Вечірній дзвін (картина Левітана)
| рос. Вечерний звон | |
|---|---|
 | |
| Творець: | Левітан Ісаак Ілліч |
| Час створення: | 1892 |
| Висота: | 87±1 см |
| Ширина: | 107,6 см |
| Матеріал: | олійна фарба і полотно |
| Жанр: | пейзаж |
| Зберігається: | Москва |
| Музей: | Третьяковська галерея |
 Вечерний звон у Вікісховищі | |
 | Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. (листопад 2018) |
«Вечірній дзвін» (рос. Вечерний звон) — картина російського художника Ісаака Левітана (1860—1900), написана в 1892 році. Картина є частиною зібрання Державної Третьяковської галереї (інв. 5663). Розмір картини — 87 × 107,6 см.
Історія і опис[ред. | ред. код]
Ідея написати картину, що зображає вид монастиря в променях призахідного сонця, прийшла до Левітана, коли він жив у Слобідці під Звенигородом, і спостерігав на заході Савино-Сторожевський монастир. Два роки по тому, вже будучи в Пльосі, в пошуках нових мотивів для картин Левітан поїхав у Юр'євець, і недалеко від нього побачив невеликий монастир, вид якого відродив у нього бажання написати таку картину. Таким чином, в сюжеті картини переплелися бачення цих двох монастирів[1].
Той монастир, який був поруч з Юр'євцем, називався Кривозерським[2] (зустрічаються також назви Кривоєзерський і Кривоозерський)[3][4]. Спочатку схожий монастир був зображений на картині Левітана «Тиха обитель» (1890), що також знаходиться в Державній Третьяковській галереї, а потім, через два роки, на картині «Вечірній дзвін». Після 1917 року Кривозерський монастир був закритий, а в середині 1950-х років потрапив в зону затоплення Горьківського водосховища[3].
На картині «Вечерний звон» зображений монастир, що стоїть біля закруту річки і освітлений вечірніми сонячними променями. Монастир оточений осіннім лісом, по небу пливуть хмари — і все це відбивається в дзеркальній гладі спокійної річки. Вважають, що розуміння краси і поезії старих храмів було успадковано Левітаном від його вчителя Олексія Саврасова.
Відгуки[ред. | ред. код]
Мистецтвознавець Олексій Федоров-Давидов[en] так писав у своїй статті про творчість Ісаака Левітана:
Роздуми лежали в основі безперервних пошуків Левітана. Слідом за волзькою сюїта 1889 року створює в 1892 році ряд найбільш «літературних» та філософських своїх картин — «Вечірній дзвін», «У виру» і, нарешті, як завершення, своєрідний їх синтез — симфонію «Над вічним спокоєм».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Л. П. Смирнов (по рассказу С. П. Кувшинниковой). Левитан в Плесе — Исторический очерк по документам, печатным материалам и семейным воспоминаниям. www.plyos.org. Архів оригіналу (HTML) за 4 жовтня 2012. Процитовано 30.06.2012.
- ↑ Журнал "Художественная галерея" — Вечерний звон. gallery.lariel.ru. Архів оригіналу (HTML) за 4 жовтня 2012. Процитовано 02.07.2012.
- ↑ а б Макарьевский уезд — Троицкая Кривоезерская заштатная общежительная мужская пустынь. www.old-churches.ru. Архів оригіналу (HTML) за 27 вересня 2012. Процитовано 02.07.2012.
- ↑ Кривоезерский монастырь. yurevets37.ru. Архів оригіналу (HTML) за 27 вересня 2012. Процитовано 02.07.2012.