Маркевич Микола Андрійович

Микола Маркевич

Мико́ла Андрі́йович Марке́вич (*7 лютого (26 січня) 1804 р., Дунаєць, Глухівський район, Сумська область — †21 (9) червня 1860 р.) — український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор

Біографія

Народився в сім'ї небагатого поміщика, родовід якого бере початок з вищої гетьманської адміністрації XVII-XVIII ст.ст.

1804—1809 - жив у діда в с. Полошках (нині Глухівського району), у прабабки й тітки в с. Дунаєць, з 1809 - в Сокиринцях (нині Срібнянський район Чернігівської області), потім (до 1814) — в Рудівці (нині Прилуцький район Чернігівської області).

З 1814 навчався в приватній школі П.П.Білецького-Носенка, 1817—1820 — в Благородному пансіоні при Головному педагогічному інституті в Петербурзі.

У Петербурзі входив до кола О.С.Пушкіна, І.І.Пущина, В.К.Кюхельбекера, А.А.Дельвіга, Ф.М.Глінки, К.Ф.Рилєєва, О.О.Бестужева.

З 1820 — на військовій службі.

На поч. 1821 відвідав Каменку — центр зустрічей учасників Південного таємного товариства.

1824 - вийшов у відставку в чині поручника, повернувся до свого маєтку в Україні, яку, за винятком поїздки 1829 до Москви, вже не залишав до кінця життя.

Був знайомий з Т.Шевченком.

1847 - поклав на музику вірш Т.Шевченка Нащо мені чорні брови.

Т.Шевченко присвятив Миколі Маркевичу вірш Бандуристе, друже сизий.

Історичні праці

Основна наукова праця – 5-томна «История Малороссии» (1842–1843), в якій викладено історію України від найдавніших часів до кінця XVIII ст.

Головним джерелом для написання твору стала «Історія Русів» та праці М. і Д. Бантиш-Каменських.

Перші два томи не мають наукової цінності; III-V томи, які містять документальні додатки, примітки, опис джерел, списки генеральної старшини та вищого духовенства, хронологічні таблиці, зберігають певне довідкове значення.

З інших історичних розвідок найвідоміші:

• Мазепа (1841)
• Гетьманство Барабаша (1841)
• Про перших гетьманів Малоросійських (1848)
• Про козаків (1858)

Науковий інтерес становить зібрана Миколою Андрійовичем колекція документів з історії України 17-18 ст. (зберігається в Москві).

Етнографічні праці

• «Збірник малоросійських пісень» (1840)
• «Південноруські пісні» (1857)
• «Звичаї, повір'я, кухня та напої сучасних малоросіян» (1860)

Художні твори

1831 - видав у Москві поетичну збірку «Українські мелодії», присвячену минулому України.

Одним із перших в українській романтичній поезії витворив образ народного співця («Бандурист»), став першим, хто пов’язав мотив героїзму козацтва з політичною сучасністю України та її національно-визвольними потребами й прагненнями.

Діти

Маркевич Андрій Миколайович (1830—1907) — син від шлюбу з Уляною Олександрівною Ракович (1809—1893).

Література

• Енциклопедія "Черкащина".Упорядник Віктор Жадько.-К.,2010.-С.568-569.
• Віктор Жадько. Український некрополь.-К..2005.-С.233.
• 200 років тому народився М.А.Маркевич
• Історія Малоросії, тт. 1-5 (1842—1843)

Дивись також:

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Маркевич Микола Андрійович