Вейсбрем Павло Карлович
| Вейсбрем Павло Карлович рос. Вейсбрем Павел Карлович | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Вейсбрем Павел Карлович |
| Народився |
1899 Ростов-на-Дону |
| Помер |
5 серпня 1963 Ленінград |
| Поховання | Богословське кладовище |
| Громадянство |
 Росія →  СРСР |
| Національність | еврей |
| Місце проживання | Ростов-на-Дону, Париж, Ленінград |
| Діяльність | театральний режисер |
| Відомий завдяки | російський театральний режисер |
| Заклад | ВДТ імені Товстоногова |
| Родичі | батько Карл Вейсбрем |
| У шлюбі з | Призван-Соколова Марія Олександрівна, актриса ВДТ імені Горького |
Вейсбрем Павло Карлович (1899, Ростов-на-Дону — 5 серпня, 1963, Ленінград) — російський театральний режисер першої половини 20 ст.
Життєпис, ранні роки у Ростові[ред. | ред. код]
Походив з родини провінційного банкіра. Буржуазна родина не мала стосунку до мистецтва.
Павло Вейсбрем народився у Ростові, де закінчив гімназію імені Н.П. Степанова [1]. Ще у роки навчання у гімназії багато читав і захоплювався п'єсою Зінаїди Гіппіус «Зелене кільце». Поцівовувачі літератури у гімназії разом із юнаком Вейсбремом заснували гурток з тою ж назвою, де обговорювали новини літератури і театра[1]. Гімназисти гуртка брали участь у самодіяльних концертах і читали вірші в міській бібліотеці. Актив гуртка не розпався, а перетворився на театральну групу, котра узяла собі найменування «Театральна майстерня» (рос. «Театральная мастерская»). У січні 1918 р. відбулася прем'єра, вистава «Незнакомка» за твором поета Олександра Блока. Художнім керівником нового театра став молодий Павло Вейсбрем[1].
Еміграція у Францію[ред. | ред. код]
Павло Вейсбрем походив із багатої родині і під тиском батьків покинув Ростов через загрозу життю від більшовиків, емігрував 1919 року у Францію. Навчався у Сорбоні. Не поривав із театром і під час еміграції. Відмо, що 1921 році поставив як режисер виставу «Театр жахів» на сцені так званого «Мандрівного театра на столах». Головним мімом у виставі був Валентин Парнах (1891—1951), сам хореограф, танцівник, перекладач і поет-емігрант.
1925 року Павло Вейсбрем насмілився покинути батьків у Парижі і повернувся у більшовицьку Росію, перебравшись на житло у Ленінград.
Портрет і здібності[ред. | ред. код]
Павло Вейсбрем, за спогадами Олександра Белінського, не мав нічого театрального у зовнішньому вигляді. Він був невеличкий на зріст, мав погану дикцію, нехтував елегантністю в одязі, не вирізнявся перебільшенням власної значимості і помпою у поведінці[2]. При цьому відрізнявся режисерськими здібностями і творчими знахідками. Його вважали сценічним магом, чаклуном. Явищами у театральному мистецтві були вистави-казки, серед котрих — «Кіт у чоботях», «Синя птиця», «Два клени», як і звертання до драм Шекспіра («Ромео і Джульєта»), Мольєра («Тартюф»), Кальдерона («Схований кабальєро»), Карло Гоцці[2] тощо.
Покарання Павла Вейсбрема[ред. | ред. код]
Покарання митця почалося з днів його повернення у більшовицьку Росію. Він був арештований і запроторений у тюрму, спочатку у Ленінграді, потім у Москві[3]. Почались допити, хто такий і чому повернувся із Франції. По звільненню його утримували під підозрою десятиліттями.
Він багато і наполегливо працював у різних театрах. Аде керівництво театрів знало про підозри. Ім'я Павла Вейсбрема набуло популярності, але це ім'я десятиліттями старанно викреслювали із усіх списків на будь-які радянські нагороди чи звання[3]. Він так і не отримав якихось звань до кінця життя.
Власна родина і архів митця[ред. | ред. код]
Був одружений, дружина — актриса Великого драматичного театру Призван-Соколова Марія Олександрівна. Вона і зберегла архів театрального діяча, котрий вдалося передати у Театральний музей.
Смерть[ред. | ред. код]
Помер у Ленінграді у серпні 1963 року.
Галерея фото[ред. | ред. код]
-
Фото акторів після вистави «Незнакомка» у «Театральній майстерні» Ростова-на-Дону, 4 січня 1918 р. Павло Вейсбрем сидить посередині у першому рядку -
Фото творців вистави «Два клена» 1954 року. Ленінградський ТЮГ
Див. також[ред. | ред. код]
- Репетиція
- Сценографія
- Комедія
- Театральна програмка
- Ляльковий театр
- Театр юного глядача
- Зон Борис Вульфович
- Брянцев Олександр Олександрович
- Бахтін Микола Миколайович
- Корогодський Зіновій Якович
- ТЮГ імені Брянцева
- Театральна бібліотека (Санкт-Петербург)
- Піонерський театр імені Павлика Морозова, палац піонерів, Ленінград.
- Театр юнацької творчості
- Театр поколінь імені Зіновія Корогодського (Театр поколений им. Зиновия Корогодского)
Посилання[ред. | ред. код]
.svg){kind=small}
Джерела[ред. | ред. код]
- Дрейден С. Д. Вейсбрём, Павел Карлович // «Театральная энциклопедия» (под ред. С. С. Мокульского). — М.: Советская энциклопедия, 1961—1965. — Т. 1.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Зайчикова Л. Г. История «Театральной мастерской» по материалам из фонда Ростовского областного музея краеведения // Известия Ростовского областного музея краеведения. — 2001. — № 9.
- ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 8 березня 2016. Процитовано 23 жовтня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ а б http://www.russiandvd.com/store/person.asp?id=13120&media=6&type=actor&genreid=&fullbiography=1