Організація Об'єднаних Націй
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.
Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира знаходиться у Нью-Йорку.
Члени-засновники - 51 держава (в т. ч. Україна). Станом на 1998 рік ООН нараховувала 185 держав-членів. На 2002 рік має 192 держави-члени. ́Західна Сахара та інші маленькі держави не приєднались до ООН через не визнання її.
Організація фінансується з обов'язкових та добровільних внесків від своїх держав-членів, і користується шістьма офіційними мовами: арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська.
Зміст |
[ред.] Історія творення
Після після невдалих спроб та рішень Ліги Націй (1919-1946), до який принципово неприєднювалися Сполучені Штати Америки, в 1945 році була створена Організація Об'єднаних Націй для підтримки міжнародного миру і розвитку співробітництва у вирішенні міжнародних проблем економічного, соціального та гуманітарного характеру. Перші задуми та конкретний план для нової всесвітньої організації було підготовлено під егідою Державного департаменту США у 1939 році. А Франклін Д. Рузвельт тоді вперше ввів поняття «Організація Об'єднаних Націй» як термін для позначення союзних країн. Цей термін був вперше офіційно використаний 1 січня 1942 року, коли 26 держав підписали Атлантичну хартію, взявши на себе зобов'язання продовжувати військові дії. 25 квітня 1945 Конференція ООН зі створення міжнародної організації почала діяти в Сан-Франциско, на якій були присутні 50 урядів і ряд неурядових організацій, що берали участь у розробці Статуту Організації Об'єднаних Націй. Організація Об'єднаних Націй офіційно існує з 24 жовтня 1945 після ратифікації Статуту п'ятьма постійними членами Ради Безпеки - Францією, Республікою Китай, СРСР, Великобританією і Сполученими Штатами і більшістю - 46 іншими сторонами, що теж підписали цей договір-статут. Перше засідання Генеральної Асамблеї, з 51 країнами учасниками, і Ради Безпеки, відбулося у Центральному залі Вестмінстера в Лондоні в січні 1946 року.
[ред.] Структура Організації Об'єднаних Націй
Структурно Організація Об'єднаних Націй складається з п'яти основних органів (раніше шести - Зала Ради ООН призупинила свою діяльність у 1994 році); Генеральна Асамблея ООН, Рада Безпеки ООН, Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН, Секретаріату ООН і Міжнародного Суду юстиції ООН.
Чотири з п'яти основних органів ООН знаходяться в основному В Організації Об'єднаних Націй, штаб-квартира якої розташована на території міжнародного центру в Нью-Йорку. Міжнародний Суд знаходиться в Гаазі, в той час як інші великі установи перебувають у відділеннях ООН в Женеві, Відні і Найробі. Інші установи ООН, розташовані по всьому світу.
Шість офіційних мов Організації Об'єднаних Націй, що використовуються в міжурядових нарадах і документах - це арабська, китайська, англійська, французька, російська та іспанська, у той час як Секретаріат ООН використовує дві робочі мови - англійську та французьку. П'ять з офіційних мов були обрані, коли було засновано ООН, арабська була додана пізніше в 1973 році. В редакційних рекомендаціях Організації Об'єднаних Націй говориться, що стандартні документи ведуться англійською мовою Британського використання і Оксфордського правопису (EN-GB-OED), а також китайським стандартним письмом (це спрощений китайський). Заміну традиційного китайського правопису (в 1971 році), було введено, коли представництва ООН в Китаї, було змінена з Китайської Республіки (яка нині відома як Тайвань) на Народну Республіку Китай.
[ред.] Генеральна Асамблея ООН
Генеральна Асамблея є головним дорадчим органом Асамблеї Організації Об'єднаних Націй. Вона складається з усіх держав-членів ООН, Асамблея збирається на чергові щорічні сесії з участю президентів чи керівників держав-членів ООН. За два тижні від початку кожної сесії ООН, всі її члени мають можливість виступити перед Асамблеєю. Традиційно Генеральний секретар ООН робить першу заяву, після чого вибраний на той період сесії її Голова Асамблеї розпочинає й веде Генеральну Асамблею ООН. Перша сесія була скликана 10 січня 1946 в Центральній залі Вестмінстера в Лондоні, представлена представниками з 51-ї країни.
Коли Генеральна Асамблея проводить голосування з важливих питань, більшістю у дві третини з тих, що присутні і беруть участь у голосуванні. До числа важливих питань, які розглядають на цій сесії відносяться: рекомендації з питань миру і безпеки, вибори членів органів, а також допуск, призупинення, і виключення з членів; та бюджетних питань. Кожна країна-член має один голос. Крім затвердження бюджетних питань, рішення, не є обов'язковими для членів ООН. Асамблея може робити рекомендації з будь-яких питань в рамках ООН, за винятком питань миру і безпеки, які знаходяться на розгляді Ради Безпеки.
[ред.] Рада Безпеки ООН
Рада Безпеки відповідає за підтримання миру та безпеки у відносинах між країнами членами ООН. Якщо інші органи Організації Об'єднаних Націй можуть лише зробити «рекомендації», різним урядам держав, Рада Безпеки ООН має право приймати обов'язкові рішення, щоб урядові делегації країн погодилися їх втілити, відповідно до положень Статуту ООН (стаття 25). Рішення Ради подаються до Організації Об'єднаних Націй, як резолюції Ради Безпеки.
Рада Безпеки складається з 15 держав-членів, котрі в свою чергу розподіляються на 5 постійних членів - Китай, Франція, Росія, Сполучене Королівство Великобританії і Сполучені Штати Америки - і 10 непостійних членів, в даний час це Австрія, Буркіна-Фасо, Коста-Ріка, Хорватія, Японія , Лівія, Мексика, Туреччина, Уганда і В'єтнам. П'ять постійних членів Ради мають право на «вето» над основними питаннями, але не що-до процедурних резолюцій чим дозволяє постійному члену Ради блокувати прийняття рішень, але не дозволяє блокувати обговорення самої резолюції, навіть коли вона не є прийнятною для нього. Десять тимчасових місць в Раді Безпеки ООН визначаються на двох-річний термін з державами-членами ООН за які проголосували на Генеральній Асамблеї ООН та відповідно на регіональній основі. Голову Ради Безпеки ООН призначають за алфавітом кожен місяць.
[ред.] Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) ООН
Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР) допомагає Генеральній Асамблеї ООН у сприянні міжнародного економічного і соціального співробітництва та розвитку. ЕКОСОР складається з 54 членів ООН, всі з яких обираються Генеральною Асамблеєю ООН на трирічний термін. Президент ЕКОСОР обирається строком на один рік і вибирається серед малих та середніх держав, представлених в ЕКОСОР. Рада проводить засідання один раз на рік в липні, сесії тривають чотири тижні. З 1998 року вона почала ще й проводити іще одне засідання - кожної квітня з міністрами фінансів та представниками які очолюють ключові комітети Світового банку і Міжнародного валютного фонду (МВФ). В функції ЕКОСОР входить збір інформації, консультування членів Об'єднаних Націй, і вироблення рекомендацій та координує роботу спеціалізованих комітетів ООН. Крім того, ЕКОСОР добре вправляється в наданні консультаційних політичних спорів-рішень і веде координацію та дублювання деяких функцій органів ООН в області допоміжних секторів і саме в цій ролі ЕКОСОР найбільш активний.
[ред.] Міжнародного Суду юстиції ООН
Міжнародний Суд (МС), розташованого в Гаазі, Нідерланди, і є головним судовим органом Організації Об'єднаних Націй. Заснований в 1945 році відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй, Суд почав працювати в 1946 році як наступник Постійної палати міжнародного правосуддя. Статут Міжнародного Суду, який схожий на свого попередника, є основним конституційним документом, складовою і регуламентною дією суду.
Він заснований в Палаці миру в Гаазі, в Нідерландах, розташований в спільній будівлі з Гаазькою академією міжнародного права, визнаного центру з вивчення міжнародного права. Деякі з нинішніх суддів суду є або її випускники чи колишні члени факультетів Академії. Метою Міжнародного Суду є вирішення спорів між державами. Суд розглянув справи, пов'язані з військовими злочинами, незаконним втручанням держави і етнічних чисток, зокрема, і як і раніше, розглядають інші юридичні справи.
Пізніше були запроваджені зміни, що були пов'язані з судом, це запровадження Міжнародного кримінальнго суду (МКС), який почав функціонувати в 2002 році в рамках міжнародних обговорень за ініціативою Генеральної Асамблеї. Це вперше коли постійно діючий міжнародний суд звинувачує у спробах тих, хто скоює найбільш тяжкі злочини відповідно до міжнародного права, включаючи військові злочини та геноцид. МКС є функціонально незалежним від ООН в плані кадрів і фінансування, але деякі засідання МКК і його керівного органу, Асамблеї держав-учасниць Римського статуту, проводяться в ООН. Існує «Угода про взаємини» між МКС і ООН, який визначає, як ці дві установи проводять свою діяльність і розподіляють функції один по-між одним на законних підставах.
[ред.] Секретаріату ООН
Секретаріат Організації Об'єднаних Націй, очолюваний Генеральним секретарем, організований із співробітників ООН таміжнародних цивільних службовців з усього світу. Секретаріат забезпечує дослідженя, збір інформації і коштів, необхідних органам Організації Об'єднаних Націй для проведення своїх засідань та регламентних дій. Він також виконує завдання за вказівками від ООН, Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН, Економічної і Соціальної Ради ООН та інших органів ООН. В статуті Організації Об'єднаних Націй передбачається, що співробітники будуть обиратися шляхом застосування «високого рівня працездатності, компетентності та сумлінності», з урахуванням важливості підбору на широкої географічної вибірки.
Статут передбачає, що співробітники не повинні запитувати або отримувати вказівки від яких не-будь владних структур, окрім ООН. Кожній країні - члену ООН пропонується поважати міжнародний характер Секретаріату і не намагатися впливати на своїх співробітників. Генеральний секретар ООН самостійно несе відповідальність за підбір персоналу.
Секретаріат наділений обов'язками: що включають сприянню та вирішенню міжнародних суперечок, являється керуючим органом в операціями з підтримання миру, та проводить й організовує міжнародні конференції, наводить збір інформації про виконання рішень Ради Безпеки, і проводить консультації з урядами держав-членів по відношенню до різних ініціатив ООН. Основні підрозділи Секретаріату в цих питаннях включають в себе Управління Координатора з гуманітарних питань та Департамент операцій з підтримки миру. Генеральний секретар може доводити до відома Ради Безпеки будь-які питання, які, на його (або її) думку, можуть становити загрозу міжнародному миру і безпеці.
[ред.] Генеральний секретар ООН
Генеральний секретар призначається Генеральною Асамблеєю, після того, як його рекомендовано Радою Безпеки ООН. На іх вибір може бути накладено вето з боку будь-якого члена Ради Безпеки ООН та Генеральної Асамблеї, теоретично можуть перевизначити «рекомендацію» Ради Безпеки, якщо більшість голосів не досягнуто, хоча цього не ставалося ще ніколи. Тривалість перебування на цьому посту не мають конкретних критеріїв, але з роками стало прийнято вважати, що пост буде передаватися протягом однієї або двох каденції (одна каденція в п'ять років). На цю посаду призначають людину на основі географічної ротації, і Генеральний секретар не повинна виходити від одного з п'яти постійних держав-членів Ради Безпеки ООН.
За визначенням Франкліна Д. Рузвельта ця посада оцінюється в якості як «Світовий Модератор», його позиція визначена в Статуті ООН як «організація головної адміністративної посадової особи», але в Статуті також говориться, що Генеральний секретар може доводити до Ради Безпеки ООН у випадку термінової уваги, будь-які питання, які, на його думку, «можуть загрожувати в підтримці міжнародного миру і безпеки» і надавати свою позицію для більшого простору дій на світовій арені. Позиція Генерального секретаря ООН зводиться до подвійній ролі - адміністратора організації ООН, і дипломата - посередника у вирішенні спорів між державами-членами ООН і знаходження консенсусу щодо глобальних проблем.
Секретаріат очолюється Генеральним секретарем, який виступає в якості представника де-факто і лідер ООН. Нинішній Генеральний секретар ООН Пан Гі Муна, який взяв на себе ці обов'язки після Кофі Аннаном в 2007 році і буде мати право на повторне призначення, коли його перший термін повноважень закінчиться в 2011 році.
| № | Ім'я | Країна представлення | Зайняв пост | Покинув пост | Примітка |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Трюгве Лі (Trygve Lie) |  Норвегія |
2 лютого 1946 | 10 листопада 1952 | Пішов у відставку |
| 2 | Даґ Гаммаршольд (Dag Hammarskjöld) |  Швеція |
10 квітня 1953 | 18 вересня 1961 | Загинув при виконанні службових обов'язків |
| 3 | У Тгант (U Thant) |  М'янма |
30 листопада 1961 | 1 січня 1972 | Перший Генеральний Секретар від Азії |
| 4 | Курт Вальдгейм (Kurt Waldheim) |  Австрія |
1 January 1972 | 1 січня 1982 | |
| 5 | Хав'єр Перес де Куельяр (Javier Pérez de Cuéllar) |  Перу |
1 січня 1982 | 1 січня 1992 | Перший Генеральний Секретар від Південної Америки |
| 6 | Бутрос-Бутрос Ґаллі (Boutros Boutros-Ghali) |  Єгипет |
1 січня 1992 | 1 січня 1997 | Перший Генеральний Секретар від Африки |
| 7 | Кофі Аннан (Kofi Annan) |  Гана |
1 січня 1997 | 1 січня 2007 | |
| 8 | Пан Гі Мун (Ban Ki-moon) |  Південна Корея |
1 January 2007 | Ще працює |
[ред.] Спеціалізовані установи та підрозділи ООН
Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків.
Є багато організацій і агентств ООН, які функціонують та проводять різноманітну роботу з конкретних питань. Деякі з найбільш відомих установ - Міжнародне агентство з атомної енергії, Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), Світовий банк і Всесвітня організація охорони здоров'я. Саме через ці установи, ООН виконує велику частину своєї гуманітарної роботи. Приклади цих дій включають: програми масових щеплень (в рамках ВООЗ), щоб уникнути голоду і недоїдання (в рамках роботи МПП) і захист вразливих груп і переміщених осіб (наприклад, шляхом ВСР).
[ред.] Членство в ООН
[ред.] Діяльність ООН
[ред.] Україна в ООН
[ред.] Дивитися також
[ред.] Документи, прийняті ООН
[ред.] Ресурси інтернету
[ред.] Примітки
