ГЕС Премадіо
| ГЕС Премадіо | |
|---|---|
| 46°29′11″ пн. ш. 10°21′04″ сх. д. / 46.48644444447177193° пн. ш. 10.351361111138778881° сх. д.Координати: 46°29′11″ пн. ш. 10°21′04″ сх. д. / 46.48644444447177193° пн. ш. 10.351361111138778881° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Адмінодиниця | Вальдідентро |
| Стан | діюча |
| Річка | Адда |
| Каскад | каскад на Адді |
| Початок будівництва | 1953 (перша черга), 1997 (друга черга) |
| Роки введення першого та останнього гідроагрегатів | 1956 (перша черга), 2003 (друга черга) |
| Основні характеристики | |
| Установлена потужність | 226 МВт |
| Тип ГЕС | дериваційна |
| Розрахований напір | 647 м |
| Характеристики обладнання | |
| Тип турбін | Пелтон |
| Кількість та марка турбін | 3 |
| Витрата через турбіни | 40 м³/с |
| Кількість та марка гідрогенераторів | 3 |
| Потужність гідроагрегатів | 2х74 + 1х78 МВт |
| Основні споруди | |
| Тип греблі | арково-гравітаційна |
| Висота греблі | 136 м |
| Довжина греблі | 381 м |
| Власник | A2A |
  ГЕС Премадіо | |
| Мапа | |
 | |
ГЕС Премадіо (італ. Premadio) — гідроелектростанція на півночі Італії. Розташована між ГЕС Сан-Джакомо (вище за течією) та ГЕС Grosio, входить до складу каскаду на річці Адда (ліва притока По, що відноситься до басейну Адріатичного моря), яка у своїх верхів'ях дренує Лівіньо-Альпи (західна, правобережна сторона долини), Ортлерські Альпи та гірську групу Собретта-Гавіа (східна сторона).
Для накопичення ресурсу Адду перекрили арково-гравітаційною греблею Канкано висотою 136 метрів та довжиною 381 метр, яка утворила водосховище об'ємом 123 млн м3.[1] Окрім прямого стоку, до нього перекидається вода через систему Нуово-Канале-Вьола, яка має ряд водозаборів у долині Вальдідентро (правобережна частина сточища самої Адди, яка дренується у неї нижче за греблю Канкано) та розташованій західніше в долині річки Вьола (через Спол, Інн та Дунай відноситься до басейну Чорного моря). Також варто відзначити, що до створеного вище по Адді водосховища Сан-Джакомо перекидається вода як із західного напрямку (водозабори у сточищі Спол, що відбирають ресурс до його потрапляння в озеро Лаго-ді-Лівігньо — верхній резервуар швейцарської ГЕС-ГАЕС Ова-Спін), так і зі східної сторони долини Адди, де захоплюється ресурс її лівих приток Уцца, Брауліо, Форкола. В сукупності довжина зазначеної водозбірної мережі становить 33 км.[2]
Накопичений ресурс по тунелю подається із водосховища до підземного машинного залу, розташованого біля селища Премадіо (4 км від греблі). Споруджений у 1956 році зал мав розміри 80х33х29 метрів[3] та призначався для розміщення двох гідроагрегатів з турбінами типу Пелтон потужністю по 74 МВт. В 2003 році стала до ладу третя турбіна потужністю 78 МВт, для розміщення якої створили додаткове приміщення розмірами 30х30х40 метрів.[4] Зазначене обладнання працює при напорі у 647 метрів.[5]Відпрацьована вода відводиться у тунель, що прямує до наступного ступеня гідровузла ГЕС Grosio.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Diga Val Grosina. Drupal (італ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ hydro-italy-lombardy-sondrio. www.industcards.com. Процитовано 12 вересня 2017.[недоступне посилання]
- ↑ Conceptual disigne for a power cavert. Fava&Zanelotti (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 12 вересня 2017.
- ↑ Tunnelling in the Alps - International Water Power. www.waterpowermagazine.com. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.
- ↑ Wieprecht, Silke; Haun, Stefan; Weber, Karolin; Noack, Markus; Terheiden, Kristina (30 листопада 2016). River Sedimentation: Proceedings of the 13th International Symposium on River Sedimentation (Stuttgart, Germany, 19-22 September, 2016) (англ.). CRC Press. ISBN 9781317225317. Архів оригіналу за 12 вересня 2017. Процитовано 12 вересня 2017.