Сінгапур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Республіка Сінгапур
Republic of Singapore
Republik Singapura
新加坡共和国
சிங்கப்பூர் குடியரசு
Прапор Сінгапуру Герб Сінгапуру
Прапор Герб
Девіз: "Вперед, Сінгапур"
Гімн: Majulah Singapura
Розташування Сінгапуру
Столиця Сінгапур
001.283 0103.8331°17′ пн. ш. 103°50′ сх. д. / 1.283333° пн. ш. 103.833333° сх. д. (G)
Офіційні мови Англійська
Малайська
Китайська
Тамільська
Державний устрій Парламентська республіка
 - Президент Тоні Тан Кен Ям
 - Прем'єр-міністр Лі Сянь Лун
 - Голова Парламенту Майкл Палмер
Історія  
 - Заснування 29 січня 1819[1] 
 - Самоврядування 3 червня 1959[2] 
 - Незалежність від Британії 31 серпня 1963[1] 
 - Унія з Малайзією 16 вересня 1963 
 - Незалежність від Малайзії 9 серпня 1965 
Площа
 - Загалом 712,4 км² (175-е)
 - Води (%) 1,444
Населення
 - оцінка 2010 р. 5 183 700[3] (115-е)
 - перепис 2000 р. 4 117 700
 - Густота 7 126/км² (3-е)
ВВП (ПКС) 2008 р., оцінка
 - Повний $ 239 146 мільярдів[4] (45-е)
 - На душу населення $ 51 226[4] (4th)
ВВП (номінальний) 2008 р., оцінка
 - Повний $ 181.939 мільярдів[4] (44-е)
 - На душу населення $ 38 972[4] (22-е)
ІРЛП  (2007) ▲ 0.944[5] (very high) (23-е)
Валюта сінгапурський доллар (SGD)
Часовий пояс SST (UTC+8)
Домен інтернету .sg
Телефонний код ++65

Респу́бліка Сінгапу́р, також Сингапур (санск. सिंह siMha — лев і पुर pura — місто) — місто-держава в Південно-Східній Азії на краю Малайського півострова. Площа 622 км²; столиця — Сінгапур. Складається з острова Сінгапур і 57 дрібних островів. Глава держави Тоні Тан Кен Ям із 1 вересня 2011 року, глава уряду Лі Сянь Лун із 2004 року. Політична система: ліберальна демократія з обмеженнями для опозиції. Експорт: електроніка, нафтопродукти, гума, устаткування, транспортні засоби. Населення 3 млн.164 тис. (1998) (китайці 75%, малайці 14%, тамільці 7%). Мови: малайська (національна), китайська, тамільська, англійська (державні).

Сінгапур був частиною багатьох місцевих імперій, оскільки був заселений в другому столітті нашої ери. Тут був торговий пункт Ост-Індської компанії в 1819 році з дозволу Джохорського султанату. Британці здобули повну владу над островом в 1824 році, а в 1826 році Сінгапур ввійшов до складу Стрейтс Сетлментс. Під час другої світової війни Сінгапур був окупований японцями та повернувся під владу Британії після війни. Незалежність отримана в 1959. Сінгапур приєднався до нової Федерації Малайзія в 1963, але його еліти не знайшли порозуміння з малайзійським урядом, в першу чергу через різне бачення застав формування нової малайзійської нації. Сінгапур був фактично вимушений підписати 7-го серпня 1965-го року акт державної незалежності. Через потужне зростання багатства вважається одним з Чотирьох азійських тигрів. Економіка сильно залежить від промисловості та сфери обслуговування. Сінгапур світовий лідер в кількох галузях, тут четвертий найбільший фінансовий центр в світі, другий найбільший в світі ринок азартних ігор, третій найбільший нафтопереробний завод. Порт Сінгапуру входить до п’ятірки найзавантаженіших портів світу. В країні більше доларових мільйонерів на душу населення ніж будь-якій іншій країні. Світовий банк відзначає Сінгапур як державу, де найлегше в світі робити бізнес.

Сінгапур — парламентська республіка з вестмінстерською системою урядування та однопалатним парламентом. Партія Народної Дії (ПНД) перемагала на всіх виборах з тих пір як Британія надала незалежність в 1959 році. Правова система Сінгапуру походить від системи англійського права, до якої з часом були введені зміни протягом років, наприклад ліквідація суду присяжних. Популярний образ ПНД як сильне, досвідчене та висококваліфіковане керівництво, яке спирається на кваліфікованих Державних службовців та на освітню систему з наголошенням на особистих здобутках та меритократії; але яка вважається деякими виборцями, опозиційними критиками та міжнародними спостерігачами як авторитарна та така, що занадто обмежує особисті свободи.

Сінгапур один з п’яти засновників Асоціації держав Південно-східної Азії, тут також знаходиться секретаріат APEC, держава є членом Східно-Азійського саміту, руху неприєднання та співдружності націй.

Зміст

[ред.] Історія Сінгапуру

Парад японських військ в Сінгапурі

Найстаріші згадки про територію сучасного Сінгапуру існують у китайський літературі. Територія має різноманітні назви за стародавніми джерелами, зокрема назву «Темасек»(або «Тумасік») - з яванської - «місто біля моря», і перша згадка про назву «Сінгапур» датується XIII ст., що в перекладі з малайської означає «Місто Лева».Назва «Тумасік» збереглась до наших днів , сьогодні у назві офіційної резиденції прем'єр-міністра Сінгапуру «Шрі Тумасік» .[6]

Відомо що з VII по XIII століття ця територія знаходилася під владою буддійської імперії Шривіджая, яка у свою чергу керувалася з сусіднього острова Суматра. У XI столітті територія була короткочасно окупована військом індійського короля. Острів переходив з рук в руки і у XVI столітті опинився під владою ісламського султанату Малакка. З часом стратегічно розташоване на шляху давніх морських шляхів місце зазнало повільного занепаду. В результаті португальської окупації Малакки керівний центр султанату перемістився до району Джохор що між Малаккою та Сінгапуром. З цього часу Сінгапур підпорядковано султанатові Джохору.

Велика Британія у пошуку проміжних портів для своїх морських шляхів з колоній на сході підписала угоду 6 лютого 1819 року з султаном Джохору та керівництвом Сінгапура щодо надання дозволу англійцям створити свої поселення на цій території. Невдовзі тут була заснована британська факторія. З 1819 року Сінгапур процвітає як безмитний торговельний центр, підпорядкований Великій Британії. У 1824 році були підписані 2 угоди з голландцями, за якими Голландія визнає права британців на цю землю, та з володарями території щодо надання Сінґапурові статусу володіння Великої Британії в обмін на грошові винагороди.

З часом, у 1832 році, Сінгапур стає адміністративним центром британських колоній в регіоні. У цей час до цих колоній, окрім Сінгапуру, входять Малакка та Пенанг. Порт Сінгапуру стає найважливішім місцем на шляху транспортних суден, які сполучають Європу та Азію. До 1860 року населення зростає до більш ніж 80 тисяч мешканців за рахунок мігрантів з Китаю, Малайзії, Індії, Європи та інших країн.

В ході 2-ї світової війни Сінгапур бомбардувала японська авіація, і 15 лютого 1942 року окупований Японією. Після поразки Японії британці повернулися до Сінгапуру в лютому 1945 року.

В 1946 році Малакка та Пенанг приєдналися до Малайського Союзу і потім до Малайської Федерації у 1948 році. Сінгапур лишився королівською колонією Великої Британії. У 1948 році комуністами була зроблена спроба захопити владу, вони зазнали поразки, в колонії був оголошений надзвичайний стан, який протримався до 1953 року. Статус автономії був отриманий 1959 році і в травні були обрані представники до законодавчих зборів загальним голосуванням, прийнята нова конституція, на чолі влади постав прем'єр-міністр Лі Куан Ю. 16 вересня 1963 року була сформована Малайзія, до її складу входить і Сінгапур з умовами збереження автономії в деяких політичних питаннях.

Сінгапур виходить зі складу Малайзії 9 серпня 1965 року, і постає незалежною демократичною державою у складі Британської Співдружності Націй на чолі з президентом. Отримав членство в ООН 21 вересня 1965 року.

[ред.] Географія

Мапа Сінгапуру

Республіка Сінгапур розташована у південно-східній Азії на островах між Малайзією та Індонезією. Має географічні координати 1 22 N, 103 48 E.

  • Ландшафт: низовина, лише центральна частина, злегка, горбисте плато.
  • Основні природні ресурси: риба.
  • Використання землі: орна земля — 2%, постійні посіви зернових культур — 6%, пасовища — 0%, ліс і лісиста місцевість — 5%, інше — 87% (дані на 1993 рік)

[ред.] Рельєф, грунти

Джуронґ Хілл — один з пагорбів міста

Сінгапур має форму ромбовидного острова, хоча ця територія включає в себе числені більш дрібніші острови. Окремо виділяється дальня його околиця — острова Педра-Бранка (Pedra Branca). Загалом навколо Сінгапуру розкидані ще десятки дрібних островів, найбільші з яких — острова Джуронг (Jurong Island), Пулау Теконг (Pulau Tekong), Пулау Убін (Pulau Ubin) і Сентоса (Sentosa). Більшість території Сінгапуру не перевищує 15 метрів висоти над рівнем моря. Найвища точка Сінгапуру Букіт Тіма (Bukit Timah), з висоти 164 м (538 футів), сформований виверженими породами та гранітом. Пагорби і долини з осадкових порід також переважають північному заході острова, тоді як східна частина складається з піщаних і намивних порід.

Найбільші пагорби Сінгапуру:

Особливістю географії Сінгапуру є його «зростання», спричинене технічними здобутками його мешканців, що використовують землю його пагорбів і землю з суміжних країн та породу з морського дна й штучно прирощують територію острова. У результаті, Сінгапур зріс із 581,5 км ² у 1960 до 712,4 км ² в 2010 році, і може вирости ще на 100 км ² в 2033 році.

[ред.] Клімат

Полудневий мусонний дощ

Сінгапур розташований на 1 градус на північ від екватора. Тому кліматичні умови в Сінгапурі класифікується як екваторіальні (Кеппенівська класифікації клімату), які характеризуються слабо вираженими сезонними змінами. Завдяки своєму географічному положенню і впливу морів, тут характерна рівномірність температури і тиску, спостерігається висока вологість і рясні опади. Середньорічна кількість опадів становить близько 2370 мм на рік. Тоді як найбільші добові показники опадів були зафіксовані на позначці в 512 мм в 1978 році, 467 мм в 1969 році і 366 мм 19 грудня 2006 року. Температурні коливання протягом доби дуже незначні — мінімум 23 °C (73,4 °F) і максимум 31 °C (87,8 °F). Червень найспекотніший місяць в році, не набагато йому поступаються й травневі дні, що пов'язано з слабким вітрам і сильному сонячному впливу. Найвища була зафіксована температура 36,0 °C (96,8 °F) 26 березня 1998 року, а найнижча температура була +19,4 °C (66,9 °F) ще в 1934 році.

Відносна вологість має добовий діапазон: високі показники з раннього ранку до середини дня — 60%, але вже потім вона опускається нижче 50%. У травні 2009 року середня відносна вологість становила 83%, це було ще більше, а ніж дані в 79,1% у травні 2008 року. Взагалі то, при тривалому сильному дощі, відносна вологість повітря нерідко досягає 100%. Як правило, набагато більше опадів спостерігається у західній частині острова, а завдяки ефекту дощової тіні на східній частині Сінгапуру вона, незначно, але менша і тому тут є набагато сухіше і трохи гарячіше, а ніж на заході Сінгапуру. Тому, незважаючи на невеликі свої розміри, в Сінгапурі може бути сонце з одного боку, у той час як з іншого йтиме дощ.

Іншою особливістю Сінгапуру є сезони мусонів, які відбуваються два рази щороку. Перший — Північно-Східний мусон, який триває у період з грудня і до початку березня. Другий — Південно-Східний мусон, який триває в період з червня по вересень. В проміжку між цими сезонами мусонів в Сінгапурі спостерігається суттєве зменшення дощових і вітряних днів. Під-час Північно-Східного мусону переважають північно-східні вітри, які досягають швидкості 20 км/год (12 миль/год). Загалом, цей сезон має також дві відмінності: хмарна погода в грудні і січні з частими дощами в другій половині дня, а то й набагато довші дощові періоди з тривалістю від 1 до 3 днів поспіль; потім цей мусон проявляється порівняно сухішою погодою, але їз значними вітровими поривами, починаючи з лютого і до початку березня, в цей час пориви вітру сягають від 30 до 40 км/год. А от Південно-Західний мусон, вважається більш помірним з південно-східними та південно-західними вітрами. Потужні і не тривалі дощі найчастіше випадають в полудень і на початку другої половини дня, також можна спостерігати дощі й вранці, їх ще називають «Суматранським шквалом», адже вони є «хвостом» потужних шквальних циклонів, які накочуються з моря на острів Суматра.

[ред.] Геологія й корисні копалини

Вихід габро породи в Маленькій Гуйлінь

Хоча в світовому пересічному сприйняттю, Сінгапур вбачається, як технологічний острів створений, частково, руками його жителів, але він таки має свою характерну геологічну особливість та будову. Основна особливість — Сингапур є плодом сейсмічних активностей, зокрема, вулканічної діяльності, чому підтвердженням є залишки вулканічних порід, з яких складаються Букіт Тіма (Bukit Timah) та острова Вудлендс (Woodlands) і Пулау Убін (Pulau Ubin). Основну частину цих вивержених порід складає граніт. Габро також знайдено в Сінгапурі і простягається значними пластами в районі під назвою Маленька Гуйлінь (Little Guilin), що в Букіт Гомбак (Bukit Gombak). А осадкові породи спостерігаються в західній частині Сінгапуру й головним чином складаються з пісковиків і аргілітів, незначна частина яких ще знаходиться й в південно-західному районі острова. Метаморфічні породи знаходяться в північно-східній частині Сінгапуру, а також на Пулау Теконгу, що поблизу східного узбережжя острова, всі вони, здебільшого, складаються з кварциту.

Сінгапур є відносно безпечним місцем в доволі сейсмічно активному в регіоні, незважаючи, що найближча лінія розлому земної кори знаходиться в кількох сотнях кілометрів — в Індонезії. Але більшість населення і будівлі піддаються тільки ледь-ледь чутним коливанням, які, в цілому, не завдають ніякої шкоди Сінгапуру та його громаді. Все це різко контрастує з багатьма негативними примірами, що відбувалися зчаста в сейсмічно активних сусідів обабіч острова. Все це щей пояснюється вдалим розташуванням острова, оскільки він в тектонічному плані з півночі прикривається материковим щитом, а з з півдня він під захистом острова Суматра, який ще й несе на собі основний тягар різних цунамі та землетрусів в цій частині Азії.

[ред.] Узбережжя та моря

Панорама на східні острови Сінгапуру

Оскільки Сінгапур є острівною державою, то звідси й витікає його морський статус, а зважаючи на історичні та територіальні особливості він став ключовою місциною Азії. Сінгапур омивається водами Південно-Китайського моря, являючись крайньою його межею. Безпосередньо з самої Малаккської протоки виходить Сінгапурська протока, яка й омиває Сінгапур з південної та західної сторін. А з північної та східної сторін він відмежований від континенту численими протоками, найбільша з яких протока Джохор.

Найбільшими затоками є — Круїз Бей (Cruise Bay), Маріна Бей (Marina Bay). Найбільші природні гавані — Кеппель Харбор (Keppel Harbour), Шерангун Харбор (Serangoon Harbour). Найбільші природні лагуни — Східна Лагуна (East Lagoon), Лагуна Східного узбержжя (East Coast Lagoon), Дофін Лагуна (Dolphin Lagoon).

Вид на протоку Сингапур

Локальні протоки, розмежовують числені острови навколо Сінгапуру й мають в сінгапурців наймення «селат»:

Пулау Палаван

Оскільки сам Сінгапур постав на числених островах, й з століттями частина з них були руками мешканців об'єднані й мають теперішній вигляд, натомість, інша частина островів залишилася осібно й входить до цього «сінгапурського архіпелагу», найбільші з них:

[ред.] Гідрологія

Накопичуюче водосховище — Лоуер Селетар

Сінгапур не має природних озер та річок, але водосховища і водозбірні резервуари були побудовані для накопичення і зберігання прісної води задля водопостачання Сінгапуру. Оскільки Сінгапуру не вистачає природних джерел прісної води (річок і озер), то головним джерелом поповнення запасів води є опади. Попит на свіжу воду набагато більший, за можливості утримання води від опадів (приблизно в два рази), тому Сінгапуру доводиться імпортувати більшу частину прісної води з Малайзії та Індонезії. Для того щоб зменшити свою залежність від імпорту, в Сінгапурі побудувана мережа резервуарів для накопичення дощової води і рециркуляції води. Крім того, в Сінгапурі збудований опріснювальний завод на західному узбережжі Туас (Tuas). Коли цей завод вийде на номінальну потужність, то очікується задовольнити ним половину потреб міста у воді. На додачу до цього заводу, адміністрація міста започаткувала програму «NeWater» - «зворотність води», тобто повернення її в обіг шляхом фільтрації стічних вод через зворотний осмос, після успішних випробувань, було досягнено угоди щодо побудови 3 таких заводів по всьому острову, щоб допомогти задовольнити попит у воді в мешканців міста.

характерний для Сінгапуру водний потік — Рочор канал

Окремим явищем міста є його водні потоки, які за світовими мірками не можуть називатися річками, адже їх довжина сягає максимуму — 10 кілометрів й більше того їм дали назву канали (по українськи потоки), хоча тамтешній жителі продовжують називати їх по-декуди річками. Тим не менше, тропічний клімат в країні з проливними дощами вимагають дуже широку мережу природнього відведення дощових потоків, велика частина з яких стали в нагоді для наповнення системи водних резервуарів, які також поширені по всьому острову.

Найвідоміші потоки-канали міста:

Джуронг водоспад
Резервуарний Парк Аппер Селетар

Загалом, в місті наявні рукотворні водойми, найбільші це водосховища, які мешканці уже звикли називати своїми озерами:

Окрім того в числених парках та відпочинкових зонах наявні різноманітні водойми чи каскади озер, з них найбільші стали накопичуючими резервуарами дощової води, а деякі перетворені в резервуарні парки: резервуарні парки:

На прибрежних островах Сінгапуру також наявні невеликі озера-водойми. На Сінгапурі вдалося зберегти природнє болотне середовище, яке згодом було трансформовано в Водно-болотний заповідник Сангей Булог (Sungei Buloh Wetland Reserve). На початку 20 століття в Сінгапурі було відкрито термальні джерела Сембаванґ Хот Спрінг (Sembawang Hot Spring), які згодом перетворилися в улюблене місце мешканців міста, особливо коли були виявлені лікувальні властивості мінеральних вод отриманих від цих термальних джерел. Гідро-цікавинкою став водоспад Джуронг, який є найвищим постійно діючим рукотворним водоспадом в світі, з висотою в 30 метрів (100 футів).

[ред.] Проблеми навколишнього середовища

Основною проблемою є забруднення середовища відходами промисловості і брак запасів прісної води. Захоронення сміття є проблемою у зв'язку з обмеженою площею суходолу.

[ред.] Економіка Сінгапуру

Див. також: Економіка Сінгапуру

Сінгапур, порівняно з іншими країнами регіону, має добре розвинену ринкову економіку без помітної корупції, зі стабільними цінами на товари і високою заробітною платнею. Відсоток безробітних становить приблизно 3%. У 2005-06-му роках Світовий банк визнав економіку Сінгапуру найбільш бізнес-привабливою в світі. В місті працевлаштовані десятки тисяч спеціалістів з різних країн світу.

Економіка сильно залежить від експорту, зокрема від електроніки та виробництва.

Занепад світової економіки у 2001-03 роках завдав шкоди й Сінгапурській економіці через зниження попиту у галузі технологій. Туристичний сектор постраждав через спалах гострого респіраторного синдрому у 2003 році. Економічні показники в останні роки почали показувати позитивні результати, так, у 2004 році ВВП країни зріс на 8%, у 2005 році спостерігався зріст на 5,7%.

The port of Singapore with a large number of shipping containers with the skyline of the city visible in the background
Порт Сінгапуру, один з найбільш завантажених портів світу,[7] з хмарочосами Сінгапуру на задньому плані.

До незалежності в 1965 році, Сінгапур був столицею «Стрейтс-Сетлементс» (британських володінь на Малайському півострові) та Колонією Корони (що не має місцевого самоврядування). Ця країна була також основною військово-морською базою Британії в Східній Азії.[8] Завдяки статусу основної британської бази в регіоні, а також маючи найбільший на той час сухий док в світі,у вигляді військово-морської бази Сінгапуру, місто було розрекламоване в пресі як «Гібралтар Сходу».[9] Відкриття Суецького каналу в 1869 році викликало бум світової торгівлі і Сінгапур перетворився на головний торговий вузол в світі, а порту Сінгапуру став одним з найбільших та найзавантаженіших портів світу.[10] До отримання незалежності в 1965, Сінгапур мав ВВП на душу населення $ 511 та посідав третє місце у Східній Азії за цим показником.[11] Після отримання незалежності, прямі іноземні інвестиції та проводимий державою курс на індустріалізацію, оснований на планах Гох Кенг Свіі та Альберта Вінсеміуса створили нову економку.[12]

Сьогодні, Сінгапур має високорозвинену ринкову економіку, історично засновану на широкій транзитній торгівлі. Разом з Гонконгом, Південною Кореєю та Тайванем, Сінгапур є одним з Чотирьох Азійських Тигрів. Економіка Сінгапуру відома як одна з найбільш вільних,[13] найбільш інноваційна,[14] найбільш конкурентоспроможна,[15] найбільш сприятлива для бізнесу[16] та наймень корупційна в світі. В Індексі економічної свободи за 2011 рік, Сінгапур посідає друге місце за вільністю економіки в світі, після Гонконгу. Згідно з Індексом сприйняття корупції, Сінгапур також постійно посідає місце серед найменш корупційних країн світу, поруч з Новою Зеландією та скандинавськими країнами.

Сінгапур займає 14 місце серед найбільших експортерів та 15 місце серед найбільших імпортерів у світі. Країна має найбільший коефіцієнт торгівлі до валового національного продукту (ВНП) у світі 407,9 %, що вказує на важливість торгівлі для її економіки. Ця країна єдина в Азії країна, яка має кредитний рейтинг ААА у всіх трьох найбільших кредитно-рейтингових агентств – Standard&Poor’s, Moody’s та Fitch.[17] [18] Сінгапур приваблює велику кількість прямих іноземних інвестицій завдяки своєму розташуванню, вільним від корупції середовищем, досвідченою робочою силою, низькими податками та передовою інфраструктурою. В Сінгапурі знаходиться більше 7000 міжнаціональних корпорацій із Сполучених Штатів, Японії та Європи. Тут розташовано також 1500 компаній з Китаю та 1500 з Індії. Іноземні фірми можна знайти практично в усіх сферах економіки. Сінгапур також є другим по величині іноземним інвестором в Індії.[19] Приблизно 44% робочої сили Сінгапуру не є сінгапурцями.[20] Більше десяти договорів про вільну торгівлю підписано з іншими країнами та регіонами.

Сінгапур також має один з десяти найбільших в світі золотовалютних резервів.[21][22] Валютою Сінгапуру є Сінгапурський долар, який випускається Валютним управлінням Сінгапуру.[23] Він дорівнює Брунейському долару.[24]

Економіка Сінгапуру сильно залежить від експорту та переробки імпортних товарів, особливо в промисловості,[25] яка склала 27,2 % ВВП в 2010 році та містить в собі значну частку електроніки, нафтопереробки, хімічної промисловості, машинобудування та біології та медицини. В 2006 році Сінгапур виготовляв 10 % світового випуску напівпровідникових пластин.[26] Не зважаючи на свій малий розмір, Сінгапур має багатогалузеву економіку, цю стратегію уряд вважає життєво необхідною для розвитку та стабільності.[27]

Туризм також формує значну частку економіки Сінгупуру, і 10,2 мільйонів туристів відвідали країну в 2007 році.[28] Для того щоб привабити більше туристів, в 2005 році уряд легалізував азартні ігри та дозволив розробити два грально-розважальних курорти.[29] Сінгапур рекламує себе як центр медичного туризму: близько 200000 іноземців приїжджають туди на лікування кожного року, і медичне обслуговування Сінгапуру планує в 2012 році обслуговувати один мільйон іноземних пацієнтів щорічно та отримати доход 3 мільярди доларів США.[30] Сінгапур також є навчальним центром, і багато іноземних студентів навчається в цій країні. В 2006 році Сінгапур прийняв більше 80000 міжнародних студентів.[31] Тут навчається також більше 5000 малайських студентів, які кожен ранок перетинають дамбу Джохор-Сінгапур з надією отримати кращу освіту в Сінгапурі.[32] В 2009 році, 29% всіх студентів університетів Сінгапуру були іноземцями. Студенти походять в основному з ASEAN (Асоціація держав Південно-Східної Азії), Китаю та Індії.[33]

Сінгапур є світовим лідером в декількох сферах економіки: країна є четвертим основним фінансовим центром в світі,[34] має другий в світі ринок казино,[35] один з трьох найбільших центрів переробки нафти, найбільший в світі виробник нафтобурового обладнання, та є основним судноремонтником в світі.[36][37][38] Порт Сінгапуру є одним з п’яти найбільш завантажених портів у світі.[35] Світовий Банк визнав Сінгапур як найбільш сприятливе місце в світі для ведення бізнесу[35] та надав йому статус найбільшого центру логістики в світі.[39] Нарешті, країна також займає четверте місце в світі як центр торгівлі іноземною валютою, після Лондона, Нью-Йорка та Токіо.[40]

В результаті світової рецесії та різкого спаду в технологічному секторі, ВВП країни в 2001 році знизився на 2,2 %. Комітет економічного обзору, засідання якого відбулось у грудні 2001 року, рекомендував деякі зміни в стратегії управління для пожвавлення економіки. З того часу Сінгапур відновив свій рівень, в основному, завдяки покращенню світової економіки; економіка виросла на 8,3 % в 2004 році, 6,4 % в 2005[41] та 7,9 % в 2006 роках.[42] Після зниження -0,8% в 2009 році, економіка відновилась в 2010 та показала 14,5% ВВП.

Більшість робітників в Сінгапурі задіяні в сфері обслуговування, працевлаштовані 2,151,400 робітників з 3,102,500 в 2010 році. Відсоток незайнятих, економічно активних людей у віці старше 15 років, складає близько 2%.[43] Рівень бідності є низьким, в порівнянні з іншими країнами регіону. Уряд надає дешеве житло (в формі квартир Комісії житлового будівництва) та фінансову допомогу для ще бідніших людей.[44] В Сінгапурі нараховується найбільший відсоток мільйонних будинків, серед яких 15,5% будинків коштують не менше одного мільйона доларів США.[45]

[ред.] Цифри та факти

Один з видів Сінгапуру.

Галузева зайнятість населення на 2003 рік — Обробна промисловість 18%, Будівництво 6%, Перевезення та засоби сполучення 11%, Сервіс, в тому числі фінансова та комерційна діяльність 39%, інші 26%.

Сільськогосподарська продукція — гума, копра (сушене ядро кокосового горіха), фрукти та овочі, квіти, птиця, яйця, риба, акваріумна риба тощо.

Промисловості — електронна, хімічна, нафтопереробна, харчова промисловість, машинобудування.

Експортні товари — машини та механізми, зокрема електроніка, споживчі товари, хімікати, природне паливо.

У 2004 році партнери в експорті були Малайзія 15,2%,США 13%,Гонконг 9,8%,Китай 8,6%,Японія 6,4%,Тайвань 4,6%,Таїланд 4,3%,Південна Корея 4,1%.

Імпортні товари — машини та механізми, природне паливо, хімікати, харчові товари.

Партнери в імпорті на 2004 рік — Малайзія 15,3%, США 12,7%, Японія 11,7%, Китай 9,9%, Тайвань 5,7%, Південна Корея 4,3%, Таїланд 4,1%.

[ред.] Державний устрій країни

Сінгапур — республіка, парламентська демократія англійської однопалатної (Вестмінстерської) системи. Головою держави є президент, якого обирають на 6 років. Голова уряду — Прем'єр-міністр.

Хоча кабінет міністрів формально назначає президент, ця посада скоріше церемоніальна. Виконавча влада належить голові уряду. У 1991-му році президент отримав право вето на рішення парламенту стосовно монетарної і правової політики.

Законодавчий орган — парламент до якого входять 84 депутати вибрані загальним голосуванням раз на 5 років, а також до 9-ти депутатів, призначених президентом. Правлячою партією Сінгапуру з часів отримання незалежності є і залишається Партія Народної Дії очолювана незмінним лідером країни Лі Куаном Ю (Lee Kuan Yew). Міжнародна організація Freedom House визнає Сігнапур, як «частково вільну» країну. В країні встановлені частково демократичні — частково авторитарні порядки. Хоча виборчий процес (в частині підрахунку голосів) визнається вільним, але правляча партія критикується за цензуру в мас медіа і тиск на опозиційні партії.

Адміністративно Сінгапур поділяється на 5 районів.

Конституція країни була прийнята 3 червня 1959 року; змінена у 1965 після надбання повної державної незалежності.

[ред.] Населення

Станом на 2011 рік, чисельність постійного населення Сінгапуру була 5.18 млн. жителів, з них 3.25 млн. громадяни Сінгапуру, тоді як решта (37%) мають дозвіл на постійне проживання або іноземні працівники. 23% громадян Сінгапуру народились за його межами. В 2011 році було півмільйона жителів з дозволом на постійне проживання. Чисельність постійного населення не враховує 11 млн. туристів, що відвідують Сінгапур щорічно.[46][47]

Середній вік сінгапурців 37 років, а середня кількість людей, що проживають в одному домі 3.5 людини. Через нестачу землі 4 з 5-ти сінгапурців живе в квартирах висотних будинків збудованих державою за програмою соціального житла.[48] В 2010 році три чверті сінгапурців жили в помешканнях рівних або більших ніж чотирикімнатна квартира будівництва HDB або приватного. Процент домовласників серед громадян та резидентів рівний близько 87.2%.[49][50] Рівень поширення мобільних телефонів надзвичайно високий і дорівнює 1400 абонентів мобільного зв’язку на 1000 чоловік. Проте тільки 1 з 10 жителів володіє автомобілем.[47]

В 2010 році, загальний рівень народжуваності був 1.1 дитини на жінку, третє найнижче значення в світі і значно нижче рівня 2.1 необхідного для підтримки чисельності населення без зміни. Щоб подолати цю проблему, протягом останніх десятиріч уряд Сінгапуру заохочує іноземців іммігрувати д Сінгапуру. Велика кількість іммігрантів забезпечила зростання населення Сінгапуру.[51] В Сінгапурі традиційно один з найнижчих рівнів безробіття серед розвинутих країн. Сінгапурський рівень безробіття за останнє десятиріччя не перевищував 4%, досягнувши свого піку в 3% протягом світової фінансової кризи 2009 року, проте згодом впав до 1.9% в 2011 році.[52][53]

Близько 40 процентів жителів Сінгапуру іноземці, один з найвищих показників в світі.[54] Уряд розглядає можливість обмеження таких робітників, хоча визнає, що вони грають значну роль в економіці країни.[55] Іноземні працівники складають 80% в будівельній галузі та до 50% в сфері послуг.[56][57]

Згідно урядового перепису 2009 року 74.2% жителів були китайцями, 13.4% — малайцями, та 9.2% індійського походження,[58] тоді як жителі європейського походження складали 3.2%. До 2010 року, кожна людина могла відмітитись як представник тільки однієї національності, по замовчуванню брали національність його чи її батька, таким чином, люди змішаного походження в урядових переписах групувались виключно по батьківській лінії. Починаючи з 2010 року, люди можуть вибирати подвійну класифікацію, в якій вони вказують першу національність та другу національність, але не більше двох.[59]

[ред.] Освіта

Детальніше: Освіта в Сінгапурі
Адміністративний корпус Наньянського технологічного університету.

Освіта в Сінгапурі підпорядковується Міністерству освіти, яке керує освітньою політикою. Міністерство контролює процес розвитку і управління державними школами, які отримують державне фінансування, а також виконує консультативну та контролюючу роль в приватних школах. Для приватних і державних шкіл існують відмінності щодо рівня їх автономії у виборі навчальних програм, масштабів державної допомоги і фінансування, навантаження на учнів а також правил прийому учнів.

Діти із фізичними вадами відвідують спеціальні школи, які також підпорядковуються Міністерству освіти Сінгапуру. Витрати на освіту зазвичай становлять близько 20 відсотків національного бюджету, який субсидіює державні і підтримувані урядом приватні заклади освіти. При цьому вартість навчання для не громадян Сінгапуру є відчутно вищою, ніж для громадян Сінгапуру.

У 2000 році Парламент Сінгапуру прийняв закон, що регламентує обов’язковість освіти для дітей шкільного віку, а також запроваджує відповідальність для батьків у випадку, якщо вони не забезпечують належним чином відвідування школи своїм дітям. Виключення дозволяються у випадку, якщо дитина навчається на дому або у спеціалізованій релігійній школі.

У навчальних закладах Сінгапуру викладання більшості предметів здійснюється англійською мовою, особливо це стосується математики і природничих наук. Колишній прем’єр-міністр Сінгапуру Лі Куан Ю запропонував ідею англійської мови, як мови повсякденного спілкування, яка б полегшувала спілкування громадян різних етнічних і культурних груп, а також спрощувала б процес інтеграції Сінгапуру у світову економіку.

[ред.] Етнічні групи та мови

За даними перепису населення 2000 року, в країні наявні такі етнічні групи — китайці 76,8%, малайці 13,9%, індійці 7,9%, інші 1,4%.

Мови в користуванні, за звітом перепису населення 2000 року: китайська мова мандарин — 35%, англійська — 23%, малайська — 14,1%, китайська мінь (хоккіень) — 11,4%, китайська кантонська 5,7%, китайська теочю — 4,9%, тамільська — 3,2%, інші китайські діалекти — 1,8%, інші мови — 0,9%.

[ред.] Релігійні течії країни

Вид міста.

За даними перепису населення 2000 року в Сінгапурі сповідуються такі релігії: буддизм — 42,5%, іслам — 14,9%, даосизм — 8,5%, індуїзм — 4%, католицизм — 4,8%, інші християни — 9,8%, інші 0,7%, не релігійні 14,8%.

[ред.] Здоров'я

Сінгапур має загалом ефективну систему охорони здоров’я, незважаючи на досить низькі бюджетні витрати, як для розвинутих країн.[60] Світова організація охорони здоров’я дає Сінгапуру шосте місце в світі в своєму звіті.[61] Загалом, Сінгапур має найнижчий рівень дитячої смертності в світі протягом останніх двадцяти років.[47] Середня очікувана тривалість життя в Сінгапурі 79 для чоловіків та 83 для жінок, що дає країні 15-те місце в світовому рейтингу. Майже все населення має доступ до якісної води та каналізації. Щороку від СНІДу в країні помирає менш ніж 10 чоловік на 100 000. Тут високий рівень імунізації. Показник ожирінням в дорослому віці менший ніж 10%.[62]

Система охорони здоров’я заснована на принципах "трьох M". Що означає: Medifund, який забезпечує захист для тих, хто не може дозволити собі медичне обслуговування, Medisave, обов’язкова схема медичних заощаджень, яка охоплює близько 85% населення, та Medishield, схема медичного страхування, що фінансується державою.[60] Державні лікарні в Сінгапурі мають автономію щодо управлінських рішень та конкурують за пацієнтів. Для осіб з низькими доходами існують схеми субсидій.[63] В 2008 році, система охорони здоров’я була профінансована на 31.9%, що складає приблизно 3.5% від ВВП Сінгапуру.[64]

[ред.] Українсько-Сінгапурські зв'язки

  • Посольство України в Республіці Сінгапур
  • 2008 рік ознаменувався початком розвитку українсько-сінгапурського співробітництва у сфері освіти. У період з 13 по 15 листопада 2008 року було здійснено візит до України сінгапурської науково-освітянської делегації у складі представників Агентства «A-STAR», Національного університету Сінгапуру (НУС) і Наньянгського технологічного університету (НТУ). У результаті сінгапурськими фахівцями було встановлено контакти із провідними українськими вищими навчальними закладами, а також обговорено перспективи подальшого розвитку двостороннього співробітництва у науково-освітянській і науково-дослідній сферах. [65]
  • 3 квітня 2009 року у Верховній Раді України було утворено депутатську групу Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Республікою Сінгапур [66].
  • Для громадян України в Сінгапурі потрібна віза. Максимальний термін перебування в країні два тижні. 3а наявності авіаквитків в третю країну при перебуванні в Сінгапурі до 96 годин віза не потрібна.

[ред.] Примітки

  1. ↑ а б «Singapore: History». Asian Studies Network Information Center. http://inic.utexas.edu/asnic/countries/singapore/Singapore-History.html. Процитовано 2 листопада 2007. 
  2. ↑ Hoe Yeen Nie. «State of Singapore came into being 50 years ago on 3 June», 2 червня 2009.
  3. ↑ Population (Mid Year Estimates) & Land Area (2011).
  4. ↑ а б в г «Singapore». International Monetary Fund. http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2009/02/weodata/weorept.aspx?sy=2006&ey=2009&scsm=1&ssd=1&sort=country&ds=.&br=1&c=576&s=NGDPD%2CNGDPDPC%2CPPPGDP%2CPPPPC%2CLP&grp=0&a=&pr.x=64&pr.y=20. Процитовано 1 жовтня 2009. 
  5. ↑ «Human Development Report 2009. Human development index trends: Table G». United Nations. http://hdr.undp.org/en/media/HDR_2009_EN_Complete.pdf. Процитовано 5 October 2009. 
  6. ↑ ru:На суше и на море (альманах)1970 року - ст 172
  7. ↑ Kelly, Rachel, «Singapore retains busiest world port title», Channel News Asia, 10 January 2008.
  8. ↑ «Timeline: Singapore». 2011. http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/country_profiles/1148137.stm. Процитовано 12 October 2011. 
  9. ↑ «World War II». 2011. http://countrystudies.us/singapore/8.htm. Процитовано 12 October 2011. 
  10. ↑ «Port of Singapore». 2011. http://www.worldportsource.com/ports/SGP_Port_of_Singapore_244.php. Процитовано 12 October 2011. 
  11. ↑ GDP (per capita) (1968) by country[недієве посилання], NationMaster.com.
  12. ↑ Murphy, Craig The United Nations Development Programme: A Better Way?, Cambridge University Press, 2006. ISBN 9780521864695.
  13. ↑ Li, Dickson, «Singapore is most open economy: Report», Asiaone, 1 February 2010. Процитовано 10 May 2011.
  14. ↑ «Singapore ranked 7th in the world for innovation», 5 March 2010. Процитовано 23 August 2010.
  15. ↑ «The Global Competitiveness Index 2009–2010 rankings and 2008–2009 comparisons». World Economic Forum. 2010. http://www.weforum.org/pdf/GCR09/GCR20092010fullrankings.pdf. Процитовано 18 February 2011. 
  16. ↑ «Singapore top paradise for business: World Bank», AsiaOne, 26 September 2007. Процитовано 22 April 2010.
  17. ↑ «Remaining countries with AAA credit ratings». 2011. http://www.msnbc.msn.com/id/44020687/ns/business-world_business/t/remaining-countries-aaa-credit-ratings/. Процитовано 12 October 2011. 
  18. ↑ «Singapore Case». 2011. http://siteresources.worldbank.org/EDUCATION/Resources/278200-1121703274255/1439264-1242337549970/PSA_Infrastructure_Economic_Devt.pdf. Процитовано 12 October 2011. 
  19. ↑ http://www.channelnewsasia.com/stories/singaporebusinessnews/view/1104667/1/.html
  20. ↑ http://www.salary.sg/2010/44-percent-of-workforce-are-non-citizens/
  21. ↑ Official Foreign Reserves, Monetary Authority of Singapore.
  22. ↑ "Top 10 countries with Largest Foreign Exchange Reserves", Shine, 8 September 2009.
  23. ↑ Low Siang Kok «Chapter 6: Singapore Electronic Legal Tender (SELT) – A Proposed Concept», The Future of Money, Organisation for Economic Co-operation and Development , 22 June 2002. ISBN 9789264196728.
  24. ↑ Monetary Authority of Singapore (9 April 2007). "The Currency History of Singapore". Прес-реліз. Переглянутий 22 April 2010.
  25. ↑ «Gross Domestic Product by Industry». Department of Statistics. 2007. Архів оригіналу за 24 June 2008. http://web.archive.org/web/20080624200246/http://www.singstat.gov.sg/stats/themes/economy/ess/essa11.pdf. Процитовано 22 April 2010. 
  26. ↑ Xilinx (14 September 2007). "Xilinx Underscores Commitment To Asia Pacific Market At Official Opening Of New Regional Headquarters Building In Singapore". Прес-реліз. Переглянутий 22 April 2010.
  27. ↑ «A diversified economy vital amid turmoil, says Hng Kiang». 2011. http://www.asiaone.com/News/AsiaOne+News/Singapore/Story/A1Story20110630-286709.html. Процитовано 12 October 2011. 
  28. ↑ Year Book of Statistics, Singapore. Singapore Tourism Board.
  29. ↑ Ministry of Trade and Industry (18 April 2005). "Proposal to develop Integrated Resorts – Ministerial Statement by Prime Minister Lee Hsien Loong". Прес-реліз. Переглянутий 22 April 2010.
  30. ↑ Dogra, Sapna, «Medical tourism boom takes Singapore by storm», 16 July 2005. Процитовано 22 April 2010.
  31. ↑ «Developing Asian education hubs». 2011. http://www.eahep.org/asiahigher-education/asian-policy-drivers/127-developing-asian-education-hubs.html. Процитовано 12 October 2011. 
  32. ↑ «The long, long ride». 2011. http://findarticles.com/p/news-articles/new-straits-times/mi_8016/is_20060507/ride/ai_n44321524/. Процитовано 12 October 2011. 
  33. ↑ «Foreign Students in Singapore». 2011. http://www.moe.gov.sg/media/parliamentary-replies/2009/03/foreign-students-in-singapore.php. Процитовано 12 October 2011. 
  34. ↑ "Global Financial Centres 7", City of London, March 2010.
  35. ↑ а б в Shamim, Adam. «Singapore D2 miracle dims as income gap grows», Edmonton Journal, 12 August 2011.
  36. ↑ http://www.edb.gov.sg/edb/sg/en_uk/index/industry_sectors/energy/facts_and_figures.html
  37. ↑ Burton, John. «Singapore economy grows 9.1% in first quarter», Financial Times, 10 April 2006.
  38. ↑ http://www.edb.gov.sg/edb/sg/en_uk/index/industry_sectors/marine___offshore/facts_and_figures.html
  39. ↑ Yang Huiwen. «Singapore ranked No. 1 logistics hub by World Bank», 7 November 2007.
  40. ↑ «Annual Report 2005/2006». Monetary Authority of Singapore. http://www.mas.gov.sg/about_us/annual_reports/annual20052006/index.htm. Процитовано 2 July 2011. 
  41. ↑ «Performance of the Singapore Economy in 2005». Ministry of Trade and Industry. Архів оригіналу за 23 August 2006. http://web.archive.org/web/20060823185543/http://app.mti.gov.sg/data/article/1962/doc/ESS_2005Ann_+PR.pdf. Процитовано 22 April 2010. 
  42. ↑ Loh, Dominique. «CPF increase possible if outlook stays good: PM Lee», Channel NewsAsia, 31 December 2006.
  43. ↑ Ministry of Manpower (31 January 2011). "Employment Situation in Fourth Quarter 2010". Прес-реліз.
  44. ↑ Yuen Belinda. Squatters no more: Singapore social housing 3. — (November 2007) (1).
  45. ↑ The Boston Consulting Group (31 May 2011). "Global Wealth Continues Its Strong Recovery with $9 Trillion Gain, but Pressures on Wealth Managers Persist, Says Study by The Boston Consulting Group". Прес-реліз.
  46. ↑ «Census of population». Singapore Department of Statistics. 2010. http://www.singstat.gov.sg/pubn/popn/c2010acr.pdf. Процитовано 2 July 2011. 
  47. ↑ а б в «Key annual indicators». Singapore Department of Statistics. 2011. http://www.singstat.gov.sg/stats/keyind.html. Процитовано 2 July 2011. 
  48. ↑ «HDB». HDB. 2011. http://www.hdb.gov.sg/fi10/fi10320p.nsf/w/HDBWinsUNAward?OpenDocument. Процитовано 2 July 2011. 
  49. ↑ «Key demographic indicators, 1970–2010». Singapore Department of Statistics. 2010. http://www.singstat.gov.sg/stats/themes/people/popnindicators.pdf. Процитовано 2 July 2011. 
  50. ↑ «Resident Population by Place of Birth, Ethnic Group and Sex». Singapore Department of Statistics. 2010. http://www.singstat.gov.sg/pubn/popn/c2010acr/tA6.pdf. Процитовано 2 July 2011. 
  51. ↑ Ng, Julia, «Singapore's birth trend outlook remains dismal», Channel NewsAsia, 7 February 2007. Процитовано 22 April 2010.
  52. ↑ «Unemployment». MOM. 2010. http://www.mom.gov.sg/statistics-publications/national-labour-market-information/statistics/Pages/unemployment.aspx. Процитовано 2 July 2011. 
  53. ↑ «S'pore unemployment rate falls to three-year low». CNA. 2011. http://www.channelnewsasia.com/stories/singaporelocalnews/view/1135224/1/.html. Процитовано 2 July 2011. 
  54. ↑ "Trends in international migrant stock: The 2008 revision", United Nations, Department of Economic and Social Affairs, Population Division (2009).
  55. ↑ «Singapore may cap low-skilled foreign workers», TV New Zealand, 2 February 2010. Процитовано 11 April 2011.
  56. ↑ «Executive summary». Building and Construction Authority. http://www.bca.gov.sg/publications/BuildabilitySeries/others/rscp_es.PDF. Процитовано 11 April 2011. 
  57. ↑ Sudderuddin, Shuli, «Singapore's phantom workers», 22 February 2009. Процитовано 11 April 2011.
  58. ↑ «Population Trends 2009». Singapore Department of Statistics. http://www.singstat.gov.sg/pubn/popn/population2009.pdf. Процитовано 28 September 2009. 
  59. ↑ Hoe Yeen Nie. «Singaporeans of mixed race allowed to 'double barrel' race in IC», Channel NewsAsia, 12 January 2010. Процитовано 18 February 2011.
  60. ↑ а б Tucci, John (2010). «The Singapore health system – achieving positive health outcomes with low expenditure». Towers Watson. http://www.watsonwyatt.com/europe/pubs/healthcare/render2.asp?ID=13850. Процитовано 16 March 2011. 
  61. ↑ WHO (2000). «World Health Report». WHO. http://www.who.int/whr/2000/media_centre/press_release/en/index.html. Процитовано 2 November 2011. 
  62. ↑ «Singapore: Health Profile». World Health Organisation. 13 August 2010. http://www.who.int/gho/countries/sgp.pdf. Процитовано 16 March 2011. 
  63. ↑ «The World Health Report». World Health Organisation. 2000. ст. 66. http://www.who.int/whr/2000/en/whr00_en.pdf. Процитовано 16 March 2011. 
  64. ↑ «Core Health Indicators Singapore». World Health Organisation. May 2008. http://apps.who.int/whosis/database/core/core_select_process.cfm. Процитовано 16 March 2011. 
  65. ↑ Науково-технічне співробітництво
  66. ↑ Склад депутатської групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Республікою Сінгапур

[ред.] Джерела

  1. Дані ЦРУ щодо Сінгапуру (англ.)
  2. Дані щодо Сінгапуру Техаського Університету в Остені, США (англ.)
  3. Дані Гавайського Університету (англ.)

[ред.] Бібліографія

  • Thanh H. Vuong, Stratégies technico-commerciales asiatiques, dans Études internationales, vol. XXII, n° 3, p. 551-575, septembre 1991
  • Thanh H. Vuong & Jorge Virchez, Communauté économique de l’Asie Pacifique : essai d’anthropolgie économique et de géographie politique, Presses Inter Universitaires, Cap Rouge, Québec, QC, 2004
  • Rodolphe De Koninck, Singapour, la cité-État ambitieuse, Belin et La Documentation Française, France 2006
  • Noel Barber, Tanamera, 1981.
  • Michael Hill, Kwen Fee Lian, The Politics of Nation Building and Citizenship in Singapore., Routledge, 1995, ISBN 0-415-12025-X

[ред.] Посилання

Asia (orthographic projection).svg Портал «Азія»
WiktionaryUk.svg Сінгапур у Вікісловнику?
Commons-logo.svg Сінгапур на Вікісховищі?

Урядові структури:

Загальна інформація:


Сінгапур Це незавершена стаття з географії Сінгапура.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
п • о • рКраїни Азії
Незалежні
Азербайджан · Афганістан · Бангладеш · Бахрейн · Бруней · Бутан · В'єтнам · Вірменія · Грузія · Єгипет¹ · Ємен · Йорданія · Ізраїль · Індія · Індонезія · Ірак · Іран · Казахстан¹ · Камбоджа · Катар · Киргизстан · Кіпр · КНР · Кувейт · Лаос · Ліван · Малайзія · Мальдіви · Монголія · М'янма · Непал · ОАЕ · Оман · Пакистан · Південна Корея · Північна Корея · Росія¹ · Саудівська Аравія · Сирія · Сінгапур · Східний Тимор · Таджикистан · Таїланд · Туреччина · Туркменістан · Узбекистан · Філіппіни · Шрі-Ланка · Японія
Невизнані
¹ Частково розташована в іншій частині світу чи на іншому материку | ² Визнана деякими країнами
п • о • р
Міста-держави
Незалежні держави
Ватикан Ватикан • Монако Монако • Сингапур Сингапур
Частково автономні
Гібралтар Гібралтар (Брит.) • Гонконг Гонконг (Кит.) • Макао Аоминь (Макао) (Кит.)
Самопроголошені автономії
Прапор Вільного Міста Християнії Вільне місто Християнія (Дат.)
п • о • рКраїни Південно-Східної Азії
Суверенні держави
Несуверенні території
Спірні території
п • о • рАсоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН)

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A1%D1%96%D0%BD%D0%B3%D0%B0%D0%BF%D1%83%D1%80&oldid=8690165
Особисті інструменти
Простори назв
Варіанти
Дії
Навігація
Участь
Панель інструментів
Друк/експорт
Іншими мовами