Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/ІЗЯСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ

ІЗЯСЛАВ ЯРОСЛАВИЧ, Ізяслав-Дмитрій Ярославич (1024—03.10.1078) — князь туровський, вел. кн. київ.; третій син Ярослава Мудрого і швед. принцеси Інгігерди. Бл. 1043 одружився з дочкою польс. короля Мєшка ІІ Гертрудою. Згідно з заповітом («рядом Ярослава» 1054) І.Я. одержав Київ; володів також Новгородською, Туровською і Деревською (Древлянською) землями. Був непопулярним у городян. Не маючи здібностей до держ. управління та енергії батька, не зумів стати єдиновладним главою д-ви. Разом із братами — черніг. кн. Святославом Ярославичем і переяслав. кн. Всеволодом Ярославичем — утворив тріумвірат Ярославичів, що правив на Русі протягом двох десятиліть. Як і ін. учасники тріумвірату, І.Я. прагнув гол. чин. розширення власних володінь. 1057 захопив більшу ч. Волинської землі, перевівши молодшого брата Ігоря Ярославича до Смоленська (нині місто в РФ) і не давши нічого його синам Давиду Ігоровичу і Всеволоду Ігоровичу. В берез. 1067 Ярославичі розбили на р. Немига полоцького кн. Всеслава Брячиславича, який зазіхав на їхні володіння, а в черв. підступно захопили його в полон і ув’язнили в Києві.

Улітку 1068 половці розгромили І.Я., Святослава і Всеволода під час битви на р. Альта (див. Альта, битва на річці 1068), що на Переяславщині. Коли І.Я. повернувся до Києва, ополченці, які втекли з поля бою, почали вимагати в нього коней і зброю, щоб знову змагатися з ворогом. Відмова І.Я. призвела до повстання (див. Київські повстання 11—12 століть). І.Я. утік до Польщі, а повсталий люд вибрав собі князем звільненого з «поруба» (в’язниці) Всеслава. Навесні 1069 польс. військо на чолі з кн. Болеславом ІІ Сміливим увійшло в Київ і посадило на престол І.Я. Події 1068—69 порушили і без того хитку єдність тріумвірату Ярославичів. Навесні 1073 амбітний Святослав за підтримки Всеволода вигнав І.Я. з Києва. Брати поділили між собою його землі. Святослав сів у Києві, Всеволод перейшов з Переяслава до Чернігова. І.Я. знову подався до Польщі, але Болеслав II не допоміг йому, а уклав мир із Святославом. 1075 І.Я. прибув до двору імп. Священної Римської імперії (див. «Священна Римська імперія германської нації») Генріха IV, який, одержавши від нього дарунки, пообіцяв помирити його зі Святославом. Спроба не мала успіху, так само як і звернення І.Я. до рим. папи Григорія VII. Лише по смерті Святослава (груд. 1076) І.Я. зміг повернутися до Києва. Всеволод, який став після Святослава київ. князем, поступився столом І.Я. (літо 1077). Між братами настала злагода. Коли 1078 син Святослава Олег Святославич за підтримки Бориса В’ячеславича відібрав у Всеволода Чернігів, І.Я. прийшов на допомогу братові. 3 жовт. 1078 вони перемогли Олега і Бориса на Нежатиній Ниві неподалік Чернігова (див. Нежатина Нива, битва 1078), однак І.Я. загинув у битві.

Література

• Котляр М.Ф. Ізяслав Ярославич. В кн.:
• Котляр М.Ф. Історія України в особах: Давньоруська держава. К., 1996.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с.

Автор: М.Ф. Котляр.; url: http://history.org.ua/?termin=Izjaslav_Jaroslavych; том: 3