Вільям Мейсон (зброяр)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вільям Мейсон
Народився 30 січня 1837(1837-01-30)
Освіґо, Нью-Йорк, США
Помер 17 липня 1913(1913-07-17)[1] (76 років)
Вустер, Массачусетс, США[1]
Поховання Цвинтар «Евергрін» (Нью-Гейвен)d[2]
Країна  США
Діяльність винахідник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мейсон.

Вільям Мейсон (англ. William Mason; 30 січня 1837 — 17 липня 1913) був модельником, інженером та винахідником яки працював у Remington Arms, Colt's Patent Fire Arms Manufacturing Company та Winchester Repeating Arms Company у 19-му столітті.[3]

Ремінгтон[ред. | ред. код]

Мейсон розпочав свою кар'єру учень-модельник, і врешті почав працювати на збройному виробництві для компанії Remington Arms. Працюючи на Ремінгтона 21 листопада 1865 року, він отримав патент США 51,117, на поворотно-відкидний барабан для легкого заряджання та зіркоподібний механізм для викидання порожніх гільз. Цю конструкцію використала в 1896 році компанія S&W у револьвері .38 Hand Ejector (M&P and S&W Модель 10).[4]

Кольт[ред. | ред. код]

У 1866 році Мейсон покинув Remington Arms і перейшов до Кольта у якості керуючого арсеналом. Разом з Чарльзом Річардсом, Мейсон запатентував конструкцію переробки капсульних револьверів на казнозарядні револьвери під унітарний набій. Ці перероблені револьвери ідентифікують як «Richards-Mason conversion».[5] Після цієї роботи, Мейсон почав працювати над першими револьверами Кольта під унітарний набій в 1871 році: револьвер Colt Model 1871-72 «Open Top» став третім таким револьвером, після револьверів .41 калібру House Pistol та .22 калібру семизарядний Open Top. Open Top .44 мав абсолютно нову конструкцію, а тому деталі не від старих капсульних револьверів не підходили. Мейсон пересуну цілик на задню частину стволу, замість розташування на курку чи затворному блоці як у перших моделях. Револьвер було розроблено під набій .44 Henry і був відправлений на випробування армії США в 1872 році. Армія не прийняла револьвер і запросила револьвер на міцнішій рамі більш потужного калібру. Мейсон переробив конструкцію додавши верхню планку, як у револьверах Ремінгтона і перемістив цілик на задню частину рамки. Перший прототип був розрахований на набій кільцевого запалення .44 калібру, але перша модель була створена під новий калібр відомий як .45 Colt.[6]

Colt Navy Модель 1861 переробка Richards Mason Conversion .38 cal

У 1872 році армія обрала цей револьвер, з першою поставкою в літку 1873 року 8,000 одиниць.[6] Після успіху Colt Single Action Army та переробок капсульних револьверів Кольта по схемі Річардса-Мейсона, Мейсон перейшов на розробку невеликих револьверів, «The New Line» в 1874 році. Існувало п'ять варіантів, вони відрізнялися розміром та калібром, але з використанням затвора розробки Мейсона.[7]

Хоча Кольт розробив концепцію револьвера «подвійної дії» ще в 1857 року і запатентував її, його Кольт так і не випустив. З ростом конкуренції з боку британського конкурента, Webley & Scott, Кольт звернувся до Мейсона розробити револьвер подвійної дії для них в 1877 році, ця модель отримала назву Colt M1877. Після цього, Мейсон у співпраці з Річардсом розробили версію на більшій рамці, Colt M1878 Frontier в 1878 році.[8]

Його останньою розробкою на Кольта став револьвер Colt M1889. Мейсон розробив цей револьвер з поворотно-відкиднимм барабаном у співпраці з Карлом Дж. Ебетсом. Ебетс продовжував удосконалювати ідею протягом 7 років після того, як Мейсон пішов від Кольта до Вінчестера.[8]

Вінчестер[ред. | ред. код]

Мейсон покинув Кольта для праці на Winchester Repeating Arms Company в 1882 році.[9] Спочатку його найняли для розробки револьвера, який би міг конкурувати з револьверами Кольта, але врешті Мейсон працював над прототипами багатьох конструкцій Джона Мозеса Браунінга.[10][11] Однією з цих відомих конструкцій стала гвинтівка Winchester Модель 1886.[3] В 1885 році він став головним механіком у Вінчестера і обймав цю позицію до смерті 17 липня 1913 року в Вустері, штат Массачусетс.[12][13]

Мейсон був першим членом Американського товариства інженерів-механіків[14] і за своє життя запатентував 125 винаходів зброї, амуніції, обладнання для виготовлення зброї, парових насосів та ткацьких верстатів.[12] Історик Вінчестера Мері Джо Ігноффо назвав Мейсона «одним з найвизначніших конструкторів XIX століття».[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в Hartford Courant, The Hartford courant, Hartford Chronicle — Hartford: 1764. — ISSN 1047-4153; 2641-3892; 2642-7125; 2642-7133
  2. ↑ Find a Grave — 1996.
  3. ↑ а б Flayderman, Norm (2007). Flayderman's Guide to Antique American Firearms and Their Values (вид. 9). Iola, Wisconsin: F+W Media. с. 310. ISBN 978-0-89689-455-6.
  4. ↑ Ware, Donald L. (2007). Remington army and navy revolvers, 1861-1888. UNM Press. с. 231. ISBN 978-0-8263-4280-5. Процитовано 9 квітня 2020 — через Google Books.
  5. ↑ Arnold, David W. (2004). Classic Handguns of the 20th Century. Krause Publications. с. 16. ISBN 978-0-87349-576-9.
  6. ↑ а б Taffin, John (2005). Single Action Sixguns (вид. 2). Iola, Wisconsin: Krause Publications. с. 38—39. ISBN 978-0-87349-953-8.
  7. ↑ Walter, John (2006). The Guns That Won the West: Firearms on the American Frontier, 1848-1898. MBI Publishing Company. с. 171. ISBN 978-1-85367-692-5.
  8. ↑ а б Kinard, Jeff (2004). Pistols: an illustrated history of their impact. ABC-CLIO. с. 163–164. ISBN 978-1-85109-470-7.
  9. ↑ Boorman, Dean K. (2001). History of Winchester Firearms. Globe Pequot. с. 52—54. ISBN 978-1-58574-307-0.
  10. ↑ Wilson, RL (2007). Winchester: An American Legend. Chartwell. с. 76—77. ISBN 978-0-7858-1893-9.
  11. ↑ а б Ignoffo, Mary Jo (2010). Captive of the Labyrinth: Sarah L. Winchester, Heiress to the Rifle Fortune (вид. 3). University of Missouri Press. с. 54. ISBN 978-0-8262-1905-3.
  12. ↑ а б Roe, Joseph Wickham (1916). The Colt Workmen - Pratt & Whitney. English and American Tool Builders. New Haven: Yale university press. с. 173–174.
  13. ↑ William Mason. Hartford Courant. 21 липня 1913. с. 9. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 9 квітня 2020 — через Newspapers.com.
  14. ↑ Proceedings of the Hartford, Conn Meeting May 1881. Transactions of the American Society of Mechanical Engineers. American Society of Mechanical Engineers. 2. 1881. Процитовано 19 листопада 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Револьвери
19-те століття
20-те століття
Самозарядні пістолети
Гвинтівки, кулемети, особиста зброя та пістолети-кулемети
Набої
Револьверні
Пістолетні
Особистості
Пов'язані компанії
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вільям_Мейсон_(зброяр)&oldid=41671176