Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка

48°14′48″ пн. ш. 25°11′31″ сх. д. / 48.24668640002777664° пн. ш. 25.19220310002777907° сх. д. / 48.24668640002777664; 25.19220310002777907
Країна  Україна
Тип коледж
Засновано 15 жовтня 1905
Випускники Категорія:Випускники Вижницького училища прикладного мистецтва
Сайт vkpm.org.ua
Мапа

Вижницький коледж прикладного мистецтва імені В. Ю. Шкрібляка — вищий навчальний заклад України другого рівня акредитації. Готує фахівців за спеціальністю «образотворче мистецтво».

Історія[ред. | ред. код]

15 жовтня 1905 року з дозволу Міністерства освіти та культів Австро-Угорщини та після відповідного рішення Буковинського краєвого парламенту у місті Вижниця відкрили мистецьку школу під назвою «Крайова школа різьбярства, токарства та металевої орнаментики (оздоби)», навчання в якій велось українською мовою.

У 1911 році заклад змінив назву на «Крайовий науковий заклад токарства, різьбярства та металевої орнаментики». Його випускники, згідно з новим статусом, отримували право організовувати власну справу і навчати учнів декоративно-прикладному мистецтву.

Румунська влада у 1921 році (у 1919 році Буковину — складову частину ЗУНР — окупували румуни, пізніше згідно з Версальським договором увійшла до складу Румунії) на базі крайової школи організувала заклад під назвою «Нижча школа мистецтва і ремесла». У 1931 році її реорганізували в середній спеціальний мистецький навчальний заклад під назвою «Вижницька індустріальна чоловіча гімназія».

У 1940 році Північна Буковина увійшла до складу Української РСР. За рішенням Чернівецького облвиконкому рад трудящих на її базі утворили «Вижницьке державне художньо-промислове училище».

Відомі особи[ред. | ред. код]

Викладачі[ред. | ред. код]

Випускники[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Іванюк М. В. Ворончак Володимир Іванович [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
  2. Володимир Гамаль. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 22 грудня 2016.
  3. Романів О. Голютяк Михайло Миколайович [Архівовано 16 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 6 : Го — Гю. — 712 с. — ISBN 966-02-3966-1. — С. 124.
  4. Колодяжний Володимир. Кузня краси // Україна молода. — 2013. — № 158 (4598) (30 жовт., середа). — С. 11.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]