Регулярно складається дворічний бюджет ООН та його спеціалізованих установ, що фінансуватимуться за рахунок внесків його членів. Генеральна Асамблея ООН затверджує регулярний бюджет і визначає фінансовий внесок для кожного її члена. Ці відрахування значною мірою базуються на відносному потенціалу кожної країни та на основі обсягу їх валового національного доходу (ВНД), з поправками на зовнішню заборгованість і показник доходу на душу населення.

Асамблея створила такий принцип, щоб ООН не була надмірно залежна від одного її члена, який береться за фінансування її операцій чи дій. Таким чином, існує ставка «стелі», встановлений максимальний розмір фінансового внеску для будь-якого члена, який оцінюється в процентному відношенні щодо регулярного бюджету організації. У грудні 2000 року Асамблея переглянула шкалу внесків з урахуванням поточних економічних глобальних умов. В рамках цього перегляду, регулярна бюджетна ставка «стелі» була знижена з 25% до 22% і США є єдиним членом, який зобовязується виплачувати максимальну ставку. На додаток до максимальної ставки, виводиться мінімальна сума, яка нараховується кожній з країн-членів (або «нижня ставка») - встановлена на рівні 0,001% від загального регулярного бюджету ООН (тобто його фінансовий еквівалент). Крім того, для слаборозвинених країн (НРС), також встановлена максимальна ставка, яка становить 0,01%, хоча існують випадки значних непроплат серед цих країн (деякі з тривалістю в 10 років).

Розрахунок бюджету ООН - це процес, в який залучені всі члени організації. Бюджет висувається Генеральним секретарем ООН після узгодження з органами організації і на підставі їхніх вимог. Згодом запропонований бюджет аналізується Консультативним комітетом з адміністративних і бюджетних питань, що складається з 16 членів, і Комітетом з програмою і координації, що складається з 34 членів. Рекомендації комітетів направляються Адміністративно-бюджетному комітету Генеральної Асамблеї, що включає в себе всі держави-члени ООН, вони ще раз ретельно аналізують поданий бюджет. І нарешті, бюджет представляється Генеральній Асамблеї для остаточного розгляду та затвердження. Поточний бюджет цих років оцінюється в $ 4,19 млрд. - за 2 роки (два роки), період з 2008 по 2009 рік, або трохи більше 2 млрд доларів на рік (див. таблицю для великих платників).

Велика частка витрат Організації Об'єднаних Націй надається для її основної місії ООН по підтримуванню миру і безпеки. Так миротворчий бюджет на 2005-2006 фінансовий рік складає близько $ 5 млрд (у порівнянні з надходженням річним у 1,5 млрд. дол США в бюджет ООН за той же період), в основному це оплата для 70000 військовослужбовців, які розгорнуті в 17 місіях по всьому світу. Тому операцій ООН на користь миру також ще й фінансуються за рахунок додаткових внесків, в таких випадках використовують додаткову формулу по шкалі фінансування, але в тому числі враховується доплата від п'яти постійних членів Ради Безпеки, які мають індивідуальне право по затвердженню всіх миротворчих операцій. Станом на 1 січня 2008 року, в десятку найбільших постачальників фінансової допомоги та внесків для операцій Організації Об'єднаних Націй по підтримці миру входять: США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Китай, Канада, Іспанія і Республіка Корея.

10 найбільших країн-донорів бюджету ООН, 2009

Країна	Частка (% від бюджету ООН)
США	22.000%
Японія	12.530%
Німеччина	8.018%
Велика Британія	6.604%
Франція	6.123%
Італія	4.999%
Канада	3.207%
КНР	3.189%
Іспанія	3.177%
Мексика	2.356%
Інші	27.797%

Частина спеціальних програм ООН (такі, як ЮНІСЕФ, МПП та ПРООН), не включені до регулярного бюджету організації і фінансуються за рахунок добровільних внесків від урядів інших країн-членів. Більшу його частину складають таки фінансові внески від країн та спонсорська допомога від комерційних структур, але деякі з організацій отримують допомогу ще й у вигляді сільськогосподарських товарів чи предметних пожертв для постраждалого населення.

Оскільки їх фінансування носить добровільний характер, більшість з цих установ страждають на гостру нестачу в період світових економічних спадів. У липні 2009 року Всесвітня продовольча програма повідомила, що вона була змушена суттєво скоротити свої послуги через недостатнє фінансування . Вони отримали лише чверть від загального обсягу того що їм необхідно було на поточний 09/10 фінансовий рік.

Україна в ООН

Статут ООН, який було пiдписано 26 червня 1945 р., набрав чинностi 24 жовтня 1945 р. Цей день щорiчно вiдзначається як День Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Активну участь у розробцi Статуту ООН взяли представники України. Глава делегацiї України на конференцiї у Сан-Франциско, мiнiстр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комiтетi, де були розробленi Преамбула та Глава 1 "Цiлi та принципи" Статуту. Україна в числі перших пiдписала Статут i увiйшла в групу з 51 держави-засновниці ООН. Пiсля проголошення незалежностi України участь у дiяльностi Органiзацiї Об'єднаних Нацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашої держави.

Як одна з держав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiв Статуту Органiзацiї, робить суттєвий вклад у її дiяльнiсть у сферах пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного та соцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо. Генеральнi секретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвi перебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987 р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.).

Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiм зустрiчей Президента України Л.Кучми з Генеральним секретарем ООН: у 1994 р. у Нью-Йорку, у 1995 р. у Вiднi, у 1996 р. у Москвi, у 1997 р. у Давосi, під час 52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час Вашингтонського Самiту країн-членiв НАТО (квiтень 1999 р.), а також пiд час Самiту тисячолiття ООН (вересень 2000 р.). У 1995 р. Президент України взяв участь у Спецiальному урочистому засiданнi ГА ООН на найвищому рiвнi з нагоди 50-ї рiчницi заснування Органiзацiї Об'єднаних Нацiй. Він також брав участь у роботi 49-ї та 52-ї сесiй ГА ООН, був Головою делегацiї України на 19-й спецiальнiй сесiї ГА ООН з питань екологiї та Самiтi тисячолiття ООН.

7 вересня 2000 р. з iнiцiативи Президента України вiдбулося засiдання Ради Безпеки ООН на рiвнi глав держав та урядiв (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання "Забезпечення ефективної ролi Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки, особливо в Африцi". Це засiдання РБ на найвищому рiвнi, друге за всю iсторiю ООН, мало позитивний вплив на вiдновлення та змiцнення авторитету Ради Безпеки, а також надало потужного iмпульсу зусиллям, спрямованим на змiцнення принципiв Статуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформування полiтики ООН у галузi миротворчих операцiй.

У 1997 р. мiнiстра закордонних справ України Г. Удовенка було обрано Головою 52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН. Особливо Україна гордиться тим, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як "сесiя реформ", схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї, запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсу широкомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прибічником та безпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжує докладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та її адаптацiї до нових вимог сьогодення. Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази - членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз - 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.

Одним з найважливіших пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiй аренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обрання України до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр. За більше ніж 1,5 року членства у Радi Безпеки Україна переконливо довела свою спроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснювати ефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власний практичний внесок в їх реалiзацiю. Кульмiнацiєю членства України в Радi Безпеки ООН стало її головування у цьому органi у березнi 2001 року. Цей мiсяць став одним з найпродуктивніших і найефективніших у дiяльностi РБ, яка предметно розглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiї на Балканах та на Близькому Сходi.

Наша держава надає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Україна виступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостi як постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашою державою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватного рiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональної групи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, що iнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага з боку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнi транспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН.

На сьогоднi Україна є членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй з пiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчного простору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних прав палестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення, розповсюдження та ширшого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики та природних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення та розвитку, Комiсiї по боротьбі з наркотичними засобами, Виконавчої ради Програми розвитку ООН, Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН (ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ. Представника України посла В.Василенка було обрано до складу суддiв ad litem Мiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.

Україна, як одна з держав-засновниць ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтримання мiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливий чинник своєї зовнiшньої полiтики. Починаючи з липня 1992 р., наша держава виступає як великий контрибутор до операцiй ООН з пiдтримання миру (ОПМ). Протягом 10 рокiв в ОПМ взяли участь близько 18 тис. вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справ України.

Нині Україна є найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру серед європейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту i бере участь у мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї, Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi, Сьєрра-Леоне, Хорватiї.

Як великий контрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiв миротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їх персоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми, Україна стала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яка набрала чинностi у сiчнi 1999 р.

Наша держава спрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з мiжнародними органiзацiями економiчного та екологiчного напрямку, залучення їх потенцiалу в соцiально-економiчних iнтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашої країни у свiтову систему господарства та вирiшення гострих проблем у сферi охорони довкiлля.

Необхiднiсть вирішення згаданих завдань, якi мають ключове значення для затвердження та розбудови нашої держави, обумовила зростання ролi багатосторонньої дипломатiї як одного з найбiльш дiєвих iнструментiв реалiзацiї нацiональних iнтересiв України. З часу здобуття незалежностi наша країна кардинально переглянула традицiйнi пiдходи до своєї участi у роботi мiжнародних органiзацiй економiчного, науково-технiчного та екологiчного напрямкiв, якi до цього були пiдпорядкованi полiтичним iнтересам колишнього СРСР. У результатi вжитих заходiв дiяльнiсть України на соцiально-економiчному напрямі ООН, по лiнiї спецiалiзованих установ, фондiв та програм цiєї найавторитетнiшої мiжнародної унiверсальної органiзацiї, пiднята на якiсно новий щабель та звiльнена вiд зайвої полiтизацiї, набувши прагматичного та вiдкритого характеру.

Головнi зусилля української дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються нині на подальше ствердження функцiй мiжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї, узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для вирішення глобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.

Завдяки активнiй позицiї України у мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значну технiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвитку ООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiї працi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА), Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС), Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року в Українi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiла низка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузi соцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи, вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйна iнавгурацiя "Будинку ООН" в Українi, який зiбрав пiд свiй "дах" органи та установи ООН, що здiйснюють свою дiяльнiсть у нашiй країнi (ЮНIСЕФ, ЮНФПА, УВКБ).

Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшення складного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильської катастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримських татар.

Визнанням внеску та ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до ряду функцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА, Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.

Активну участь Україна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики стабільного розвитку з метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчного зростання людства на глобальному рiвнi. Делегацiя України вищого рiвня брала активну участь у основоположнiй Конференцiї ООН з навколишнього середовища та розвитку 1992 р. ("Самiт планети Земля"). На 19-й спецсесiї ГА ООН iз всебiчного огляду та оцiнки здiйснення "Порядку денного на ХХI столiття" ("Рiо+5", 1997 р.) Президент України Л.Кучма виголосив низку мiжнародних iнiцiатив природоохоронного характеру. Другим, не менш важливим питанням екологiчного напряму, є участь України у мiжнародному процесi iмплементацiї положень конвенцiй ООН у сферi охорони природи, зокрема, Рамкової конвенцiї ООН про змiну клiмату та Кiотського протоколу до неї, Стокгольмської конвенцiї про стiйкi органiчнi забруднювачi, Конвенцiї про бiорiзноманiття тощо.

Наша країна стала iнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї Генеральної Асамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiї боротьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю.

Див. також

• Штаб-квартира ООН
• Західна Сахара

Документи, прийняті ООН

• Загальна декларація прав людини (1948),
• Декларація про принципи міжнародного права (1970)

Література про ООН та її діяльність

1. "Think Again: The United Nations", Madeleine K. Albright, Foreign Policy, September/October, 2004.
2. Hans Köchler, Quo Vadis, United Nations?, in: Law Review, Polytechnic University of the Philippines, College of Law, May 2005 Online version.
3. An Insider's Guide to the UN, Linda Fasulo, Yale University Press (1 November 2003), hardcover, 272 pages, ISBN 0-300-10155-4.
4. United Nations: The First Fifty Years, Stanley Mesler, Atlantic Monthly Press (1 March 1997), hardcover, 416 pages, ISBN 0-87113-656-2.
5. United Nations, Divided World: The UN's Roles in International Relations edited by Adam Roberts and Benedict Kingsbury, Oxford University Press; 2nd edition (1 January 1994), hardcover, 589 pages, ISBN 0-19-827926-4.
6. A Guide to Delegate Preparation: A Model United Nations Handbook, edited by Scott A. Leslie, The United Nations Association of the United States of America, 2004 edition (October 2004), softcover, 296 pages, ISBN 1-880632-71-3.
7. «U.S. At War — International.» Time Magazine XLV.19 7 May 1945: 25-28.
8. The Oxford Handbook on the United Nations, edited by Thomas G. Weiss and Sam Daws, Oxford University Press, July 2007, hardcover, 896 pages, ISBN 978-0-19-927951-7, ISBN 0-19-927951-9.

1. (англ.) Dore Gold. Tower of Babble: How the United Nations Has Fueled Global Chaos. New York: Three Rivers Press, 2004.
2. (рос.) Международные организации системы ООН: Справочник / Сост. Титаренко А. А. — М.: Международные отношения, 1990.

Посилання

Офіційні веб-сайти ООН в Україні:

• Сайт представництва ООН в Україні
• Контакти агенцій ООН в Україні
• Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні
• Публікації ООН в Україні

Офіційні глобальні веб-сайти ООН:

• United Nations official homepage
• United Nations Systems of Organizations
• About the United Nations
• Global Issues on the UN Agenda
• High-level Panel on United Nations Systemwide Coherence
• Journal of the United Nations: Programme of meetings and agenda.
• The United Nations Regional Information Centre (UNRIC)
• UN Chronicle Magazine
• UN Organisation Chart
• UN Works
• United Nations Charter – Charter text
• United Nations Directory
• United Nations Security Council Resolutions
• United Nations Volunteers
• United Nations Webcasts
• Universal Declaration of Human Rights
• World Map of UN websites and locations

Інші ресурси:

• Documents and Resources on UN, War, War Crimes and Genocide
• Eye on the U.N. – A Project of the Hudson Institute New York and the Touro Law Center Institute for Human Rights
• History of the United Nations – UK Government site
• Inner City Press – UN related news.
• Outcomes of the 2005 World SummitPDF (82.9 KB)
• Permanent Missions To The United Nations
• Searchable archive of UN discussions and votes
• List of UN datasets on CKAN, a registry of open data
• Task Force on United Nations – U.S. Institute of Peace
• U.N. watch – non-governmental organization based in Geneva whose mandate is to monitor the performance of the United Nations by the yardstick of its own Charter.
• United Nations Association of the UK: independent policy authority on the UN
• United Nations: Change at the Helm - Change for the Whole Ship? – Independent news reports by the news agency Inter Press Service
• United Nations eLearning Unit created by ISRG – University of Innsbruck
• United Nations Research Guide from the Mississippi State University Libraries
• Website of the Global Policy Forum, an independent think-tank on the UN
• Фотоконкурс організований волонтерами ООН "Вдягни Зелене"