Біблія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бі́блія (з грец. βιβλία — книга) або Святе́ Письмо́ чи Святі Книги — священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт — і складається з окремих книг, написаних різними авторами (після канону їх налічується 66). Для християн Біблія — це Боже Слово, яке, хоч і писалося людьми, вважається богонатхненним.
Зміст |
[ред.] Склад та структура Біблії
Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» (від гебрейського «berit» — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.
Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників іудаїзму, — священною є лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Натомість виділяють три частини Святого Письма:
Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (гебр. תנ"ך), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (іудейського) Священного Тексту.
Залежно від згрупування біблейських текстів, іудейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.
[ред.] Старий Заповіт
Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу складає близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 39 канонічних книг, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:
- "Я - Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене" - "Не споріднюйтесь з іншими (язичницькими) народами"
Структура Старого Завіту, яка складається з чотирьох головних груп:
- Доісторичні книги
- Історичні книги
- Навчальні (поетичні) книги
- Пророчі книги
[ред.] Новий Заповіт
Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоб Він помер за людей і таким чином відкупив їх (від успадкованого ними від першого чоловіка Адама, та його дружини, Єви) гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі, і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.
Окрім самої Євангелії у Новому Заповіті, є й інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших общин християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя.
Остання книга Нового Заповіту: Об'явлення — символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю в якості Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував Його волю; про вибір співцарів у Його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто збудоване Богом; про знищення роспусниці, названою «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, спровокованими Божим ворогом — Дияволом.
[ред.] Формування біблійного канону
Процес виникнення канону був складним і тривалим. Його можна поділити на два основних етапи:
-
-
- Формування канону Старого Заповіту;
- Формування канону Нового Заповіту.
-
[ред.] Старий Заповіт
Більшість вчених вважає, що книги Старого Заповіту створювались або складались у період між 12-м та 2-м століттями до н.е, тобто до народження Ісуса Христа. Канон Старого Заповіту має деякі відмінності у різних християнських конфесій. Всі конфесії визнають єврейський канон, але деякі додають ще «другоканонічні» книги.
[ред.] Новий Заповіт
Процес формування Новозавітнього канону полягав в об'єднанні книг, які Християни знайшли Богонатхненними для поклоніння й повчання в тій історичній ситуації, в якій вони жили, а також такими, що не суперечать Старому Заповіту.
Всупереч поширеній хибній думці Новозавітній канон не був швидкоруч створений на великому бюрократичному Церковному соборі, а швидше розвинувся протягом кількох століть, хоча це не говорить, що офіційні Собори і рішення взагалі не торкалися даного питання.
У той же час думка про існування повного і чіткого Новозавітнього канону із самого початку, тобто з часів Апостолів, не має історичного підгрунтя. Канон Нового Заповіту, як і Старого є результатом розвитку в процесі, що підсилювався полемікою зі скептиками, як всередині Церкви, так і за її межами.
У перші три століття Християнської Церкви, християни, схоже, не мали загальновизнаного Новозавітнього канону.
Новозавітній канон в сучасному вигляді вперше був викладений Афанасієм, єпископом Александрії, в 367 році в листі написаному церквам в Єгипті. До того часу канон став більш-менш сталим.
Таким чином затвердження канону Вселенським Собором стало лише формальним його визнанням, а не створенням чи відбором книг, які можна було б до нього включити, бо сам Бог діяв через вірних йому людей, скеровуючи їх на всіх стадіях процесу з визначення священних книг, що в повній мірі викладають Його волю для людей.
[ред.] Переклади Біблії та їх поширення
[ред.] Перші переклади
Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філадельфа (283—247 до Р. Хр.) 72 єврейськими мудрецями, і тому цей переклад носить назву Септуаґінти — Семидесятки (Переклад семидесяти). Новий Заповіт був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську (382—405) Святим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґати (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецького власне — «книги» і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III — початку IV століть.
[ред.] Переклади Біблії українською мовою
До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковно-слов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцівському музеї в Москві, далі — Бучацьке з XIV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).
Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.
У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади св. Євангелії на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святої Євангелії — ченця Григорія, Архімандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Нагалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови на українську зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»
У XVII ст. процес ународовлення текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні в наслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.
І не зважаючи на те, в катехізисі митрополита Петра Могили тексти св. Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці 17-го ст., коли українська Православна Церква була підчинена Московській патріархії (1685 р.).
Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, і тому заборонено друк церковних книжок, що відріжнялися б будь-чим від московських.
А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковно-слов'янських текстів.
Але в ХІХ ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового 3аповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором Михайлом Максимовичем.
Дуже видатна праця 19-го ст. - переклад Євангелії й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному Синодові російської Церкви і російській Академії Наук. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Але розглядали цей переклад і шеф канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелії українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святої Євангелії побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагував єпископ Подільський Парфеній.
У 1936 році Святий Синод Православної Церкви Польщі видав Євангелію, в тій же редакції, як велику Напрестольну.
[ред.] Переклади
Шаблон:Переклади Біблії на українську мову
| Переклади | Інформація про переклад |
|---|---|
| Переклад П. Куліша | Не маючи змоги в XIX ст. друкувати в Росії Святе Письмо українською мовою, українці перенесли цю справу закордон. Український письменник Пантелеймон Куліш, сам православний, разом з українським ученим Іваном Пулюєм, греко-католиком, спільними силами перекладають майже весь кодекс Біблії. Заслугою цього перекладу становить те, що воно являє собою перший повний переклад з єврейських та грецьких текстів українською новітньою мовою.[1] Частинами цей переклад друкувався у Львові й у Відні. Під час пожежі згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Але Пантелеймон Куліш з незламною енергією вдруге взявся за цю працю. Він не встиг закінчити її до своєї смерті, але закінчив її Іван Пулюй (переклав: книги Рут, 1-ше і 2-ге Паралипоменон, Ездри, Неємії, Естери і Даниїла) і письменник Іван Нечуй-Левицький (переклав Псалтир)[2]. Право власності на переклад здобуло Британське Біблійне Товариство, яке вперше видало Біблію українською мовою в 1903 році. В Україні ці видання були заборонені. Українську Православну Церкву, яка відродилася під час визвольної боротьби, ліквідувала радянська влада, після чого не можна було друкувати церковних книг українською мовою. Передрук цього перекладу Біблії відбувся 1947і 1969 роках. |
| Переклад П. Морачевського | Перший повний переклад Святого Письма тогочасною українською літературною мовою здійснив Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук князя В. Безбородька. Однак Синод Російської православної церкви, хоча й відзначив високий рівень перекладу, через політику Російської імперії заборонив друкувати Біблію українською мовою. Лише 1906 р. почали друкувати чотирикнижжя Нового Заповіту окремими випусками. Але ініціатори видання дуже виправили мову перекладу, що, на жаль, знизило літературну цінність праці. |
| Переклад М. Кобрина | В Польщі, крім Напрестольної Євангелії, надруковано українською мовою ввесь Новий Заповіт і Псалтир, що їх переклав проф. Михайло Кобрин. |
| Біблія перекладу І. Хоменка | «Святе Письмо Старого і Нового Завіту» перекладено католицьким священиком Іваном Хоменком і видано в Римі у видавництві Василіян 1957 року. Відрізняється красивою літературною мовою і наявністю неканонічних книг (Сирах, Макавей і інші). |
| Біблія перекладу І. Огієнка | Видання Біблії в перекладі Куліша—Пулюя було вже вичерпане, а передруковувати його не видавалося розважним, бо українська мова за останні десятиліття значно розвинулася і збагатилася, тому Британське Біблійне Товариство замовило Іванові Огієнко (він же митрополит Іларіон) новий переклад канонічної Біблії у 1936 році.
Стокгольмське Товариство для поширення Євангелії в СРСР видало в 1942 році Новий Заповіт і Псалтир у перекладі професора Івана Огієнка (в 1955 р. — митрополит Іларіон) закінчив увесь переклад Біблії для Британського Біблійного Товариства. Сьогоднішній варіант, яким користуються всі протестантські церкви і частково православні і греко-католицька був виданий у 1962 р. З нагоди 1000-ліття Хрещення Русі у 1988-89 рр. переклад був масово поширений в Україні на гроші західних протестантських церков і біблійних товариств. |
| Біблія перекладу Р. Турконяка (або Біблія УБТ) | Українські церкви об'єднали свої перекладацькі зусилля, щоб створити сучасний, загальноприйнятний переклад Слова Божого. Так у 1997 році перекладачі під головуванням архімандрита Рафаїла Турконяка завершили переклад Нового Завіту. Перекладання Старого Завіту завершене у 2007 році. На даний момент поширена електронна версія даного перекладу. |
| Біблія перекладу О. Бачинського | Видавалась як «Новий Завіт» і «Псалтирь» (Львів, 1903 рік), а також як «Святе Письмо Старого і Нового Завіта» (1900—1908 роки) церковнослов'янським текстом з поясненням Іоанна Бартошевського. З-за свого формату та зовнішнього вигляду переклад Бачинського не знайшов поширення серед народних кіл, а залишився радше настільною книгою кліру.[3] |
| Переклад Т. Галущинського | «Свята Євангелія» (Рим, 1946 рік). Цей переклад був призначений для масового поширення серед народу, а проте виправдав сподівання. |
| Переклад Л. Герасимчука | «Новий Заповіт. Четвероєвангеліє» і «Апокаліпсис Івана Богослова» опублікований в журналі «Вітчизна» (1990 рік)
Апокаліпсис був друкований двічі, але не у «Вітчизні», а в «Україні» та в «Українських проблемах». Це різні редакції. У «Березолі» друкувалися «Звершення апостолів». У «Всесвіті» друкувалася «Гексапсальма». «Псальма розіп'яття» виходила окремим виданням у дитячому фонді. Видано також два позаконфесійних перекази Біблії. |
| Переклад Г. Деркача | «Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч» (1991 рік). Протестантський переклад Біблії, який ставив за мету дати українцям переклад Святого Письма на літературній українській мові в період українського відродження та відновлення державності. При цьому базувався на перекладах Біблії І.Огієнка та Російській Синодальній. |
| Біблія перекладу Є. Дулумана | Опублікована в журналі «Людина і світ» (1990 — 1998 роки) |
| Видавництво Києво-Галицької Митрополії | «Новий Завіт з коментарем» (1992 рік) |
| Переклад М. Кравчука | «Свята Євангелія» (Львів, 1937 рік) |
| Переклад Я. Левицького | «Святе Письмо Нового Завіта» (Жовква, 1921 рік) та «Книга псальмів» (1925 року) |
| Фрагменти перекладу І. Дьяконова та Михайла Москаленка | Надруковано в книжці «На ріках вавілонських. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини» (Київ, 1991 рік) |
| Видавництво «Свічадо» (Молитовний Псалтир) | |
| «Євангеліє від Матвія. Упорядкування і примітки Людмили М'ясникової» | |
| Переклад О. Слюсарчука | «Псалтиря розширена» (1899 рік) |
| Видавництво Українського Католицького Університету | «Новий Завіт» (1989 рік) |
| Переклад Івана Франка | «Книга Буття» Надруковано в книжці «На ріках вавілонських. З надавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини» (Київ, 1991 рік) |
| «Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу» Видадавництво: Wachtturm-Gesellschaft, Selters/Taunus (2005 рік). |
|
| Переклад В. Дзьоби | Здійснено переклад окремих біблійних книг, а саме: Пісні над піснями, Псалми та низку неканонічних Писань.
«Псалми або Святі Гімни» (Рим-Манчестер-Мінхен, 1944—1961). |
| Переклад Олександра Гижі | Повний переклад, здійснений прозаїком і перекладачем О.Гижею. За словами перекладача, переклади Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка чи І. Хоменка в силу певних історичних обставин позначені цілим рядом мовностилістичних і текстологічних проблем, що й спонукало його до роботи над новітнім перекладом. Текст доступний на сайті http://www.ukrbible.com |
| Переклад під ред. Філарета | Переклад українською мовою російської Синодальної Біблії здійснений під керівництвом Патріарха УПЦ-КП Філарета. |
[ред.] Переклади Біблії азербайджанською мовою
У 1842 році місіонерське суспільство Базеля опублікувало в Лондоні Євангеліє від Матвія в перекладі Мірза Фаррух і Фелікса Заремби. У 1878 році повний текст Нового Заповіту був перекладений і виданий в Лондоні. Старий Завіт вийшов в 1891 році. [1] У 1982 році Інститут по перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) в Стокгольмі, Швеція видало новий переклад (перекладач: Мірза Хазар) на сучасній азербайджанській мові повний текст Нового Заповіту, який використовується по сьогоднішній день в Азербайджані.[4] Даний переклад Мірзи Хазара перевидавався п'ять разів на подальші роки. Мірза Хазар завершив переклад Старого Завіту в 1984 році, але його переклад Старого Завіту надрукований не був.[5]
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ Святе Письмо. Переклад Хоменка. 1991 рік. Про Біблію. стор. XVI
- ↑ Біблія перекладу Куліша, 1947 рік. Зміст
- ↑ Переклад Хоменка, 1991, Про Біблію, стор. XVI
- ↑ Біблія на азербайджанськом мові
- ↑ Bible translations by language
[ред.] Література
[ред.] Посилання
- Біблія для дітей. Короткий виклад змісту Старого та Нового Заповітів у історіях з ілюстраціями
- Біблія українською мовою. Переклад митрополита Іларіона (І.Огієнко)
- Повні тексти Біблій українською мовою у перекладах митрополита Іларіона (І.Огієнко) та о. Івана Хоменка (Римська Біблія)
- Новітній переклад українською літературною мовою вчинений у Києві упродовж 1991-2006 років. Переклав (Олександр Гижа)
- Ціле десятиліття відомий прозаїк Олександр ГИЖА працював над перекладом Святого Письма сучасною українською літературною мовою. Вже понад п'ять років вивірений до коми рукопис чекає видання.
- Українське Біблійне Товариство
- Українська Аудіо Біблія (Новий заповіт українською мовою в форматі MP3)
- Біблія на 60 мовах
- Біблія церковнослав'янською мовою (pdf)
 |
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
