Третяковська галерея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Третяковська галерея
Gal Tretyakov IMG 7071.JPG
Засновано заснована 1856 року
Розташування Росія, Москва,
Тип художній
Відвідувачі 1.200.000 на рік (2010 р.)
Директор Лєбєдєва Ірина Володимирівна (з 2009 р.)

Всеросійське музейне об'єднання «Державна Третяковська галерея» належить до найбільших музеїв світу.

Заснування[ред.ред. код]

Пам'ятник Третякову, старий корпус галереї

Днем заснування Третьяковської галереї прийнято вважати 22 травня 1856 року. Цього дня колекціонер, купець і текстильний фабрикант Третьяков Павло придбав картину художників Миколи Шильдера «Спокуса» і Василя Худякова «Сутичка з фінляндськими контрабандистами». Поставивши собі ще в молоді роки за мету створити музей російської національної школи живопису, Третяков присвятив цьому понад 40 років життя.

Подарунок місту[ред.ред. код]

У 1881 році галерея була відкрита для широкого загалу. У серпні 1892 року Третяков віддав своє зібрання в дар Москві. На той час до складу колекції входило 1287 живописних творів, 518 малюнків і 9 скульптур. Пізніше до них додалися картини, що належали його братові Сергію Третьякову (1834–1892) (російська частина колекції пішла в Третьяковську галерею, західноєвропейські картини передали пізніше у Рум'янцевський музей, нині Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна.

Галерея в часи СРСР[ред.ред. код]

Іван Акімов, «Сатурн»

До 1918 року галерея мала назву — Московська міська художня галерея П. і С. Третьякових. 3 червня 1918 року вийшов декрет про націоналізацію галереї і вона отримала найменування Державної Третьяковської галереї.

На початку XX століття Третьяковська галерея стала одним з найбільших художніх музеїв Росії і Європи. У її склад влилися низка малих приватних московських музеїв, привласнених новою більшовицькою владою:

  • Цветковська галерея,
  • Музей іконопису і живопису імені І. С. Остроухова,
  • Картинна галерея Рум'янцевського публічного музею (російська її частина).

Будівлі галереї[ред.ред. код]

Галерея розташована в побудованій в 1851 році будівлі в Лаврушинському провулку, до якого в 1872–1876 роках прибудували двоповерхові крила, а пізніше і окремий зал у дворі.

З 1900 по 1904 рік будівля галереї була значно реконструйована. У ній з'явилися нові виставкові зали. Зараз історичне ядро галереї являє собою красивий ансамбль з своєю примітною домінантою — стрункою дзвіницею церкви Святителя Миколи, домового храму галереї.

Інтер'єри залів галереї[ред.ред. код]

Зала мистецтва вісімнадцятого століття

Музейні колекції[ред.ред. код]

Матвєєв. «Портрет віце-канцлера Г. І. Головіна», 1720-ті рр.

Тут знаходяться унікальне зібрання російських ікон, представлені роботами Андрія Рубльова, Феофана Грека і Діонісія. Найкращими творами Ореста Кипренського, Василя Тропініна, Віктора Васнецова, Олександра Іванова, Карла Брюллова представлений російський живопис початку XIX століття. У колекції галереї — найкращі твори передвижників Крамського, Перова, Маковського, Ге, Саврасова. Прикрасою зборів є зали Рєпіна, Сурікова, Левітана, Серова, Шишкіна, Верещагіна.

Крім того, Третьяковська галерея має в своїй структурі меморіально-художні музеї: музей-квартира Ап. М.Васнецова, будинок музей В. М. Васнецова, музей майстерню А. С. Голубкіної, музей квартиру Коріна Павла Дмитровича, будинок музей Н. С. Гончаровоі і М. Ф. Ларіонова.

За часів СРСР межі музейної колекції розширені за рахунок придбання та передач малюнків, театральних ескізів, графічних творів, монументальних панно Віктора Васнецова, Врубеля тощо. Для демонстрації монументальних творів створені відповідні зали великого розміру.

Монографічна зала Рокотова[ред.ред. код]

Серед світських жанрів провідні позиції в російському мистецтві 18 століття посів портрет. Серед найкращих портретистів доби — Левицький Дмитро Григорович, Боровиковський Володимир Лукич (Обидва українці за походженням) і росіянин Рокотов Федір Степанович. Останній, на відміну від двох попередніх, був єдиним з трійці портретистів, що не мав власної монографічної зали. Таку залу нарешті створили, де можна побачити твори митця, що перебрався на житло з Петербурга в Москву.

Россіка[ред.ред. код]

Своє місце в музейних колекціях посіла і так звана россіка — твори іноземних майстрів, що працювали або по замовам російського царського двору, або іноземці, що працювали в столичних містах. Це не тільки портрети олійним фарбами, а й скульптурні погруддя і рельєфи, а також порцеляна.Колекції россіки почали формуватися ще в 18 столітті. Цьому сприяли як моди, так і ширші зв'язки вельмож Російської імперії з країнами Західної Європи — освітні, родинні, туристичні тощо. Досить широкою була і практика запрошень іноземних майстрів на працю в імперію, здебільшого в Санкт-Петербург. Россіка — мистецтво аристократичне, бо культура тої доби обслуговувала привілейований стан дворянство. В Петербурзі роками працювали іноземні сценографи (Джузеппе Валеріані), скульптори (Карло Бартоломео Растреллі, Йоган Дункер, Етьєн Моріс Фальконе, Жан Домінік Рашетт), художники (Георг Гроот, П'єтро Ротарі, Річард Бромптон, Йоган Лампі старший, Стефано Тореллі). Декілька творів Стефано Тореллі має і Третьяковська галерея. Велике за розмірами полотно Тореллі «Апофеоз Катерини ІІ», створене після перемоги в російсько-турецькій війні, повернуто в експозицію.

Збірки скульптур[ред.ред. код]

Карло Бартоломео Растреллі. Погруддя невідомого, до 1740 року

Значно розширено зібрання скульптур доби капіталістичної Російської імперії та СРСР, скульптур митців зниклих нині радянських республік. Так, в музейну збірку увійшли твори скульпторів, серед яких -

В даний час колекція Третьяковської галереї налічує понад 100 тисяч витворів мистецтва. Все це різноманіття вже не міг вміщати особняк, куплений Третьяковим і кілька разів перебудовуваний під потреби зростаючої колекції. Зараз експонати музею розміщуються не тільки в комплексі в Лаврушинському провулку, але і в будівлі на Кримському валу, яка було передано галереї в 1986 році.

Мистецтво імперії 19 ст[ред.ред. код]

Прийшли зміни і в концепцію показу мистецтва Російської імперії 19 століття. Очільники галереї після реконструкції 1995 р. створили три нових зали, де показують тільки академічне і салонне мистецтво. Одна зала відведена під академічний пейзаж, друга — під академічний історичний живопис, третя — під салонні картини побутового жанру. Мистецтвознавці йдуть від концепції пандану мистецьких стилів минулого. Так, в мистецтві 17 ст. антиподами були бароко і класицизм, в 18-му — бароко і рококо. Для 19 ст. в Росії запропановані антиподи — критичний реалізм передвижників і салонне мистецтво, хоча мистецька ситуація була значно складнішою і не вичевпувалась тільки панданом двох стилів). Плутанину вносить і творча діяльність Маковського К. Є., твори якого найменше відповідають настановам критичного реалізму, але виставляв він картини разом з передвижниками, залишаючись знаковою фігурою національного салонного мистертва Росії. Серед представлених в експозиції:

  • Генрик Семирадський
  • Бронніков Ф.
  • Клевер Ю.
  • Гун К.
  • Смимрнов В.
  • Леман Ю.
  • Якобі В.
  • Тютрюмов Н.
  • Сверчков Н.
  • Зоммер Р.

Представники стилю академізм[ред.ред. код]

Указом президента РФ від 24 січня 1995 року Третьяковська галерея віднесена до найцінніших об'єктів російської культури.

Експонати зібрання галереї[ред.ред. код]

Домонгольські ікони[ред.ред. код]

Портрети 18 століття[ред.ред. код]

Твори 19 століття[ред.ред. код]

Твори 20 століття[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Булгаков Ф. «Наши художники», СПб., 1890 (переиздание)
  • Альбом «Гос. Третьяковская галерея. Рисунок. Акварель», авт.-составители Азаркович В. Гусарова А. Плотникова Е., М, 1966
  • Дмитренко А. Ф. и др., «50 биографий мастеров русского искусства», Л, «Аврора», 1971
  • Безрукова Д, « Третьяков и история создания его галереи», М, «Просвещение», 1970

Посилання[ред.ред. код]