Воскресіння Христа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Христове воскресіння. Ангел відкриває Господній гріб. Беньямін Герітч (бл. 1640).
Після воскресіння воскреслий Христос явився своїм ученикам. Картина Рембрандта.

Воскресі́ння Ісу́са Хри́ста — воскресіння Ісуса Христа з мертвих по трьох днях після смерті, центральна доктрина в Християнстві, яка протягом сторіч проповідувалась язичникам і є найважливішою подією (і святом, знаним як Пасха чи Великдень) християнського суспільства. Апостол Павло сказав, що якщо Христос не воскрес, тоді вся християнська віра була б даремна:

«

Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, ви у своїх ще гріхах,
тоді то загинули й ті, що в Христі упокоїлись!
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші від усіх людей!
Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.
Смерть бо через людину, і через Людину воскресення мертвих.
Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть.

 »

— (1 Кор.  15:19).

Згідно з Павлом, вся християнська віра залежить від воскресіння Христа. Християни щорічно святкують воскресіння Христа під час найбільшого святу християнського літургійного року — Великодня.

Згідно з давньою традицією, коли навіть незначна частина доби лікувалася за день, Христос пробув мертвим три доби (фактично це тривало близько двох днів). Ця кількість символічно співвідноситься з вітхозавітним Йоною, що перебував у тілі морського чудовиська три дні (Мф.12,40).

Ісус Христос воскрес о ранній порі в неділю, на початку нового єврейського тижня, оскільки у древніх євреїв неділя була першим днем тижня і починалася зразу ж після заходу сонця в суботу. Тому неділя (рос. воскресение), стала святим днем для християн і теж зветься Господнім Днем (грец. Kyriake Hemera). Для древніх євреїв Господнім днем був останній сьомий день тижня — субота (івр. שַׁבָּת‎, «відпочинок»). Тому четверта заповідь Шануй день Господній, щоби святити його розуміється християнами і юдеями по різному. Для християн Господній день воскресіння — неділя став днем відпочинку. Звідси його українська назва — неділя (від не ділати, не робити, тобто відпочивати). Також, виконання будь-якої ненастійної праці в неділю в християнстві вважається гріхом і недодержанням четвертої заповіді, оскільки така праця порушує святість Господнього дня, яка полягає в спокої та мирі. Через те що Ісус зцілив розслабленого і сухорукого у суботу, євреї хотіли вбити Його. В середньовічній християнській церкві строго заборонялося виконувати будь-яку працю в неділю аж до сходу сонця в понеділок.


Опис у Християнстві[ред.ред. код]

Коли минула субота, вночі, на третій день після Своїх страждань і смерті, Господь Ісус Христос силою Свого Божества ожив, тобто воскрес із мертвих. Тіло Його людське преобразилося. Він вийшов з гробу (печери), невидимий для сторожі, не відкотивши каменя, не порушивши синедріонової печатки. Від цієї миті воїни, самі не знаючи того, охороняли порожній гріб.

Раптом стався великий землетрус; з небес зійшов ангел Господній. Він приступивши, відвалив камінь від гробу Господнього і сів на ньому. На вигляд він був немов блискавка, і одяг мав білий наче сніг. Воїни, що були на варті біля гробу, тряслись від страху, і зробились немов мертві, а потім коли отямились, від страху розбіглись.

Цього ж дня (перший день тижня), як тільки закінчився суботній спокій, дуже рано, на світанку, Марія Магдалина, Марія Яковова, Іоанна, Саломія та інші жінки, взявши приготоване запашне миро, пішли до гробу Господнього, щоб намастити тіло Його, бо не встигли зробити цього під час похорону (Церква іменує цих жінок мироносицями). Вони ще не знали, що до гробу Христового приставлено воїнів і вхід до гробу запечатано. Тому вони не сподівалися зустріти там когось і перемовлялися між собою: «Хто відвалить нам камінь від дверей гробу?» Бо камінь був дуже великий.

Марія Магдалина, випередивши інших жінок-мироносиць, перша прийшла до гробу. Було ще темно перед світанком. Марія, коли побачила, що камінь відвалено від гробу, зразу ж побігла до Петра та Івана і говорить: «Узяли Господа з гробу, і не знаємо, де поклали Його». Почувши це, Петро та Іван одразу ж побігли до гробу, Марія Магдалина йшла за ними.

У цей час до гробу підійшли й інші жінки, які йшли з Марією Магдалиною. Вони побачили, що камінь відвалено від гробу. І коли зупинилися, раптом побачили світло сяйного ангела, що сидів на камені. Ангел, звертаючись до них, сказав: «Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розіп'ятого. Його нема тут — Він воскрес, як сказав (ще коли був із вами). Підійдіть, погляньте на місце, де лежав Господь. І підіть швидше, скажіть учням Його, що Він воскрес із мертвих».

Вони ввійшли всередину гробу (печери) і не знайшли тіла Господа Ісуса Христа. Та, глянувши, побачили ангела в білому одязі, що сидів праворуч того місця, де було покладено Господа і їх пройняв жах.

Ангел сказав їм: «Не жахайтеся. Ісуса шукаєте Назарянина, розіп'ятого. Він воскрес — Його нема тут. Ось місце, де поклали Його. Але йдіть, скажіть учням Його і Петрові (який через своє зречення відпав від числа учнів), що Він буде раніше за вас у Галилеї; там Його побачите, як Він сказав вам».

Марія Магдалина біля гробу

Коли здивовані жінки ще стояли, перед ними раптом знову з'явилися два ангели у одежах які сяяли. Жінки зі страхом схилили обличчя свої до землі.

Ангели сказали їм: «Чого шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, Він воскрес. Згадайте, як Він говорив вам, коли був ще в Галилеї, кажучи, що Синові Людському належить бути виданому до рук людей-грішників, і бути розіп'ятим, і на третій день воскреснути».

Тоді жінки згадали слова Господа. Вийшовши, вони у трепеті та страху побігли від гробу. А потім зі страхом і великою радістю пішли сповістити ученів Його. По дорозі ж нікому нічого не говорили, тому що боялися.

Прийшовши до учеників, жінки розповіли про все, що бачили і чули. Та учням їхні слова здалися неправдивими, тому вони не повірили їм.

Тим часом до гробу Господнього бігли Петро та Іван. Іван біг швидше за Петра і прибув до гробу першим, але не ввійшов і, схилившись, побачив на землі пелени. За ним прибіг Петро, і ввійшовши до гробу теж побачив погребльні пелени; а хустина, яка була на голові Ісуса Христа, лежала не біля пелен, а була згорнута в іншому місці. Тоді за Петром увійшов Іван, побачив усе це й увірував у Воскресіння Христове. Петро про себе дивувався тому, що відбулося. Потім Петро й Іван повернулися додому.

Коли Петро та Іван пішли, Марія Магдалина, яка прибігла за ними, залишилася біля гробу. Вона стояла і плакала при вході у печеру (до гробу) і побачила двох ангелів у білих ризах, які сиділи, — один в головах, а другий у ногах, де лежало тіло Спасителя.

Ангели сказали їй: «Жоно, чого плачеш?»

Марія Магдалина обізвалась до них: «Взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його».

Сказавши це, вона обернулась і побачила Ісуса Христа, Який стояв. Але від великої печалі, від сліз і власної впевненості, що мертві не воскресають, вона не впізнала Господа.

Ісус Христос говорить їй: «Маріє!»

Почувши добре знайомий голос, вона отямилася від печалі й по-бачила, що перед нею стоїть Сам Господь Ісус Христос. Вона вигукнула: «Учителю!» — і з невимовною радістю кинулася до ніг Спасителя; від радощів вона не усвідомлювала собі всієї величі моменту.

Але Ісус Христос, указуючи їй на святе і велике таїнство Воскресіння Свого, сказав їй: «Не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх (тобто учнів) і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого».

Тоді Марія Магдалина поспішила до учнів Його зі звісткою про те, що бачила Господа, і про те, що Він сказав їй. Це було перше явлення Христа після воскресіння.

По дорозі Марія Магдалина наздогнала Марію Яковову, яка теж поверталася від гробу Господнього. Коли ж вони йшли сповістити учнів, раптом Сам Ісус Христос зустрів їх і промовив до них: «Радуйтеся!»

Вони ж підійшли, припали до ніг Його і вклонилися Йому. Тоді говорить їм Ісус Христос: "Не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене". Так воскреслий Христос явився вдруге.

Марія Магдалина з Марією Якововою, прийшовши до одинадцятьох учнів та інших, які плакали і ридали, сповістили їм велику радість. Але ті, почувши від них, що Ісус Христос живий і вони бачили Його, не повірили.

Після цього Ісус Христос явився окремо Петрові й упевнив його у Своїм воскресінні. (Третє явлення.) Тільки тоді багато хто перестав сумніватися у воскресінні Христовому, хоча між ними і залишалися такі, які ще не увірували.

Раніше від усіх, як свідчить святе Передання, Ісус Христос обрадував Пресвяту Матір Свою, сповістивши їй через ангела про Своє воскресіння.

Цю подію так оспівує свята Церква:

Ангел звістив Благодатній: «Чистая Діво, радуйся!» І знову мовлю: Радуйся, Твій Син воскрес на третій день із гробу і мертвих воскресив; люди, веселіться.

Світися, світися, новий Єрусалиме, слава бо Господня над тобою зійшла, радій нині й веселися, Сионе, а Ти, Чистая, красуйся, Богородице, бо воскрес Народжений Тобою.

Між тим, воїни, які охороняли гріб Господній і від страху розбіглися, прийшли у Єрусалим. Деякі з них пішли до первосвящеників і сповістили їх про все, що відбулося біля гробу Ісуса Христа. Першосвященики ж, зібравшись зі старійшинами, скликали раду. Через власну злісну впертість вороги Ісуса Христа не хотіли повірити у Його Воскресіння і вирішили приховати цю подію від народу. Задля цього вони підкупили воїнів. Давши багато грошей, вони сказали: «Говоріть, що учні Його, прийшовши вночі, украли Його, коли ми спали. І якщо чутка про це дійде до правителя (Пилата), ми переконаємо його і вас від неприємностей визволимо». Воїни взяли гроші і вчинили так, як їх було навчено. Чутка ця пронеслася між євреями, так що багато з них і досі вірять цьому.

Думка в християн[ред.ред. код]

Обман же і неправда цієї чутки очевидні для кожного. Якщо воїни спали, то не могли бачити, а якщо бачили, значить, не спали і затримали б викрадачів. Варта мусить пильнувати й охороняти. Неможливо уявити, щоб сторожа, яка складалася з кількох чоловік, могла заснути. А якщо всі воїни заснули, то підлягали суворому покаранню. Чому ж їх не покарали, а дали спокій (і навіть нагородили)? А налякані учні, від страху замкнувшись у своїх домівках, хіба могли б наважитися, беззбройно проти озброєних римських воїнів, на таку сміливу справу? До того ж навіщо їм було робити це, коли вони самі втратили віру у свого Спасителя. Окрім того, хіба могли вони відвалити величезний камінь, нікого не розбудивши? Усе це неможливо. Навпаки, самі учені подумали, що хтось викрав тіло Спасителя, та, побачивши порожній гріб, зрозуміли, що після викрадення так не буває. І, нарешті, чому ж начальники юдейські не шукали тіло Христове і не покарали учнів? Так вороги Христові намагались затьмарити справу Божу хитросплетінням неправди й обману, але виявилися безсилими перед істиною.

Оригінальний текст[ред.ред. код]

Євангеліє Цитата
Від Марка
(Мр. 16:1-11)
03 mark's lion.jpg
« Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його.

І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей? А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий… І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони… А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив. А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись… Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів. Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали. А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри.

 »
Від Луки
(Лк. 24:1-12)
04 luke's bull.jpg
« А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,

та й застали, що камінь від гробу відвалений був. А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з'явились при них. А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп'ятому бути, і воскреснути третього дня. І згадали вони ті слова Його! А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала… І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось…

 »
Від Матвія
(Мт. 28:1-15)
01 mattew's angel.jpg
« Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.

І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому. Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг. І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва. А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте. Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив! І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене! Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось. І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків, і сказали: Розповідайте: Його учні вночі прибули, і вкрали Його, як ми спали. Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас. І, взявши вони срібняки, зробили, як навчено їх. І пронеслося слово оце між юдеями, і тримається аж до сьогодні.

 »
Від Івана
(Ів. 20:1-18)
02 john's eagle.jpg
« А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.

Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його! Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли. Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув. І, нахилившися, бачить лежить плащаниця… Але він не ввійшов. Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала, і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці… Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував. Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих. І учні вернулися знову до себе. А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу. І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло… І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали… І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус… Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму! Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій! Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого! Іде Марія Магдалина, та й учням звіщає, що бачила Господа, і Він це їй сказав…

 »

У посланні до коритян[ред.ред. код]

« Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос був умер ради наших гріхів за Писанням,

і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з'явився Він Кифі, потім Дванадцятьом.

 »

— (1 Кор. 15:3-5)

Іконографія[ред.ред. код]

У православній іконографії Воскресіння Христа мотив сходження в пекло стоїть поруч із зображенням мироносиць перед розкритою печерою - це мотивується тим, що сама подія виходу Христа з могили не описується в канонічних Євангеліях. Мотив Христа, що виходить з могили з білими хоругвами з червоним хрестом, склався в католицькому мистецтві пізнього Середньовіччя.

Джерела про достовірність Воскресіння Христа[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Прот. Серафим Слобідський Закон Божий : Підручник для сім'ї та школи. — 3. — Київ: УПЦ КП, 2004. — 653 с. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.
Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.