Велико́дні пісні́ — умовна назва прадавніх обрядових пісень весняного та частково зимового циклів, що з прийняттям християнства стали виконуватися під час найбільшого християнського свята — Воскресіння Христового[1]. У цій групі пісенно-обрядових дійств — дівочі хороводи зі співом веснянок, гаївок, рогульки, риндзівок,величальних пісень, водіння тополі, приготування та дарування писанок і крашанок, ігри хлопців («Брама», «Дзвіниця», «Коза», «Король, король, чи буде війна?» та ін.), виготовлення ними різних калатал, довбеньок, гойдалок, деркачів тощо, а також різні форми поминання померлих. У великодньому пісенно-обрядовому дійстві — яскрава дифузія між християнським календарно-обрядовим ритуалом і традиційним звичаєво-обрядовим ритуалом праукраїнців-язичників. Особливими видами великодніх пісень є великодні гаївки і величальні пісні, що вирізняються радісним виконанням[2].