Василенко Михайло Григорович
Василенко Михайло Григорович | |
---|---|
Народився |
10 жовтня 1949 (74 роки) Драбівці, Золотоніський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР |
Громадянство | СРСР → Україна |
Національність | українець |
Діяльність |
прозаїк поет публіцист |
Знання мов | українська |
Членство | Національна спілка письменників України |
Василенко Михайло Григорович (нар. 10 жовтня 1949, с. Драбівці, Золотоніський район, Черкаська область, раніше Драбівський район, Полтавська область), також відомий під псевдонімами Ілько Сепир, М. В., Мих. Розумовський, Мстислав Розмеженко — український прозаїк, поет, публіцист, перекладач, етнолог, літературознавець і упорядник збірок літератури. Член, заступник голови Національної спілки письменників України (1990)[1]. Кандидат наук із соціальних комунікацій, член національних творчих спілок — письменників і журналістів, лауреат літературних премій ім. Тараса Мельничука і «Тріумф-перо».[2]
Біографія[ред. | ред. код]
Михайло Григорович Василенко народився 10 жовтня 1949 року в селі Драбівці Золотоніського району Черкаської області в селянській родині. Вищу освіту здобув на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка (в університеті відвідував студії імені М.Рильського та "Кобза", якою керував поет В.Забаштанський) 1980 року.
Кар'єра[ред. | ред. код]
Друкується від 1973 року. Із 1961 по 1966 рік навчався в Золотоніській загальноосвітній школі №3[3]. Працював у київському видавництві «Молодь» (1980–1992) літературним консультантом, редактором, завідувачем літературно-маркетингового агентства. Головний спеціаліст інформації Святошинської райдержадміністрації Києва (1992–1998), водночас головний редактор газети «Столичний телеграф» (1997–98) та видавництва «Ін Юре» (1998–2002). З 1997 року — головний консультант Прес-служби Президента України, від 2002 — в Адміністрації президента України, а від 2005 року — заступник голови НСПУ.
Нагороджений літературною премію ім. Тараса Мельничука "Князь роси" (1999) та премією імені М. Терещенка.
Творчість[ред. | ред. код]
Михайло Василенко є автором збірок віршів, збірок оповідань, низки публіцистичних статей, упорядником збірок української поезії. Поезії Василенка – короткі та барвисті, для них характерні традиційність і народність, незвичайна образність. Перекладає поетичні, прозові й публіцистичні твори з таджицької, угорської, іспанської, румунської та німецької мов.[4] Довгий час захоплювався індійською культурою.
Вибрана бібліографія[5][6][ред. | ред. код]
Збірки віршів[ред. | ред. код]
- «Орії» (Київ, 1989)
- «Очарії» (Коломия, 1995)
- «Ористея» (Коломия, 1997)
- «Чотиричас» (Київ, 1999)
- Анотація: Нерозривність часу і простору, одиничного і загального, життя окремої людини і цілого народу, духприроди і душа ліричного героя цієї книжки поезій - у існуванні найменшої пелюстки, що дихає горами, в красивому Дніпрі-Славуті, в єдності і цілісності природи і людини з первовіку й донинні - такий відгомін чуттів і думок цієї збірки Михайла Василенка, автора кількох книжок та ряду дослідницьких статей.
- «Кам'яна чума. Тексти з назвами і без назв»
- «Людомор 1921... І далі... І нині. Московський геноцид українців» (2022)
Збірки оповідань та прози[ред. | ред. код]
- «Стрікоко» (Київ, 1992)
- «Коровай» — видання для дітей.
- «Скажені андрофаги, або язичіє моксель (есеї)» (Чернівці, 2017)
- «Солов’ї дівча зманили»
- «Окрайчик і побігайчик»
- Анотація: Збірник складено з актуальних літературно-публіцистичних статей на замовлення "Буковинського журналу", який має найсерйозніший підхід і вимогливі критерії щодо художньої літератури, публіцистики, наукових праць та політичних колізій і життя українського люду. А особливо окупація й загарбання України цим деспотичним сусідом під назвою моксель. Навіть не народом, писав один московський історик 19 століття М. Погодін, а якоюсь етнографічною протоплазмою. Мовна проблема - це проблема моралі, писав славозвісний мовознавець і психолінгвіст Олександр Потебня. На його думку, денаціоналізація (винародовлення) веде до морального занепаду, дезорганізації суспільства й економічної залежності, тобто рабства й паскудства. Станемо манкуртами без роду і племені, а то й рабами. Допоки спілкуємося українською рідною - ми народ. Асимільовані, денаціоналізовані, тобто винародовлені - стаємо натовпом, а той гірше.
Збірки української поезії (упорядник)[ред. | ред. код]
- «Ви зорі-зориці» (Київ, 1991)
- «Мозаїка» (Львів, 2001)
- «Zur judenfrage[7]» (Київ, 2002)
- «Мозаїка–2» (Львів, 2003)
- «Плин Золотони» (Чернівці, 2019)
- Анотація: Нова збірка Михайла Василенка засвідчує його невтомні пошуки в царині слова, образу, їхнє філософське значення і звучання, непередбачені й наявні колізії життя як у минулому, так і в сьогоденні. Плин життя відтворений і в назві книги, адже "Золотона", або "Глинщина", - це перша документальна згадка про теперішню Золотоношу на Полтавщині (нині Черкащина). Йдеться про неї у заповіті князя Б. Корецького 1576 р. у віоєводстві Київському. Це назва міста і річки Золотоношки.
- «Між Карпатами і Татрами»
- «До матері, додому»
- «Хода вітрів» (Коломия, 2010)
- Анотація: Чергова віршована збірка автора - певна життєва віха, своєрідний етап його поетичній творчості, де тривають пошуки закономірностей і нестримної плинності буття, увиразнення естетичних категорій у змінності земного побутування, збагнення чуттєвих і опредмечених виявів індивідуального й громадсько-суспільного та національного життя.
Науково-публіцистичні видання[8][ред. | ред. код]
- «Іван Франко: поступ ідеї» (Коломия, 2010)
- Анотація: В даній монографії вводяться праці, які І. Франко друкував у різноманітних виданнях, але які з огляду на ідеологічні заборони тоталітарного режиму тривалий час не допускалися до вивчення. Заборонені Франкові видання ті, де порушувалися питання національної виокремленості, а звідси й національного усвідомлення і національного руху як суспільно-політичної сили, як розвою українського народу, негативного ставлення до панівної верхівки, яка експлуатувала його рідний український народ.
- «Редакторська та видавнича діяльність Івана Франка» (Київ, 2008) — скоріш за все, послужила основою для видання вище, а по суті є дисертацією того ж автора «Редакторська та видавнича діяльність Івана Франка», яку він захистив 14 жовтня 2008 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Анотація: В даній монографії вводяться праці, які І. Франко друкував у різноманітних виданнях, але які з огляду на ідеологічні заборони тоталітарного режиму тривалий час не допускалися до вивчення. Заборонені Франкові видання ті, де порушувалися питання національної виокремленості, а звідси й національного усвідомлення і національного руху як суспільно-політичної сили, як розвою українського народу, негативного ставлення до панівної верхівки, яка експлуатувала його рідний український народ.
- «Високо іскри летять: Творчість І. М. Григорчука» (Коломия, 2019)
- Анотація: Розгляд змісту переважно афористичної творчості відомого не лише на Покутті (Івано-Франківщина) Івана Григорчука, який має вже понад два десятки оприлюднених видань ( у тім числі молитви й вірші для дітей), дає змогу не тільки ознайомитися з цим філософським жанром його духовної робітні, але, головне, вчитися, особливо молодому поколінню, на його особистому досвіді баченню головних ідей часу й вічності, та найперше взяти в основу свого життя і діяльності - любов до України, український патріотизм.
Посилання[ред. | ред. код]
- Давидюк Дмитро Григорович / Я. В. Пузиренко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-33320
- ↑ Горак, Р. Д. (1 лютого 2005). Василенко Михайло Григорович (Ukrainian) . Т. 4. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
- ↑ https://golos.com.ua/article/124176.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ https://www.slideshare.net/GalinaSy/3-58514880.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ https://chobd.ck.ua/index.php/58-2011-02-04-10-50-12?start=110.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ http://www.golos.com.ua/article/124176.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ https://biblioteka.cdu.edu.ua/index.php/bibliotechnyi-khronohraf/283-darunok-vid-mykhaila-vasylenko.html.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ (англійською) "Щодо єврейського питання". Wikipedia (англ.). 20 листопада 2023. Процитовано 2 грудня 2023.
- ↑ https://catalog.lounb.org.ua/cgi-bin/koha/opac-detail.pl?biblionumber=574110&query_desc=au%2Cphr%3A%20%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BA%D0%BE%20%D0%9C.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка)