Вожаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Задунайський козак (Сергій Васильківський)

Вожаї — таємні посланці (емісари) козаків Задунайської (Дунавецької) січі на Українські землі, що в той час входили до складу Російської імперії. Вожаї агітували українців йти з ними за Дунай і ставати козаками Задунайської січі[1].

Вожаї були підданими Османської імперії, як доказ цього факту, вони мали паспорти, це дозволяло їм діяти більш-менш вільно та, що важливо, самим не потрапляти у кріпацтво як «біглі селяни»[2]. Жандарми не арештовували підданих іноземної держави навіть якщо і здогадувалися про справжню мету їх перебування на території Російської імперії. В основному вожаї агітували закріпачених селян тікати від панів і йти «за волею» на Задунайську січ, закріпачені селяни в ті часи складали переважну більшість населення тогочасної України.[3]

Закріпачені селяни тоді перебували перед надзвичайно сильним соціальним, а часто і національним гнітом панів, що знущалися з кріпаків, завдаючи їм страждань. Саме в цей історичний період кріпосне право на території Російської імперії діяло найбільш жорстко. Та і переважна більшість панів були російського або польського походження. Всі кріпаки займалися безоплатною важкою працею на землях, що належала панам. Це залишило свій слід в українській народній творчості, яскравим прикладом цього явища стали народні приказки «Добрий пан, — тільки тричі в морду дав», «За Москалем панство: коло ноги ременяки — і все господарство».[4][5] Тому закріпачені часто погоджувалися йти з вожаями на Січ, але шлях на Січ був складним — панські охоронці, жандарми і військові патрулі намагалися не пропустити кріпаків до «волі».

Річку Дунай, що була кордоном між Османською і Російською імперіями, посилено охороняли прикордонні патрулі з ціллю унеможливити втечу селян. В разі спроби прориву патрулі стріляли на ураження. Як результат, через Дунай на Січ приходилося пробиватися потайки, досить часто з боями; кров'ю виборюючи власне право на волю від кріпацького рабства[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Таємні ордени українців. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
  2. Оповідання про славне військо запорозьке низове. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.
  3. Дунавецька Січ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 листопада 2013. Процитовано 20 квітня 2016.
  4. Прислів'я і приказки про панів. Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  5. Прислів'я, приказки. Архів оригіналу за 31 липня 2016. Процитовано 20 квітня 2016.
  6. Українське козацтво. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 27 жовтня 2016.