Дунай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 45°13′03″ пн. ш. 29°45′41″ сх. д. / 45.21750° пн. ш. 29.76139° сх. д. / 45.21750; 29.76139

Дунай
Дунай у Будапешті
Дунай у Будапешті
Витік Шварцвальд, Німеччина
Гирло Чорне море (Румунія та Україна)
Країни басейну Румунія (28,9%), Угорщина (11,7%), Австрія (10,3%), Сербія (10,3%), Німеччина (7,5%), Словаччина (5,8%), Болгарія (5,2%), Боснія і Герцеговина (4,8%), Хорватія (4,5%), Україна (3,8%), Чехія (2,6%), Словенія (2,2%), Молдова (1,7%), Швейцарія (0,32%), Італія (0,15%), Польща (0,09%), Албанія (0,03%)
Довжина 2 960 км[1]
Висота витоку 678 м
Середньорічний стік 6 400 м³/с
Площа басейну 817 000 км²
Danubemap.jpg
Дунай на Вікісховищі

Дуна́й (антична назва — Істр) — друга за довжиною і площею басейну ріка Європи (після Волги).

Історичні відомості[ред.ред. код]

Найдавніші достовірні відомості про Дунай містяться у творах давньогрецького історика Геродота (V ст. до н. е.), який писав у 2-й книзі своєї «Історії», що ріка Істр (давньогрецька назва Дунаю) починається в країні кельтів та тече, перетинаючи Європу посередині. Впадає ж ріка Істр у Понт Евксінський сімома рукавами.

Сучасну назву річці дали кельти, що мешкали тут в 1-й половині I тисячоліття до н. е. Дунай отримав свою назву Danuvius (бистра вода) від кельтських слів danu (швидкий) та vius (вода).

Фізична географія[ред.ред. код]

Довжина та траєкторія[ред.ред. код]

Знак «Нульовий кілометр». Звідси починається відлік довжини Дунаю

Витік Дунаю міститься на території Німеччини в горах Шварцвальду, де біля міста Донаушинґен на висоті 678 м над рівнем моря зливаються гірські потоки Бреґе (довжина 48 км) та Бріґах (43 км).

На своєму шляху Дунай кілька разів міняє напрям. Спочатку він протікає гірською областю ФРН на південний схід, потім на відмітці 2747 км (кілометраж ріки вимірюється від крайньої точки дельти в напряму витоку) змінює напрям на північно-східний. Цей напрям зберігається до м. Реґенсбурґ (2379 км), де розташована найпівнічніша точка течії ріки (49°03' півн. широти). Біля Реґенсбурґу Дунай повертає на південний схід, потім перетинає Віденську котловину і далі понад 600 км тече по Середньодунайській низовині. Проклавши річище через гірський ланцюг Південних Карпат ущелиною Залізні Ворота, ріка до самого Чорного моря понад 900 км протікає Нижньодунайською низовиною. Найпівденніша точка ріки знаходиться біля м. Свиштов (Болгарія) — 43°38' півн. широти.

При відстані по прямій між витоком (Донаушинґен) та крайнім пунктом дельти (відмітка «0 км» в українській частині дельти нижче м. Вилкове на острові Анкудінов) в 1642 км коефіцієнт звивистості ріки становить 1,71.

За довжиною Дунай є другою рікою Європи, поступаючись тільки Волзі.

Дельта[ред.ред. код]

Дельта Дунаю, супутниковий знімок
Докладніше: Дельта Дунаю

В нижній течії Дунай, розгалужуючись, утворює велику, прорізану густою сіткою водотоків та озер, болотисту дельту довжиною з заходу на схід 75 км та шириною з півночі на південь 65 км.

Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльский Чатал за 80 км від гирла, де основне річище Дунаю спочатку розгалужується на Кілійське та Тульчинське гирла. За 17 км нижче за течією Тулчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулінське, які впадають в Чорне море окремо.

Кілійське гирло в межах території України утворює так звану Кілійську дельту, що є найбільш швидконаростаючою частиною дельти Дунаю.

Більша частина дельти Дунаю вкрита плавнями — це другий за площею масив цього типу ландшафту в Європі (поступається площею лише плавням в дельті Волги).

Рукави[ред.ред. код]

На Дунаї існують численні рукави, які іноді значно (10 і більше кілометрів) відходять від основного річища.

Найбільшими по довжині на правому березі є рукави Мошонський або Дьйорський Дунай (витік — 1854 км, гирло — 1794 км) та Дунеря-Вєкє (237 та 169 км); на лівому березі — Малий Дунай (витік — 1867 км, впадає в Ваг), Шорокшарський Дунай (1642 і 1586 км), Борча (371 і 248 км).

Водозбірна площа[ред.ред. код]

Басейн Дунаю, серед басейнів інших великих річок, а також морів Європи

Загальна площа водозбору Дунаю становить 817 тис. км². Її крайніми точками є 42°12' та 50°05' північої широти, 8°10' та 29°40' східної долготи. Довжина басейну з заходу на схід 1690 км, ширина 820 км.

Дунайський басейн межує на півночі з водосборними площами річок Везер, Ельба, Одер, Вісла, на північному сході — Дністра, на заході та північному заході — Рейна. На південь від басейну Дунаю розташовані басейни дрібних річок Адріатичного та Егейського морів. Дунай живиться дощовими водами, які стікають з водозбору, талими водами снігів та льодовиків Альп та Карпат, підземними водами.

Незважаючи на, в цілому, складний режим водних рівнів, на Дунаї чітко простежуються періоди паводку, межені та зимовий період. На верхньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються на початку літа (червень), найнижчі — взимку (грудень — лютий). На ділянці середньго Дунаю, до впадіння великих притоків (Драви, Тиси, і особливо Сави), режим рівнів води зберігається близьким до верхнього Дунаю, але амплітуда коливань дещо згладжена. На нижньому Дунаї найвищі рівні води спостерігаються в період паводку (квітень-травень), найнижчі — восени (вересень-жовтень).

Річний стік Дунаю становить близько 210 км³ води.

Притоки[ред.ред. код]

Дунайський басейн має асиметричну форму. Меншою за розміром є його правобережна частина (44% площі водозбору). Але на правому березі розташовані найбільш повноводні притоки, з якими в Дунай потрапляє 2/3 об'єму води.

Близько 120 приток Дунаю формують гідрографічну сітку басейну. Розподілені притоки нерівномірно: більшість з них розташована у передгір'ях Альп та Карпат, на території Угорської (Середньодунайської) низовини їх майже немає.

Притоки Дунаю, що беруть початок в горах, мають у верхів'ях гірський характер. Виходячи на рівнину, вони набувають типових рис рівнинних річок і на значній відстані судноплавні.

Притоки, що справляють істотний вплив на водний режим Дунаю, вказані в таблиці.

Основні притоки Дунаю
Назва Місце впадіння в Дунай, берег Відстань від гирла, км Країни, по території яких протікає (від витоку) Довжина, км
Іллер правий ~ Німеччина 163
Лех правий ~ Австрія, Німеччина 285
Ізар правий 2281,7 Німеччина 263
Інн правий 2225,2 Швейцарія, Австрія, Німеччина 525
Енс правий 2111,8 Австрія 255
Морава лівий 1880,3 Чехія, Словаччина, Австрія 380
Раба правий 1794,0 Австрія, Угорщина 398
Ваг лівий 1765,8 Словаччина 402
Грон лівий 1716,0 Словаччина 289
Іпель лівий 1708,2 Словаччина, Угорщина 233
Драва правий 1382,5 Італія, Австрія, Словенія, Угорщина, Хорватія 720
Тиса лівий 1214,5 Румунія, Україна, Словаччина, Угорщина, Сербія 966
Сава правий 1170 Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія 940
Велика Морава правий 1104,5 Сербія 563
Сирет лівий 195 Україна, Румунія 726
Прут лівий 170 Україна, Молдова, Румунія 950


Озера басейну Дунаю[ред.ред. код]

В басейні Дунаю знаходяться сотні озер, багато з них живить ріку своїми водами. В горах Баварії з озера Форгензее витікає притока Дунаю Лех, з озер Аммер, Штарнбергер-Зее, Кохельзее, Вальхзее, розташованих на висоті від 530 до 800 метрів — притока Ізара, що впадає в Дунай. На висоті 422 метри з озера Траунзее витікає притока Дунаю Траун.

Великі озера, що живлять Дунай, розташовані на Середньодунайскій низовині. Озеро Нойзильдлер-Зее (на кордоні між Австрією та Угорщиною; площа 323 км²) з'єднане з одною з приток Дунаю каналом Ханшлаг. Води найбільшого озера басейну Дунаю Балатон (Угорщина) (596 км², глибини до 11 метрів) стікають в Дунай по ріці Шио. Найчисленніші озера в пониззі Дунаю, розташовані вони, в основному, в безпосередній близькості від ріки.

На українській ділянці басейну Дунаю знаходяться кілька десятків озер. Найбільші з них Кагул, Картал, Ялпуг, Кугурлуй, Катлабух, Китай.

За комплексом фізико-географічних характеристик Дунай розділяють на три частини:

  • Верхній (992 км) — від витоку до селища Генью;
  • Середній (860 км) — від Генью до м. Турну-Северин;
  • Нижній (931 км) — від м. Турну-Северин до впадіння в Чорне море.

Середнє падіння Дунаю дорівнює 24,4 см на 1 км.

Клімат[ред.ред. код]

Режим[ред.ред. код]

Гідрологічний режим Дунаю визначається трьома фазами: весняна повінь, літньо-осінні паводки, осінньо-зимова межень. Річна амплітуда коливань рівня води становить від 4,5-5,5 м (біля м. Рені) до 6-8 м (біля Будапешта). Пересічні річні витрати води у верх, течії 420 м3/с, у середній течії — 1900 м3/с, у гирлі — 6430 м3/с. Макс. витрати води в пониззі дорівнюють 20 тис. м3/с, мінімальні — 1800 м3/с. Річний стік близько 123 км3 на рік. Замерзає Дунай лише в холодні зими на 1,5-2 міс.

Температури[ред.ред. код]

Температурний режим в басейні Дунаю зумовлюється в основному характером циркуляції повітряних мас та особливостями рельєфу місцевості.

Температура повітря змінюється в широкому діапазоні. Взимку середня температура найхолоднішого місяця — січня — коливається в межах від −1 до −5 °C. Влітку середня температура найтеплішого місяця — липня — у верхній частині басейну становить від +16 до +18 °C, в центральній частині басейну — від +17 до +22 °C, в нижній частині — від +22 до +26 °C.

Вітри[ред.ред. код]

Басейн Дунаю перебуває під впливом повітряних мас, що проникають з Атлантики, східної Європи та західної Азії.

В регіоні Верхнього Дунаю пануючими вітрами в холодну пору року є вітри західних та північно-західних напрямків. На Середньому Дунаї переважають східний та південно-східний вітри, на Нижньому Дунаї — північний та північно-східний.

В теплу пору року напрямок пануючих вітрів більш постійний та в основному припадає на західні чверті. На Середньому та Нижньому Дунаї дуже небезпечним для судноплавства є вітер «кошава» (типу бори) — має західний та північно-західний напрямки і досягає в окремих місцях 20-30 м/с.

В приморській частині дельти Дунаю велику небезпеку для прибережних населених пунктів завдають нагінні вітри (сильний вітер з моря, що уповільнює течію ріки, а іноді навіть розвертає течію назад). При такому вітрі можуть відбуватись швидкі затоплення прибережних територій.

Опади[ред.ред. код]

Розподіл опадів по території басейну нерівномірний. Середня річна сума опадів на рівнині становить 400—600 мм, в Карпатах — 800—1200, в Альпах — 1800—2500 мм, а інколи і більше. Найменша кількість опадів випадає в дельті Дунаю. Бувають роки, коли тут опадів немає з початку березня до середини листопада. Сніжний покрив в басейні Дунаю несталий, за виключенням гірських частин басейну Верхнього Дунаю.

Характерною особливістю льодового режиму Дунаю є крайня несталість льдових фаз та різний час їхнього настання. В деякі роки льодові явища можуть бути відсутні на всьому протязі ріки. На Нижньому Дунаї сталий льодовий покрив на основному річищі з'являється один раз на 5-7 років.

Політична географія[ред.ред. код]

Басейн Дунаю. Політична карта.

Зараз від витоку до гирла Дунай протікає територією 10 держав: Німеччини, Австрії, Словаччини, Угорщини, Хорватії, Сербії, Болгарії, Румунії, Молдови та України.

Також басейн Дунаю охоплює частини територій Італії, Словенії, Боснії і Герцеговини, Албанії, Македонії, Польщі, Швейцарії та Чехії.

Для всіх придунайських держав Дунай на окремих ділянках слугує природним кордоном з сусідніми країнами.

В межах територій окремих країн довжина Дунаю становить від 1075 км (Румунія) до 0,2 км (Молдова).

Довжина української ділянки Дунаю — 170 км, з них 54 км припадає на основне річище, 110 км — на Кілійське гирло, та 6 км — на канал Прорва, що з'єднує це гирло з Чорним морем (зараз канал замулений до несудноплавних глибин і не використовується).

На берегах Дунаю розташовані десятки великих міст, в тому числі столиці 4 європейських держав: Австрії — Відень (1597 тис. жителів), Сербії — Белград (1168 тис.), Угорщини — Будапешт (2016 тис.), Словаччини — Братислава (425 тис.).

На притоках Дунаю розташовані столиці ще трьох держав: на Саві — Хорватіі (Загреб, 707 тис.) та Словенії (Любляна, 270 тис.), на Істрі — Болгарії (Софія, 1250 тис.).

На притоці Ізар стоїть столиця Баварії (федеральної землі ФРН) — Мюнхен (1250 тис. мешк.).

На українській ділянці Дунаю розташовані міста Рені (23 тис. жителів), Ізмаїл (90 тис.), Кілія (25 тис.), Вилкове (11 тис.), а також села Ренійського, Ізмаїльського та Кілійського районів Одеської області.

Судноплавство[ред.ред. код]

Шлях Констанца-Роттердам через Дунай та Рейн

Плавання судів на Дунаї стає можливим від м. Ульм (2588 км), але ділянка до м. Кельнхайм (2415 км) може використовуватись тільки судами вантажопідйомністю до 300 тон. Регулярні перевезення вантажів великотонажними судами починаються від Кельнхайма.

Чинні судноплавні умови Дунаю багато в чому зобов'язані своїм існуванням проведеному колись шлюзуванню. На Дунаї зведено каскад із 18 гідроелектростанцій, всі вони мають судноплавні шлюзи.

Судноплавство на притоках. Інтенсивне судноплавство відбувається на повноводній Саві (Сербія) — судна підіймаються на понад 500 км до порту Сісак.

Також судноплавними є Тиса у нижній та середній ділянках, пониззя Пруту (до Леово), Драви (до 105 км), Сирету, Інну та деяких інших притоків Дунаю.

В єдиній системі европейських водних шляхів Дунаю належить чільне місце. Після спорудження в 1992 р. каналу Майн-Дунай виникла наскрізна воднотранспортна магістраль Рейн-Майн-Дунай довжиною 3505 км, що з'єднує Північне та Чорне моря.

В міфології та фольклорі[ред.ред. код]

В давніх українських народних піснях Дунай вживається на позначення якоїсь чарівної країни, тридев'ятого царства, вирію. За багатьма легендами, Дунай тече посеред раю. За болгарською легендою, він витікає з-під кореня світового дерева — гігантської золотої яблуні. У російському весільному обряді є згадка про Дунай, на березі якого росте казкове дерево. У фольклорі східних та західних слов'ян Дунай — це загальний символ водного простору, зокрема й морського.

Дунайська вода відкриває шлях на той світ. Напитися цієї води означає: або навіки піти туди, звідки нема вороття, або забути все, що любив доти, або ж торкнутися заборонених таємниць, дізнавшись про подальшу, зазвичай нещасливу долю. У будь-якому випадку все це мало значення зв'язку із потойбіччям. У пісні «Ревуть води, шумлять лози» козак, напуваючи коня з Дунаю, питається у птахів про дорогу «до свого роду». У відповідь він чує:

Вертай коня, козаченьку,
Вже не знайдеш домівоньку.
Ні домівки, ні родини,
Ані вірної дружини.

Кінь у фольклорі є перевізником з одного світу на інший. Відтак, Дунай знову показаний як кордон між двома світами. У деяких піснях сказано, що переправитися через Дунай можна полотняними мостами, що є поетичним позначенням погребальних рушників, якими опускають труну до могили. Дунай у значенні могили згадується в багатьох козацьких піснях:

А ми турка та і не звоюєм,
Тільки роздратуєм.
Тільки нами, нами, козаками,
Дунай… Дунай загардуєм.

В іншій пісні ліричний герой говорить, що річка занесла його товариша за Дунай — тобто втопила. Дунай тут зображується не як річка, а саме як межа, кордон між світом живих та світом мертвих. Про це свідчить і народне прислів'я: «Як пішов на Дунай — та й додому не думай». У замовляннях у Дунай відправляють хвороби, дунайською водою заживляють рани, бо це своєрідна «мертва вода».

У колядці «Ішли молодці рано з церковці» парубки мріють про чудову країну, де «добрий пан» добре платить за службу. Показово, що шлях до тієї країни відтворює давній слов'янський поховальний обряд, коли померлого клали в човен і пускали по воді. Враження, що йдеться про похорон, підсилюється ще й згадкою про церковну службу, з якої нібито йдуть молодці:

Ішли молодці рано з церковці — Ой, дай Боже!
Ой, ішли, ішли, раду радили,
Раду радили не єднакую,
Не єднакую, троякую:
Ой, ходімо ж ми до ковальчика,
До ковальчика, до золотника;
Покуймо ж собі мідяні човна,
Мідяні човна, золоті весла.
Ой, пустиможся на тихий Дунай,
Долів Дунаєм під Царегород.
Ой, чуємо там доброго пана,
Що платить добре за заслуженьку,
Ой, дає на рік по сто червоних,
По сто червоних, по коникові,
По коникові та й по шабельці,
Та й по шабельці, по парі сукон,
По парі сукон та й по шапочці,
Та й по шапочці, та й по панночці.

У багатьох піснях про татарський полон повторюється мотив пускання коси по Дунаю. Дівчина-полонянка звертається до своїх поневолювачів зі словами:

— Ой татаре, татаройко, ой мой пане, мой панойко,
Вийми, вийми свого ножа, одріж, одріж мою косу,
Пусти, пусти по Дунаю, нехай пливе близько краю.
Прийде мати води брати, мою косу познавати:
«О де коса мої дочки, мої дочки Вуляночки!».

Відрізана коса — символ дівочої цнотливості, долі та життя, яке занапастили вороги. У наведеній пісні пущена по воді коса означає загибель дівчини, а Дунай є погребальним шляхом.

Розповсюдженим є мотив потоплення новонародженої дитини матір'ю в дунайських водах. У «Пісні про синів-корабелів» колись утоплені вдовицею діти повертаються до неї через багато років вродливими та заможними купцями. Коли ж мати хоче одружити з одним свою дочку, а за другого сама вийти заміж, вони нагадують їй давній гріх:

Посередині села, Ой там удова жила,
Породила два сина — Іванюшу, Василя,
У китайки повила, І в корабель вложила,
І на Дунай пустила:
— Ой ти, Дунай, не шуми,
Гляди моїх два сини!
А ти, рибойка жива!
Гляди моїх два сина — Іванюшу, Василя!

У повісті Івана Нечуя-Левицького «Бурлачка» зустрічається пісня, записана самим автором:

Ой у нашому Стеблеві стала новина:
Породила Биківночка малеє дитя.
Взяла малеє дитя під білії боки
Та й вкинула мале дитя у Дунай глибокий…

У ліричних піснях Дунай — перепона між двома закоханими, яку дуже важко, іноді неможливо подолати. У пісні «Ой там, за Дунаєм» козак із-за тихого Дунаю поглядає на свою Вкраїну. «Та не так на Вкраїну, як на ту дівчину», і просить у неї перевозу. В іншій пісні дівчина губить у Дунаї перстень — подарунок коханого, що мав стати запорукою вірності. Намагаючись дістати перстень, вона гине сама.

У пісні «Тихий Дунай бережечки зносить» молодець просить отамана відпустити його додому, щоб побачити кохану:

Тихий Дунай, тихий Дунай
Бережечки зносить,
Молодий козак, молодий козак
Отамана просить:
«Пусти мене, отамане,
із війська додому,
Бо вже скучила, бо вже скучила
Дівчина за мною».

У цьому прикладі первісне міфологічне значення Дунаю як кордону між двома світами збереглося в дещо трансформованому вигляді: військовий стан та мирне життя — це дві абсолютно різні просторові сфери, два світи, розділені між собою. У цій же пісні Дунай зображений як річка забуття на зразок давньогрецької Лети. Отаман, відповідаючи на прохання козака, радить: «А ти випий води холодної — дівчину забудеш».

У весільних піснях Дунай є символом шлюбу, він поєднує дівчину із нареченим, назавжди відділяючи її від власного роду. Таку саму символіку має і вінок, вкинутий у Дунай. Ось як зображує єднання двох закоханих галицька дівоча колядка:

Плила Касуня бистров рікою,
В Дунаю! В Дунаю, море,
Касуню, зоре, Серденько!
За нев батенько над береженьком:
«Подай, Касуню, білу ручку».
«Ручки не даю, най си плаваю».
Плила Касуня бистров рікою,
За нев матенька (батенько, сестричка…)
Плила Касуня бистров водою,
За нев миленький до береженька:
«Подай, Касуню, білу ручку!»
Ручку подала, сама виплила.

Як казковий вирій, рай, Дунай пов'язаний із птахами, на яких, за легендами, перетворюються людські душі. В українській пісні Мати Божа ластівкою купається в дунайських водах:

Ой на Дунаєчку, на бережечку,
Там ластівочка та купалася,
То не ластівочка, то Божа Мати…

У польській весільній пісні парубок побачив свою наречену, коли вона плавала по Дунаю у вигляді сірої качки. У білорусів зустрічається лайка: «Відьма ти київська, сова дунайська!». У фольклорі київська відьма вважається найнебезпечнішою. Очевидно, що епітет «дунайська» надавав слову «сова» якогось винятково негативного значення. У пісні «Сокіл з орлом, сокіл з орлом купається» сокіл питає в орла: «Чи був, орле, чи був, орле, на Дунаї? Чи не знаєш про ногаїв?». Очевидно, історичний контекст наклався тут на міфологічний зміст. Орел — птах потойбічний, тому він мусить знати все. На це й натякає пісня згадкою про Дунай. Отже, відповідь орла є цілком логічною: «За річкою, за річкою, за Дунаєм, хоч я й не був, а й так знаю!..».

Найчастіше образ Дунаю зустрічається в таких жанрах фольклору як колядки та щедрівки, ліричні та епічні пісні. У більшості пісень назва «Дунай» супроводжується епітетом «тихий».

Є легенда про походження Дунаю з крові вбитого богатиря, ім'ям якого й назвали річку. Оскільки Дунай у фольклорі — річка скорботи, то в піснях її походження часто пов'язують із дівочими чи материнськими слізьми. У піснях Дунай виступає як жива істота, велична, але небезпечна. Він може вести розмову з іншими річками, зокрема із Дніпром, якого величає: «Дніпр-батьку, Славуто!», визнаючи його першість. До Дунаю, як до живої істоти, пророчого помічника звертаються козаки:

Чом ти, Дунаю, став так смутен,
Став так смутен, каламутен?..

Зображення Дунаю[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Кравчук П. А. Рекорды природы. – Любешов: Эрудит, 1993. – 216 с.
  2. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York: Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3

Література[ред.ред. код]

  • Завадська В., Музиченко Я., Таланчук О., Шалак О. 100 найвідоміших образів української міфології. — К.: Орфей, 2002. — 448 с.