Писанка
Пи́санка — яйце декороване з традиційними символами, які намальовані за допомогою воску й барвників. Як правило, використовується круто зварене яйце.
Цей вид народного мистецтва поширений у багатьох народів світу[1]. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичеську добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості — пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята — Великодня.[1] Звідси і їхня назва — «великодні яйця».
В уявленнях багатьох народів яйце втілювало джерело життя і всього всесвіту. У стародавніх персів, індіанців, візантійців, а також у древніх греків та римлян вважалося, що всесвіт виник з яйця[1]. Стародавні індо-іранські легенди також це підтверджують. Предки слов'ян називали розписані яєчка «красними яєчками»[1].
Давніми художниками використовувались саморобні фарби, які виготовлялись з кори та плодів дерев, трав і квітів. Природні фарби не дуже тривкі, з часом вицвітають. А щоб побачити, якими були древні писанки спочатку користуються мікроскопом: у порах шкаралупи зберігається початковий колір.[2]
Зміст |
[ред.] Символіка писанки
Писанка (галунка) — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості.
У міфах багатьох народів світу саме яйце є світотворчим началом. У слов'ян-язичників, на думку С. Килимника, писанки існували вже за часів антів — наших прародичів /ІІІ — VIII ст. н. е./ і були символом сонячного культу. Птахи — це вісники весняного воскресіння, Сонця, а їх яєчка — емблема сонця — життя, народження.
«Яйце птаха взагалі, — писав С. Килимник, — це зародень життя, символ бога сонця; воно в давнину символізувало — добро, радість, щастя, любов, достаток, успіх, прихилення добрих сил, захист людини від лихих сил»[3].
Дослідники вважають, що українська писанка має понад 100 символічних малюнків. Наприклад, кривулька знаменувала нитку життя, вічність сонячного руху. Кривулька або безконечник — це символ початку і кінця. Тригвер або триніг символізував, на думку одних, небо, землю і повітря, на думку інших — повітря, вогонь і воду, треті вважали його символом життя людини. Четверті трактували його як символ неба, землі і пекла. Символічне навантаження мала і кольорова гама писанки. Червоний колір усимволізовував радість життя, любов, жовтий — місяць і зорі, урожай; зелений — багатство, буяння рослинного світу, його воскресіння; блакитний — чисте небо, здоров'я; бронзовий — матінку-землю; чорний з білим — пошану до померлих родичів, їхніх душ та ін.
На Київщині малюнок крупний, такий самий на Тернопільщині, Закарпатті. А на писанках Гуцульщини - дрібненький[2]. Чому так - достеменно не знає ніхто.
Із запровадженням християнства змінюється поступово і символіка писанки. Вона стала символом радості і віри у Воскресіння Ісуса Христа як символу всепрощення. Для писанок були характерні такі орнаменти: решітки, віконця, клинці, вітрячки, кошики, грабельки, зірки, хрестики, павучки (символ працелюбства).
Писанки використовували як опредмечений символ кохання, даруючи їх юнці. У народній медицині ними «викачували» хвороби. Свячені писанки закопували у землю (на високий врожай), клали у домовину, у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали «на щастя» на дах оселі та ін. Цікаво, що писанкарство було притаманне лише тим етнічним групам, які стали називатися українцями.
[ред.] Технологія виготовлення та види писанок
Українська писанка є шедевром декоративно-ужиткового мистецтва. В радянський період писанкарство тривалий час було заборонене, але, не зважаючи на це, воно продовжує свої традиції і нині. Виготовляють писанки окремі люди, оскільки ця праця клопітка, вимагає терпіння, зосередженості, а також знань символів, які зображаються на пташиних яйцях.
Писанки усієї України різні, вони не схожі між собою, різняться нанесеними елементами і символами. Найскладніша для розуміння писанка Гуцульщини, яка насичена різною інформацією про життя і вірування людей. Проте значення кольорової гами та символіка подекуди збігається в різних регіонах України, оскільки всі українці бажали для себе доброї долі, миру, спокою, здоров'я, доброго урожаю.
Розписують яйця писачком — невеличка дерев'яна паличка, у якій розпеченим цвяхом випалюють дірочку, щоб вставити туди металевий наконечник чи трубочку, згорнуту з фольги. Потім цей наконечник закріплюють ниткою.
Для виготовлення писанок відбирають сирі курячі яйця. Щоб писанки довше зберігалися, з них видувають білок і жовток, це роблять шприцом з товстою голкою, зробивши малесенькі отвори з обох боків яйця. Попередньо їх треба добре вимити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди. Потім яйця кладуть у легкий розчин оцту у воді, коли вони просохнуть, приступають до розписування. Найчастіше це роблять за допомогою воску. Натуральний бджолиний віск кладуть у невелику керамічну посудину чи в черепок. Посудину з воском ставлять до вогню в печі чи на розсіювач на газовій плиті на невеликий вогонь. Віск повинен бути гарячим, але не доведеним до кипіння.
[ред.] Види писанок
Існує чотири види розписаних яєць — крапанка, дряпанка, крашанка та писанка. Кожен із цих видів має свою систему розпису.
Найпростішою є технологія виготовлення крашанки. Для виготовлення крашанок (галунок) використовують круто зварене в лушпинні цибулі яйце, яке після цього набуває жовто-коричневого кольору різної інтенсивності. Іноді до них прив'язують листочки петрушки, які залишають на шкаралупі світлі відбитки. Найчастіше крашанки фарбують у червоний колір, символ кохання і вічного життя.
Для виготовлення крапанки, зачерпнувши писачком віск, закрапують ним лише місця, що повинні залишитися незафарбованими. Після цього яйце занурюють у найсвітлішу фарбу, найчастіше рожеву. Після висихання фарби, поверхню яйця вкривають восковими цятками, які потім залишаться жовтими. Якщо треба залишити зелені цятки, то вмочивши сірник у зеленку, малюють зелені цятки, які покривають воском. Потім яйце занурюється у червоний барвник. На червоній фарбі закапують воском ті місця, які мають залишитися червоними. Насамкінець загальне тло забарвлюють якоюсь темною фарбою, частіше вишневою. Після цього яйце кладуть в не дуже гарячу духовку чи піч. Після того як віск розм'якає, його обережно витирають м'якою тканиною.
За відсутності писачка чи всіх фарб, можна зробити дряпанку. Для цього вибирають яйце темного кольору і зафарбовують темним барвником. Олівцем наносять орнамент. Після цього гострим предметом (голкою, шилом чи цвяхом) продряпують намальований орнамент.
Найскладніше виготовити писанку. Тут проявляється майстерність і людська фантазія. Починають із простого орнаменту. Спочатку малюють лінії, які розподіляють яйце на площині. Їх наносять простим олівцем. Яйце підтримується трьома пальцями лівої руки, а три пальці правої руки тримають писачок. Писачком набирають гарячого воску, притулюють його отвором до яйця і пишуть по лініях, позначених олівцем. Візерунок кожна господиня підбирає сама, при цьому вони несуть символічне значення. Після цього яйце занурюють у фарбу, кладуть у духовку і витирають віск.
[ред.] Українські великодні писанки
-
Писанки українців США, 2009
-
Писанки традиційні, модерні і діаспорні 2011
[ред.] Пам'ятники та музеї писанок
- У канадському місті Веґревілі, провінції Альберта, велику частину населення якого становлять канадські українці, за проектом художника Павла Цимбалюка створено дванадцятиметровий пам'ятник українській писанці, що за розміром дорівнює триповерховому будинкові[1]. Пасхальне яйце з алюмінію створене в 1974 році. Щороку в липні у цьому містечку відбувається Український фестиваль писанки.
- Єдиний у світі музей писанки збудовано в місті Коломия. Частиною музею є пам'ятник писанці, висота якого сягає 13,5 метрів.[4]
- Також в Україні знаходиться пам'ятний знак українській писанці в с. Доброгостів Львівської області.
[ред.] Писанки народів світу
-
Хорватські писанки, 2006
-
Румунські писанки2010 рік
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ а б в г д Дванадцять місяців 1994: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку /Авт.-упоряд. Скуратівський В.Т.; Ілюстрації Козіної І.П., Мягкової О.В., Павлюк С.І. - К.: Веселка, 1993.- 192 с. ISBN 5-301-01434-X
- ↑ а б Дванадцять місяців 1991: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Упорядник М.Слабошпицький - К.: Веселка, 1990.- 190 с. ISBN 5-301-00623-1
- ↑ Килимник С. Український рік… — Кн.2. — С.176
- ↑ Музей писанки в м. Коломия.
[ред.] Джерела і посилання
- Як написати писанку. Фото та схеми
- Про що розкаже писанка Українська правда. Життя 22.04.2011
- Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк: Вежа, 2000.
- Потапенко О., Кузьменко В. Шкільний словник з українознавства. — К., 1995.
- Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.
- Музиченко Ярослава Тисячоліття на писанці. Писанкарка Віра Манько вивчає, яким бачили світ наші предки, і мріє всі українські писанки вмістити в комп’ютер // «Україна Молода» № 070 за 16 квітня 2009 року