Вулиця Шевченка (Глухів)
| Вулиця Шевченка Глухів | |
|---|---|
 | |
| Назва на честь | Тараса Григоровича Шевченка |
| Колишні назви | |
| Романівська | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 2.18 км |
| Координати початку | 51°40′33″ пн. ш. 33°54′49″ сх. д. / 51.675766360967124° пн. ш. 33.91358561457167° сх. д. |
| Координати | 51°41′04″ пн. ш. 33°54′48″ сх. д. / 51.6845725° пн. ш. 33.9132208° сх. д. |
| Координати кінця | 51°41′42″ пн. ш. 33°54′50″ сх. д. / 51.69490069999575° пн. ш. 33.91377873340155° сх. д. |
| Транспорт | |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | будинок Кочубеїв, Київська брама |
| Державні установи | Відділ статистики у Глухівському районі, Районний РАЦС, Глухівська міська рада, Організація соціального захисту інвалідів, Управління юстиції |
| Парки | Національний заповідник «Глухів», сквер Тараса Шевченка |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | пошук у Nominatim |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Шевченка у Вікісховищі | |
Вулиця Шевченка (раніше Романівська) — вулиця міста Глухів Сумської області.
Назва[ред. | ред. код]
Названа на честь видатного українського поета, письменника, художника Тараса Григоровича Шевченка, який декілька разів відвідував Глухів та мав дружні зв'язки з мешканцями міста.
Із історії[ред. | ред. код]
Весною 1843 року Шевченко виїхав в Україну. Село Есмань було першим на поштовому тракті Москва-Київ. Кілька разів поет відвідував його проїздом із Петербурга в Україну. Своє перебування в Есмані він згадує в повісті «Капітанша». Під час кожної поїздки шлях його лежав через Глухів, де в поета було багато друзів і знайомих. Серед них Маркевич Микола Андрійович, уродженець села Дунаєць, український історик, поет, композитор, музикознавець.
Глухів став містом, де Шевченко останній раз прощався з Україною.
Вулиця сьогодні[ред. | ред. код]
Вулицю Шевченка перетинає вулиця Пушкіна, паралельно розташована вулиця Інститутська.
Вулиця відома своїми історичними пам'ятками архітектури.
Вулиця Шевченка, 30. Будівля, більш відома у Глухові як садибний будинок Кочубеїв. Ця пам'ятка архітектури була побудована в 1904 році. Певний час будівля пустувала, будинок руйнувався. Зараз установа знаходиться на балансі національного історико-культурного заповідника в м. Глухові. Із напівзруйнованого будинок Кочубеїв перетворився на палац.
Шевченка, 28. На початку XVIII століття майже там, де зараз Києво-Московська вулиця перетинається з вулицею Шевченка, стояла Київська брама, єдина споруда Глухівської фортеці, яка збереглася до наших днів. Браму спорудили на земляному валу фортеці у 1749 році інженером Юхимом Наумовим, і спочатку вона була дерев'яною з мостом через рів.
Шевченка, 16. Розташовані: спільне підприємство «Технологія», відділ освіти, фонд інвестування «Рідний дім».
Шевченка, 13. Управління Державного земельного агентства у Глухівському районі, відділ статистики, екологічна інспекція.
Шевченка, 12. Колишнє приміщення банку М. Терещенка. Зараз в ньому міститься ТОВ МАК «Торговий дім Полісся».
Шевченка, 10. Управління юстиції.
Шевченка, 6. Глухівська міська рада та міське фінансове управління.
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Вулиці міста розповідають - Бібліотекар України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Неофициальный сайт города Глухова, Схема изменений названий улиц города Глухова [Архівовано 13 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Розпорядження міського голови про перейменування топонімів на території Глухівської міської ради