Газифікація вугілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Газифіка́ція вугі́лля (рос. газификация угля, англ. coal gasification, gasification of coal; нім. Kohlenvergasung f) — високотемпературний процес взаємодії вуглецю вугільного палива з окисниками, який здійснюється з метою одержання суміші горючих газів (Н2, СО, СН4).

Як окисники (газифікуючі агенти) застосовують кисень, водяну пару та ін.

Методи Г.в.п. класифікують за:

  1. видом дуття: повітряна, повітряно-киснева, паро-повітряна, паро-киснева;
  2. за тиском: при атмосферному тиску (0,1-0,3 МПа), середньому (до 2-3 МПа), високому (понад 3 МПа);
  3. за розміром вихідного палива: газифікація грудкового, дрібнодисперсного та пилоподібного вугілля;
  4. за конструктивними особливостями реакційної зони: у щільному шарі палива, в псевдозрідженому шарі, в пиловугільному факелі;
  5. за способами виділення смоли;
  6. за способами підводу тепла: автотермічна (за рахунок внутр. джерел), алотермічна;
  7. За теплотою згоряння одержуваного газу (в МДж/м³): низької (до 6-7); середньої (12-18) та високої (30-35) теплоти згоряння;
  8. За призначенням газів: для енергетичних і технологічних цілей (синтезу, виробництва водню, технічного вуглецю). 9. За температурою газифікації: низькотемпературна (до 800 °C), середньотемпературна (800–1300 °C), високотемпературна (1300 °C).

Г.в.п. була широко розвинена в першій половині XX ст. і до 1960 р. Наприклад, в 1958 р. в СРСР працювало понад 350 газогенераторних станцій, на яких в 2500 генераторах вироблялося 35 млрд м³ газу на рік.

У зв'язку з бурхливим розвитком газодобувної галузі Г.в.п. різко скоротилася. Перспективними галузями застосування Г.в.п. є переробка високосірчистого і високозольного вугілля, переробка вугілля у районах віддалених від газопроводів, а також виробництво синтез-газу, газів-відновників та водню для потреб хімічної промисловості.

Середній склад горючого газу (об.%) при газифікації вугілля[1]
Газ Технологія газифікації
Вінклера Копперса-Тотцека Лурги Низькотемпературна
плазма
водяної пари
На базі
тепла  АЕС
СО2 19 12 27 2 1
СО 38 56 22 42 4
Н2 40 29 40 55 63
СН4 2 1 10 32
N2 1 2 1 1

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]