ГЕС Меццокорона
| ГЕС Меццокорона | |
|---|---|
 | |
| 46°13′09″ пн. ш. 11°06′19″ сх. д. / 46.219416666694776552° пн. ш. 11.10552777780577749° сх. д.Координати: 46°13′09″ пн. ш. 11°06′19″ сх. д. / 46.219416666694776552° пн. ш. 11.10552777780577749° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Адмінодиниця | Меццокорона |
| Стан | діюча |
| Річка | Ноче |
| Каскад | каскад на Ноче |
| Початок будівництва | 1926 |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1929 |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 54 МВт |
| Середнє річне виробництво | 210 млн кВт·год |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 124 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Френсіс |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 60 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 2х18 МВА + 1х23 МВА |
| Потужність гідроагрегатів | 2х17,7 + 1х18,4 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | бетонна гравітаційна |
| Висота греблі | 43 м |
| Довжина греблі | 100 м |
| Власник | Edison |
  ГЕС Меццокорона | |
| Мапа | |
 | |
 ГЕС Меццокорона у Вікісховищі | |
ГЕС Меццокорона — гідроелектростанція на півночі Італії. Знаходячись після ГЕС Тайо-Санта-Джустина, становить нижній ступінь у каскаді на річці Ноче (права притока Адідже, що впадає в Адріатичне море утворюючи спільну дельту з По), яка на цій ділянці дренує східний схил хребта Брента та західний схил хребта Нонсберг.
Для накопичення ресурсу Ноче перекрили бетонною гравітаційною греблею Молларо висотою 43 метри та довжиною 100 метрів, яка утворила невелике водосховище об'ємом 850 тис. м3. Окрім прямого стоку, до нього перекидається вода із притоки Ноче Tresenga. Від сховища через лівобережжя річки (згаданий вище Нонсберг) прокладений дериваційний тунель довжиною 9,2 км із перетином 20 м2. Він перетинає по акведуках притоки Ноче Pongaiola та Rinassico, з яких також організовано забір додаткового ресурсу. Пропускна здатність тунелю обмежена показником 60 м3/с, проте може бути піднята до 80 м3/с за умови прокладання третього напірного водоводу. Наразі змонтовано лише дві напірні труби довжиною по 120 метрів, які подають воду до машинного залу.
Зал обладнаний трьома турбінами типу Френсіс: двома потужністю по 17,7 МВт та однією у 18,4 МВт. При напорі 124 метри вони забезпечують виробництво 210 млн кВт·год електроенергії на рік.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 130 кВ[1][2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ La centrale idroelettrica Mezzocorona (TN) | Edison. Edison (італ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 17 вересня 2017.
- ↑ industria idroelettrica. circe.iuav.it. Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 17 вересня 2017.