Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ЄВРОПЕЙСЬКО-АЗІАТСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ КОРИДОР

ЄВРОПЕЙСЬКО-АЗІАТСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ КОРИДОР — один із найважливіших геополіт. (див. Геополітика) проєктів поч. 21 ст., гол. метою якого є розбудова геостратегічних комунікативних зв’язків між двома частинами материка Євразія — Азією та Європою.

Осн. ініціатором розбудови євразійських транспортних коридорів є Європейський Союз. Зазначені коридори є стратегічними комунікаціями для європ. економіки. Тому ЄС 1991 затвердив програму TRACECA, що має залучити до розвитку транс’європ. магістралей на період до 2015 понад 90 млрд євро, які будуть спрямовані на модернізацію в країнах Центр., Сх. та Пд.-Сх. Європи 18 тис. км автомагістралей, 20 тис. км залізниць, 380 аеропортів, 13 мор. та 49 річкових портів.

Ще одним геополіт. гравцем на євразійських транспортних коридорах є США. Участь у зазначених проєктах дає можливість США економічно контролювати транспортні товарні потоки між Європою та Росією та між Росією та Центр. Азією й Китаєм. Залучення амер. компаній до розвитку мережі транспортних коридорів у Сх. та Центр. Європі дає можливість США впливати на процес європейської інтеграції. Тим самим реалізується мета амер. стратегічного впливу на Євразію, що є чинником гегемонії США в новій системі міжнар. відносин.

Водночас транспортні шляхи, нафтогазопроводи та ін. комунікації лишаються важливим чинником встановлення міжнар. та міжцивілізаційного (див. Цивілізація) співробітництва. Вони здатні позитивно вплинути на вирівнювання показників екон. розвитку, підвищення якості життя депресивних країн та регіонів.

Протягом сторіч тер. України була важливою сполучною транзитною ланкою на євразійських шляхах. На поч. 21 ст. Україна є місцем перетину транс’європ. шосейних магістралей (до РФ, Центр. Азії, Кавказу, Китаю), нафтових та газових трубопроводів, залізничного, річкового (Дніпро, Дунай), повітряного та мор. транспорту.

Однією з осн. шосейних магістралей Є.-а.т.к. є європ. шосе № 5 Трієст (Італія)—Любляна (Словенія)—Будапешт (Угорщина)—Київ—Москва. Україна 2004 відновила судноплавство Кілій-ським гирлом Дунаю, реконструювавши судноплавний канал протока Бистра — Вилкове. Введена в експлуатацію сучасна автомагістраль Одеса—Київ.

За участі України, РФ та низки європ. країн з 2003 реалізується проєкт міжнар. газотранспортного консорціуму. Україна пропонує маршрут Тенгіз (Казахстан)—Баку (Азербайджан)—Супса (Грузія)—Одеса—Броди—Плоцьк (Польща). Зазначений маршрут дасть можливість замкнути нафтовий ринок по осі Каспійське—Чорне—Балтійське моря. Стратегічно важливе місце в мережі чорномор.-каспійських транспортних комунікацій посідає Крим. У верес. 1999 під час балт.-чорномор. саміту в Ялті було дано потужний політ. імпульс для створення Є.-а.т.к.

Крім транспортних коридорів Схід—Захід, істотне значення для глобальної економіки 21 ст. матимуть напрямки Північ—Південь. Територією України проходять транспортні маршрути Чорномор.-Балт. сполучення, які з’єднують балт. та прикаспійський регіони. Завдяки цьому Україна об’єктивно перетворюється на перехрестя ключових магістралей 3-го тис. Зважаючи на це, її уразливість як країни, по тер. якої проходить (за термінологією А.-Дж.Тойнбі) «цивілізаційний розлам» (між євроатлантичною цивілізацією та східнослов’янсько-православною цивілі-зацією), може перетворитися на великий позитив. Але реалізація зазначеної моделі розвитку Є.-а.т.к. можлива лише за умов становлення нового світ. порядку не за сценарієм «зіткнення цивілізацій», а за функціональною моделлю міжцивілізаційного мирного діалогу.

Література

• Витвер И.А. Историко-географическое введение в экономическую географию зарубежного мира. М., 1963;
• Бжезинский З. Великая шахматная доска. М., 1999;
• Дугин А. Основы геополитики. М., 1999; Украина и проблемы безопасности транспортных коридоров в Черноморско-Каспийском регионе: Материалы международной научной конференции. К., 1999;
• Дергачов В.А. Геополитика. К., 2000;
• Колосов В.А., Мироненко Н.С. Геополитика и политическая география. М., 2002;
• Проді Р. Задум об’єднаної Європи. К., 2002;
• Удовик С.Л. Глобализация. Семиотические подходы. К., 2002;
• Зленко А.М. Дипломатія і політика. Україна в процесі динамічних геополітичних змін. Х., 2003;
• Кучма Л.Д. Україна – не Росія. М., 2003;
• Дугин А. Проект «Евразия». М., 2004;
• Кагарлицкий Б. Периферийная империя: Россия и миросистема. М., 2004.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: А.Ю. Мартинов.; url: http://history.org.ua/?termin=Evro_aziatsky_transportny_korydor; том: 3