Маркевич Микола Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Андрійович Маркевич
рос. Маркевичъ Николай
Mykola Markevych.jpg
Микола Маркевич
Народився 7 лютого 1804(1804-02-07)
Дунаєць
Помер 21 червня 1860(1860-06-21) (56 років)
у власному турівському маєтку
з-за недугу
Поховання Турівка (Турівська волость)
Підданство Lesser Coat of Arms of Russian Empire.svg Російська імперія
Національність малорос
Відомий перший український енциклопедист, в українській романтичній поезії витворив образ народного співця, пов'язав мотив героїзму козацтва з політичною сучасністю України та її національно-визвольними змаганнями.
Діяльність історія, етнографія, фольклор, поезія, музика
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Звання поручик Flag of Russia.svg російського імператорського війська
Конфесія православ'я
Батько Андрій Іванович Маркевич
Матір графиня Анастасія Василівна Гудович
Рід Маркевичі
Родичі тітка П. І. Скоропадська
Дружина Уляна Олександрівна Ракович
Діти Андрій, Олександр, Володимир, Михайло, Микола.
POL COA Markowicz.svg
герб Марковичів

Мико́ла Андрі́йович Марке́вич, рос. Николай Маркевичъ (*26 січня (7 лютого) 1804(18040207), Дунаєць, Глухівський район, Сумська область — †9 (21) червня 1860) — український історик, етнограф, фольклорист, поет і композитор. Він став першим українським енциклопедистом. Російськими націоналістами офіційно був названий як «український буржуазний націоналіст», хоча офіційно він не належав до цієї організації, підпадав під заборону радянської цензури[1].

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в сім'ї поміщика Андрія Івановича Маркевича (колишнього імперського дипломата у м. Дрездені і м. Константинополі), родовід якого бере початок з вищої гетьманської адміністрації XVII–XVIII ст.ст.. Отримав у спадок від батька Івана Андрійовича Маркевича близько 700 кріпаків, маєток в селі Турівці Прилуцького полку і будинок в Москві. Матір'ю Миколи Андрійовича була графиня Анастасія Василівна Гудович гербу «Одровонж».

« Вступивши на службу, я багато втратив часу для наук, але в службі я став поетом.  »
« «…я став сивим пишучи свій словник, я посивію зовсім його переписуючи, але видати його я не можу без допомоги російського уряду.»  »
« Микола Андрійович часто гостював у Сокиринцях, де йому завжди були раді не тільки рідні, а й знайомі. Бувало входить з люлькою в роті, задоволений і щасливий, кучері його сиві майорять, сам сяє, як сонце, і все навколо нього пожвавлюється.  »
« «Малоросія ніколи не була державою, звідси випливає, що і своєї історії в строгому значенні цього слова не мала.»  »
« «М. А. Маркевич є відомим автором рос. "Истории Малороссии", протягом багатьох років він збирав рідкісні рукописні пам'ятники і має тепер у своєму архіві 12000 рукописів, які можуть служити дорогоцінним матеріалом для російської історії  »

Історичні праці[ред.ред. код]

Етнографічні праці[ред.ред. код]

  • «Збірник малоросійських пісень» (1840 р.)
  • «Південноруські пісні» (1857 р.)
  • «Звичаї, повір'я, кухня та напої українців» (1860 р.)
  • рос. «О климате Полтавской губернии», Москва, 1850;
  • рос. «О пчеловодстве Полтавской губернии», Москва, 1850;
  • рос. «Об овцеводстве Полтавской губернии», Москва, 1851;
  • рос. «Историческое и статистическое описание Чернигова», Чернигов, 1852;
  • рос. «О народонаселении Полтавской губернии», Киев, 1855;

Художні твори[ред.ред. код]

У 1831 р. — видав у Москві поетичну збірку «Українські мелодії», присвячену минулому України.

Одним із перших в українській романтичній поезії він витворив образ народного співця («Бандурист»), став першим, хто пов'язав мотив героїзму козацтва з політичною сучасністю України та її національно-визвольними потребами й прагненнями.

Особисте життя[ред.ред. код]

Мав п'ять синів від шлюбу з Уляною Олександрівною Ракович (18091893 рр.) на ім'я:

  • Маркевич Андрій Миколайович (18301907 рр.),
  • Олександр Миколайович Маркевич,
  • Володимир Миколайович Маркевич,
  • Михайло Миколайович Маркевич,
  • Микола Миколайович Маркевич.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]