Набій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Унітарний патрон. 1-снаряд (куля, картеч або заряд дробу), 2-гільза, 3-заряд пороху, 5-запалювальний елемент (капсуль) та, іноді додаткові елементи.

Набі́й (унітарний набій (патрон))  — боєприпас стрілецької зброї та малокаліберних гармат (до 76 мм), що заряджається в один (лат. unitas — єдність) прийом.

Унітарним патроном можуть бути артилерійський постріл або набій, в якому снаряд (куля, картеч або заряд дробу), заряд пороху, запальний елемент (капсуль-запальник) і, іноді, додаткові елементи з'єднані в одне ціле за допомогою гільзи.

У сучасній казеннозарядній стрілецькій зброї застосовуються виключно унітарні набої (за деякими винятками).

Сучасний унітарний гвинтівковий набій з металевою (латунною) гільзою у розборі. Згори до низу:
1.куля
2.порох
3.гільза
4.капсуль
1 — Набій 12 калібру (даний для порівняння), 2 — батарейка АА (для порівняння), Різні пістолетні набої (3-12): 3 — .454 Casull, 4 — .45 Winchester Magnum, 5 — .44 Remington Magnum, 6 — .357 Magnum, 7 — .38 Special, 8 — .45 ACP, 9 — .38 Super, 10 — 9 mm Luger, 11 — .32 ACP, 12 — .22 LR

Різновиди[ред.ред. код]

Загальна класифікація[ред.ред. код]

В залежності від призначення, набої поділяють на бойові та допоміжні[1].

Бойові набої призначені для ураження живої сили та техніки противника. В залежності від зброї, для якої вони створені, набої поділяють на:

Допоміжні набої призначені для виконання різних задач, що не мають прямого відношення до враження живої сили та техніки противника. До них відносять[2]:

  • спортивні набої різної конструкції для стрільби у спортивно-тренувальних цілях;
  • холості набої для безпечної стрільби на навчаннях, маневрах, салютах;
  • навчальні набої для безпечного відпрацювання вправ зі зброєю;
  • підвищеного заряду та/або тиску для випробування зброї;
  • еталонні набої для перевірки точності виконання елементів зброї;
  • змащувальні набої для змащення та/або чищення каналу ствола;

та інші.

В залежності від форми, набої поділяють на[2]:

  • циліндричні, що не мають стрімких переходів у формі зовнішньої поверхні;
  • трьохгранні (для зброї з відкритим набійником);
  • з виступом закрайку фланцю (фланець повністю виступає за бічну поверхню гільзи, наприклад, як у 7,62×54 мм R);
  • без виступу фланцю;
  • з частковим виступом фланцю за край гільзи;
  • з уступом фланцю (фланець утворений бічною проточкою дна гільзи, однак має менший діаметр);
  • з кільцевим виступом корпусу гільзи;
  • без фланцю взагалі.

Дозвукові набої[ред.ред. код]

До недоліків стрільби стандартними набоями зі звичайних гвинтівок належить гучний звук пострілу та спалах порохових газів, що видають місце знаходження стрільця. Використанням глушника можливо частково усунути ці проблеми, однак звук від подолання кулею надзвукового бар'єру прибрати не виходить. Для виконання прицільного пострілу з малою гучністю можна використати спеціальні набої з дозвуковою початковою швидкістю (близько 320 м/c залежно від атмосферного тиску та вологості повітря) кулі[3].

Безшумні набої[ред.ред. код]

Безшумну вогнепальну зброю можна поділити за методами досягнення «безшумної» роботи зброї:

  1. шляхом встановлення на зброю спеціалізованого пристрою, «глушника», який зменшує спалах і шум від порохових газів;
  2. шляхом використання набоїв, які стримують в середині себе порохові гази, тим самим спалах або істотно зменшується, або ж взагалі усувається.

Такі спеціалізовані набої можуть мати різну назву, але спільний принцип дії: втримання порохових газів в середині, однак їх конструкція може істотно різнитись. Один з перших таких набоїв був запатентований в Сполучених Штатах в 1900 році.[4] Серед сучасних прикладів безшумних набоїв розроблених в Росії можна назвати[5]:

  • СП-2 та СП-3 калібру 7,62 мм для ножа НРС та малогабаритного пістолета МСП.
  • СП-4 калібру 7,62 мм для пістолетів ПСС, ОЦ-38, ножа НРС-2.
  • «Змія» ПЗ, ПЗА, ПЗАМ для двуствольних пістолетів С-4 та С-4М «Гроза».

Примітки[ред.ред. код]

  1. (Кириллов, Сабельников; с. 86)
  2. а б (Кириллов, Сабельников; с. 87)
  3. Anthony G Williams (січень 2013). «CARTRIDGES FOR SILENCED SNIPING RIFLES». Процитовано 15 жовтня 2014. 
  4. David Tucker (March-April 1999). «Pressure-Sustaining Cartridges». International Ammunition Association (406). 
  5. колектив (2005). Основы проектирования патронов к стрелковому оружию. БГТУ. с. 69. ISBN 5-85546-139-4. 

Література[ред.ред. код]

  • Кириллов В. М., Сабельников В. М. (1980). Патроны стрелкового оружия. М.: ЦНИИ информации. с. 372. 

Див. також[ред.ред. код]


Щит та меч Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.