Генрік Шартау
| Генрік Шартау | |
|---|---|
| Henric Schartau | |
 | |
| Народився |
27 вересня 1757 Мальме |
| Помер |
3 лютого 1825 (67 років) Лунд |
| Поховання | Північне кладовище Лундаd[1][2] |
| Громадянство |
 Швеція |
| Діяльність | священник, богослов |
| Alma mater | Лундський університет |
| Конфесія | лютеранство |
| Діти | Gustaf Johan Schartaud |
Генрік Шартау (швед. Henric Schartau) (27 вересня 1757 року, Мальме — 3 лютого 1825 року, Лунд) — шведський лютеранський проповідник та теолог, представник пієтизму.
З біографії[ред. | ред. код]
Шартау вивчав теологію в Лундському університеті. 1774 року отримав ступінь бакалавра мистецтв, а 1778 року — магістра. 1780 року став пастором у Кальмарі, а 1785 року став другим вікарієм Лундського собору. 1793 року він став настоятелем церкви в Стуре Робю (Сконе), і цю церковну посаду обіймав до самої смерті.
Широко відомий своїми проповідям, які відзначилися строгістю та безкомпромісністю. Це привернуло до Шартау багатьох прихильників, у тому числі молодих пасторів, які почали активно поширювати його погляди в південній та південно-західній Швеції. Згодом навіть зародився ривавелістський рух, що одержав назву шартаунізму . Крім Швеції послідовники цього руху були в США, на заході штату Мен.
Праці Шартау мали великий вплив на деяких відомих шведських єпископів, одним з яких був, наприклад, Бу Єртс.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Henric Schartau |
- Schartau, Henrik [Архівовано 10 жовтня 2012 у Wayback Machine.] (Schaff-Herzog Encyclopedia of Religious Knowledge)
- Schartau, Henric
|
