Веремій Анжела Анатоліївна
| Веремій Анжела Анатоліївна | ||||
|---|---|---|---|---|
 Анжела Веремій | ||||
| Народилася | 23 травня 1965 (58 років) | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Діяльність | поетеса, прозаїк | |||
| Напрямок | Українська література, краєзнавство | |||
| Членство | НСПУ (з 2019 року) | |||
|
| ||||
Анже́ла Анато́ліївна Веремі́й (нар. 26 травня 1965) — українська письменниця.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася 23 травня 1965 р. в м. Хмільник на Вінниччині. Закінчила філологічний факультет Вінницького педагогічного інституту (1992). Все життя працює в системі освіти. Учасниця обласних літературних об'єднань «Автограф» та ім. В. Стуса.[1]
Живе у рідному місті.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Поетка, прозаїк. Авторка книг «Літо надій» (2002), «Квіти для коханого» (2003), «Осіння мелодія» (2010), «Небо любові» (2012), «З любов'ю до землі, обличчям до людини» (2013), «Заради добра і краси» (2013), «На барвінковій огняній землі» (2014), «Обираючи свободу» (2014, у співавторстві), «У краї мальв і полину» (2015), «Позиція гідності» (2015), «Вулиці мого міста» (2016), «Молилися три Марії» (2016), «Таємниці подільських верб» (2017), «Світло єдиної дороги» (2018), «Чорнобильська правда гірка» (2019), «І тиша проситься у слово» (2020); публікацій у періодиці, колективних збірках та альманахах.[2]
Переможниця творчого конкурсу ім. О. Гетьмана (2014). Лауреатка краєзнавчої премії ім. В. Вовкодава (2021).[3]
Член НСЖУ, НСПУ з 2019 р.[4]
|
Є у віршах Анжели Веремій образ України як матері ніжної рослинності, птатства і різної звірини. Але є Україна як край, що в колі світових народів грає визначну роль, і цій ролі належить поважне майбутнє. Ці патріотичні почуття формуються у неї в кращий спосіб і дають щедрі наслідки у поетичних версіях, у струнких, розмірених рядках, барвистих епітетах, пластичних метафорах… | 
|
— Григір Мовчанюк (2002)[5] | ||
|
|
У всіх своїх книжках Анжела Веремій постає майстром коротких форм – малих оповідань, шкіців, етюдів. Їх така велика множина, що вони ніколи не укладаються в завершені сюжети, але неодмінно чіпляють за душу… Дуже добрий, милосердний і співчутливий талант у письменниці Анжели Веремій, а головне – співзвучний часові. |
|
— Іван Волошенюк (2017)[5] | ||
Джерела і література[ред. | ред. код]
- Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 952—965.
- Творчість — це її життя. Про Анжелу Веремій // Сайт Gazetahm (Новини Хмільника. Життєві обрії). — 2020. — 2 січня.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Біографія Анжели Веремій // Сайт ВОО НСПУ «Краснослов». — 2020. — 23 травня.
- ↑ Бібліографія А. Веремій // Сайт «Бібліотека для дорослих» Хмільницької міської ради
- ↑ Анжел Веремій із Хмільника стала лауреатом краєзнавчої премії імені Володимира Вовкодава // Сайт Gazetahm (Новини Хмільника. Життєві обрії). — 2021. — 24 грудня.
- ↑ П'ятеро вінничан поповнили лави НСПУ у 2019 році // ВОО НСПУ «Краснослов». — 2019. — 31 жовтня
- ↑ а б Цит. по: Подільський краснослов: антологія. / Ред.-упоряд. А. В. Стебелєв. — Житомир: «Бук-Друк», 2020. — 1056 с. — ISBN 978-966-97974-4-5. — C. 953