Вандровський Микола Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Вандровський
Вандровський Микола Вікторович
 Капітан
Загальна інформація
Народження 17 грудня 1992(1992-12-17)
с. Костичі, Баштанський район, Миколаївська область, Україна
Смерть 3 березня 2022(2022-03-03) (29 років)
Донецька область, Україна
(в результаті підриву на ворожій міні)
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma Mater Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
Псевдо Фізрук
Військова служба
Роки служби 2016—2022
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС
Рід військ
Формування 503 ОБМП
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вандровський.

Микола Вікторович Вандровський (нар.. 17 грудня 1992, с. Костичі, Баштанський район, Миколаївська область — пом.. 3 березня 2022, Донецька область) — капітан морської піхоти України Військово-Морських Сил Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 17 грудня 1992 року в с. Костичі Баштанського району Миколаївської області.

Капітан, командир роти 503 ОБМП 36 ОБрМП Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

В 2016 році закінчив факультет фізичного виховання і захисту Вітчизни Миколаївського університету ім. Сухомлинського. Одразу ж після завершення навчання був призваний на військову службу до 36 ОБрМП та через три тижні відбув на передову[1].

Свій бойовий шлях офіцер розпочав на Маріупольському напрямку, неподалік від села Широкиного. За першою ротацією у 2016-2017 роках, відбулася друга, вже поблизу сіл Павлополя і Гнутового. 21 травня 2021 року був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Загинув 3 березня 2022 року в результаті підриву на ворожій міні у районі проведення бойових дій в Донецькій області.

Похований в с. Інгулці на Миколаївщині[2].

Залишилися батьки, сестра, брат і дружина.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден За мужність II ступеня (08.06.2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[3].
  • орден За мужність III ступеня (21.05.2021) — за особисту мужність, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку та з нагоди Дня морської піхоти України[4].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Цей розділ потребує доповнення. (жовтень 2022)

Вшанований на «Платформі памяті Меморіал»[5].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Морпіх ЗСУ розповів, як пожертвував кар'єрою вчителя заради війни: пішов на фронт з університету. 26.04.2020, 03:45
  2. ↑ Сьогодні жителі Інгулки, Лобріївки та усієї Баштанщини прощалися із морським піхотинцем
  3. ↑ Указ Президента України № 397/2022 від 8 червня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Указ Президента України № 204/2021 від 8 серпня 2021 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Микола Вандровський на Меморіалі пам'яті

Джерела[ред. | ред. код]


Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вандровський_Микола_Вікторович&oldid=37929388