Пономарів Олександр Данилович

Олександр Данилович Пономарів
Олександр Данилович Пономарів
Народився	17 жовтня 1935 (76 років) Таганрог, СРСР
Громадянство	Україна
Національність	українець
Проживання	м. Київ
Відомий	дослідник, знавець і популяризатор українського правопису
Діяльність	мовознавець, перекладач
Alma mater	Київський університет
Посада	завідувач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка
Батько	Данило Семенович Пономарів
Сторінка в інтернеті	[Блог на сайті BBC Офіційна сторінка]

Олекса́ндр Дани́лович Пономарі́в (* 17 жовтня 1935, Таганріг, Азово-Чорноморський край) — український мовознавець, перекладач, публіцист, громадський діяч. Доктор філологічних наук. Професор (1991). Завідувач кафедри мови та стилістики Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка, академік АН ВШ України, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка; відповідальний редактор газети «Київський університет»; головний редактор «Записок Наукового історико-філологічного товариства Андрія Білецького». Серед напрямків досліджень — історія й культура української мови, її відродження та утвердження як державної. Автор понад 200 наукових праць.

Життєпис

Українець. Батько Данило Семенович (1908—1944) загинув на війні; мати — Олена Яківна (1906—1980); одружений; має дочку і сина.

Закінчив філологічний факультет Київського університету (навчався у 1956—1961 роках, серед учителів — Андрій Олександрович Білецький).

Кандидатська дисертація «Лексика грецького походження в українській мові» (1975). Докторська дисертація «Проблеми нормативності української мови в засобах масової інформації» (1991).

Від серпня 1961 року до травня 1976 року — м.н.п. відділу загального та слов'янського мовознавства, Інститут мовознавства ім. О. Потебні АНУ.

У червні 1976-го — у лютому 1979 — старший редактор у київському видавництві «Техніка».

Від лютого 1979 року — викладач, старший викладач, доцент, професор, завідувач кафедри мови та стилістики, Київський університет ім. Т. Шевченка.

У вересні 1995-го — у липні 1996 року, і потому у лютому—серпні 1998 року — професор української мови Інституту східноевропейських студій, Карлів університет у Празі.

Член Спілки письменників України (1993), Спілки журналістів України (1985).

Володіє новогрецькою, чеською, білоруською мовами. Захоплення: художній переклад, публіцистика.

Відзнаки і нагороди

Заслужений журналіст України (05.1997).

Медаль «На пам'ять 1500-річчя Києва» (1982). Почесна грамота Президії ВР УРСР (1987).

Лауреат премії ім. Івана Франка (2002).

Медаль «Будівничий України» Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка (2002).

Праці

Автор (співававтор) понад 160 друкованих праць, зокрема книг:

• «Етимологічний словник української мови» (в 7 т.; т.1 (1982), т.2 (1985), т.3 (1989), т.4 (2003), співав.)
• «Словник античної міфології» (1985, 1989, співав.)
• «Сучасна українська мова» (1991, 1997, 2001, співав. і ред.)
• «Стилістика сучасної української мови» (1992, 1993, 2000)
• «Фонеми г та ґ. Словник і коментар» (1997)
• «Культура слова: Мовностилістичні поради» (1999, 2001)
• «Новогрецько-український словник» (2003, співав.).

Цитати

• Ось мені ані Путін, ані Медведєв не подобаються через їхнє ставлення до України. Але вони обидва розмовляють добірною російською мовою. Вони із Петербурга, а там зразкова мова. І коли Путін або Медведєв каже «украИнские», а наші політики — «укрАинские» — це ж ганьба.

Джерела і посилання

• Кушнір Ліна «Літературну мову я вивчив у Києві». Напередодні свого 75–річчя професор–філолог Олександр Пономарів розповів «УМ», навіщо Україні повертатися до «харківського» правопису, а політикам — улаштовувати мовні курси // «Україна Молода» № 192 за 15 жовтня 2010 року