Переяслав-Хмельницький
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Переяслав-Хмельницький | |||||
|---|---|---|---|---|---|
|
|||||
  |
|||||
| Переяслав-Хмельницький на мапі Київської області | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна |  Україна |
||||
| Регіон | Київська область | ||||
| Район/міськрада | Переяслав-Хмельницький район | ||||
| Рада | Міська рада | ||||
| Код КОАТУУ | 3223300000 | ||||
| Перша згадка | 907 | ||||
| Магдебурзьке право | 1585 | ||||
| Населення | 30 тисяч осіб | ||||
| Площа | 32 км² | ||||
| Поштові індекси | 08400 — 08409 | ||||
| Телефонний код | +380-4467 | ||||
| Координати | 50°04′ пн. ш.; 31°27′ сх. д. | ||||
| Водойма | Дніпро,Трубіж,Карань й Альта | ||||
| День міста | Третя неділя вересня | ||||
| Відстань | |||||
| Найближча залізнична станція | Переяславська | ||||
| До станції | 30 км | ||||
| До обл./респ. центру | |||||
| - залізницею | 90 км | ||||
| - автошляхами | 78 км | ||||
| До Києва | |||||
| - залізницею | 90 км | ||||
| - автошляхами | 78 км | ||||
| Міська влада | |||||
| Адреса | 08400, м. Переяслав-Хмельницкий, вул. Б. Хмельницького, 27/25 | ||||
| Веб-сторінка | Переяслав-Хмельницький | ||||
| Міський голова | Іван Петрович Якименко | ||||
Переяслав-Хмельницький (до 1943 року — Переяслав або рос. Переяславль) — місто на сході Київської області, районний центр над рікою Трубіж, лівою притокою Дніпра.
Для цієї частини Придніпровської западини характерний безкраїй лісостеп, посмугований стрічками річок. Серед рівнин, лугів і полів подекуди зустрічаються невисокі пагорби, невеликі ліси й гаї. Через Переяслав несуть свої води ріки Трубіж, Карань й Альта. Південна частина передмістя розташована поруч із Канівським водосховищем.
У Переяславі-Хмельницькому проживає бл. 30 тисяч осіб. До столиці України — Києва — 85 кілометрів, або година автобусом.
Зміст |
[ред.] Клімат
Лівобережжя, зокрема Середнє Придніпров'я, відзначається помірним кліматом. Зима досить довга, але порівняно тепла, середня температура становить 6—7°С морозу. Середня температура липня — 19,2°С вище нульові позначки.
[ред.] Історія
Уперше Переяслав згадується в літописних записах 907 року у договорі князя Олега з Візантією. Володимир Великий заклав тут велику фортецю для захисту південних рубежів Русі від степових кочовиків.
Деякий час в Переяславі містилася резиденція руських митрополитів, поки в Києві не був збудований Софійський собор. Із середини X сторіччя місто було столицею Переяславського князівства, яке грало стратегічну роль в захисті Русі від печенегів, пізніше половців. В 1239році Переяслав був зруйнований монголо-татарами.
Місто Переславль входило в Київське намісництво. У шістнадцятому столітті отримав Магдебурзьке право. Певний час був частиною Полтавської губернії. В 1654 році Богдан Хмельницький скликав в місті велику раду українських козаків («Переяславська рада»), на якій було вирішено укласти військовий союз з Московським царством. Внаслідок цієї угоди Лівобережна Україна поступово підпала під владу Росії.
Не зважаючи на тисячолітню історію, у 1943 році, відразу після звільнення, постановою Ради Міністрів СРСР був перейменований у Переяслав-Хмельницький. Нині деякі науковці міста ведуть дискусію про повернення історичної назви.
[ред.] Доісторичні часи
Знайдені сучасними археологами залишки людського житла пори пізнього палеоліту свідчать про те, що земля ця була заселена із древніх часів. Зокрема в 1952 році біля села Добраничівка Яготинського району було відкрито так звану Добранічівську стоянку. Поселення прадавніх мисливців на мамонтів має досить солідний вік — приблизно 15 тисяч років. Найдавніше в Європі людське житло перенесене в переяславський музей народної архітектури й побуту.
Кожен наступний етап розвитку цивілізації залишав на цих землях свій слід. Предмети бронзової доби й часів трипільської й черняхівської культури, скіфської пори й часів виникнення етносу ранніх слов'ян, періоду розквіту Київської Русі й козацької держави. У всіх видатних подіях Переяслав відігравав неабияку роль. Нерідко саме тут вирішувалася подальша доля України.
[ред.] Х-ХІІІ ст
В той час були часті напади кочівників. З половцями й печінегами зв'язують і саму назву міста.
Існує легенда, що розповідає про заснування міста:
-
Налетіли якось на поселення вороги. Серед кочівників був один витязь, якого ще нікому не вдавалося перемогти. Став той батир викликати собі ворога з русичів, але ніхто із князівської дружини не наважувався прийняти виклик. Засумував ясний князь - стало йому соромно й прикро. Аж тут вийшов юнак із простолюдинів, що й погодився стати на герць із поганином. Жорстокий був двобій. І здолав хлопець половчанина, чим й "перея славу" собі. На честь цієї перемоги місто почали називати Переяславлем.
Місто стало фортецею на південних границях Київської держави. Залишки городища Х-ХІІІ ст. — літописного Переяславля-Руського — збереглися в районі злиття рік Альти й Трубіжа. Тут знаходився дитинець -(центральна частина міста), де жили представники влади — як князівської, так і релігійної. Ще за часів Володимира Великого дитинець зміцнили захисними стінами й черговими вежами. Ремісники й незаможні міщани заселяли посад і передмістя.
Після розподілу київським князем Ярославом Мудрим спадщини між синами Переяславський престол дістався Всеволоду. Так було засновано Переяславське князівство.
[ред.] Переяславська рада
Улітку 1648 року Переяслав був центром округи — Переяславського полку. На території кожного округу розміщувався окремий полк. Глава полку — полковник, крім військової, був наділений також адміністративною й судовою владою. Загальне керівництво округом здійснювалося за допомогою козацької старшини — обозного писаря, осавула й хорунжого. Переяславський полк, один з найбільших в Україні, [1649] року нараховував 18 сотень.
Під час козацької війни Переяслав був важливим центром поставок зброї й продуктів харчування для війська. У цей час Переяслав відіграє роль дипломатичного центра держави. У місто приїжджали польські, російські, угорські, татарські, турецькі посли.
Війна з Польщею обіцяла бути довгою й кровопролитною, татари й турки не могли бути надійними союзниками, тому гетьман неодноразово звертався до московського уряду із пропозицією про військовий союз України з Росією. У жовтні 1653 р. Земський Собор у Москві нарешті прийняв рішення про альянс. У Переяслав виїхало посольство від московського царя Олексія Михайловича, що очолював боярин В.Бутурлин — Росія обіцяла військову допомогу в боротьбі з Польщею.
Наприкінці 1653 р. в усі куточки козацької держави були відправлені гінці для збору представників народу на велику раду. Російське посольство приїхало в Переяслав 31 грудня 1653 року.
Зібралась практично вся козацька старшина, керівники полків, по 5-7 козаків з кожного полку, духівництво, міщани тощо. Переяславський полк був у повному складі.
7 січня відбулася зустріч гетьмана із царськими послами для уточнення умов союзу й процедури присяги. Згоди домоглися після бурхливої дискусії й взаємних компромісів. Основним змістом угоди, оформленої у вигляді чолобитної на ім'я царя, було те, що Україна прийняла протекторат російської самодержавності, зберігаючи повну (як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах) автономію й свій республіканський лад і становий полк. Козацтво позначалося як особливе населення. Україна мала право підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, за винятком Польщі й Туреччини.
Ранком 8 січня старшинська рада прийняла уточнення умов угоди. У другій половині дня скликали загальну раду на центральній площі. У третій годині на майдан вийшов гетьман зі старшиною й послами. У своїй промові до народу Хмельницький змалював політичне становище, в якому опинилась країна. Війна з Польщею, нестабільні відносини з Кримом і Туреччиною призвели до послаблення української держави. Щоб вистояти, потрібен був могутній союзник — ось якими чинниками був викликаний інтерес до східного сусіди. З народом Росії українців пов'язувало спільне національне коріння, одна віра. Учасники ради проголосили, що бажають «під царя східного, православного».
Після закінчення ради гетьман, полковники та старшина вирушили до Успенської церкви, де в присутності послів і московських священиків склали присягу російському царю. Серед інших царських подарунків боярин Бутурлін вручив Хмельницькому гетьманську булаву як символ влади глави української держави.
До всіх міст і полків України були відправлені російські посланці для складання присяги на місцях, але не скрізь їх радо зустрічали. Наприклад, київське духовенство не склало присяги і взагалі неприязно сприйняло це єднання. Українська церква ще 50 років не залежала від Московської. Ті з козаків та старшини, хто не хотів бути підлеглим російського царя, збиралися під проводом кошового Івана Сірка за дніпровськими порогами.Ще не склали присяги полковники : Іван Богун ,Мартин Тушкар і Гонта !!!
[ред.] Від Переяславської Ради до Незалежної України
Після смерті Богдана Хмельницького між представниками старшини почались чвари та боротьба за владу. Гетьманська булава переходила від одного до другого, політичні заходи часто були продиктовані зовсім не інтересами держави, а амбітними претензіями полковників чи старшини.
Поступово здійснювалося закріпачення українського села, за підтримки царського уряду зростав клас феодалів з козацьких керівників. Значну територію України охопили народні повстання. В липні 1666 року повстання спалахнуло в Переяславському полку. Ще раніше політично невиважені, деструктивні дії гетьманів (І. Виговського, Юрка Хмельниченка, І. Брюховецького та ін.) призвели до розколу України та фактично — до втрати незалежності, здобутої Богданом. Селянсько-козацькі виступи жорстоко придушувались, але повторювалися знову й знову. Народ опирався тотальному поневоленню.
Цей опір попри все мав позитивні наслідки — він відчутно перешкоджав закріпаченню селян Лівобережної України. Неабияиким досягненням було відкриття початкових шкіл майже в усіх селах Переяславського полку. В самому Переяславі функціонувало дві школи — при Успенській та Покровській церквах. Великого розмаху набуло будівництво, здебільшого дерев'яне. У Переяславі відбудовується Михайлівська церква, зруйнована ще татарами. На кошти гетьмана Івана Мазепи зводиться головний собор Вознесенського монастиря. Підтримуються традиції переяславської архітектурної школи.
У другій половині XVII ст. царськими указами була скасована гетьманщина, ліквідований козацький військовий устрій, остаточно знищені залишки колишньої автономії, вільні селяни перетворилися на кріпаків. 1764 року козацька держава припинила своє існування.
1782 року Переяслав став повітовим містом Київського намісництва, а на початку XIX ст. увійшов до складу Полтавської губернії. Переяславський повіт включав 16 волостей. Місто росло. Так, 1816 року чисельність населення становила 6 720 жителів, 1865 року вона сягала вже 10 835 осіб. У поміщицьких господарствах Переяславщини розвивались аграрні галузі промисловості — цукроваріння, винокуріння, виробництво зернових. Розвиток буржуазних відносин сприяв занепаду міста. Пояснюється це тим, що край був небагатий на корисні копалини, а в самому Переяславі промисловість була розвинена мало. Крім землеробства, люди займалися кустарними промислами — ткацтвом, чинбарством, шевством. Життя міста пожвавлювали щорічні ярмарки. Наприкінці XIX ст. в Переяславі налічувалось 14 церков, 1 монастир, духовне училище, міське училище, жіноча прогімназія, громадська бібліотека, дві книгарні та церковно-парафіяльна школа.
У 70-ті роки XX ст. Переяслав став центром сільськогосподарського регіону.
[ред.] Національний історико-етнографічний заповідник
Однією із прикрас міста є національний історико-етнографічний заповідник, що містить у собі 26 музеї, де зібрано 166 тисяч експонатів, які репрезентують різні аспекти історії Переяславщини:
- Музей народної архітектури, в якому детально представлені архітектура і звичаї українців від глибокої давніни до XIX сторіччя. Серед іншого там знаходиться колекція вітряків XVII-XIX ст.
- Залишки будівель X-XI сторіч.
- Церква св. Михаїла (XVI сторіччя).
- Вознесенський монастир (XVI сторіччя).
- Меморіальний музей Г. С. Сковороди
- Музей Трипільської культури
- Музей лікарських рослин
- Меморіальний музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема
[ред.] Персоналії
З Переяславом пов'язано багато уславлених імен — серед них політичні діячі, письменники, композитори, історики, художники, педагоги:
[ред.] Ресурси інтернету
- Сайт Переяслав-Хмельницького
- Фото Сергія Клименка
- Українська спадщина
- Сім чудес України
- Облікова картка АМУ
- Облікова картка ВРУ
- Pereyaslav-Khmelnitskiy, Ukraine (рос.)
 Населені пункти Переяслав-Хмельницького району |
||
|---|---|---|
| Села: | Велика Каратуль · Веселе · Виповзки · Вінинці · Вовчків · Воскресенське · Гайшин · Гланишів · Горбані · Гребля · Гречаники · Дем'янці · Дениси · Дівички · Єрківці · Жовтневе · Заострів · Кавказ · Ковалин · Козлів · Леніне • Лецьки · Мазинки · Мала Каратуль · Мар'янівка · Натягайлівка · Переяславське · Перше Травня · Плескачі · Пологи-Вергуни · Пологи-Чобітки · Пологи-Яненки · Положаї · Помоклі · Пристроми · Радянське · Світанок · Сомкова Долина · Соснова · Стовп'яги · Строкова · Тарасівка · Ташань · Травневе · Улянівка · Харківці · Хоцьки · Циблі · Чирське · Чопилки · Шевченкове | |
|
|||||
 Міста і смт Київської області |
||
|---|---|---|
| Міста: | Березань · Біла Церква · Богуслав · Бориспіль · Боярка · Бровари · Буча · Васильків · Вишгород · Вишневе · Ірпінь · Кагарлик · Миронівка · Обухів · Переяслав-Хмельницький · Прип'ять · Ржищів · Сквира · Славутич · Тараща · Тетіїв · Узин · Українка · Фастів · Чорнобиль · Яготин | |
| Смт: | Бабинці · Баришівка · Борова · Бородянка · Велика Димерка · Володарка · Ворзель · Глеваха · Гостомель · Гребінки · Димер · Дослідницьке · Згурівка · Іванків · Калинівка (Броварський район) · Калинівка (Васильківський район) · Калита · Клавдієво-Тарасове · Кодра · Кожанка · Козин · Коцюбинське · Красятичі · Макарів · Немішаєве · Пісківка · Рокитне · Ставище · Терезине · Чабани | |
|
|
||
|---|---|---|
| Райони: | Баришівський • Білоцерківський • Богуславський • Бориспільський • Бородянський • Броварський • Васильківський • Вишгородський • Володарський • Згурівський • Іванківський • Кагарлицький • Києво-Святошинський • Макарівський • Миронівський • Обухівський • Переяслав-Хмельницький • Поліський • Рокитнянський • Сквирський • Ставищенський • Таращанський • Тетіївський • Фастівський • Яготинський | |
| Міста обласного значення: | Березань • Біла Церква • Бориспіль • Бровари • Буча • Васильків • Ірпінь • Переяслав-Хмельницький • Прип'ять • Ржищів • Славутич • Фастів | |
