Біблія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Перейти до: навігація, пошук
 Нейтральність та неупередженість цієї статті є дискусійною.
Будь ласка, ознайомтесь з відповідним обговоренням та по можливості виправте недоліки.

Бі́блія (з грец. βιβλία - книга) або Святе́ Письмо́ — священна книга християнства, яка поділяється на дві частини: Старий Заповіт і Новий Заповіт — і складається з окремих книг, написаних різними авторами (після канону налічується їх 66). Для християн Біблія — це Боже Слово, яке, хоч і писалося людьми, вважається богонатхненним.

Біблії Українського Біблійного Товариства
Біблії Українського Біблійного Товариства
Wikisource

Зміст

[ред.] Склад та структура Біблії

Сама книга, яку звуть «Біблія», складається із двох основних частин — це Старий Заповіт і Новий Заповіт. В основі назви «Заповіт» (від гебрейського «berit» — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про союз Бога із єврейським народом; у Новому Заповіті — про союз Бога з людством через Ісуса Христа.

Для християн священними є обидві частини Біблії. Проте для євреїв, прихильників іудаїзму, — священною лише перша частина і тому вони взагалі не користуються терміном «Старий Заповіт». Натомість виділяють три частини Святого Письма:

  • Тора (євр. תורה) — «Вчення» або «П’ятикнижжя Мойсеєве»;
  • Невіім (євр. נביאים) — «Пророки»; та
  • Кетувім (євр. כתובים) — «Писання».

Поєднання початкових літер цих назв творить акронім (євр. תנ"ך), який читається як «ТаНаХ». «ТаНаХ» — і є назвою єврейського (іудейського) Священного Тексту.

Залежно від згрупування біблейських текстів, іудейська Біблія налічує у своєму складі 22, 24 або 27 книг.

[ред.] Старий Заповіт

Старий Заповіт або Старий Завіт — перша частина Біблії, що по обсягу складає близько трьох четвертих усієї Біблії. Старий Заповіт нараховує 39 книг, написаних переважно староєврейською мовою. У них розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. Головна ідея Старого Завіту - договір бога Ягве з обраним єврейським народом. Умови договору зводяться до двох основних положень:

- "Я - Бог Ягве нехай не буде інших богів"
- "Не зміщуватись з іншими народами"

Структура Старого Завіту, яка складається з чотирьох головних груп:

1. Доісторичні книги
2. Історичні книги
3. Навчальні (поетичні) книги
4. Пророчі книги

[ред.] Новий Заповіт

Новий Заповіт — друга частина Біблії, що містить у собі 27 книг. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Бога в людському тілі: Христос, Син Божий, приходить на землю, щоб померти за людей і таким чином відкупити їх за вчинені ними гріхи.

Також у Новому Заповіті розповідається про виникнення та існування Церкви. Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають тому, що саме необхідно для спасіння, а також надають поради для повсякденного життя.

Остання книга Нового Заповіту: Об'явлення — розповідає про другий прихід Христа на землю, про вічну кару для тих, хто не повірив у Христа та про небесне місто збудоване Богом для спасених.

[ред.] Формування біблійного канону

Процес виникнення канону був складним і тривалим. Його можна поділити на два основних етапи:

  • Формування канону Старого Заповіту;
  • Формування канону Нового Заповіту.

[ред.] Старий Заповіт

Більшість вчених вважає, що книги Старого Заповіту створювались або складались у період між 12-м та 2-м століттями до н.е, тобто до народження Ісуса Христа. Канон Старого Заповіту має деякі відмінності у різних християнських конфесій. Всі конфесії визнають єврейський канон, але деякі додають ще "другоканонічні" книги.

[ред.] Новий Заповіт

Процес формування Новозавітнього канону полягав в об’єднанні книг, які Християни знайшли Богонатхненними для поклоніння й повчання в тій історичній ситуації, в якій вони жили, а також такими, що не суперечать Старому Заповіту.

Всупереч поширеній хибній думці Новозавітній канон не був швидкоруч створений на великому бюрократичному Церковному соборі, а швидше розвинувся протягом кількох століть, хоча це не говорить, що офіційні Собори і рішення взагалі не торкалися даного питання.

У той же час думка про існування повного і чіткого Новозавітнього канону із самого початку, тобто з часів Апостолів, не має історичного підгрунтя. Канон Нового Заповіту, як і Старого є результатом розвитку в процесі, що підсилювався полемікою зі скептиками, як всередині Церкви, так і за її межами.

У перші три століття Християнської Церкви, християни, схоже, не мали загальновизнаного Новозавітнього канону.

Новозавітній канон в сучасному вигляді вперше був викладений Афанасієм, єпископом Александрії, в 367 році в листі написаному церквам в Єгипті. До того часу канон став більш-менш сталим.

Таким чином затвердження канону Вселенським Собором стало лише формальним його визнанням, а не створенням чи відбором книг, які можна було б до нього включити, бо сам Бог діяв через вірних йому людей, скеровуючи їх на всіх стадіях процесу з визначення священних книг, що в повній мірі викладають Його волю для людей.

[ред.] Переклади Біблії та їх поширення

[ред.] Перші переклади

Книжки Старого Заповіту були перекладені вперше на грецьку мову за єгипетського Птоломея Філадельфа (283—247 до Р. Хр.) 72 єврейськими мудрецями, і тому цей переклад носить назву Септуаґінти — Семидесятки. Новий Заповіт був написаний грецькою мовою. У IV столітті все Писання було перекладено на латинську (382—405) Святим Єронімом. Цей латинський переклад відомий під назвою Вульґати (найстарший друк — 1462 р. в Майнці). Сама назва Біблії означає з грецького власне — "книги" і почала прикладатися до Святого Писання тільки десь з кінця III - початку IV століть.

[ред.] Переклади Біблії українською мовою

До України Святе Письмо прийшло у X столітті у так зв. церковно-слов'янській мові, але то не була вся Біблія, а тільки Новий Заповіт, а з нього Євангелія (найстарший текст з 1092 р. переховується в Рум'янцівському музеї в Москві, дальше — Бучацьке з XIV ст., переховувалася в монастирі оо. Василіян у Львові), та окремі твори Старого Заповіту (головно Псалтиря).

Першою друкованою книгою зі Святого Письма був у нас Апостол, видання Івана Федорова (Львів, 1574 р.), а першим виданням всього Святого Письма була Острозька Біблія 1581 року.

У XVI ст. реформаційні впливи з Заходу підсилили в українському народі прагнення читати св. Письмо живою зрозумілою мовою. Тоді й появилися перші переклади св. Євангелії на живу народну мову. З того часу маємо три переклади святої Євангелії — ченця Григорія, Архімандрита Пересопницького монастиря на Волині, далі Василя Тяпинського, і Валентина Нагалевського. З них найцінніша пам'ятка «Пересопницьке Євангеліє» зі 1561 р. Перекладач чернець Григорій так і зазначив, що переклад з болгарської мови на українську зроблено «для ліпшого вирозуміння люду християнського посполитого.»

У XVII ст. процес ународовлення текстів Святого Письма до деякої міри був загальмований в Україні в наслідок панування в тодішній школі латинської схоластики.

І не зважаючи на те, в катехізисі митрополита Петра Могили тексти св. Письма наводяться Українською мовою. Становище погіршало наприкінці 17-го ст., коли українська Православна Церква була підчинена Московській патріархії (1685 р.).

Російський уряд почав вбачати в ужитку української мови в церковних книгах — вияв українського сепаратизму, і тому заборонено друк церковних книжок, що відріжнялися б будь-чим від московських.

А в XVIII ст. за Катерини II запроваджено по школах і церквах України московську вимову церковно-слов'янських текстів.

Але в ХІХ ст. Григорій Квітка в Харкові, Маркіян Шашкевич на Галичині, майже одночасно, починають перекладати витяги з св. Письма Нового 3аповіту на українську мову. "Псальми, переложені на малорускоє нарєчіє" професором Михайлом Максимовичем. Дуже видатна праця 19-го ст. переклад Євангелії й Діянь Апостольських, що його зробив Пилип Морачевський, інспектор ліцею на Чернігівщині. Морачевський переслав свій переклад Священному Синодові російської Церкви і російській Академії Наук. Академія Наук прихильно поставилася до пропозиції дати цей переклад до друку для добра українського народу. Але розглядали цей переклад і шеф канцелярії князь Долгоруков та Київський генерал-губернатор Аннєнков. І перемогли політичні мотиви: Синод заборонив друкувати переклад Євангелії українською мовою. Тільки під тиском революційних подувів 1905 року, себто 45 років після закінчення перекладу, коли вже не жив Морачевський, його переклад святої Євангелії побачив світ у 1906 році. Текст перекладу зредагував єпископ Подільський Парфеній.

У 1936 році Святий Синод Православної Церкви Польщі видав Євангелію, в тій же редакції, як велику Напрестольну.

[ред.] Біблія перекладу Куліша

Не маючи змоги в XIX ст. друкувати в Росії Святе Письмо українською мовою, українці перенесли цю справу закордон. Український письменник Пантелеймон Куліш, сам православний, разом з українським ученим Іваном Пулюєм, греко-католиком, спільними силами перекладають майже весь кодекс Біблії. Заслугою цього перекладу становить те, що воно являє собою перший повний переклад з єврейських та грецьких текстів українською новітньою мовою.[1] Частинами цей переклад друкувався у Львові й у Відні. Під час пожежі згорів рукопис перекладу Старого Заповіту. Але Пантелеймон Куліш з незламною енергією вдруге взявся за цю працю. Він не встиг закінчити її до своєї смерті, але закінчив її Іван Пулюй (переклав: книги Рут, 1-ше і 2-ге Паралипоменон, Ездри, Неємії, Естери і Даниїла) і письменник Іван Нечуй-Левицький (переклав Псалтир)[2]. Право власності на переклад здобуло Британське Біблійне Товариство, яке вперше видало Біблію українською мовою в 1903 році. В Україні ці видання були заборонені. Українську Православну Церкву, яка відродилася під час визвольної боротьби, ліквідувала радянська влада, після чого не можна було друкувати церковних книг українською мовою. Передрук цього перекладу Біблії відбувся 1947і 1969 роках.

[ред.] Переклад Кобрина

В Польщі, крім Напрестольної Євангелії, надруковано українською мовою ввесь Новий Заповіт і Псалтир, що їх переклав проф. Михайло Кобрин.

[ред.] Біблія перекладу Хоменка

"Святе Письмо Старого і Нового Завіту" перекладено католицьким священиком Іваном Хоменком і видано в Римі у видавництві Василіян 1957 року. Відрізняється красивою літературною мовою і наявністю неканонічних книг ( Сирах, Макавей і інші).

[ред.] Біблія перекладу Огієнка

Біблія у перекладі Івана Огієнка. Перша сторінка книги «Буття». Видання Британського і закордонного біблійного товариства.
Біблія у перекладі Івана Огієнка. Перша сторінка книги «Буття». Видання Британського і закордонного біблійного товариства.

Видання Біблії в перекладі Куліша—Пулюя було вже вичерпане, а передруковувати його не видавалося розважним, бо українська мова за останні десятиліття значно розвинулася і збагатилася, тому Британське Біблійне Товариство замовило Іванові Огієнко (він же митрополит Іларіон) новий переклад канонічної Біблії у 1936 році.

Стокгольмське Товариство для поширення Євангелії в СРСР видало в 1942 році Новий Заповіт і Псалтир у перекладі професора Івана Огієнка (в 1955 р. – митрополит Іларіон) закінчив увесь переклад Біблії для Британського Біблійного Товариства. Сьогоднішній варіант, яким користуються всі протестантські церкви і частково православні і греко-католицька був виданий у 1962 р.

З нагоди 1000-ліття Хрещення Русі у 1988-89 рр. переклад був масово поширений в Україні на гроші західних протестантських церков і біблійних товариств.

[ред.] Біблія перекладу Турконяка, або Біблія УБТ

Українські церкви об'єднали свої перекладацькі зусилля, щоб створити сучасний, загальноприйнятний переклад Слова Божого. Так у 1997 році перекладачі під головуванням архімандрита Рафаїла Турконяка завершили переклад Нового Заповіта. Перекладання Старого Заповіту очікується завершити у 2007 році.

[ред.] Біблія перекладу Олександра Бачинського

Видавалась як "Новий Завіт" і "Псалтирь" (Львів, 1903 рік), а також як "Святе Письмо Старого і Нового Завіта" (1900-1908 роки) церковнослов'янським текстом з поясненням Іоанна Бартошевського. З-за свого формату та зовнішнього вигляду переклад Бачинського не знайшов поширення серед народних кіл, а залишився радше настільною книгою кліру.[3]

[ред.] Переклад Теодосія Галущинського

"Свята Євангелія" (Рим, 1946 рік). Цей переклад був призначений для масового поширення серед народу, а проте виправдав сподівання.

[ред.] Переклад Леся Герасимчука

"Новий Заповіт. Четвероєвангеліє" і "Апокаліпсис Івана Богослова" опублікований в журналі "Вітчизна" (1990 рік) Апокаліпсис я друкував двічі, але не у "Вітчизні", а в "Україні" та в "Українських проблемах". Це різні редакції. У "Березолі" друкувалися "Звершення апостолів". У "Всесвіті" друкувалася "Гексапсальма". "Псальма розіп'яття" виходила окремим виданням у дитячому фонді. Видано також два моїх позаконфесійних перекази Біблії.

З повагою Лесь Герасимчук

Oles2010@meta.ua

[ред.] Переклад Григорія Деркача

"Новий Завіт з додатком Псалмів і Притч" (1991 рік)

[ред.] Біблія перекладу Євграфа Дулумана

Опублікована в журналі "Людина і світ" (1990 — 1998 роки)

[ред.] Видавництво Києво-Галицької Митрополії

"Новий Завіт з коментарем" (1992 рік)

[ред.] Переклад Михайла Кравчука

"Свята Євангелія" (Львів, 1937 рік)

[ред.] Переклад Ярослава Левицького

"Святе Письмо Нового Завіта" (Жовква, 1921 рік) та "Книга псальмів" (1925 року)

[ред.] Фрагменти перекладу Ігора Дьяконова та Михайла Москаленка

Надруковано в книжці "На ріках вавілонських. З найдавнішої літератури Шумеру, Вавилону, Палестини" (Київ, 1991 рік)

[ред.] Видавництво "Свічадо"

"Молитовний Псалтир"

[ред.] "Євангеліє від Матвія

Упорядкування і примітки Людмили М'ясникової

[ред.] "Вияснення Псалмів"

Климентій Сарницький (1888 рік)

[ред.] Переклад Олексія Слюсарчука

"Псалтиря розширена" (1899 рік)

[ред.] Видавництво Українського Католицького Університету

"Новий Завіт" (1989 рік)

[ред.] Переклад Івана Франка

"Книга Буття" Надруковано в книжці "На ріках вавілонських. З надавнішої літератури Шумеру, Вавілону, Палестини" (Київ, 1991 рік)

[ред.] Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу

Видано Wachtturm-Gesellschaft, Selters/Taunus (2005 рік)

З моменту виходу першого видання "Християнських Грецьких Писань. Переклад нового світу" англійською мовою 1950 року, протягом наступних 55 років було видано 55 мовами світу 123 568 266 екземплярів Нового Завіту в цій редакції. Починаючи ще з його першого видання, він був критично сприйнятий християнами. У 2005 році до числа цих мов увійшла й українська. Наведена вище статистика свідчить про величезне бажання Організації надати всім бажаючим можливість користуватися єдиним "правильним" варіантом Біблії; правильним, звичайно ж, з погляду Організації.

У липні 2005 року, по закінченню обласного конгресу Свідків Єгови, у бесіді із представником Товариства Вартової Башти співробітники Центру апологетичних досліджень випадково довідалися про те, що "Християнські Грецькі Писання. Переклад нового світу" тепер видано і українською мовою.

На відміну від 2001 року, коли той самий переклад був виданий російською мовою, і його праворуч і ліворуч роздавали у тому ж РСК "Олімпійський", цього разу не було ніяких повідомлень про те, що хтось одержав український переклад під час конгресу. Лише з часом збори одержували його, але виключно під поіменне замовлення. Взагалі, презентація українського видання пройшла без зайвого галасу, можна сказати, непомітно; на відміну від інших країн, де новину про появу Перекладу нового світу національною мовою зустрічали стоячи й аплодуючи зі сльозами радості на очах. Певна річ, адже перекладачі НС, на думку Свідків Єгови: "… відкрили світ Біблії. Деякі раніше незрозумілі місця в Біблії стали цілком ясними... Але, найголовніше, ви можете читати цю Біблію із упевненістю, що вона точно передає Слово Бога з мови оригіналу" (переклад ЦАД зі статті, присвяченої виходу у світ 100-мільйонного екземпляра "Перекладу нового світу", "Вартова Башта" за 15 жовтня 1999 року). Така подія, безумовно, повинна викликати в серці й розумі Свідка почуття вдячності Товариству за можливість користуватися "правильним" перекладом своєю рідною мовою.

Отже, нарешті й українські Свідки Єгови можуть озброїтися таким дорогим серцю перекладом, котрий ще пахне типографською фарбою, перекладом, що повністю відповідає вченню організації і її розумінню істини. Вихід Перекладу нового світу українською мовою, звичайно ж, розширить можливості Свідків і позбавить їх необхідності звертатися до не завжди зручних українських перекладів. За усталеною традицією, імена перекладачів, завдяки яким новий переклад дійшов до українців – імовірно, завдяки їхній скромності, – залишилися невідомими широкій публіці. У передмові тільки вказано, що вони, керуючись особливою відповідальністю, мали на меті якомога точніше передати думки й слова Бога.

Після знайомства з Перекладом нового світу стає очевидним, що він створений спеціально для того, щоб полегшити проповідь вчення Вартової Башти й зміцнити впевненість Свідків Єгови, що їхні переконання спираються на Писання. Як і слід було сподіватися, у новому перекладі ряд ключових місць Нового Завіту відрізняється за змістом від тих самих місць в українських перекладах Огієнка й Турконяка; зокрема, уривки, у яких йдеться про божественність Ісуса Христа (Ів. 1:1; Рим. 9:5, 10:9, 13; Кол. 1:16; Євр. 1:8), перекладені таким чином, що вони узгоджуються із вченням Вартової Башти про створену природу Ісуса Христа. Наприклад, в Ів. 1:1 Христос названий "богом" (з маленької літери). Певно, заради применшення божественності Христа Свідки Єгови готові прийняти варіант перекладу, що породжує ще більші труднощі, оскільки припускає існування двох Богів: одного "з великої літери", а іншого – "з маленької літери" (див. також Ів. 1:18 НС).

Намагаючись приховати очевидний факт поклоніння Христу, про який говориться в цілому ряді уривків Нового Завіту (Мт. 2:2, 8, 11; 14:33; 28:9, 17; Лк. 24:52; Ів. 9:38), Свідки Єгови у таких випадках слово "proskuneo" перекладають як "вклонитися", а в уривках, де це слово вживається відносно Отця, як "поклонитися". Таке свавілля у роботі з текстом відображає богословські переконання, якими керувалися перекладачі НС. І, все-таки, в одному випадку український Переклад нового світу говорить про поклоніння Христу (Об. 5:13-14).

Перекладачі вставляють у текст слова, яких немає в грецькому оригіналі і які змінюють зміст контексту. Наприклад, у Кол. 1:16-17 чотири рази додано слово "інше". У Рим. 8:23 доданий прийменник "з", таким чином, вірш звучить так: "Стогнемо й ми, – ті, хто має перші плоди, тобто дух, – стогнемо в серці, з нетерпінням чекаючи, коли Бог нас усиновить: визволить з наших тіл на основі викупу" (у традиційному перекладі мова йде про викуплення наших тіл). У 1 Кор. 10:4 додано слово "представляла", і тепер слова: "і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!" звучать так: "і пили той самий духовний напій, адже пили з духовної скелі, яка йшла за ними і представляла Христа". Варто також відзначити, що додані слова у тексті ніяк не виділено, що, фактично, робить вставлені перекладачами слова частиною оригіналу.

Оскільки Свідки Єгови заперечують особу Святого Духа й людський дух як нематеріальну частину людської істоти, у Перекладі нового світу вони спотворюють текст Нового Завіту таким чином, щоб виключити будь-які вказівки на особистісну природу духа. Наприклад у Гал. 6:18 замість слів: "Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття!" читаємо: "Хай незаслужена доброта нашого Господа Ісуса Христа буде з духом, який ви, брати, виявляєте". В 1 Тим. 4:1 замість точного перекладу: "А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів", ми бачимо наступне: "Але натхнена звістка чітко показує, що в майбутньому настануть часи, коли дехто відпаде від віри, бо звертатиме увагу на оманливі натхнені слова і вчення демонів". В Євр. 12:9 "Отець духів" називається "Батьком, котрий дав нам духовне життя", а в Об. 16:13 замість: "І я бачив, що виходили з уст змія, і з уст звірини, і з уст неправдивого пророка три духи нечисті, як жаби", ми знаходимо ще один приклад поступки здоровим глуздом заради збереження своєї риторики: "Потім я побачив, як з пащ дракона, дикого звіра й фальшивого пророка виходять три нечисті натхнені вислови, подібні до жаб".

Як не дивно, деякі уривки українського ПНС все-таки передають ідею божественності Христа — наприклад, переклад Кол. 2:9: "Адже власне в Христі з усією повнотою втілена Божа природа" співзвучний традиційному перекладу, що в Огієнко звучить так: "бо в Ньому тілесно живе вся повнота Божества". Подібне можна сказати і про уривок в Об. 1:17 «...Тоді він поклав на мене праву руку й сказав: "Не бійся. Я Перший і Останній"».

Доказом того, що нове видання відповідає інтересам конкретної релігійної групи, служить поміщений в кінці "Додаток". Він складається з 14 статей, частина яких є апологією окремих моментів богослов'я Свідків Єгови. Наприклад, перші дві статті пояснюють і виправдують факт "відновлення" імені "Єгова" у Християнських Грецьких Писаннях. 3-я стаття доводить, що Ісус Христос – богоподібна, божественна істота, але не Бог. У 6-й статті наведені підтвердження того, що Ісус був розп'ятий на стовпі, а не на хресті. 8-я – присвячена питанню припинення свідомого існування людини після смерті, а 9-я – запереченню християнського вчення про вічне покарання.

Слідом за "Додатком" йдуть "Біблійні теми для обговорення", покликані допомогти Свідкам у бесідах з потенційними новонаверненими. Розділ складається з 44 тем, до яких підібрані відповідні уривки з Писання. Більшість тем і завбачливо підібраних уривків, по суті, є коротким конспектом вчень, властивих Вартовій Башті. Так у темі 8-й читачеві нав'язується властивий Свідкам погляд на значення слова "душа". Тема 15 пов'язана із забороною на переливання крові. У темі 18 мова йде про особливе становище 144 000 обраних. Тема 34 представляє суперечливий погляд на спасіння. Особливо варто згадати про тему 38, де "спростовується" вчення про Трійцю. На підтвердження того, що "Син був створений; перед ним був тільки Бог", автори посилаються на вірш Іс. 44:6, де Господь Саваот названий "першим й останнім". Однак вони жодним словом не згадують, що Ісус в Об. 1:17 також називає Себе "першим й останнім". Напрошується висновок, що "теми для обговорення" покликані не різнобічно висвітлити те або інше питання, а дати йому вузьке трактування, вигідне Свідкам Єгови.

Аналогічним чином у темі 38 "доведено", що Святий Дух – не особа, а діюча сила Бога. Природно, серед наведених тут посилань немає тих, у яких би йшлося про божественність Духа Святого (Мт. 28:19; Дії 5:3-4; 1 Кор. 3:16; 12:4-11; 2 Кор. 13:13) або про Його особу (Мр. 3:29; Ів. 16:13-14; Дії 13:2; 1 Кор. 2:11; Еф. 4:30).

Слово Бога – єдине доступне нам джерело точних знань про Його природу, характер та цілі. Іншими словами, якби Бог у Своїй милості не зробив крок нам назустріч і не розкрив Самого Себе, ми не змогли б самостійно осягти Його. Протягом століть Бог беріг Своє Слово, нагадуючи людям про відповідальність незмінно й правильно передати наступним поколінням Його об’явлення. Наскільки огидно, що Товариство Вартової Башти заради своїх інтересів йде на такі підробки тексту, спотворюючи те об’явлення, що Бог Своєю милістю дарував людині! Спритно граючи словами, Свідки створили свій зручний варіант Нового Завіту, пристосований під вчення організації.

Одержавши такий варіант Нового Завіту вкупі з "переконливими доказами" правоти Вартової Башти, людина отримує перекручене уявлення про Бога. На жаль, тепер й українські Свідки Єгови мають переклад, котрий не тільки не наближає їх до розуміння Слова Божого, але й сам стає непереборною перешкодою на цьому шляху. Залишається сподіватися, що українські християни зможуть грамотно й з любов'ю допомогти Свідкам Єгови побачити істину за підступними вигадками лжевчителів.

[ред.] Переклад Дзьоби

Здійснено переклад окремих біблійних книг, а саме: Пісні над піснями, Псалми та низку неканонічних Писань. "Псалми або Святі Гімни" (Рим-Манчестер-Мінхен, 1944-1961).

[ред.] Дивись також

Апокрифи

[ред.] Література

  1. ↑ Святе Письмо. Переклад Хоменка. 1991 рік. Про Біблію. стор. XVI
  2. ↑ Біблія перекладу Куліша, 1947 рік. Зміст
  3. ↑ Переклад Хоменка, 1991, Про Біблію, стор. XVI

"Українська Мала Енциклопедія", проф. Євген Онацький

[ред.] Джерела Інтернет

Commons
ВікіСховище має мультимедіа-дані до цієї статті. Див.
Отримано з http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B1%D0%BB%D1%96%D1%8F
Особисті інструменти
Іншими мовами