Біблія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Святе Письмо Старого та Нового Завіту
Holy Letter.JPG
обкладинка Святого Письма
Автор Господь Бог
Назва мовою оригіналу Святе Письмо Старого та Нового Завіту. Повний переклад, здійснений за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами.
Ілюстрації Reproduccion: Cometip, S. L., Pl. de los Fueros, 4. 31010 Baranain (Наварра)
Дизайн обкладинки Reproduccion: Cometip, S. L., Pl. de los Fueros, 4. 31010 Baranain (Наварра)
Країна Іспанія Іспанія
Мова українська
Тема християнство
Видавництво Editorial Verbo Divino, 1988. Impresion: Artes Graficas Carasa, P. Industrial Cobo Calleja, Leon, 80. 28940 Fuenlabrada (Мадрид). Deposito Legal: M. 43.387 - 1989.
Публікація 1990 р.
Публікація
українською мовою
так
Сторінки 1436
ISBN 84 7151 610 1

Святе Письмо, Священне Писання або Біблія, збірник книг, що утворюють Біблію (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «бібліа» тобто «збірка книг») — книги релігійного (історично-повчального) змісту. Вважаються богонатхненними (Бог через писарів дав), на які опирається юдейське та християнське віровчення. Святе Письмо поділяється на

Роль, аналогічну Священному Писанню християн, в ісламі відіграє Коран, в індуїзмі — Веди, у зороастризмі — Авеста. В юдаїзмі лише Старий Завіт (Танаха) розглядається, як священна книга.

Проникнення в Україну[ред.ред. код]

Святе Письмо, написане староєврейською (гебрейською), арамейською мовою й грецькою мовами, було частково перекладене на старослов'янську мову в IX — X ст.ст., звич. для літургійного вжитку, й у такому виді разом з християнством дісталася з Болгарії на Русь. Тому, почавши від Остромирового Євангелія 1056-1057 рр., найдавніші книги Святого Письма, збережені з Княжої Доби — це богослужбові євангельські й апостольські та старозаповітні читання. При переписуванні ці тексти, як і повні переклади святих книг, що згодом також появилися на українських землях, набирали прикмет сучасної української мови. Але повний текст Святого Письма з'явився в Україні з виходом першої друкованої 1581 р. церковно-слов'янською мовою Острозької Біблії за текстом «Олександрійської 70-ох» (Септуагінти), а подекуди латиномвоної Вульґати. Тоді під впливом реформації появилися вже переклади окремих частин Святого Письма на «живу мову», як Пересопницьке Євангеліє 1556—1561 рр., «Крехівський Апостол» 1560 р. тощо, «для ліпшого вирозумленя люду християнського посполитого». Однак з підпорядкуванням українських земель Росії такі переклади були заборонені, і в історично насадженій російській православній Церкві в Україні вживалася тільки Святе Письмо церковно-слов'янською мовою з російською вимовою.

У XIX ст. відновилися спроби перекласти Святе Письмо на українську мову, розпочаті Маркіяном Шашкевичем у Галичині 1842 р. (Євангеліє Івана і Матея 1-5) і Пилипом Морачевським на східній Україні (4 Євангелія і Діяння) 1862. Оскільки Синод російської православної Церкви відкинув цю Євангелію і взагалі був проти друку україномовного Святого Письма, наступні переклади появилися поза межами Російської імперії: 1869 р. у Львові 5 Мойсеєвих книг у перекладі Пантелеймона Куліша; 1871 р. у Відні Новий Заповіт (праця П. Куліша та Івана Пулюя) і 1903 у Відні Біблія перекладу П. Куліша, І. Пулюя та Івана Нечуя-Левицького, накладом «Британського Біблійного Товариства». Проте второканонічні книги Старого Заповіту не увійшли до неї, як і до перекладу Біблії з грекомовного тексту І. Огієнка 1962 р., що його тепер уживають українські православні та протестантські Церкви.

Повне українське Святе Письмо, опрацьоване на підставі перекладу Івана Хоменка біблійною комісією Василіянського Чину у 1956—1962 рр. за оригінальними єврейськими, арамейськими та грецькими текстами, вийшло у римському василіянському видавництві 1963 р.. На українських землях Святе Письмо українською мовою було заборонене комуністичною владою, і з їх підтримкою Російською православною церквою Московського патріархату, котрі не визнавали української мови в якості богослужбової, і вимагала читання у церквах церковно-слов'янською (старослов'янською) мовою з російською вимовою.

Склад та структура Біблії[ред.ред. код]

Сама книга, яку називають «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית‎ — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників іудаїзму, — священною лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Натомість виділяють три частини Святого Письма:

  • Тора (івр. תורה‎) — «Вчення» або «П'ятикнижжя Мойсеєве»;
  • Невіім (івр. נביאים‎) — «Пророки»; та
  • Кетувім (івр. כתובים‎) — «Писання».

Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (івр. תנ"ך‎), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (іудейського) Священного Тексту.

Залежно від згрупування біблейських текстів, іудейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.

Старий Заповіт[ред.ред. код]

Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 50 книг у православних, 45 у католиків, та 39 у протестантів, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту — договір Бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:

«Я — Бог Ягве: нехай не буде для тебе інших богів, окрім мене»
«Не рідніться з іншими (язичницькими) народами»

Структура Старого Завіту, яка складається з чотирьох головних груп:

  1. Доісторичні книги
  2. Історичні книги
  3. Навчальні (поетичні) книги
  4. Пророчі книги

Новий Заповіт[ред.ред. код]

Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама, та його дружини, Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі, і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів (один з яких зрадив його) і доручив їм поширювати його вчення по цілому (знаному в той час) світі.

Окрім самої Євангелії у Новому Заповіті, є і інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших общини християнства. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя.

Остання книга Нового Заповіту: Об'явлення — символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю в якості Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував його волю; про вибір співцарів у його царстві, правлячих над підданими на землі; про небесне місто збудоване Богом; про знищення роспустниці, названою «Вавилон Великий», символічним звіром; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом — Дияволом.

Формування біблійного канону[ред.ред. код]

Докладніше: Біблійний канон

Переклади Біблії та поширення їх[ред.ред. код]

Перші переклади[ред.ред. код]

Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філадельфа (283247 до Різдва Христового) 72 єврейськими мудрецями, і тому цей переклад носить назву Септуаґінти — Семидесятки (Переклад семидесяти). Новий Заповіт був написаний давньогрецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську (382405) Святим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґати (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецького власне — «книги» і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III — початку IV століть.

Переклади Біблії українською мовою[ред.ред. код]

До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковно-слов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцівському музеї в Москві, далі — Бучацьке з XIV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).

Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.

У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати Св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади Євангелія на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святої Євангелії — ченця Григорія, Архімандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Нагалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови на українську зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»

У XVII ст. процес ународовлення текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні внаслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.

І не зважаючи на те, в катехізисі митрополита Петра Могили тексти Святого Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці 17-го ст., коли українська Православна Церква була підпорядкована Московській патріархії (1685 р.).

Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, і тому заборонено друк церковних книжок, що відрізнялися б будь-чим від московських.

А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковно-слов'янських текстів.

Але в XIX ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового 3аповіту на українську мову. «Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє» професором Михайлом Максимовичем.

Дуже видатна праця XIX-го ст. — переклад Євангелії й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному Синодові російської Церкви і російській Академії Наук. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Але розглядали цей переклад і шеф канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелії українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святої Євангелії побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагував єпископ Подільський Парфеній.

У 1936 році Святий Синод Православної Церкви Польщі видав Євангелію, в тій же редакції, як велику Напрестольну.

Переклади[ред.ред. код]

Переклади Інформація про переклад
Переклад П. Куліша Не маючи змоги в XIX ст. друкувати в Росії Святе Письмо українською мовою, українці перенесли цю справу за кордон. Український письменник Пантелеймон Куліш, сам православний, разом з українським ученим Іваном Пулюєм, греко-католиком, спільними силами перекладають майже весь кодекс Біблії. Заслугою цього перекладу становить те, що воно являє собою перший повний переклад з єврейських та грецьких текстів українською новітньою мовою.[1] Частинами цей переклад друкувався у Львові й у Відні. Під час пожежі згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Але Пантелеймон Куліш з незламною енергією вдруге взявся за цю працю. Він не встиг закінчити її до своєї смерті, але закінчив її Іван Пулюй (переклав: книги Рут, 1-ше і 2-ге Паралипоменон, Ездри, Неємії, Естери і Даниїла) і письменник Іван Нечуй-Левицький (переклав Псалтир)[2]. Право власності на переклад здобуло Британське Біблійне Товариство, яке вперше видало Біблію українською мовою в 1903 році. В Україні ці видання були заборонені. Українську Православну Церкву, яка відродилася під час визвольної боротьби, ліквідувала радянська влада, після чого не можна було друкувати церковних книг українською мовою. Передрук цього перекладу Біблії відбувся 1947і 1969 роках.
Переклад П. Морачевського Перший повний переклад Святого Письма тогочасною українською літературною мовою здійснив Пилип Морачевський — інспектор Ніжинської гімназії вищих наук князя В. Безбородька. Однак Синод Російської православної церкви, хоча й відзначив високий рівень перекладу, через політику Російської імперії заборонив друкувати Біблію українською мовою. Лише 1906 р. почали друкувати чотирикнижжя Нового Заповіту окремими випусками. Але ініціатори видання дуже виправили мову перекладу, що, на жаль, знизило літературну цінність праці.
Переклад М. Кобрина В Польщі, крім Напрестольної Євангелії, надруковано українською мовою ввесь Новий Заповіт і Псалтир, що їх переклав проф. Михайло Кобрин.
Біблія перекладу І. Хоменка «Святе Письмо Старого і Нового Завіту» перекладено католицьким священиком Іваном Хоменком і видано в Римі у видавництві Василіян 1957 року. Відрізняється красивою літературною мовою і наявністю таких книг Сирах, Макавеїв і інших, що їх протестанти вважають неканонічними.
Біблія перекладу І. Огієнка Видання Біблії в перекладі Куліша—Пулюя було вже вичерпане, а передруковувати його не видавалося розважним, бо українська мова за останні десятиліття значно розвинулася і збагатилася, тому Британське Біблійне Товариство замовило Іванові Огієнку (він же митрополит Іларіон) новий переклад канонічної Біблії у 1936 році.

Стокгольмське Товариство для поширення Євангелії в СРСР видало в 1942 році Новий Заповіт і Псалтир у перекладі професора Івана Огієнка. В 1955 р. митрополит Іларіон закінчив увесь переклад Біблії для Британського Біблійного Товариства. Сьогоднішній варіант, яким користуються всі протестантські церкви і частково православні і греко-католицька був виданий у 1962 р.

З нагоди 1000-ліття Хрещення Русі у 1988-89 рр. переклад масово поширювався в Україні на гроші західних протестантських церков і біблійних товариств.

Біблія перекладу Р. Турконяка (або Біблія УБТ) Українські церкви об'єднали свої перекладацькі зусилля, щоб створити сучасний, загальноприйнятний переклад Слова Божого. Так у 1997 році перекладачі під головуванням архімандрита Рафаїла Турконяка завершили переклад Нового Завіту. Перекладання Старого Завіту завершене у 2007 році. 2011 року вийшов друкований варіант Нової Біблії.
Біблія перекладу О. Бачинського Видавалась як «Новий Завіт» і «Псалтирь» (Львів, 1903 рік), а також як «Святе Письмо Старого і Нового Завіта» (1900–1908 роки) церковнослов'янським текстом з поясненням Іоанна Бартошевського. З-за свого формату та зовнішнього вигляду переклад Бачинського не знайшов поширення серед народних кіл, а залишився радше настільною книгою кліру.[3]
Переклад Т. Галущинського «Свята Євангелія» (Рим, 1946 рік). Цей переклад був призначений для масового поширення серед народу, а проте виправдав сподівання.
Переклад Л. Герасимчука «Новий Заповіт. Четвероєвангеліє» і «Апокаліпсис Івана Богослова» опублікований в журналі «Вітчизна» (1990 рік)

Апокаліпсис був друкований двічі, але не у «Вітчизні», а в «Україні» та в «Українських проблемах». Це різні редакції. У «Березолі» друкувалися «Звершення апостолів». У «Всесвіті» друкувалася «Гексапсальма». «Псальма розіп'яття» виходила окремим виданням у дитячому фонді. Видано також два позаконфесійних перекази Біблії.

Переклад Г. Деркача «Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч» (1991 рік). Протестантський переклад Біблії, який ставив за мету дати українцям переклад Святого Письма на літературній українській мові в період українського відродження та відновлення державності. При цьому базувався на перекладах Біблії І.Огієнка та Російській Синодальній.
Біблія перекладу Є. Дулумана Опублікована в журналі «Людина і світ» (1990 — 1998 роки)
Видавництво Києво-Галицької Митрополії «Новий Завіт з коментарем» (1992 рік)
Переклад М. Кравчука «Свята Євангелія» (Львів, 1937 рік)
Переклад Я. Левицького «Святе Письмо Нового Завіта» (Жовква, 1921 рік) та «Книга псальмів» (1925 року)
Фрагменти перекладу І. Дьяконова та Михайла Москаленка Надруковано в книжці «На ріках вавілонських. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини» (Київ, 1991 рік)
Видавництво «Свічадо» (Молитовний Псалтир)
«Євангеліє від Матвія. Упорядкування і примітки Людмили М'ясникової»
Переклад О. Слюсарчука «Псалтиря розширена» (1899 рік)
Видавництво Українського Католицького Університету «Новий Завіт» (1989 рік)
Переклад Івана Франка «Книга Буття» Надруковано в книжці «На ріках вавілонських. З надавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини» (Київ, 1991 рік)
«Біблія. Переклад нового світу»
Видадавництво: WATCH TOWER BIBLE AND TRACT SOCIETY OF PENNSYLVANIA, NEW YORK, INC. Надруковано в Сполучених Штатах Америки. Видано у квітні 2014.
Переклад організації Свідків Єгови.

Основними причини створення є:

  • Відсутність власного імені Бога Єгова
  • Більшість перекладів Біблії, якими користувалися Свідки Єгови, були створені представниками інших релігійних конфесій чи груп, тому вони в деякій мірі передавали надбання минулого - язичницькі філософії та небіблійні традиції. Свідки Єгови хотіли мати переклад зроблений на основі останніх наукових досліджень та вільний від догм і традицій загальноприйнятого християнства.
  • Орфографія, граматика та специфіка ранніх перекладів не завжди відповідає граматиці та розмовній мові сучасного покоління, та в деяких випадках роблять ці переклади важкими для читання чи незрозумілими для читача.

Врахування усіх цих факторів поклало початок і стало причиною для створення «Перекладу Нового Світу» в 1950 році на англійську мову, а з часом і на інші. У 2005 році видання «Переклад Нового Світу. Християнські Грецькі Писання» вийшло українською, а на конгресах 04.07.2014 р. Свідків Єгови в Україні було оголошено про повний «Переклад Нового Світу». З моменту виходу першого видання «Переклад нового світу» повністю або частково перекладений понад 121 мовами і надруковано більш ніж 208 366 928 його примірники. Текст «Біблія. Переклад нового світу» доступний на сайті http://www.jw.org/uk/публікації/біблія/ [4] та онлайн http://wol.jw.org/uk/wol/binav/r15/lp-k/nwt/K/2014 [5]

Переклад В. Дзьоби Здійснено переклад окремих біблійних книг, а саме: Пісні над піснями, Псалми та низку неканонічних Писань.

«Псалми або Святі Гімни» (Рим-Манчестер-Мінхен, 1944–1961).

Переклад Олександра Гижі Повний переклад, здійснений прозаїком і перекладачем О. Гижею. За словами перекладача, переклади Пантелеймона Куліша, Івана Огієнка чи І. Хоменка в силу певних історичних обставин позначені цілим рядом мовностилістичних і текстологічних проблем, що й спонукало його до роботи над новітнім перекладом. Текст доступний на сайті http://www.ukrbible.com
Переклад під ред. Філарета Переклад українською мовою російської Синодальної Біблії здійснений під керівництвом Патріарха УПЦ-КП Філарета.
Віршований переспів Біблії Віршований переспів Біблії українською мовою. Здійснюється В.Завалком, починаючи з 2006 року. Текст доступний на сайті http://valeryz.com.ua/bible

Переклади Біблії азербайджанською мовою[ред.ред. код]

У 1842 році місіонерське суспільство Базеля опублікувало в Лондоні Євангеліє від Матвія в перекладі Мірза Фаррух і Фелікса Заремби. У 1878 році повний текст Нового Заповіту був перекладений і виданий в Лондоні. Старий Завіт вийшов в 1891 році. У 1982 році Інститут по перекладу Біблії (Institute for Bible Translation) в Стокгольмі, Швеція видало новий переклад (перекладач: Мірза Хазар) на сучасній азербайджанській мові повний текст Нового Заповіту, який використовується по сьогоднішній день в Азербайджані.[6] Цей переклад Мірзи Хазара перевидавався п'ять разів за подальші роки. Мірза Хазар завершив переклад Старого Завіту в 1984 році, але його переклад Старого Завіту надрукований не був.

Відтворювальний переклад Біблії[ред.ред. код]

Робота над відтворювальним перекладом російською мовою почалася в травні 1993 року і завершилася в грудні 1998 року. В основу відтворювального перекладу покладено грецький текст Нестле-Аланда (26-е видання). Перекладачі здійснювали переклад тексту безпосередньо з грецької мови. При перекладі та редагуванні тексту в якості допоміжних джерел використовувалися Синодальний переклад, переклад Кассіана, інші російські переклади, а також переклади Нового Завіту на інші мови, зокрема, відтворювальний переклад на іспанську і китайську мови. Текст перекладу на сайті Біблія.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Хрест Це незавершена стаття про християнство.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.