Вікіпедія:Проєкт:Енциклопедія історії України/Статті/КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ (до 1921 — Кам’янець-Подільський держ. укр. ун-т) — освіт., наук. та культ. центр Хмельниччини. Заснований 1918 за доби Української Держави. Закладений 1 лип. 1918, урочисте відкриття відбулося 22 жовт. 1918. Ініціаторами створення Кам’янець-Подільського держ. укр. ун-ту були: голова Кам’янецької повітової земськ. управи О.Пащенко, голова Кам’янецької міськ. управи (бурмистер) О.Шульмінський і голова Подільської губернської «Просвіти» лікар К.Солуха. Першим його ректором був І.Огієнко. Тут працювали: В.Біднов, Д.Дорошенко, М.Хведорів, М.Столярів, П.Бучинський, Х.Лебідь-Юрчик, П.Клепатський, Є.Тимченко, П.Клименко, М.Драй-Хмара, Л.Білецький, Ю.Сіцінський, С.Русова та ін.

У період Української Народної Республіки ун-т був опорою укр. державотворення. Він забезпечував підготовку волосних інструкторів з формування місц. органів влади, організовував читання лекцій для військовиків Армії Української Народної Республіки, місц. робітників і ремісників з українознавства та політ. питань, а також курси для вчителів і духовенства, г-зію для дорослих. Тут перекладали на українську мову духовну літ. (зокрема, книгу Нового Завіту — Діяння апостолів; див. Біблія), цивільні та карні закони, укладали словники з історії укр. мови й правознавчої термінології. Професура (у т. ч. деякий час М.Грушевський) редагувала укр. часописи: «Життя Поділля», «Україна», «Новий шлях», брала участь у важливих заходах УНР.

Після встановлення в м. Кам’янець-Подільськ (нині м. Кам’янець-Подільський) рад. влади на базі ун-ту (у ході реорганізації в УСРР ВШ) 1921 утворили спочатку ін-т теор. наук, а трохи згодом — ін-т нар. освіти (ІНО), при якому 1922 було засновано н.-д. каф-ру природи, с. госп-ва й к-ри Поділля (див. Кам’янець-Подільська науково-дослідна кафедра природи, сільського господарства й культури Поділля), с.-г. ін-т (нині — Подільський держ. аграрно-тех. ун-т).

1930 ІНО реорганізували в ін-т соціального виховання (ІСВ), після чергової реорганізації в 1933/34 навч. р. ІСВ став пед. ін-том, який невдовзі був закритий, а його приміщення передали військовикам. У різні роки в ІНО, ІСВ, пед. ін-ті працювали професори В.Четвериков, А.Палько, М.Курневич, Дреус, Л.Карета, В.Храневич, І.Любарський та ін. 1933—37 багато викладачів цих навч. закладів зазнали репресій, серед них, зокрема, В.Геринович, Ф.Кондрацький, П.Палько, В.Бернацький, М.Драй-Хмара, П.Клепатський, І.Кулик.

1939, згідно з рішенням РНК УРСР, в Кам’янці-Подільську знову почали готувати викладачів для шкіл у новоствореному для цього фаховому ін-ті, однак з початком Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941—1945 учительський ін-т припинив роботу. В його приміщенні нім. окупаційна влада відкрила свій ІНО.

Після визволення 1944 Кам’янця-Подільського військами Червоної армії (див. Радянська армія) місц. учительський ін-т відновив роботу. В 1948/49 навч. р. його реорганізували в педін-т. У складі цього навч. закладу діяли ф-ти: історико-філол.; фізико-мат.; фізвиховання; педагогіки й методики початкового навчання. З часом тут сформувалася наук. школа істориків, зусиллями якої було підготовлено низку ґрунтовних праць: «Велика французька буржуазна революція і громадсько-політичні рухи на Україні в кінці ХVIII ст.», «Історіографія історії Української РСР з найдавніших часів до Великої Жовтневої соціалістичної революції» (Л.Коваленко), «Община в русской историографии последней трети ХIХ — начала ХХ вв.» (П.Лаптін), «Судебная реформа на Правобережной Украине в 1864 году» (П.Щербина), «Русская крестьянская колонизация Южного Урала. Вторая половина XVII — первая половина XIX в.» (Ю.Тарасов), «Історія та культура черняхівських племен Дністро-Дніпровського межиріччя II—V ст. н. е.», «Бакота: столиця древньоруського Пониззя» (І.Винокур), «Богдан Хмельницький: соціально-політичний портрет», «Українська національна революція середини ХVII ст.: проблеми, пошуки, рішення» (В.Степанков), «Історичне краєзнавство Правобережної України в ХIХ — на початку ХХ ст.: Становлення. Історіографія. Біобібліографія», «Alma mater подільського краєзнавства (м. Кам’янець-Подільський — осередок історичної регіоналістики ХIХ — початку ХХI ст.)» (Л.Баженов), «Робітничий рух на Північній Буковині наприкінці ХIХ — початку ХХ ст.» (М.Кукурудзяк).

1997 на базі ін-ту створено пед. ун-т. Від 2003 — це Кам’янець-Подільський держ. ун-т. У його складі 11 ф-тів, 42 каф-ри, в ун-ті діють наук. школи з історії, мово- і літературознавства, математики, фізики, педагогіки, психології. В галузі істор. науки розробляються питання: археології, давньої і нової історії, аграрних відносин, національної революції 1648—1676, революції 1905—1907, української революції 1917—1921, джерелознавства й історіографії, географії історичної, германістики, краєзнавства.

У цілому в цьому вищому навч. закладі отримали підготовку десятки тисяч фахівців. Серед них, зокрема, — письменники Л.Дмитерко та М.Годованець, академіки НАН України В.Смолій та І.Вишневський, професори Д.Мартинюк, В.Степанков, Ю.Теплінський, М.Роженко.

У різні роки Кам’янець-Подільський вуз (ІНО, педін-т, педун-т) очолювали: В.Геринович (1923—29), І.Зеленюк (1947—66), І.Івах (1967—77), А.Копилов (1977—2001). Від 2002 посаду ректора ун-ту обіймає О.Завальнюк.

Література

• Приходько В. Повстання Українського державного університету в Кам’янці на Поділлі. «Наша культура. Науково-літературний місячник», 1935, кн. 5–11; 1936, кн. 1–2;
• Огієнко І. Моє життя: Ректор Кам’янець-Подільського державного українського університету. Там само, 1935, кн. 8;
• Його ж. Урочистий в’їзд С.Петлюри до Кам’янця-Подільського 1-го травня 1920 р. Там само, 1936, кн. 5;
• Скоропадський П. Українська культурна праця за гетьманщини 1918-го року. Сторінка споминів. Там само, 1936, кн. 4;
• Гудзій Ю. З життя Кам’янець-Подільського українського університету. Спомини лікарського помічника й скарбника Університету. Там само, 1936, кн. 3–4;
• Пащенко О. Заснування Кам’янець-Подільського державного українського університету. Там само, 1936, кн. 5–6;
• Копилов А.О., Завальнюк О.М. Кам’янець-Подільський державний український університет: від ідеї заснування до ліквідації (1917–1921 рр.). «УІЖ», 1999, № 4–5; Кам’янець-Подільський державний університет: минуле і сьогодення. Кам’янець-Подільський, 2003;
• Завальнюк О.М., Комарніцький О.Б. Кам’янець-Подільський державний університет (1918–2005 рр.). «УІЖ», 2005, № 5;
• Їх же. Кам’янець-Подільський державний університет (1918–2007 рр.). Кам’янець-Подільський, 2007.

Джерела

• Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8.

Автор: О.М. Завальнюк, О.Б. Комарніцький.; url: http://history.org.ua/?termin=Kam_Pod_un_tet; том: 4