Хмільник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Хмільник
Hmilnyk city gerb.png Hmilnk city prapor.png
Герб Хмільника Прапор Хмільника
Khmelnik.jpg
Хмільник
Хмільник на мапі України
Хмільник на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Вінницька область Вінницька область
Район/міськрада Хмільницький район
Код КОАТУУ 0510900000
Перша згадка 1362
Магдебурзьке право 1448
Населення 28 226 (1 березня 2013)[1]
Площа 20,5 км²
Густота населення 1379 осіб/км²
Поштові індекси 22000—007
Телефонний код +380-4338
Координати 49°33′25″ пн. ш. 27°57′26″ сх. д. / 49.55694° пн. ш. 27.95722° сх. д. / 49.55694; 27.95722Координати: 49°33′25″ пн. ш. 27°57′26″ сх. д. / 49.55694° пн. ш. 27.95722° сх. д. / 49.55694; 27.95722
Висота над рівнем моря 250 м
Водойма р. Південний Буг, р. Хвоса
Міста-побратими Flag of Poland.svg Буско-Здруй (Польща),

Flag of Poland.svg Щавниця (Польща)

День міста 22 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Хмільник
До обл./респ. центру
 - фізична 51 км
 - залізницею 70 км
 - автошляхами 63,3 км
До Києва
 - фізична 209 км
 - залізницею 237 км
 - автошляхами 246 км
Міська влада
Адреса 22000, Вінницька обл., м. Хмільник, вул. Столярчука, 10, 2-24-22
Веб-сторінка Хмільницька міськрада
Міський голова Василь Пилипович Грушко

Хмі́льник  — місто обласного значення в Україні, центр Хмільницького району Вінницької області, курорт державного значення (з 12 травня 2011 року[2]). Розташоване в північно-східній частині Поділля на річці Південний Буг. Відстань до облцентру становить понад 63 км автошляхом Р31, який переходить в E50 (М12).

Населення[ред.ред. код]

Населення міста становить 27,9 тис. мешканців (2008 р.). З них: 95,3% становлять українці, 2,9% — росіяни (не москалі), які за вільну Україну 1,0% — поляки, 0,2% — євреї. Кількість чоловіків всього — 12,8 тис., в тому числі працездатного віку (16-60 років) — 7,4 тис. (57,8%), пенсіонерів — 2,3 тис. (18,0%)[3].
Перед Другою Світовою Війною більшість населення міста становили євреї (1926 — 56%, українці — 41%; 1959 відповідні числа — 2% і 92%).

Серед загальної кількості мешканців громади економічно активне населення становить 11,9 тис. чол. (47,2%), із них зайняті в медицині — 36%, у промисловості  — 30%, у малому бізнесі — 23%, інших — 11%.

Середньомісячна заробітна плата працівників по місту  — 1518 грн[Коли?]. Зареєстрований рівень безробіття —1,47%[Коли?].

Походження назви[ред.ред. код]

Місто, можливо, існувало в часи монголо-татарської навали. За народними переказами у межах сучасного міста Хмільник жили мужні поселенці, які робили сміливі набіги на грабіжницькі орди татар, ховались від них на острові, покритому густими заростями лози й калини, поверх якої густо вився хміль. Цей острів називали хмільником (від слова «хміль»).

Хмільник  — так слов'яни називали город чи сад, у якому вирощували хміль для варіння пива.

Герб[ред.ред. код]

Герб місту Хмільник надав польський король Сиґізмунд І Старий після побудови там оборонного замку (близько 1500 року); теперішній герб Хмільника  — кам'яна вежа на блакитному полі, оточена срібною стіною.

Історія[ред.ред. код]

Вперше згадується в 1363 р. в літописі завдяки перемозі 1362 року війська литовського князя Ольґерда над військом татар, які були вщент розгромлені у битві біля річки Синюха, яке очолювали перекопські царики брати Котлубей, Качибей, також Дімейтер, котрим належало Поділля. Князь Ольґерд оволодів Хмільником.

Князь Ольґерд віддав усе Поділля братам Коріатовичам. Вони побудували Меджибіж, Вінницю, Брацлав, Хмільник.

1389 року власником став Федір Корибутович. 1434 р. Хмільник переходить під владу Польщі, стає центром Хмільницького староства подільського воєводства (дивись розділ «Старости Хмільника»). 1448 р. місто отримало від великого князя литовського Казимира IV Яґеллончика маґдебурзьке право, пізніше підтверджене королем Сиґізмундом І Старим. З одержанням в 1448 р. магдебурзького права в місті почали розвиватися ремесло, торгівля, виникли шевські, кравецькі та інші майстерні. Польща вбачала у Хмільнику аванпост своїх володінь, зміцнювала його. 1534 року коронний гетьман Ян Тарновський cприяв зміцненню хмільницького замку, обнесенню його валом.

За люстрацією 1565 р. у Хмільнику було 250 димів 1350 мешканців, 4 попи, 7 жидів, 14 шляхетських домів. Існувала школа, 1585 року ректором був Християн Франкен.

1578 року місто забудоване дерев'яними будинками, замок був на рівнині над Бугом теж дерев'яний.

1675 року місто мало 2 мости, 1 костел, 2 церкви в місті, 2 в передмісті, замок на горі, обнесений дубиною зі стародавньою баштою на зразок вежі з 2 рівнями зверху і двома внизу, всередині замку була дерев'яна резиденція.

Із 1434 до 1793 року (з малими перервами) Хмільник входив до складу Речі Посполитої, 1443 року дістав магдебурзьке право, відіграв роль в козацьких повстаннях проти Польщі. У 16481667 роках входив до складу козацько-гетьманської держави.

Географічне розташування міста визначило його складну історичну долю, бо Хмільник розташований неподалік від Чорного шляху, яким рухалися татарські орди, залишаючи за собою страшні сліди насилля і руйнувань.

Після Брестської унії (1596 р.) посилюється гніт корінного населення, який призводить до нових повстань проти шляхти. 1594 р. Хмільник захопили козацькі загони Северина Наливайка. 1637 р. в місто увійшли козаки на чолі з Павлюком (Павлом Бутом). У період Визвольної війни українського народу (1648–1654  рр.) повстанські загони хмільничан приєднувались до військ Богдана Хмельницького. Не раз замком оволодівали загони Максима Кривоноса. Місто часто було ареною боїв між козацькими і польсько-шляхетськими військами (було спустошене).

З 1672 року по 1699 р. Хмільником заволоділи турки: укріпили замок, влаштували мечеть, у заростях річки прорили ходи. Безперервні бої між поляками і турками призвели до занепаду ремесла і торгівлі, місто знелюдніло.

1699 року Хмільник відійшов до Речі Посполитої. 1774 р. король Станіслав ІІ Авґуст Понятовський подарував Хмільницьке староство своєму племінникові — Юзефу Антонію Понятовському[4].

У 1776 — 497 осель, 1789 р. за люстрацією в старому місці 60 осель, в новому місці 150 осель і передмісті Угриновка 60 осель і 9 шляхти, жидів в старому місці: купців і крамарів 36, шинкарів — 32; ремісників: кравців 11, кушнірів — 4, злотник, інтролігатор, пекарів — 5, цирульників — 3, різник, воскобійник, шевців — 3, фурманів — 3; рабин. В новому місці жидів: крамарів — 2, шинкарів — 21, кравців і кушнірів — 3. На півдні міста знаходиться чорний ліс, який називають — Згар. За містом є 3 фабрики: поташова, скляна і салітрова. Місто має 33 стави, млинів на р. Буг та на Згарці — 39 та 28 на ставах. Старостою тоді був граф Юзеф Оссоліньський.

1793 р. разом з іншими містами Поділля, Хмільник приєднано до Росії в якості заштатного містечка Подільської губернії. З утворенням Брацлавської губернії 22 травня 1796 р. був затверджений герб міста (срібна вежа на блакитному тлі).

У 1797 р. Катерина ІІ подарувала графу Безбородьку Хмільник і Хмільницьке староство з населенням 6070 осіб.

9 червня 1804 року Хмільник став заштатним містом Літинського повіту Подільської губернії до Жовтневого перевороту. Зі зростанням промисловости збільшився приплив переселенців до міста (1915 р. у Хмільнику мешкало 18,3 тис. осіб).

У північно-східній частині острова, утвореного рукавами річки Буг (Бог), наприкінці 19 ст. містилися рештки Хмільницького замку. Територія замку займала десятину, мала овальну форму. В одній зі східних башт на початку 19 ст. була церква св. Іллі. Під замком знаходилися підземні ходи.

1878 року в місті засновано ткацьку фабрику, до 1905 р. стали до ладу пивоварний завод, тартак, чавуноливарний завод. Серед 1616 ремісників було 470 шевців, 250 кравців, 230 кушнірів. До 1910 р. було побудовано 4 православні церкви.

Економічний застій 1907 — 1910 рр., змінився деякими пожвавленнями. 1911 року працювало 22 підприємства, 67 різних майстерень із переробки продуктів тваринництва, обробці дерева, металу. Було багато кустарів-одиночок, серед яких — 1800 шевців, які під час Першої світової війни виготовляли взуття для армії.

Із 1923 року Хмільник став районним центром.

У 20 — 30-і роки ХХ ст. у Хмільнику утверджується рядянсько-більшовицька влада. Розпочинається час репресій, переслідувань української інтелігенції, голодомор, закривають церкви.

1934 року при пошуках питної води у Хмільнику були виявлені лікувальні радонові води; відкривається нова сторінка в історії міста  — Хмільник стає курортом.

Пам'ятає місто лихоліття Німецько-радянської війни: 19411945 роках у середині липня 1941 року фронт підійшов впритул до Хмільника. 16 липня гітлерівці захопили місто. 26 червня 1943 року гітлерівські окупанти замучили 1600 жителів міста [2].

18 лютого 1944 року, після завершальних боїв під Корсунь-Шевченківським, 1-ий Український фронт розпочав Проскурівсько-Чернівецьку операцію, в результаті якої був звільнене місто Хмільник і весь Хмільницький район. Вранці 10 березня бійці 71-ої та 276-ої стрілецьких дивізій оволоділи лівобережною частиною Хмільника, селами Мазурівка, Сидориха. Після жорстких боїв 18 березня 1944 року місто і район були повністю визволені від гітлерівців.

Жорстокому, небаченого геноциду піддалося в окупованому місті єврейське населення (для них діяли нацистське ґетто, концтабір). За дві криваві п'ятниці (9 та 16 січня 1942 року) каральні загони гітлерівців, поліцаїв розстріляли понад 8 тисяч беззахисних мешканців міста. Всього у Хмільнику розстріляно 11760 безвинних жертв. 18 липня 2002 року тут відкрили Меморіал Скорботи.

З 1959 року Хмільник стає містом районного підпорядкування (приєднано села Порубинці, Мазурівка, Сидориха, Слобода, Вугринівка, частина cела Будкова).

З 1970 року Хмільник — місто-курорт республіканського значення.

З 1979 року Хмільник віднесено до категорії міст обласного підпорядкування.

Завдяки сучасному обладнанню, новітнім методикам і високому фаховому рівню лікарів, ефективність лікування на курорті Хмільник досить висока і з усіх класів захворювань сягає в середньому 97%.

Хмільник — не тільки курорт, але й промисловий центр. Промислові підприємства міста виготовляють обладнання для сільського господарства, будівельні матеріали, меблі, одяг, продукти харчування.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат — помірно-теплий, м'який, без різких коливань температури, сприятливий для організму людини. Висота над рівнем моря становить 250–285 м.

Місто-курорт[ред.ред. код]

Зараз місто розвивається як бальнеологічний курорт, один із радонових курортів в Україні. На території міста функціонує 8 оздоровниць (планується будівництво ще трьох санаторних комплексів).

Основні засоби лікування: радіоактивні, вуглекислі, гідрокарбонат-хлориднокальціево-натрієві мінеральні води, торфове болото Війтівецького родовища. Показання: захворювання крові, органів руху, нервової системи, жіночі хвороби.

Щорічно на курортні Хмільник оздоровлюється близько 50 тисяч громадян. Завдяки особливостям гідрологічної структури, запаси бальнеологічних ресурсів постійно поновлюються природним шляхом, що дозволяє щорічно приймати до 100 тис. осіб.

Історія курорту[ред.ред. код]

Існує легенда, що в одного польського магната донька багато років страждала на ревматизм. Жодні ліки їй не допомагали, а покоївка дівчини, як на те, так і сяяла здоров'ям. Багатій заздрив служниці, мріяв побачити такою свою доньку. Служниця порадила лікувати дівчину чудодійною водою з кам'яної криниці, яка знаходилась у лісовій гущавині за Хмільником. І диво сталося: донька одужала! Та жадібний магнат наказав засипати криницю, аби ніхто більше не зміг скористатися цілющим джерелом.

Переказ довгий час жив у народі, лише 1934 року знайшов своє реальне підтвердження. Щоб забезпечити Хмільник питною водою, геологи з гідрогеологічної експедиції заклали першу свердловину. Але на них чекало розчарування. Добута на глибині 65 метрів, вода була неприємна на смак, жорстка й солонувата. Проте джерело привернуло увагу науковців Інституту геології Академії наук України та Українського науково-дослідного інституту курортології. За хімічним складом води Хмільника класифікували як радонові, вуглекислі, гідрокарбонатно-хлоридно-кальцієво-натрієві мінеральні води з високим вмістом марганцю. Висновок фахівців був вражаючим : Хмільницька радонова вода має унікальні цілющі властивості, вона не має аналогів серед відомих мінеральних вод.

Тому уряд України в 1938  р. визнав район залягання лікувальних вод навколо Хмільника курортною місцевістю. З того часу в місті розпочинається будівництво водолікарень, перерване Великою вітчизняною війною. У 1960  р. Хмільник стає курортом союзно-республіканського значення і вже в 1961  р. у правічному листяно-хвойному лісі, осторонь міста, зростають перші корпуси профспілкового санаторію «Хмільник». Тепер  — це найпотужніша оздоровниця курорту з розвинутою сучасною інфраструктурою.

Зараз Хмільник  — сучасний бальнеологічний курорт, до складу якого входять 7 санаторно-курортних закладів (дає змогу щорічно оздоровлювати до 50 тис. осіб, як з України, так і з-за кордону).

Основний лікувальний фактор курорту (як і в Баден-Бадені) — мінеральні радонові води, які утворюються при циркуляції прісних вод в тріщинуватих гранітах українського кристалічного щита. Радонотерапія сприяє розвитку захисних та компенсаторних механізмів при різних захворюваннях і відновленню порушених функцій організму.

12 травня 2011 року Верховна Рада України ухвалила законопроект за № 8271 від 18.03.2011 р. «Про оголошення природних територій міста Хмільника Вінницької області курортом державного значення».

Промисловість[ред.ред. код]

На території міста знаходиться 5 промислових підприємств. В асортименті продукції, яка виготовляється на підприємствах міста: машини для внесення в ґрунт мінеральних добрив, набори меблів, шафи, ліжка, дивани, крісла, стільці, жіночий одяг, хлібобулочні, кондитерські та ковбасні вироби.

Освіта[ред.ред. код]

Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти

У місті функціонує гімназія, 3 загальноосвітні школи та 3 дитячі дошкільні установи. Діють також школа естетичного виховання, дитячо-юнацька спортивна школа, центр дитячої та юнацької творчості, дитяча та дорослі бібліотеки.

На території міста розташований 1 стадіон, 2 футбольних поля, 11 спортивних залів, 37 спортивних майданчиків та 12 майданчиків із тренажерним обладнанням.

Професійну підготовку в місті здійснюють:

  • ДПТНЗ «Хмільницький аграрний центр професійно-технічної освіти» готує фахівців за такими професіями: «Бухгалтер», «Кухар, кондитер», «Перукар, манікюрниця», «Муляр, штукатур, лицювальник-плиточник», «Столяр будівельний», «Тракторист-машиніст с/г виробництва, водій».
  • ДНЗ «Професійний Ліцей Сфери Послуг», який готує фахівців для підприємств швейної промисловості (швачка, столяр, кухар-офіціант, бухгалтер, муляр-плиточник, лицювальник та ін.)

Вулиці[ред.ред. код]

Детальніше про вулиці міста Вулиці Хмільника

Пам'ятки[ред.ред. код]

Костел Пресвятої Трійці (Усікновення Голови Івана Хрестителя)[ред.ред. код]

Костел Пресвятої Богородиці

Щодня у Хмільнику щогодини лунає дзвін курантів, який нагадує гостям і мешканцям міста про плинність часу. Дзвін доноситься з костелу Пресвятої Трійці, який розташований у центрі міста  — історичній частині Хмільника.

Костел збудований 1603 р.. За часів господарювання турків і татарів на Поділлі (1672–1699 роки) зазнавав руйнувань. На початку XVIII ст. костел відремонтували, розширили, 1728 року переосвятили. У XIX — ХХ ст. проводились роботи з реставрації та добудові релігійної святині.

У плані храм — чотиристовпна базиліка у стилі тосканського бароко. Бокові нави перекриті хрестовими зводами, а головна нава — півциркулярними з розпалубками.

У 1930-40-их роках костел двічі закривала комуністична влада. На місці, де був головний вівтар, влаштували кузню.

У 1970-их роках головний вхід на подвір'я костелу перенесено у зв'язку з розширенням дороги у центрі міста. Тепер вхідна брама знаходиться з іншої сторони.

Вежа замку[ред.ред. код]

Вежа замку

У центрі міста над р. Південний Буг височіє восьмигранна споруда з бійницями і контрфорсами — вежа замку (єдина з шести, яка вціліла).

Замок збудовано за наказом польського короля 1534 р. для захисту від численних набігів турків і татар, які вторгались на Поділля так званим Чорним (Яничарським) шляхом, спустошуючи все на своєму шляху." Твердиня розташована на насипному пагорбі, а місто обнесене кам'яною стіною. Канал, викопаний між р. Південний Буг і його притокою р. Пастуша, надав укріпленням і місту Хмільник острівного положення.

У період Національно-визвільної війни (1648–1654 рр.) замок був частково зруйнований. У 1672 — 99 рр. ним володіли турки. Вони укріпили оборонні споруди, прорили підземні ходи, а у вежі, яка збереглася до наших днів, влаштували мечеть.

У XVIII  ст. замок втрачає оборонне значення і поступово руйнується. Вцілілу вежу-мечеть неодноразово конструювали. У 1804–1917 рр. тут була православна церква. У першій половині ХХ ст. вежу використовували під різні майстерні і склади, а у 1970-их роках, після чергової реставрації, в ній відкрили кафе «Радон».

З листопада 1976 р. на двох верхніх поверхах вежі відкрили історичний музей. Експонати для музею збирала ініціативна група у 1960 — 76 рр. У наш час[Коли?] в історичному музеї близько трьох тисяч експонатів основного фонду і стільки ж — допоміжного, які розподілені на відділи від палеоліту до наших днів. Тут представлені колекції кам'яних знарядь праці, етнографічні експонати, унікальні документи і фото. Музей працює на громадських засадах і керує ним місцевий краєзнавець Микола Кирилович Іващук. Музей щороку приймає 2 — 2.5 тис. відвідувачів, проводить екскурсії і масові заходи, публікує краєзнавчі статті у пресі, поповнює фонди новими експонатами. 1982 р. музею присвоєно звання «Народний».

У приміщенні нижнього двоярусного поверху вежі в останні роки відкрито ресторан.

Палац Ксідо[ред.ред. код]

Поруч з вежею замку височіє цікава і, на перший погляд, стара будівля. Це палац місцевого поміщика К. І. Ксідо.

На початку ХХ ст. за проектом відомого російського архітектора І. О. Фоміна у Хмільнику розпочалось будівництво великого палацово-паркового комплексу, та проект не був реалізований до кінця. До комплексу тепер входить і палац і арковий венеціанський міст через р. Південний Буг.

Палац — яскравий приклад архітектури неокласицизму в Україні, у формах якого використані мотиви епохи Відродження. Будівля двохповерхова, прямокутної конфігурації, без тилової сторони, з баштами на головному фасаді і торцях. Внутрішній план будинку трохи змінений. Головний фасад із шестиколонним портиком. Парковий фасад — з облицьованим каменем. На даху височіла купольна ротонда, яка під час Другої світової війни була знищена радянською авіацією.

Цікава історія власника палацу Костянтина Івановича Ксідо.

Молодий поручик К. І. Ксідо потрапив на службу у батальйон, який залишався у Хмільнику після придушення повстання під проводом Устима Кармелюка. Молодий Ксідо розбагатів, одружившись на непривабливій і глухонімій доньці графа Лівашова — Катерині — спадкоємиці великого маєтку в Хмільнику та 28-ми сіл із землями.

К. І. Ксідо не довелося жити в палаці. 1915 р. будівництво призупинилось через початок першої світової війни, а подальша політична ситуація змусила його емігрувати. Господар зміг відвідати свій палац тільки 1942 року.

З 1920-ого по 1964 р. у будинку були агрономічна і електротехнічна школи, управління НКВС, склади, млин, різні установи. З 1964 р. і понині — готель. Тепер будівля переживає не найкращі часи і потребує капітального ремонту.

Інші пам'ятки[ред.ред. код]

Крім зазначених вище, у Хмільнику збереглись і такі пам'ятки:

  • 4 православні церкви, побудовані в період 18011910 рр..
  • пішохідний арочний кам'яний міст через р. Південний Буг за проектом А. І. Фоміна (1915).

Пам'ятники[ред.ред. код]

Пам'ятник Тарасові Шевченку
  • Т. Шевченку (1991 р.)
  • Богдану Хмельницькому (зведений на згадку про визвільну війну українського народу проти польського соціального, національно-релігійного гноблення (1648–1654 рр.)
  • меморіал воїнам-хмільничанам, які загинули в роки Великої Вітчизняної Війни 1941–1945 рр.
  • монумент слави на честь героїв громадянської, Великої Вітчизняної воєн
  • обеліск воїнам 18 армії, 71 і 276 стрілецьких дивізій, які звільнили місто Хмільник у березні 1944&nbs p.р..

Персоналії[ред.ред. код]

З історією Хмільника пов'язана діяльність відомого вченого Л. І. Копиці, письменників О. С. Корнійчука, М. П. Стельмаха, поетів Я. Г. Шпорти, В. С. Колодія, національного героя Франції і Героя Радянського Союзу В. В. Порика, народних артистів І. С. Козловського, Н. М. Ужвій, академіка генерал-полковника Грабіна, польського композитора і політичного діяча Ігнація Яна Падеревського. В наші дні у м. Хмільник жив і працював письменник, драматург, журналіст, член Національної спілки письменників України, автор багатьох книг Василь Дмитрович Остапов (11.03.1950 — 9.03.2009).

Старости Хмільника[ред.ред. код]

.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]