Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЗЯСЛАВ МСТИСЛАВИЧ

ІЗЯСЛАВ МСТИСЛАВИЧ, Ізяслав-Пантелеймон Мстиславич (бл. 1097 —14.11.1154) — князь курський, полоцький, переяслав., волин., київ.; другий син Мстислава Великого і швед. принцеси Кристини. Перший раз був одружений (здогадно) з герм. принцесою, вдруге (1154) — з дочкою грузин. царя Деметре I. 1127 його дядько Ярополк Володимирович, який княжив у м. Переяслав, посадив І.М. в Курську. Незабаром батько перевів його до м. Полоцьк (нині місто Вітебської обл., Білорусь). Далі Ярополк, ставши вел. князем київ. по смерті Мстислава (1132), дав І.М. Переяслав, а 1134 перевів його до м. Володимир (нині м. Володимир-Волинський). Коли наступний вел. князь київ. (від 1139) Всеволод Ольгович заповів стіл своєму братові Ігорю Ольговичу (1146), І.М. цілував хрест на вірність останньому, але не змирився з втратою кланом Мономашичів київ. столу. По смерті Всеволода, на запрошення київ. віча, І.М. вокняжився в Києві, зневаживши переважаюче право (родове старійшинство при заміщенні столу) на київ. стіл своїх дядьків-Мономашичів — туровського кн. В’ячеслава Володимировича та суздальського і ростовського кн. Юрія Долгорукого. На Київ претендували також Ольговичі, насамперед брат Всеволода — новгород-сіверський кн. Святослав Ольгович. Це призвело до міжкнязівської усобиці на Русі, що відкрила добу удільної роздробленості Давньорус. д-ви.

Князювання І.М. в Києві (1146—54, з перервами) пройшло майже в безперервній боротьбі з Юрієм Долгоруким, підтриманим черніг. Ольговичами та галицьким кн. Володимирком Володаревичем. І.М. не раз вдавався по допомогу до Угорщини й Польщі. В перебігу війни він то втрачав, то здобував Київ. 1149 Юрій Долгорукий розбив І.М. під Переяславом, і йому довелося тікати на Волинь, у володіння Мономашичів. 1150 він ненадовго повернувся до Києва. Лише 1151, нейтралізувавши галицького кн. Володимирка Володаревича за допомогою свого брата Святополка, І.М. з 10-тис. угор. військом короля Гези ІІ підступив до Києва. Юрій Долгорукий утік на пн. Щоб надати легітимності своєму правлінню в Києві, І.М. зробив 1151 своїм співправителем главу Мономашичів В’ячеслава Володимировича. В трав. 1151 він завдав рішучої поразки Юрію Долгорукому на Перепетовому полі на р. Рута поблизу Києва. І.М. був досвідченим політиком і мужнім воїном, першим серед давньорус. князів послідовно спирався в держ. діяльності на городян, користувався підтримкою київ. віча. Він прагнув об’єднати під своєю рукою Пд. Русь. 1147 І.М. без погодження з константиноп. патріархом (див. Константинопольський патріархат) поставив київ. митрополитом Климента Смолятича.

Література

• Толочко П.П. Ізяслав Мстиславич (1097–1154). В кн.:
• Толочко П.П. Історичні портрети. К., 1990.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Izjaslav_Mstyslavych; том: 3