Бангладеш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Народна Республіка Бангладеш
গণপ্রজাতন্ত্রী বাংলাদেশ
Gônoprojatontri Bangladesh

Прапор Бангладеш Герб Бангладеш
Прапор Герб
Девіз: відсутній
Гімн: Амар Шонар Бангла
Моя золота Бенгаліє
Розташування Бангладеш
Столиця Дака
23°42′ пн. ш. 90°22′ сх. д. / 23.700° пн. ш. 90.367° сх. д. / 23.700; 90.367
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Бенгальська (Бангла)
Державний устрій Парламентська республіка
 - Президент Абдул Хамід
 - Прем'єр-міністр Хасіна Шейх
Незалежність від Пакистану 
 - проголошена 26 березня 1971 
 - визнана 16 грудня 1971 
Площа
 - Загалом 144,000 км² (94-а)
 - Води (%) 7,0
Населення
 - оцінка 2012 р. 147.365.352 (8-а)
 - перепис 2001 р. 152 518 0151
 - Густота 1 0602/км² (11-а)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $305,9 мільярдів (31-а)
 - На душу населення $2100 (141-а)
ІРЛП  (2004) 0,530 (середній) (137-а)
Валюта Така (BDT)
Часовий пояс BDT (UTC+6)
 - Літній час не підраховується (UTC+6)
Домен інтернету .bd
Телефонний код +880

Наро́дна Респу́бліка Бангладе́ш (бенг. Gôno Projātontrī Bānglādesh (গণপ্রজাতন্ত্রী বাংলাদেশ), англ. People’s Republic of Bangladesh), Бангладе́ш — держава в Південній Азії (колишній Східний Пакистан), із трьох боків оточена територією Індії, з півдня омивається водами Бенгальської затоки. Назва Бангладеш із санскриту (бенгалі) bangla — означає людей, що говорять на бенгалі, а desh — «країна», таким чином, Бангладеш — країна, що говорить бенгальською.

Бангладеш — одна з країн світу з найвищою густотою населення. Багато в чому цьому сприяють незвичайна родючість дельти річки Ганг і регулярні повені, викликані мусонними дощами. Однак перенаселеність і бідність стали справжньою бідою країни. Постійні військові та державні перевороти призвели до повного підриву економіки країни.

Географія[ред.ред. код]

Держава знаходиться в Південній Азії, в північно-східній частині Індійського субконтинету, омивається Бенгальською затокою Індійського океану.

Більша частина території країни знаходиться у низовині на алювіальних рівнинах з висотами менше 10 метрів. Території, які вищі від рівня моря, знаходяться в межах дельти Гангу, Брахмапутри і Мегхни (Джамуна), яка практично щороку затоплюється. Відносно підвищена територія - Чіттагонзькі пагорби (найвища точка країни - м. Модок-Муал, 1003 метрів) - займає менше десятої частини площі країни. Уздовж східного і північного кордону з Індією лежать невисокі пагорби Мадхпур, висота яких не перевищує 30 метрів. На південному заході країни знаходяться широкі мангрові болота Сундарбан.

Хоча північно-західні райони Бангладеш (межиріччя Гангу і Брахмапутри) займають дещо вище положення, максимальні позначки поверхні перевищують 90 метрів. Тут в умовах пологого схилу місцевості на півдні переважають ерозійно-акумулятивні форми рельєфу.

На південному сході Бангладеш з північного заходу на південний схід простяглися глибоко розчленовані західні хребти гір Лушаї і гори Чіттагонг.

Гідрографія[ред.ред. код]

Рельєф країни сформувався під впливом діяльності вод Гангу, Брахмапутри, Меґхни, їх рукавів та приток. Уздовж берегів річок, які утворюють багаторукавну дельту Гангу, простяглися прируслові дюни (вали), зовнішні схили яких спускаються до заболочених і насичених вологою заплавних низин. Хоча вода виходить за межі дюн лише в пік повеней, вона може триматися в пониженнях рельєфу протягом всього року.

Головний рукав Гангу, Падма, перетинає країну від західного кордону в південно-східному напрямку. Після злиття з головним рукавом Брахмапутри, Джамуною, їх об'єднаний потік (Падма) також рухається на південний схід, до злиття з Меґхною. Вже під цією назвою ріка впадає в Бенгальську затоку, як і протоки Ганга, що течуть від Падми безпосередньо на південь: Сібса, Бхадра, Пусур, Горай-Мадхуматі, Кача, Аріалхан, Бурішвар.

Регулярно затоплюються під час повеней значні території регіонів Дака, Барісал і Кхулна у центральній частині Бангладеш, де алювіальні ґрунти, що збагачуються мулом під час повеней, характеризуються високою природною родючістю. Під час повені Падма, Джамуна та інші річки часто змінюють русла. Це нерідко призводить до розмиву сільськогосподарських угідь і утворення нових піщаних островів (чарів) у широких руслах мігруючих водотоків.

На південому сході Бангладеш в регіоні Чіттаґонґ споруджено кілька ГЕС, зокрема перша з них — у середній течії головної річки регіону — Карнапхулі.

Клімат[ред.ред. код]

Для Бангладеш характерний типово мусонний клімат. Зими м'які, сухі і сонячні. Середні добові температури січня коливаються в діапазоні від 12 °C до 25 °C. Літо спекотне, дощове, середня температура найспекотнішого місяця — квітня — 23-34 °C.

Середня річна кількість опадів 2000-3000 мм. У сухий сезон, з листопада по лютий або березень, східні райони країни зазвичай отримують менше 180 мм атмосферних опадів, на північному заході їх випадає менше 75 мм. З квітня по травень — сезон «малих дощів», дуже необхідних селянам, які готуються до оранки для раннього посіву осіннього рису аусу і головної ринкової культури — джуту. У цей сезон кількість опадів на сході Бангладеш перевищує 380 мм, середньодобові мінімальні температури становлять 21-26 °C, максимальні — 32 °C.

Власне дощовий період триває з червня по жовтень, коли мусонний повітряний потік приходить з боку Бенгальської затоки і приносить більше 1270 мм. Термічний режим досить стабільний: повітря, як правило, не прогрівається вище 31 °C. Вночі можуть бути значні похолодання — до 6 °C.

Прибережні округи Бангладеш, які в основному прилягають до естуарії Мегхни, потерпають від тропічних циклонів, що призводять до масової загибелі людей і серйозних матеріальних збитків. Так, наприклад, жертвами приливу під час одного з таких циклонів у листопаді 1970 року стали декілька сотень людей.

Великих збитків завдають повені. Особливо потужна повінь сталася в 1998 році, коли затопленою була третина території країни (що призвело також до спалаху епідемій). Меншої шкоди завдають бурі з градом, які найчастіше трапляються у березні-квітні, та урагани.

Ґрунти[ред.ред. код]

На сході країни біля підніжжя крутосхилих гір на грубощебнистих наносах і на мілкоземі сформувалися колювіальні ґрунти. На решті території Бангладеш поширені різноманітні алювіальні ґрунти. У межах височин Барінд і Мадхупур на давньому плейстоценовому алювію домінують глинясті латеритні ґрунти (так званий червоний кхіяр), які в спекотний сезон дуже ущільнюються. У дельтових районах в результаті дії морських приливів поширені засолені глинисті важкі ґрунти. З боку Бенгальської затоки їх оточує смуга легких піщаних ґрунтів. У порівняно великих пониженнях рельєфу переважають ґрунти важкого механічного складу. Алювіальні ґрунти мають суппісчаний і піщаний склад у долинах рік Брахмапутри, Мегхни і Тісти і глинистий - у басейні Ґанґи.

Флора і фауна[ред.ред. код]

У Банґладеш переважає культурний ландшафт. Природна рослинність збереглася лише в декількох районах. Наприклад, мангрові ліси поширені в Сундарбані на південному заході країни. У них домінує дерево сундрі. У горах Лушаї і Чіттаґонґ ростуть вологі тропічні вічнозелені і мусонні ліси, які скидають листя в суху пору року. У лісах поширені такі цінні породи, як тікове і сандалове дерева. У низинах гір, де практикується перекладне землеробство, ліси змінюються бамбуковими джунглями. На більшій частині території країни ліси давно знищені, і на цьому місці переважають сільськогосподарські угіддя.

У лісах іноді зустрічається бенгальський, або королівський, тигр. На південному сході мешкають дикі слони. Зустрічаються носороги, леопарди, шакали, олені мунтжак та індійський замбар, дикі кабани. У прибережних водах Сундарбана водяться крокодили. У Бангладеш багато мавп, кажанів, видр, мангустів, землерийок, пацюків і звичайних мишей, а також безліч видів птахів (павичі, фазани, куріпки, качки, папуги, бенгальський гриф та інш.). З плазунів водяться змії, у тому числі кобри і крайти, а також ящірки, включаючи геконів. З земноводних зустрічаються саламандри і жаби.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Бангладеш

Територія одержала статус східної провінції Пакистану при розподілі Британської Індії в 1947. Бангладеш виникла як незалежна держава в результаті громадянської війни в 1971 році; у 1975-76 і 1982-86 вводився воєнний стан. Іслам став державною релігією в 1988 році. Масові протести проти уряду президента Ершада призвели до його відставки в 1990 році; Абдур Рахман Бісвас був обраний президентом у вересні 1991 року.

Політика і державний устрій[ред.ред. код]

Бангладеш — унітарна держава з парламентською формою правління. Голова держави — президент, що обирається парламентом на час в 5 років. Парламент — однопалатна Національна асамблея що має назву «Джатійо Санґхат», складається з 300 депутатів. Термін повноважень парламенту — 5 років. У країні діє понад 100 політичних партій — від фундаменталістських до ультралівих. Бангладеш — член ООН1974 р.), є також членом Співдружності, очолюваної Великобританією, Руху Неприєднання, Організації Ісламської конференції, Плану Коломбо, Групи 77, організації «Ісламська вісімка», південноазійського «чотирикутника зростання», групи економічного співробітництва БІМСТЕК (Бангладеш, Індія, М'янма, Шрі-Ланка, Таїланд, Непал, Бутан) і Діалогу по співпраці в Азії. Була ініціатором створення в 1985 році Асоціації регіональної співпраці країн Південної Азії (СААРК).

Внутрішня політика[ред.ред. код]

Республіка Бангладеш є парламентською країною з елементами представницької демократії, в країні склалася багатопартійна система. Виконавчу владу здійснює уряд, яким управляє прем'єр-міністр Бангладеш, що є головою уряду. Законодавча влада здійснюється Урядом і парламентом. Конституція Бангладеш була написана в 1972 році і зазнала тринадцять поправок[1].

Президент вважається головою держави, але в основному виконує її представницькі функції, тобто це більш церемоніальний пост, реальна влада належить прем'єр-міністру. Президент обирається законодавчим органом раз на п'ять років, з обмеженими повноваженнями, які суттєво розширюються впродовж терміну повноважень тимчасового уряду (з-ох місячного перехідного періоду - виборів та після того створення нового уряду), в основному ці повноваження в галузі контролю за переходом до нового уряду. Бангладеш запровадила унікальну систему передачі влади, наприкінці терміну перебування при владі чинного уряду, виконавча влада передається членам громадянського суспільного органу - «тимчасовий уряд» (безпартійними його членами), які керують загальними виборами і передачею влади новим обраним представникам. Ця система була вперше випробувана в 1991 році і затверджена в Конституції в 1996 році[2]

Прем'єр-міністр країни урочисто призначається Президентом і має бути членом парламенту, що отримує довіру більшості депутатів. Кабінет міністрів складається з представників (міністрів) обраних прем'єр-міністром і також затверджується президентом країни.

Законодавчу владу представляє Парламент Бангладеш, його 300-а членами, що обираються загальним голосуванням кожні 5 років (також передбачена можливість дострокових виборів). Існує загальне виборче право для всіх громадян у віці з 18 років. А з 16 травня 2004 року Національний Парламент - «Джатійо Санґхат» (Jatiyo Sangshad) прийняв 14-у конституційну поправку, за якою знову вводиться квота для жінок (стаття 65) [3] в парламенті. Число місць в парламенті тепер повинно бути збільшене до 345, тобто 45 місць (15% з усіх наявних) будуть зарезервовані для жінок, і місця будуть розподілятися між сторонами пропорційно їх загальній частці голосів після виборів.

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Бангладеш проводить помірковану зовнішню політику, крім того вона має залежність від багатосторонньої дипломатії, особливо через участь країни у різних комісіях з різних питань у Організації Об'єднаних Націй. У 1974 році Бангладеш вступив до Організації Об'єднаних Націй і з тих пір були двічі обрані до Ради Безпеки ООН у 1978-1979 роках і 2000-2001 роках. У 1980-х роках, країна відігравала провідну роль у створенні Південноазійської асоціації регіонального співробітництва (СААРК) з метою розширення відносин з іншими країнами Південноазійського регіону.

Бангладеш, від часів заснування, не веде жодних активних військових дій, але уряд доволі часто відправляє своїх військовиків у миротворчі сили ООН по всьому світу. Також близько 2300 військовиків брали участь у військовій коаліції, які в 1991 році преребували з миротворчою місією в Перській затоці. Станом на травень 2007 року Бангладеш надавали своїх військовиків до Демократичної Республіки Конго, Ліберії, Судану, Тимору і в Кот-д'Івуар.[4]. Наразі країна Бангладеш є 2-ю в табелі підтримки військових операцій ООН[5].

Що стосується міждержавних стосунків, то доволі рівні з більшістю країн, де налагоджені дипломатичні відносини чи економічні стосунки республіки Бангладеш. Що ж стосується держав сусідів, то ці стосунки не настільки врівноважені. Оскільки вони коливаються від дружніх й добросусідських, але під впливом незалежних та по-деколи й суспільних процесів в цих країнах виникають конфліктні ситуації.

Приміром з Індією, яка є головним сусідом та партнером Бангладеш в Азії ці стосунки доволі не однозначні. Адже ці країни за всю їх історію існування пов'язані культурним, історичним та суспільним корінням. Відносини Бангладеш з Індією почалися на позитивній ноті, оскільки Індія надала найсуттєвішу допомогу у війні за Незалежність та відновлення після того країни. Але згодом відносини між цими країнами погіршилися й коливалися від дуже приязних до доволі ворожих. Перший суттєвий міждержавний конфлікт стався в 1970-х роках, і основним джерелом напруженості між Бангладеш та Індією стала гребля Фаракке.[6] Адже Індія побудувала велику ГЕС на річці Ганг за 118 кілометрів від кордону з Бангладеш. Уряд Бангладеш стверджує, що гребля відволікає велику кількість водного ресурсу річки й завдає техногенної катастрофи в Бангладеш, який й так страждають від постійних стихійних лих. А з часом таки виявилося, що ця гребля завдала страшних й непоправних екологічних наслідків для екосистеми в дельті ріки Ганг.[6] З іншого боку, Індія висловила занепокоєння з приводу анти-індійських сепаратистських рухів і ісламських бойовиків, які нібито переховуються в Бангладеш, а також через постійні потоки нелегальних мігрантів з бідних районів дельти Гангу в Індію. Тому наслідком стала побудова 4000 кілометрів огорожі-стіни по всьому Індо-Бенгалському кордоні[7]. Але в 2007 році на засіданні СААРК обидві країни зобов'язалися співпрацювати з питань безпеки, економічного, екологічного та прикордонного питань[8]. Але схоже ситуація починає покращуватися - у травні 2007 року обидві країни оголосили, що вперше з 1965 після Індо-Пакистанської війни, вони відновлюють залізничне сполучення між Калькуттою і Дакою, вперше протягом минулих 42 років.[9] Крім того в жовтні 2007 року налагоджено співробітництво з низки прикордонних питань.[10] Ці ознаки співпраці збігаються в цей час зі зміною керівництва в Бангладеш, та гнучкішою політикою уряду Індії.

Двосторонній зв'язок з М'янмою є хорошими, незважаючи на окремі конфлікти на кордоні (не демарковані ділянки кордону - через суперечки) і приплив більш ніж 270000 мусульманських біженців (відомий як «рохінґ'я»), переважно з буддійської Бірми. В результаті двосторонніх переговорів, а також у співпраці та за сприяння УВКБ ООН, біженці рохінґ'я вже почали повертатися в Бірму, хоча частина біженців залишаються ще в таборах на півдні Бангладеш. У 2008 році після Регіонального форуму АСЕАН на вищому рівні в Сінгапурі, між Бангладеш і М'янмою було домовлено вирішити і їх морські прикордонні суперечки[11]. Зате на рівні економічному контакти та співпраця між цими країнами розвивається дуже швидкими темпами.

Набагато складніші стосунки між Бангладеш та Пакистаном. Адже більшість політичних рухів в Пакистані й надалі не може змиритися з відходом колишньої метрополії - Східної Бенгалії. Хоча уряди, країн під тиском світової громадськості та держав світу (в тому числі ООН), з кінця XIX століття розпочали налагоджувати міждержавні стосунки. Можливо цьому посприяло, деяке, патронування Бангладеш зі сторони Китаю (допомога в військовій та економічній сфері) - зроблене китайським урядом в піку індійській державі й суспільству (адже обидві ці країни ведуть економічне й політичне суперництво на Азійських теренах). Хоча на найвищому рівні відбуваються поодинокі зустрічі, але суспільство обидвох країн й надалі утримуються від тісніших контактів. Цьому ще й сприяє кілька суттєвих невирішених питань між цими двома країнами: розподіл активів від попереднього періоду - до 1971 року (які повністю захопили пакистанські можновладці), репатріація етнічних біхарців (більше 250 000 осіб) - відомих як «названі пакистанці». Але найважливішим і найчутливішим питанням є питання щодо вибачення Пакистану за геноцид, який вони здійснили 1971 році - саме це питання призводить до зриву численних переговорів між цими країнами.

Політичні партії та рухи[ред.ред. код]

Бангладеш відбулася як республіка з багатопартійною системою. Хоча реально владу ділять дві основні політичні сили, до яких примикають партії меншого впливу.

Цими двома головними партіями в Бангладеш є «Націоналістична партія Бангладеш» - БНП (Bangladesh Nationalist Party - BNP) і «Народна ліга Бангладеш» БАЛ (Bangladesh Awami League - BAL). БНП знаходить союзників серед ісламістських партій, такі як «Джамаат-е-Ісламі Бангладеш» (Jamaat-e-Islami Bangladesh) в той час як до Народної ліги приєднуються традиційно партії з лівої і світської сторін. Іншим важливим гравцем є «Національна партія» (Jatiya Party), очолювана колишнім військовим правителем Мохаммед Хоссейн Ершадом. Суперництво Народної ліги з Націоналістичною партією - було доволі складне й суперечливе і перемежовувалося різними проявами: протестами, насильством та вбивствами. Також в країні розвинутий Студентський політичний рух, він є особливо сильним у Бангладеш оскільки ще дістався у спадок від епохи антиколоніальних та визвольних змагань бенгальців, потім бангладешців. Майже всі партії підтримують таку високу й активну політизацію молоді та утримують значні партійні підрозділи, які йменуються - молодіжне-студентське крило партії, і внаслідок таких дій студенти також обираються до парламенту.

Дві радикальні ісламістські партії, «Джаґрата Муслім Джаната Бангладеш» -ДМДБ (Jagrata Muslim Janata Bangladesh - JMJB) і «Джама-атул Моджахедін Бангладеш» - ДМБ (Jama'atul Mujahideen Bangladesh - JMB), були заборонені у лютому 2005 року. З тих пір у країні відбуваються серії вибухів та терористичних актів, в яких звинувачують саме ці угрупування-партії, в ході численних операцій із забезпечення безпеки було затримано сотні підозрюваних, їхніх членів та терористів, у тому числі в 2006 році керівники цих двох угруповань.

Населення[ред.ред. код]

Бангладеш належить до числа найбільш густонаселених країн світу (середній показник густоти населення - 873 особи на 1 км²). Найбільша густоти в областях Дакка і Чіттаґонґ (1017 людей на 1 км²). У приміських зонах Дакки, Нараянганджа, Чіттаґонґа і Кхулни цей показник перевищує 1550 людей на 1 км². Найменша густота населення в горах (в окрузі Гірський Чіттаґонґ 78 осіб на 1 км² у 1991), а також у прибережних районах округів Кхулна і Патуакхалі (300-350 осіб на 1 км²). В округах Дінаджпур на північному заході і Сілхет на північному сході країни в 1991 році налічувалося менш як 400 людей на 1 км².

Офіційна мова бенгальська (бенгалі), у сфері обслуговування і в держустановах розмовляють англійською. 98 % — бенгальці, решта — вихідці з північних районів Індії (так звані «біхарці»), а також малі племінні народності. Державна релігіяіслам, його сповідають 88,3 % віруючих; індуїзм — 10,5 %, 0,6 % — буддизм, 0,3 % — християнство, 0,3 % — інші релігії і традиційні племінні культи та вірування.

Етнічний склад[ред.ред. код]

Найбільша етнічна група в Бангладеш - бенгальці, що складають майже 98% населення[12], інші в основному біхарці (мігранти з індійської території) та частина корінних жителів на заході країни. Крім того є ще тринадцять племінних груп, що мешкають здебільшого в районі Читтаґонґ, а найчисельнішими там є племена чакма. Через це цей регіон був джерелом міжетнічної напруженості з моменту заснування Бангладеш. Найбільші племінні групи, що живуть поза Читтаґонґ є сантали і ґаро. В Бангладеш проживають ще племена кябартта, мейтей, мунда, ораони і зомі.

Мови в Бангладеш[ред.ред. код]

Бангладеш відокремилася від Західного Пакистану в результаті збройної боротьби бенгальців за статус бенгальської мови.

Релігія в Бангладеш[ред.ред. код]

Основна релігія, що практикується в Бангладеш - Іслам (89,7%) але є доволі значна меншість, що дотримується індуїзму (9,2%) [13]. Зі всіх 96% мусульман сунітського віросповідання найбільше, і лише близько 3% є шиїтами. Етнічні біхарці, саме переважно і є шиїтами-мусульманами. Інші релігійні групи це - буддисти (0,7%, в основному Тхеравада), християни (0,3%, в основному це є римо-католики), і анімісти (0,1%). Бангладеш займає четверте місце після Індонезії, Пакистану та Індії за числом мусульман, це більш ніж 130 мільйонів. Іслам є державною релігією в Бангладеш, але й інші релігії, можуть сповідуватися громадянами країни[14]. Організація Об'єднаних Націй визнала країну, головним чином, як помірно-мусульманську демократичну країну[15].

Транспорт[ред.ред. код]

Збройні сили[ред.ред. код]

Збройні сили країни комплектуються на професійній основі. Сухопутні війська Бангладеш у 2002 налічували 101 000 військовиків (у 1990 році — 90 000). Складаються з 7 дивізій (які, у свою чергу, мають в своєму складі 16 піхотних, 1 бронетанкову, 3 артилерійських і 1 інженерну бригаду). Крім того, є 3 окремих бронетанкових полки. Озброєння здебільшого імпортне — в основному китайського виробництва. Близько 160 танків, близько 60 одиниць легкої бронетехніки. Особовий склад ВПС — 6 500 чоловік. У 2001 році було 70 бойових літаківкитайські винищувачі F-7 (22 літаки в двох ескадрильях) і F-6 (16 літаків в одній ескадрильї) і фронтові бомбардувальники А-5 (18 літаків в двох ескадрильях), 8 російських МІГ-29. У складі військово-транспортної авіації 6 літаків Ан-26 і ескадрилья Ан-32 з трьох літаків. Вертольоти військово-транспортної авіації — 15 Мі-17, 11 «Bell-212» і 2 «Bell-206». Є близько 40 навчально-тренувальних літаків, в основному чеські L-39, китайські РТ-6, американські Т-37.

До складу ВМС входить 5 фрегатів (3 колишніх британських фрегата споруджені в 50-х роках, китайський фрегат «Osman» і зовсім новий південнокорейський фрегат «Bongobondhu»), 11 ракетних катерів, 11 торпедних катерів, 20 сторожових кораблів.

Країна також має в своєму розпорядженні воєнізовані частини загальною чисельністю більше 50 000 чоловік (десятитисячна прикордонна охорона, 30-тисячний корпус «Бангладеські стрільці» в підпорядкуванні МВС, 5-тисячні сили воєнізованої поліції, 200 чоловік берегової охорони).

Адміністративний поділ країни[ред.ред. код]

Регіони Бангладеш

Бангладеш розділена на шість адміністративних одиниць, регіонів (бібхаґ), назва кожного з яких відповідає назві його столиці (адміністративного центру).

Регіон Столиця
Барісал Барісал
Чіттаґонґ Чіттаґонґ
Дака Дака
Кхулна Кхулна
Раджшахі Раджшахі
Сілхет Сілхет

Регіони поділяються на 64 округи (зіла). Округи Бангладеш у свою чергу поділяються на упазіли та тхани (адміністративно еквівалентні один одному). В кожній упазілі існує поліцейська дільниця, за винятком тих, що рзміщені в міських районах. Всі упазіли діляться на спільноти або чи громади, кожна з яких складається з кількох селищ. В межах Даки поліцейські дільниці прикріплені за округами, які надалі поділяються на райони, маґалли.

Посадові особи регіонів обираються населенням, тоді як в округах та упазілах адміністрації складаються тільки з урядових посадовців. Прямі вибори також проводяться для кожної спільноти чи сільського об'єднання, на них обирають голову і членів правління. З 1997 року, парламент Бангладеш утвердив акт, за яким у кожній громаді зарезервовано три місця (з дванадцяти) для жінок-кандидатів.

Дака є столицею і найбільшим містом у країни. Економічно найважливіші агломерації із центрами у адміністративних центрах регіонів об'єднані у так звані «міські корпорації»

Назва Населення міста[16] Населення агломерації[16]
Дака 7 000 940 12 797 394
Чіттаґонґ 2 579 107 3 858 093
Кхулна 855 650 1 388 425
Раджшахі 472 775 775 495
Сілхет 463 198 -
Барісал 210 374 -

Інші великі міста — Боґра, Комілла, Майменсінґх і Ранґпур. Мери міських корпорацій, голови муніципалітетів і селищних рад обираються їх мешканцями одночасно терміном на п'ять років.

Спорт у Бангладеш[ред.ред. код]

національна команда Бангладеш з крикету
ось такою була знакова перемога крикету Бангладеш

Хоча Каббаді (Kabbadi) є національною спортивною грою в Бангладеш, але й футбол та крикет, також користуються популярністю. А особливо крикет, який є найпопулярнішим видом спорту в країні, а футбол з початку XXI століття набирає ще більшого розмаху.

Національна команда з крикету виграла трофей МТП в 1997 році проти збірної Кенії, що потім дозволило їм взяти участь в 1999 році в розиграші Кубка світу з крикету. У своєму першому чемпіонаті світу, національна команда Бангладеш пеоремогла знані крикетні команди з Пакистану та Шотландії в першому турі. У 2000 році крикетній збірній Бангладеш був наданий статус «випробування» (Test cricket) в крикеті надана змога зіграти інші випробувальні ігри в турнірі Націй. У подальший час національна збірна Бангладеш перемагала ведучі крикетні команди з Австралії, Нової Зеландії, Шрі-Ланки, Пакистану та Вест-Індії і що найважливіше команда з Бангладеш перемогла національну команду з крикету Індії і Південно-Африканську національну команду з крикету в 2007 в Кубок світу з Крикету. Вони також обіграли національну команду з крикету Вест-Індії в 2007 році в МТП світ Twenty20.

ось таким колись був і футболом

Футбол культивувався в Бангладеш ще в XIX столітті, коли він був завезений англійськими колоністами до Бенгалії. Й надалі він набув значної популярності. Й так, як в індійській Бенгалії, так і в Бангладеш він набагато популярніший за прямого конкурента в Азії - хокею на траві. Національна команда Бангладеш з футболу підпорядкована Федерації футболу Бангладеш в цей час[Коли?] займає 174-у позицію у рейтингу ФІФА. Ця збірна Бангладеш стала в 2003 році в Південно-Азійській федерації футболу (САФФ-SAFF) - чемпіоном, а ця федерація включає в себе всі федерацій в Південній Азії та з інших країн Азії.

До інших популярних видів спорту відносяться: хокей на траві, теніс, бадмінтон, гандбол, волейбол, шахи, карамболь, боротьба, важка атлетика, сквош, більярд, снукер та ще деякі індивідуальні види спорту. Контроль за спортивним рухом в Бангладеш здійснює Національна Спортивна Рада Бангладеш і регулюється двадцять дев'ятьма різними спортивними федераціями. У 2011 році Бангладеш буде приймати МТП Кубок світу з Крикету спільно з Індією та Шрі-Ланці.

Традиційні, національні види спорту в Бангладеш все ще практикується в основному в сільських районах. Всі вони не однаково улюблені в теперішній час через надмірне захоплення глобально-світовими видами гри. Гадуду (Hadudu) - також відома як Каббаді є єдиною міжнародно-визнаною з традиційних видів спорту в Бангладеш (змагання проводяться на Азійських Іграх). А от Дарьабандга (dariabandha), Ґоллахут (gollachut), Сатхара (satchara), Борофпані (borofpani), Бірінхі (Birinchi), Куткут (kutkut), Канамахі (kanamachi), Тілло (tillo), Солоґуті (Sologuti), Бах-чаґол (Bagh-chagol) і інші національні ігри все ще популярні в приміських та сільських районах.

Національна кухня[ред.ред. код]

Rasmalai

Кулінарні традиції в Бангладеші склалися під впливом Північно-Східної Індійської кухні, але має і свої унікальні риси. Рис і риба традиційно використовуються в більшості страв. Бір'яні — улюблена страва в Бангладеші, в яку входять яйця бірір'яні, баранина бірір'яні тощо. Кухня Бангладешу відома завдяки своїми яскравими (але іноді вогняними смаками). У Бангладеші роблять відмінні солодощі з молочних продуктів, такі як: Rôshogolla, Rasmalai, Rôshomalai, chômchôm та kalojam.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]