Армія США

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Армія США
United States Army
United States Department of the Army Seal.svg
Печатка департаменту Армії США
На службі з 14 червня 1775 року
Країна США США
Вид ЗС сухопутні війська
Рід військ Збройні сили США
Командування United States Department of the Army Seal.svg Міністерство армії США
United States Department of Defense Seal.svg Міністерство оборони США
Девіз «Ми це захищатимемо»
(«This We'll Defend»)
Штандарт чорний та золотий
Марш The Army Goes Rolling Along
Ювілеї 14 червня 1775
Війни/битви Війна за незалежність США,
Англо-американська війна 1812-1815,
Американо-мексиканська війна,
Громадянська війна,
Іспано-американська війна,
Боксерське повстання,
Перша Світова війна,
Друга Світова війна,
Корейська війна,
Вторгнення США в Домініканську Республіку,
В'єтнамська війна,
Вторгнення США в Гренаду,
Вторгнення США в Панаму,
Війна в Перській затоці (1990),
Війна в Афганістані (з 2001)
Війна в Іраку (з 2003)
Командири
Поточне
командування
US-O10 insignia.svg генерал Раймонд Одіерно
Визначні
командири
General of Armies insignia.svg генерал армій США Джон Першинг

US-O11 insignia.svg генерал армії США Дуглас Макартур
US-O11 insignia.svg генерал армії США Дуайт Девід Ейзенхауер

Прапор Армії США

А́рмія США (англ. United States Army) — сухопутні війська США, найбільший за чисельністю й, за деякими показниками, найстаріший вид Збройних сил США, один з семи воєнізованих міністерств США та один з п'яти видів Збройних сил США.

Армія призначена для ведення активних бойових дій на суходолі; до її складу входять військові об'єднання, з'єднання, частини та підрозділи піхоти, повітряно-десантних військ, танкових військ, армійської авіації, артилерії, війська ППО, розвідки та інших родів військ та спеціальних військ.

Сучасна Армія США веде свою історію від континентальної армії, яка була утворена 14 червня 1775, буквально перед заснуванням Сполучених Штатів Америки, у зв'язку з необхідністю вести бойові дії у Війні за незалежність Північноамериканських штатів. Конгрес, у зв'язку із закінченням війни і необхідністю створення власних Збройних сил замість розформованої Континентальної армії, своїм рішенням від 14 червня 1784 року заснував регулярну Армію США.

Контроль і управління Армією здійснюється за допомогою Департаменту Армії США, одного з трьох складових Департаменту оборони (Міністерства оборони). Главою Департаменту є цивільна особа — Секретар Армії; найвищою посадовою особою з числа військових є генерал (чотиризірковий генерал) — Начальник штабу Армії США, паралельно підпорядкований Начальникові Об'єднаного комітету Начальників штабів США.

Станом на 31 серпня 2008 чисельність Армії становила 539.675 військовослужбовців. Разом з іншими двома компонентами Армії: Національною Гвардією (англ. Army National Guard (ARNG) (360.351) і Резервом (англ. United States Army Reserve (USAR) 197.024, загальна чисельність сухопутних військ становить 1.097.050[1].

Загальна структура Армії США[ред.ред. код]

Система керівництва[ред.ред. код]

Основними складовими Армії є: активний компонент — Регулярна Армія (англ. Regular Army); та два резервні компоненти — Національна Гвардія (англ. Army National Guard) й Резерв Армії (англ. Army Reserve). Обидва резервні компоненти переважно мають у своєму складі військовослужбовців, які лише частину свого службового часу витрачають на бойову підготовку (одні раз на місяць проводяться навчальні збори або тренування (англ. Battle Assembly or Unit Training Assemblies) у складі підрозділів і частин), а також щорічні двох-тритижневі збори.

Регулярна Армія і її Резерв керуються Главою 10 Зведеного коду федеральних законів США (англ. Title 10 of the United States Code) в той час, як Національна Гвардія — Главою 32 (Title 32), і не знаходиться у федеральному підпорядкуванні, а підпорядкована безпосередньо губернаторові штату, хоча може отримувати накази особисто напряму від Президента США у разі необхідності.

Керівником Армії призначається цивільний Секретар Армії (англ. Secretary of the Army), який підпорядковується Міністру оборони США (англ. Secretary of Defense), і є головним представником державного цивільного контролю над Начальником штабу Армії (англ. U.S. Army Chief of Staff).

Начальник штабу Армії входить до складу Об'єднаного комітету Начальників штабів Збройних сил США — головного органу управління ЗС, а також головного дорадчого центру з військових питань Президента США.

Реформа Армії[ред.ред. код]

З 1986, відповідно до Закону Голдуотера-Ніколса (англ. Goldwater-Nichols Act), керівництво Армією і всіма Збройними силами країни здійснюється Президентом США через Міністра оборони на Командувачів Об'єднаними регіональними Командуваннями (англ. Unified Combatant Commanders), які несуть відповідальність за всі Збройні сили, що знаходяться в зоні даного командування і проведення ними військових операцій.

Таким чином, Начальник штабу кожного виду збройних сил несе відповідальність тільки за організацію, підготовку і постачання відповідного вигляду військ.

Зараз в Армії триває період трансформації і переходу на нові концептуальні основи та штатну структуру, які планується завершити до кінця 2009, після якого всі утворені 6 географічних командувань Армії будуть реорганізовано під керівництво Об'єднаних регіональних Командувань Збройних сил США.

Армія США буде поділятися проміж шістьма основними Об'єднаними Географічними Командуваннями:

На сучасному періоді армія поділяється між Командуваннями:

  • Штаб Центрального Командування Армії США (англ. United States Army Central) дислокується у форті Мак Ферсон, Джорджія (англ. Fort Mcpherson, Georgia);
  • Штаб Північного Командування Армії США (англ. United States Army North) дислокується у форті Сем Х'юстон, Техас (англ. Fort Sam Houston, Texas);
  • Штаб Південного Командування Армії США (англ. United States Army South) дислокується там же;
  • Штаб Європейського Командування Армії США (англ. United States Army Europe) дислокується у форті Кемпбелл Барракс, Гейдельберг, Німеччина (англ. Campbell Barracks, Heidelberg, Germany);
  • Штаб Тихоокеанського Командування Армії США (англ. United States Army Pacific) дислокується у форті Шафтер, Гаваї (англ. Fort Shafter, Hawaii).

Кожне Командування Армії в своїй географічній зоні відповідальності отримує під свою юрисдикцію й підпорядкування всі з'єднання і частини, за винятком Штабу Тихоокеанського Командування Армії США, яке обмежене лише формуваннями, що знаходяться в Південній Кореї.

Логотип Армії США

Під час реформи Армія переходить з дивізійної основи на бригадну, після якої кількість бойових бригад у складі регулярної армії збільшиться з 33 до 42, а також збільшиться кількість з'єднань у Національній Гвардії і в Резерві Армії. Ця реформа ставить за мету привести всі види бригад до уніфікованої організації, одного з трьох запропонованих типів:

  • Важка бригада (3700 чоловік особового складу і прирівнюється до механізованої або танкової бригади);
  • Піхотна бригада (3300 чоловік особового складу і дорівнюється до легкої піхотної або повітряно-десантної бригади);
  • Ударна бригада (3900 чоловік особового складу і уся техніка базується на сімействі бойових машин типу Страйкер (англ. Stryker).

Крім того, реорганізуються бригади бойового, технічного і тилового забезпечення, у тому числі і бригади армійської авіації і артилерії.

Завдання, які покладаються на Армію США

Організаційна структура формувань Армії[ред.ред. код]

Організаційно більшість формувань Армії діляться на такі компоненти:

  • Корпус: складається з двох і більш за дивізії і корпусних бригад забезпечення. Нині іменуються Оперативне угрупування військ, об'єднуючи під собою різну кількість мобільних з'єднань, під командуванням генерал-лейтенанта і має в своєму складі 20 000-45 000 військовослужбовців.
  • Дивізія: складається з трьох бойових бригад, артилерійською бригад, бригади армійської авіації, інженерної бригади (лише у важкій дивізії) і дивізійного комплекту частин і підрозділів підтримки і постачання. Після реформи і переходу на бригадну основу дивізії називатимуться Тактичне угрупування військ, і, як правило, матиме в своєму складі 4 бригадних бойових групи і одну бригаду армійської авіації. У ній налічуватиметься 10 000-15 000 військовослужбовців під командуванням генерал-майора.
  • Бригада (бригадна група): Має в своєму складі два і більш батальйоні, під командуванням полковника. З переходом на нову базову основу маневрені бригади перетворюються в бригадні бойові групи, що складаються з двох батальйонів, танкового батальйону, батальйону вогневої підтримки, батальйону спеціальних військ (підрозділи розвідки, інженерні, зв'язку) і батальйону підтримки. Ударна бригадна бойова група (англ. Stryker Brigade Combat Teams) має дещо масштабнішу організацію. 3,000-5,000 військовослужбовців.
  • Полк: З переходом на бригадну основу полкова структура ліквідовується і батальйони безпосередньо підпорядковані командуванню бригади, за винятком ряду частин, таких як, бронекавалерійські полки та частина полків польової артилерії.
  • Батальйон (Ескадрон): Має в своєму складі від двох до п'яти рот (батарей) під командуванням підполковника. 300–1000 військовослужбовців.
  • Рота (артилерійська батарея): Нумерація в батальйоні здійснюється від A до C (плюс штабна рота і роти підтримки) в батальйонах 3-х ротного складу й від A до D в батальйонах 4-х ротного складу. В полку роти нумеруються від A до T, в залежності від кількості підрозділів в полку. Кожна рота підрозділяється на взводи (від 3 до 4) під командуванням капітана. Головний сержант роти за штатом — перший сержант (англ. First Sergeant). 62-190 військовослужбовців.
  • Взвод: Складається з двох і більш відділень під командуванням лейтенанта і головного сержанта взводу в званні сержант першого класу (англ. Sergeant First Class). 32 військовослужбовця.
  • Секція: підрозділ під командуванням штаб-сержанта (англ. Staff Sergeant) приблизно рівне відділенню, але, як правило, входить до складу роти, а не взводу.
  • Відділення: складається з двох команд під командуванням штаб-сержанта. 9-10 військовослужбовців.
  • Команда: Найменший підрозділ в Армії США. Вогнева команда складається з командира команди (сержант, капрал або спеціаліст), стрільця, гранатометника і кулеметника. Снайперська команда включає в своєму складі снайпера і групу прикриття. 2-4 військовослужбовця.

Основні бойові формування[ред.ред. код]

На сьогоднішній день активний компонент Армії США налічує 10 дивізій і декілька окремих з'єднань і частин. У ході запланованої реформи Армія збільшується на 5 додаткових бригад, кількість особового складу зросте на 74 200 чоловік до 2013 року.

Кулеметна обслуга 2-й піхотної дивізії в боях в Кореї

Історія[ред.ред. код]

18 століття[ред.ред. код]

Континентальна армія США була створена за рішенням Континентального Конгресу 14 червня 1775, як об'єднана армія від представників всіх північноамериканських штатів на чолі з генералом Джорджем Вашингтоном з метою боротьби з армією Великобританії. Джордж Вашингтон вибрав спочатку тактику Фабіана, відомого давньоримського стратега. Він став використовувати тактику постійного вимотування противника, наносячи йому несподівані і стрімкі удари по найнезахищеніших місцях, і тут же зникаючи зі своїми військами.

Отримавши рішучу перемогу в битві при Йорктауні, та отримавши підтримку з боку Франції, Іспанії і Голландії армія Вашингтона стала поступово схиляти вагу терезів на свій бік, що врешті-решт призвело до укладання Версальського мирного договору 1783 і визнання незалежності Сполучених Штатів Америки. Після закінчення війни Континентальна Армія була швидко розпущена, в першу чергу через небажання американців, які завоювали незалежність, залишатися в рядах збройних сил. Але існуюча міліція не відповідала всім вимогам молодої держави і постійні війни з племенами індіанців змусили прийняти рішення про створення постійної армії — Легіону Сполучених Штатів, який був заснований в 1791.

19 століття[ред.ред. код]

Друга і остання війна американців проти Великобританії (1812–1815) була менш успішною для новоутвореної держави порівняно з війною за її незалежність. Експансіоністська політика Англії відносно Канади і прагнення британців повернути в сферу своїх інтересів північноамериканські Штати привели до того, що 18 червня 1812 року США були змушені оголосити їй війну і 7-тисячна погано навчена і озброєна Армія країни виступила проти загарбників.

Спочатку Армія США навіть не змогла перешкодити просуванню 4,5-тисячній армії англійських військ, що чисельно їй поступалася, углиб теріторії країни і навіть спалюванню столиці держави — міста Вашингтону. Проте поступово регулярна армія довела свою професійну придатність у ряді битв в Ніагари в 1814 та у розгромі британського вторгнення до Нового Орлеану. По суті ці бойові зіткнення мали незначний ефект і незабаром обидві сторони повернулися до стану в якому вони були на початку війни.

У проміжок між 1815 і 1860 Армія США в основному брала участь у війнах з місцевими племенами індійців і брала участь в короткій війні з Мексикою (1846–1848), яка закінчилася перемогою американців і завоюванням величезної території що стала згодом штатами Каліфорнія, Невада, Юта, Колорадо, Техас, Арізона, Вайомінг і Нью-Мексико.

Громадянська війна 1861–1865 була найбільш кровопролитною і виснажливою війною на території США за всю їх історію. Після відокремлення Півдня від північної частини США і проголошення ними створення Конфедеративних Штатів Америки, початок громадянської війни ознаменувався битвою армій США і КША біля форту Самтер, штат Південна Кароліна у квітні 1861.

Впродовж подальших двох років Армія США зазнавала одну поразку за іншою від збройних сил Півдня. Але після вирішальних битв в липні 1863 біля Геттісберга на сході і біля Віксбурга на заході країни, армія США, яка зміцніла і добре засвоїла уроки війни, у поєднанні зі зрослою економічною міццю Півночі перехопила стратегічну ініціативу і до квітня 1865 року війна завершилася рішучою перемогою мешканців півночі над прихильниками рабства.

Невдовзі після Громадянської війни американська армія взяла участь у довгій битві з індіанцями, які не підкорялися американському розширенню в центрі континенту. Але 1890-ми США побачили себе як потенційного гравця міжнародного рівня. Американські перемоги у іспано-американський війні (1898) та спірна і не так добре відома філіппіно-американська війна (1898–1913), також як і американське втручання в Латинській Америці і Повстанні Боксерів, надали Сполученим Штатам більше колоніальних земель та міжнародного престижу.

20 століття[ред.ред. код]

Перша світова війна[ред.ред. код]

Сполучені Штати в 1917 приєдналися до учасників Першої світової війни на боці Антанти. Американські війська були послані на Західний фронт до Франції і взяли участь в жорстоких боях з літа 1917 до листопада 1918. З остаточною перемогою над Німеччиною 11 листопада 1918 армія була демобілізована і повернута до Америки.

Друга світова війна[ред.ред. код]

Початок війни в Європі у вересні 1939 року призвів до поступового збільшення армії. Армія була створена з невеликої довоєнної армії усього за три роки.

На 30 червня 1939 року в американській армії було лише 187 983 осіб. Із цього числа, 22 387 проходило службу в авіації. На той же час Національна Гвардія нараховувала 199 491 чоловік. Головні бойові частини армії містили в собі: 9 піхотних дивізій, 2 кавалерійські дивізії, механізовану кавалерійську (танкову) бригаду в регулярній армії й 18 піхотних дивізій в Національній Гвардії. Національна Гвардія була погано оснащена сучасним озброєнням і підготовка частин Національної Гвардії була майже незадовільною.

27 серпня 1940 року Конгрес США дозволив використання Національної Гвардії на федеральній службі. 16 вересня 1940 року перший призов на військову службу у мирний час за всю історію США був схвалений Конгресом. Хоча призивали в армію тільки на один рік.

7 серпня 1941 року з перевагою в один голос Конгрес збільшив термін служби.

На 7 грудня 1941 року в армії служило 1 685 403 чоловік, з них 275 889 чоловік в авіації. На 7 грудня 1941 року американська армія складалася з 29 піхотних, 5 танкових і 2-х кавалерійських дивізій. Збільшення армії на 435 відсотків було значним досягненням, але брак сучасного озброєння й підготовка особового складу викликали серйозні побоювання. За наступні 3 з половиною року армія збільшилася ще майже в 5 разів і нараховувала 8 291 336 чоловік у 89 дивізіях: 66 піхотних, 5 повітряно-десантних, 16 танкових, 1 кавалерійської й однієї гірської дивізій.

Після нападу японських військ на Перл-Харбор у грудні 1941 Сполучені Штати вступили в Другу світову війну.

На 16 грудня 1944 року 43 дивізії перебували на європейському театрі воєнних дій, включаючи 2 повітряно-десантні, 10 танкових і 31 піхотних. Ще 16 дивізій було готове для перекидання в Європу. Одна танкова дивізія вже перебувала на шляху в Європу.

Одна повітряно-десантна, одна танкових і дві піхотних дивізії перебували в Англії й очікували перекидання на континент. Одна повітряно-десантна, 3 танкових і піхотних дивізій перебували на останніх стадіях підготовки в США.

До кінця війни в Європі на європейському ТВД було 61 дивізій: 15 танкових, 42 піхотних і 4 повітряно-десантних (одна з них — 13-а повітряно-десантна дивізія так і не брала участь у бойових діях) Крім того на середземноморському ТВД було 7 дивізій: 1 танкова, 5 піхотних (включаючи 92-у дивізію, яка складалася з афроамериканців і одна гірська дивізія. Під час війни, для позначення частин, які складалися з афроамериканців використовувався термін «кольоровий», «кольорова» тощою На тихоокеанському ТВД — 21 дивізія: 1 кавалерійська, 19 піхотних (включаючи 98-ую дивізію що не брала участь у бойових діях і 93-у «кольорову» дивізію) і одна повітряно-десантна дивізія.

Американська промисловість забезпечувала армію всім необхідним, однак проблеми постачання, особливо в танках і артилерійських снарядах і проблеми з поповненням особового складу залишалися серйозними всю війну. На озброєнні знаходились Панцирник T18 Boarhound, панцирники M8 Greyhound, Панцирник Т27, M3 Scout Car, танки M3 Stuart, M3 Lee, M4 Sherman, M22 Locust, M24 Chaffee.

Вищий генералітет США після Другої світової війни

21 століття[ред.ред. код]

Військові нагороди армії США[ред.ред. код]

Докладніше у статті Військові нагороди армії США

Військові звання Армії США[ред.ред. код]

Рядовий та сержантський склад:

Рядовий та сержантський склад армії США
Склад Штаб-сержантський Сержантський Рядовий
Код США E-9 E-8 E-7 E-6 E-5 E-41 E-3 E-2 E-1
Нарукавний шеврон Army-USA-OR-09a.svg Army-USA-OR-09b.svg Army-USA-OR-09c.svg Army-USA-OR-08a.svg Army-USA-OR-08b.svg Army-USA-OR-07.svg Army-USA-OR-06.svg Army-USA-OR-05.svg Army-USA-OR-04a.svg Army-USA-OR-04b.svg Army-USA-OR-03.svg Army-USA-OR-02.svg Немає
Військові звання сержант-майор армії США головний сержант-майор сержант-майор перший сержант майстер-сержант сержант першого класу штаб-сержант сержант капрал спеціаліст рядовий першого класу рядовий рядовий (рекрут)
Абревіатура SMA CSM SGM 1SG MSG SFC SSG SGT CPL SPC PFC PV2 PV1
Код НАТО OR-9 OR-9 OR-9 OR-8 OR-8 OR-7 OR-6 OR-5 OR-4 OR-4 OR-3 OR-2 OR-1

Уоррент-офіцерський склад:

Уоррент-офіцери армії США
Код армії США W-5 W-4 W-3 W-2 W-1
Погон US-Army-CW5.png US-Army-CW4.png US-Army-CW3.png US-Army-CW2.png US-Army-WO1.png
Військове звання чіф-уоррент-офіцер п'ятого класу чіф-уоррент-офіцер четвертого класу чіф-уоррент-офіцер третього класу чіф-уоррент-офіцер другого класу уоррент-офіцер першого класу
Абревіатура CW5 CW4 CW3 CW2 WO1
Код НАТО WO-5 WO-4 WO-3 WO-2 WO-1

Генеральский та офіцерський склад

Генеральські та офіцерські звання армії США
Код армії США О-11 (спец) O-10 O-9 O-8 O-7 O-6 O-5 O-4 O-3 O-2 O-1
Погон Army-USA-OF-10.svg Army-USA-OF-09.svg Army-USA-OF-08.svg Army-USA-OF-07.svg Army-USA-OF-06.svg Army-USA-OF-05.svg Army-USA-OF-04.svg Army-USA-OF-03.svg Army-USA-OF-02.svg Army-USA-OF-01a.svg Army-USA-OF-01b.svg
Військове звання Генерал армії США1 Генерал Генерал-лейтенант Генерал-майор Бригадний генерал Полковник Підполковник Майор Капітан Перший лейтенант Другий лейтенант
Абревіатура GA GEN LTG MG BG COL LTC MAJ CPT 1LT 2LT
Код НАТО OF-10 OF-9 OF-8 OF-7 OF-6 OF-5 OF-4 OF-3 OF-2 OF-1
1 присвоюватимуть лише після оголошення Конгресом США акта про вступ країни у війну.

Військова форма одягу Армії США[ред.ред. код]

Польова форма одягу Армії США

Як польова форма в Армії США застосовується Армійська Бойова Уніформа (Army Combat Uniform), призначена для носіння в гарнізонах та зонах бойових дій. Уніформа має піксельну камуфляжну схему, відому як Універсальний Камуфляжний Шаблон (Universal Camouflage Pattern) для використання в лісі, пустелі або міських умовах. Спеціально для бійців американського контингенту в Афганістані було розроблено нову камуфляжну схему «МультиКам», яка підходить для гірського пейзажу країни. Куртка Уніформи має такі нашивки: прапор США, іменна стрічка, знаки розрізнення на погонах і петлицях, нарукавні шеврони зі званням та емблемою військового формування, та інфрачервоні вкладки.

У 2014 р. планують ввести нову Армійську Стандартну Уніформу (англ. Army Service Uniform), яка замінить Армійську Зелену Форму, введену в 1956 р. для заміни оливкової і захисної форми. Стандартна Уніформа — це Армійська Блакитна Форма, яку носили ще в 19 столітті.

Армійська Парадна Уніформа (англ. Army Mess Uniform) включає в себе синій піджак, темно-блакитні штани, білий жилет, білу сорочку зі стоячим коміром і чорну краватку-метелик. Також застосовується Армійська Біла Парадна Уніформа (англ. Army White Mess Uniform), що включає в себе білий піджак, чорні штани, білу сорочку з відкладним коміром, чорна краватка і чорний пояс.

Більшість бійців в зонах бойових дій використовують Покращений зовнішній тактичний жилет (англ. Improved Outer Tactical Vest) та Штурмову Каску (Advanced Combat Helmet).

Для холодних та екстремально холодних умов з 1980-х років в армії застосовується система одягу ECWCS (The Extended Cold Weather Clothing System), що була прийнята, як основний одяг дня холодних умов у 2007 році.

Бойова техніка та озброєння Армії США[ред.ред. код]

Стрілецька зброя[ред.ред. код]

Армія США використовує різні зразки стрілецької зброї. Найбільш широко застосовуються гвинтівка М16А4 та її компактний варіант, карабін М4. Індивідуальною зброєю кожного військовослужбовця Армії США є пістолет М9 (італійська Beretta 92F). Війська спецпризначення озброюються автоматно-гранатометними комплексами SCAR-H (автоматична гвинтівка під патрон 7,62х51 НАТО) та SCAR-L (автомат під патрон 5,56х45 НАТО). Застосовуються також єдиний кулемет М240 (бельгійський FN MAG) та ручний М249 (бельгійський FN Minimi). На М16 та М4 може здійснюватися установка підствольного гранатомета М203 або підствольного дробовика М26. Для штурму будівель застосовуються дробовики М1014 (італійський автоматичний Beneli M4 Super 90) та помповий Mossberg 590. Снайпери озброюються гвинтівками М24 з ковзаючим затвором, напівавтоматичними М14 EBR та М110, а також крупнокаліберною Barret M82. В спорядженні піхотинця є також осколкова граната М67 та димова шашка М18.

Бойові машини піхоти та бронетранспортери[ред.ред. код]

Бойова машина піхоти М2 «Бредлі». Механізовані війська
Бронетранспортер М1126 «Страйкер». Механізовані війська

Найпоширенішим транспортним засобом Армії США є Багатоцільовий Колісний Транспортний Засіб HMMWV або просто Хаммер, яка може використовуватись в якості вантажівки, бронетранспортеру, командної машини, платформи для установки зброї, швидкої допомоги та в інших ролях.

Основною бойовою машиною піхоти є М2А3 «Бредлі». Також застосовуються бронетранспортери М126 Страйкер, М113 та інші транспортні засоби.

Танки[ред.ред. код]

Основним бойовим танком Армії США є «Абрамс» (модифікації М1А1, М1А1Н, М1А2). Також на озброєнні перебувають легкі танки М551 Шерідан.

Артилерійські системи[ред.ред. код]

Ведення вогню з 120-мм міномета М120. Артилерія
155-мм гаубиця M198. Буксуєма артилерія

Артилерію Армії США становлять 155-міліметрові гаубиці M198 та М777. Застосовують також самохідну гаубицю М109 Паладін та реактивну систему залпового вогню М270 на гусенічному ходу.

Гелікоптери[ред.ред. код]

Бойовий гелікоптер АН-64 «Апач». Армійська авіація

В Армії США використовують декілька типів гелікоптерів. Це бойові гелікоптери AH-64 Apache, AH-1 Cobra та OH-58D Kiowa Warrior. Для транспортування військ служать UH-60 Black Hawk, UH-1 Iroquez та важкий CH-47 Chinook.


Див. також[ред.ред. код]

Відео[ред.ред. код]

Зовнішні джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Lt.Gen.Edward M. Flanagan Jr., USA (Ret) A Combat History of American Airborne Forces.  Ballantine Books, New York, 2003. ISBN 0-89141-688-9