Велике доручення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Велике доручення (Велике доручення апостолам) - у християнській традиції це доручення, яке дав своїм учням воскреслий Ісус Христос. Згідно з ним, апостоли повинні були розповсюджувати вчення Христа по усіх країнах та серед усіх народів. Це доручення стало ідейним підгрунтям для місіонерської діяльності християн.

Найвідоміший текст Великого доручення наведено у Євангелії від Матвія (28:16 - 20):

Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь.

Інші варіанти Великого доручення містяться у Євангелії від Марка (Мк.16:14-18), Євангелії від Луки (Лук. 24:44-49) та Діяннях святих апостолів (Діян. 1:4-8).

Див. також[ред.ред. код]