Вікіпедія:Перейменування статей/Х'ю Лорі → Г'ю Лорі

Х'ю Лорі → Г'ю Лорі

За чинним правописом. --77.122.98.89 15:57, 10 вересня 2009 (UTC)

•  За --Friend 18:08, 11 вересня 2009 (UTC)
•  Проти - вимовляється саме Х'ю (подібно як і Х'юстон, "В окремих словах англійського походження...") --А1 09:52, 12 вересня 2009 (UTC)
•  Проти per А1 --Анатолій Смага 12:54, 12 вересня 2009 (UTC)
• Хоча в більшості саме англійських засобах інформації зустрічаємо таки «г» (так до него звертаються журналісти), але «из песни слов не вибросишь» - йго інтерв'ю, де він чітко артикулює сам на 2 хвилині 30 секунді таки «Х'ю» --Когутяк Зенко 12:48, 12 вересня 2009 (UTC)
•  За Панове, перестаньте плутати англійський [h] і український [х]. Я вже навіть почав вслухатися в вимову «окремих слів англійського походження», і за попередніми враженнями принаймні в частині них регулярно звучить чужий для нашой мови звук [h] відповідно до правописного «х». Вслухайтесь у вимову в тому ж інтерв’ю, немає там ніякого [х], там звучить легкий і невиразний звук [h], до того ж частково знеголошується наступний [j], звичайно вас може часткого заплутувати той факт, що у власнеукраїнських словах сполуки [xj] і [ɦj] не зустрічаються. Як я вже чи казав чи думав, нам потрібна чітка й послідовна система транслітерації, а не один приклад у словнику, чи принцип «як кому почулося так той і написав». Також зауважу, що ми можемо зовсім заплутатися якщо будемо враховувати кожну позиційну зміну іншомовної фонеми. --Drundia[ˈd̺r̠ʲʊn̺ʲd̺ʲɐ] 06:24, 13 вересня 2009 (UTC)
•  За --Deineka 10:50, 14 вересня 2009 (UTC)
•  Проти Подивіться статтю англійська мова, примітка 14. В англійській перед /j/ вимовляється зовсім інший звук - /ç/, а не /h/, хоча й не /x/, звісно. Тому на відміну від Гемпшира і тому подібних, правопис Х'ю, Х'юстон, логічний, ближчий до оригіналу. --Дядько Ігор 16:47, 17 вересня 2009 (UTC)

  А ви не думали що то є просто простий фонетичний вплив наступного звука, і український [г] змінюється так само? Просто дослідженість англійської і української фонетики — просто небо й земля. --Drundia[ˈd̺r̠ʲʊn̺ʲd̺ʲɐ] 18:26, 18 вересня 2009 (UTC)

  правопис рекомендує для германських мов передавати h як г, звичайно за винятком тих слів, що вже потрапили в словники. Крім того, г - це повернення до традиції: бо не існує жодного німецького чи англійського запозичення дорадянського періоду, де на місці h стояла б х. --Deineka 20:09, 19 вересня 2009 (UTC)

  Хоч щось путнє комуняки зробили :) Ось, послухайте подібне англійське слово - huge - звучить "Х"! --А1 20:14, 19 вересня 2009 (UTC)

  В останньому розділі статті Український правопис я старався згадати головні видавництва, які чітко розрізняють під час видання перекладів германські H = Г, G = Ґ, але всі сім частин «Гаррі Поттера», трилогія «Володар Перстенів» з додатками, УСЕ і книжки теорфізика Мічіо Кайку, звісно, не можуть зрівнятися зі звуковими файлами… Наприклад, львівський Журнал фізичних досліджень (під редагуванням Івана Вакарчука), який співпрацює із серйозними закордонними авторами й велика частина інших наукових видань Львівського університету теж підтримують зміни у правописі й у наукових статтях у власних іменах використовують сучасні H = Г, G = Ґ. Тобто це не можна називати «забаганкою мовознавців і перекладачів», бо нововведення торкнулись також і фахових видань (зокрема, фізичних та історичних. Сам видів:). Ми маємо зараз своєрідний «перехідний період», тому поки не приймуть нову редакцію правопису обидва варіанти (чинний і новий) матимуть багато «За» і «Проти»… --Friend 21:46, 19 вересня 2009 (UTC)

  Не знаю, з чим пов'язано гоніння на «Х». Болгари, наприклад, і Поттера не стісняються як "Хари" писати. І дійсно цікаво (хоч це і виходить за рамки функцій Вікіпедії), що мовознавець міг би протиставити звуковому файлу --А1 22:04, 19 вересня 2009 (UTC)

  Звуковий файл українського «х’юдж» щоб показати що він неідентичний. Тільки ви напевно скажете, що вони однаково звучать. Болгари і «Уикипедия» пишуть, а хекають нині й поляки, хоча раніше гекали, але то пов’язано зі змінами власне польської вимови, а не з тим що вони стали іншу літеру писати. В українських запозиченнях і надалі пишуть «h», і якось читають її дзвінко в нових словах, але глухо в старих. І не мають ніяких проблем. --Drundia[ˈd̺r̠ʲʊn̺ʲd̺ʲɐ] 22:16, 19 вересня 2009 (UTC)

  Я взяв для порівняння з того ж вікісловника ряд українських слів на Х. І амплітудний і спектральний аналіз (виконував у програмі adobe audition) свідчать про близькість h=х але не h=г, хоча бажано б таких хоча б пару десятків проаналізувати. Як небудь викладу скріншоти, цікаво виглядають. --А1 21:11, 20 вересня 2009 (UTC)

  Ви викладіть, давайте подивимось, послухаємо і розберемося в чому справа. --Drundia [ˈd̺r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 01:48, 20 вересня 2009 (UTC) 23:17, 20 вересня 2009 (UTC)

  в вас є якісь ідеї, чому англійці передають звук Х через Kh, якщо в них нібито є така схожа за вимовою буква h? Khan а не Han, Khodorkovsky а не Hodorkovsky. Вони взагалі не можуть вимовити цей звук, якщо послухати , на відміну від німців (ch) чи іспанців (j)--Deineka 23:35, 20 вересня 2009 (UTC)

  А ви знаєте, взяв я чудовий Савнд Фордж, і подивився на сонограму того авдіозапису слова "huge". Звуки /hju/ плавно переходять один в один, чітко визначити де який не можна ні з сонограми, ні на слух. Спробував записати для порівняння у своїй власній вимові слова «х’ю» та «г’ю». Сонограма першого має чіткий і виразний перехід між звуками /xj/, навіть із сонограми чітко помітен шумний характер звука /x/ але у группі /ju/ перехід знову ж відносно плавний. Сонограма другого слова плавна, так само як в англійському слові. Упевнений, що сонограми не менш цікаві, і доводять схожість h=г, а не h=х, тож поки що ви мене не переконали. --Drundia [ˈd̺r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 01:48, 20 вересня 2009 (UTC) 23:52, 20 вересня 2009 (UTC)

  В українській мові в такій позиції звучить палато-велярний глухий фрикативний звук. На тому записі очікувана палаталізована глуха фонація, що дорівнює палатальному глухому апроксиманту. У принципі з деяких причин мовознавці часто позначають ці два звуки однаково, але невідомо з чим це пов’язано. Тим же символом часто позначають і приголосний в німецькому слові Ich, хоча там знову ж звучить якийсь інший звук. Однаково позначають чеський і словацький м’який Т, і польский і російський м’який К, хоча ці звуки легко розрізняються. У тому слові звучить саме безголосий «г», а не «х». --Drundia[ˈd̺r̠ʲʊn̺ʲd̺ʲɐ] 22:15, 19 вересня 2009 (UTC)

  В українській мові "г" - дзвінка (принаймні так пише Класифікація приголосних звуків в українській мові). А от англійське h, якщо вірити en:Voiceless glottal fricative - Voiceless, тобто глуха. --А1 21:11, 20 вересня 2009 (UTC)

  Але якщо вірити en:Voiced glottal fricative, то англійський звук часто реалізується дзвінко. --Drundia [ˈd̺r̠ʲʊɲ̟ɟ̟ɐ] 01:48, 20 вересня 2009 (UTC) 23:17, 20 вересня 2009 (UTC)

  В багатьох англійських діалектах h взагалі зникає. Знамените 'enry 'iggings. При цьому я не заперечую, що англійське h відмінне від українських г і х, і що по хеканню одразу ж упізнається росіянин, що розмоляє англійською. Коли-небудь послухайте Френка Лемпарда - він справжній кокні. В нього h майже не вимовляється. --Дядько Ігор 20:23, 28 вересня 2009 (UTC)

•  За: Я є прихильником дотримання правопису, а ще солідарний з паном Пономарівим --З повагою Кобзар ^обг. 02:54, 21 вересня 2009 (UTC)

• Рішення: перейменувати за результатами обговорення--Deineka обговорення продовжено на тиждень--Deineka 17:09, 17 вересня 2009 (UTC)
• Рішення: перейменувати за результатами обговорення--Deineka 20:14, 28 вересня 2009 (UTC)